№ 12
20  березня 2019 року

10.09.2014 08:56

та звернення «Прилуцької самооборони»

 

Здається, нас, прилучан, беруть «на измор». Така увага до нас та любов до екскурсій по Прилуках із боку жителів Чернігова – невипадково. Скоро місто буде засмічене не тільки «рятівною газетою» від аферистів із обласного центру в особі Антошина, Бея, Піуна і т. д., але й сотнями кілограмів агітаційної літератури від кандидатів до Верховної Ради України. Питання зовсім не в тарифах, за зниження яких приїхали «боротися» правдолюби Рудьковського, не в роботі ЖЕКу й не особистості міського голови. Питання в тому, як негідники, які самі довели  людей до зубожіння, тепер використовують їх безгрошів’я, аби знову потрапити до ВР і знову рвати Україну.

27.08.2014 08:15

Громада міста встановила перший пам’ятник землякові, загиблому в зоні АТО

 

24 серпня символом вічної пам’яті й поваги в Прилуках вшанували ім’я нашого земляка, майора, замполіта третього танкового батальйону (смт Гончарівське) Сергія Павловича Деркача. Урочистий захід із нагоди відкриття меморіальної дошки загиблому воїну відвідали рідні, знайомі, однокласники героя та учні школи №12. Саме в ній колись навчався Сергій Деркач.

27.08.2014 08:10

Історія перша

На вівтар незалежності покладено багато життів наших героїв, із якими асоціюються слова доблесть, геройство, мужність. Путінська шизофренія не знає меж, а ми об’єдналися проти неї – допомагаємо як живим героям, так і сім’ям загиблих.

Держава обіцяє, що сім’ї загиблих отримають по 600 тисяч гривень, але коли це буде – невідомо. Отож, небайдужі збирають допомогу для таких сімей, аби вони скоріше оговталися від горя та пристосувалися до життя після втрати годувальників. 20 серпня до сім’ї Деркачів, яка втратила батька – Сергія Павловича, що загинув під Луганськом, – завітали наші земляки, представники Чернігівського земляцтва у Києві. Добре знані та поважні люди, вчені, а головне – патріоти, що перейнялися горем родини: Павло Олександрович Кривонос, Микола Павлович Гордієнко, Євгенія Анатоліївна Макаренко, Петро Іванович Лобода, Валентина Володимирівна Гордієнко. Вони розповіли, як швидко були зібрані кошти серед наших земляків, бо всі розуміють: якщо не маєш змоги поїхати в АТО в силу об’єктивних причин (вік, стать, стан здоров’я), то треба допомогти захисникам та їхнім сім’ям. Наші земляки привезли значну суму, а також вручили сім’ї цінні папери (військові сертифікати), книги, журнали для дітей і солодощі, від чого очі дітлахів пройнялися радістю, і вони на мить забули про загибель свого тата.

20.08.2014 07:52

На зміну ейфорії найчастіше приходить розчарування. Схоже, що саме друге відчуття все сильніше проявляється в суспільній свідомості пост-Майданної України. За що боровся народ? Заради чого поклали життя Герої? Дискутуючи з цього приводу, люди воліють однозначно не надавати ролі позитивної відповіді нинішньому стану речей. Проблеми, що спонукали українців до рішучого протистояння з режимом, продовжують мати місце й навіть відходять на задній план. Дедалі глибше на дно залягають соціальні питання, причавлені гнітючим і потужним пластом війни. Іншого вибору, окрім як сісти на сувору дієту, у терплячих українців немає – принаймні якщо вірити владі.

13.08.2014 06:45

Юні, мужні, красиві, готові на будь-що заради миру на рідній землі. Це наші захисники, герої, котрі вже довгий час перебувають у вбивчій зоні АТО. Отримавши бронежилети й автомати, вони безстрашно пішли на захист своєї Батьківщини. У той час, коли їхні ровесники навчаються чи працюють, ходять на дискотеки, зустрічаються з дівчатами, веселяться з друзями, в іншому куточку країни вже справжні чоловіки борються за її свободу та цілісність.

06.08.2014 07:01

Ми починаємо звикати до повідомлень про загибель наших воїнів на Східній війні (або на війні проти російського імперіалізму). Мабуть, кожен прилучанин подумки заспокоювався, що не дійшла ця трагічна черга до жодного жителя міста, який був призваний до армії. Але дісталася війна і до Прилук: 30 липня біля села Шишкове Луганської області загинув перший прилучанин – сорокарічний Сергій Павлович Деркач, майор кадрової армії, замполіт 3-го танкового батальйону (Гончарівське). Він разом із водієм (з Ічнянського району) підірвався на фугасній міні. Їхня смерть була миттєвою, тому що машина, в якій вони їхали, сама перевозила боєприпаси, що й здетонували від міни. Від водія залишилися тільки фрагменти, а тіло Сергія теж постраждало від вибуху.

Сергій Павлович – батько двох доньок: восьмирічної Аліни та чотирирічної Діани. Сім’я загиблого мешкала в гуртожитку в/ч, що розташована в Гончарівському. Дружина Віта, яка теж із Прилук, роботи не мала, бо де її знайти в умовах гарнізону? Квартиру за понад 20 років служби загиблий так і не отримав, тож перед родиною постає квартирна проблема.

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама