№ 50
13  грудня  2017 року

ОДА – символ режиму, що кинув виклик народу

  • Четвер, Січ. 30 2014
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт
ОДА – символ режиму, що кинув виклик народу ОДА – символ режиму, що кинув виклик народу

ОДА – обласна державна адміністрація (голова – Хоменко Володимир Миколайович); РДА – районна державна адміністрація (голова – Власенко Олег Дмитрович).

Спочатку – декілька слів про «знахідку для ворога». 21 січня цього року я спілкувалася із «антихристом у юбці», а саме з учителькою початкових класів гімназії №5 Голковською Іриною Едуардівною. Коли вона почула, що збираються кошти на підтримку Майдану, то вичавила із себе, як із пузиря, наступну гидоту: «Если бы на вашем майдане да расстрелять пару человек – вот тогда бы навели порядок в стране!» (!!??) Вона накаркала чи накликала, але біда трапилася: вже наступного дня, 22 січня, Майдан втратив перших героїв: Сергія Нігояна, Юрія Вербицького та Михайла Жизневського, а 25 січня від поранень помер Роман Сеник. Ну то що, панянко Голковська, «пару человек» уже є? Страшно й запитати: чи задоволена вона? Хай запитають її діти, яких вона навчає, запитають і батьки тих дітей. А я б запитала ще й директорку гімназії №5, чи проходила ця вчителька атестацію, чи проходять учителі цієї гімназії перевірку на психічну адекватність, чому ця вчителька, яка переповнена жовчю та злістю до свого народу, ще займає посаду вчителя до цього часу, коли існує черга молодих безробітних учителів?

Є запитання й у всіх прилучан: а чому може навчити наших дітей російськомовна вчителька з такими людиноненависницькими поглядами? Слова цієї вчительки, «яка сіє зло», не можна вважати за порушення закону – це просто побажання злої людини, котра живе в цій країні і її ж ненавидить. Це той сорт людей, що розпалюють ворожнечу, але вони ж у майбутньому будуть користуватися плодами перемоги майданівців, бо ті стоять у тому числі й за достойну пенсію для Голковської, яка, здається мучиться від нереалізованої своєї злості. Тому її місце – на провладному майдані, куди таких за 200 гривень зганяють згідно наказу від губернатора > міського голови > начальника управління освіти.

А 25 січня мітингуючі зі всієї області дуже хотіли побачити та почути губернатора. Скликали віче з цієї нагоди, але він був відсутній на робочому місці. Більше того – втік, а після себе залишив 500 чоловік міліціянтів у шоломах та з кийками, які заблокували всі вхідні двері у приміщення обладміністрації. Після цього всім стало зрозуміло, що Володимир Хоменко, якому Беркут присвоїв звання Почесного громадянина Прилук, дав наказ не допускати у приміщення людей, а дійсно – чого ті люди турбують губернатора? Люди хотіли, аби Хоменко відмовився від своєї посади і визнав легітимність Народної Ради – саме такий процес триває по всіх областях України.

Провели Народне віче чотири депутати ВР, а потім пішли до будівлі ОДА. Там на мітингувальників уже чекали міліціянти, попереду яких «плече в плече» стали «тітушки-простітушки», як їх почали хрестити в народі. Перед штурмом цих «тітушок», як я зрозуміла, благословляло духовенство УПЦ Московського патріархату. Поки йшло Народне віче, наші опоненти дуже молилися, потім із числа цих «молящихся» дуже активно кричали та обзивали нас найбільш активні бабусі.

Що стосується «тітушок», то вони по всіх містах на одне лице, і задачі, які їм ставить влада, теж однакові: бити та калічити мітингувальників. У Чернігові вони прийшли з маленькими целофановими пакетами, в які заздалегідь насипали цемент. Ці пакетики вони кидали в очі молодих мітингувальників, цемент псував і їх одяг. Це була «достойна зброя», ще більш «достойних мужчин». А ще вони застосовували по відношенню до людей балончики з газом, тобто діяли в унісон із міліцією.

Коли люди хотіли зайти до будівлі ОДА, все й почалося: шлях їм перегородили і «менти», й «тітушки». Колись перші переслідували других та саджали в СІЗО, але часи змінилися, й тепер вони «зрослися» проти громадян. Зараз по всій Україні громадянам приходиться відбиватися одночасно і від «тітушок», і від міліції – це характерно для нинішньої ситуації. У перші хвилини штурму ОДА міліція взяла в полон шістьох мітингувальників: хлопців поклали на холодну підлогу автозака обличчям униз і так тримали три години. Вдалося відтіснити міліцію тільки від одних дверей із трьох. Двері були вибиті, але подальший шлях перегородив заслон міліції, який пройти було неможливо – пан Хоменко гарно підготувався до зустрічі з громадянами зі всієї області. Поки відбувався штурм будівлі, міліція застосувала ту ж саму тактику, що й на Майдані: газові та шумові гранати, внаслідок чого були постраждалі серед громадян.

Наступного дня в Чернігові звели барикади, і тепер усі готуються до наступного разу, а що він буде – ні в кого немає сумніву. Після подій під Чернігівською ОДА на тротуарі залишились відірвані погони міліції, газові балони, пакети з цементом, апельсин і навіть одна глибока миска. А ще цього разу хлопці-протестувальники достойно відігнали «тітушок», не дивлячись на їхні величезні кулаки.

Чому по всій Україні народ штурмує будівлі ОДА? Тому що адміністрації на місцях – це очі та вуха Президента, а ще це величезна кишеня, в яку скидаються всі гроші, що вибиваються з фермерів та аграріїв, це гроші від незаконних оборудок земель запасу, це гроші від хабарів, виборів, відкатів, тендерів і т. д. Можливості у цих адміністрацій необмежені, як казав О. Пугачов: «Кто смелый – тот грабит, кто тихий – тот крадет». Створені вони були ще за часів Л. Кучми, і ця схема гарно працювала до сьогоднішнього дня. Проте в загальному механізмі держави вони – зайвий елемент. Без адміністрацій райони чудово управлялися районними радами, а області – обласними радами.

Адміністрації перебрали на себе багато функцій рад, тобто багато прав, які радам надавали виборці. Чим вони займаються, ці адміністрації? Вони просто статисти, а ще це розгалужений апарат чиновників, які потребують заробітних плат, пільгових державних пенсій. Це виставки, круглі столи, фестивалі, ярмарки, звіти, наради тощо – все те, з чим може справлятися і районна, і обласна рада. А головне те, що через них іде вся фальсифікація виборів на підтримку провладних кандидатів, через них формуються автобуси з бюджетниками на провладні майдани в підтримку Януковича – саме службовці адміністрацій змушують і умовляють, а подекуди й залякують людей брати участь у цих акціях. А тому, узагальнюючи все сказане, ОДА та РДА – це символи режиму, апарати примусу, тому їх не люблять. І перше, що треба зробити при написанні змін до Конституції, – ліквідація всіх адміністрацій Президента як таких, що є антинародними. І це буде зроблено зразу після спільної перемоги українців.

Тих, хто захоплює адміністрації Президента на місцях, влада називає «бандитами» та «скотинами», хоча яка ми банда, коли влада, разом із незаконними формуваннями так званих «тітушок», і є сама банда. Ті, хто не в Києві, а на місцях організовує свої майдани і проголошує Народну Раду, є другим фронтом, який створює для влади безвихідну ситуацію, бо влада вже перейшла межу невороття – позаду її пограбована країна та їхні мільйонні статки, а попереду ганебний кінець і відповідальність перед законом. А поки що кожен поступ влади залишає по собі зниклих безвісти, убитих і побитих, переповнені автозаки й відділки міліції та ще багато чого страшного, що ми, не дай Боже, зможемо побачити по лісах, як зійде сніг. Влада посипалась та агонізує.
Слава Україні!

Присвячується пам’яті загиблих Сергія, Юрія, Михайла та Романа. Слава героям!

Ольга Костюк

Прочитано 2051 разів
Оцінити матеріал
(2 голосів)
Опубліковано в Є проблема
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

3 коментарів

  • Посилання коментаря BuoLPent Субота, 02 Серпень 2014 07:42 написав BuoLPent

    Эта смешная история состоялась в далеком 1989-ом году в безоблачной Абхазии. После Чернобыля ребят из загрязненной зоны вывозили на выздоровление к морю. Меня послали директором такой группы деток в Гагры. Еще приписали в помощь двух педагогов. Один – учитель труда, а другой - физкультуры. Я была этому рада, так как детей было 30 человек. Да и в Абхазии в то время были сложные взаимоотношения с Грузией. В городе наблюдались проблемы с доставкой продуктов. Но нас Абхазия приняла приветливо и радушно. Старалась нас отлично подкармливать. Детворе полностью хватило, да и я не ощущала голода. Однако мужчинам было мало. Каждый день они под вечер ретировались в город и возвращались с пухлыми сумками продуктов. После полудника они устраивали вечеринки с чаепитием и поглощением нехватающих калорий на ночь. Финансы у мужиков подошли к концу мгновенно. Они ходили голодные, злые и грубые. Я им взаймы денег не дала, так как деньги у меня были точно рассчитаны, дополнительных не было...

    истории сестер которые перестали общаться

    Мне, как шефу группы, надо было держать деньжата на всякий случай, наличными разбрасываться не доводилось. Все письма, переводы и депеши достовлялись на мое имя. Как-то утречком входит ко мне в номер трудовик с переводом в руке. - Мы избавлены от голодной смерти, директор школы отправил по почте нашу получку, но на твое имя. Ее надо мгновенно взять.
    Я собралась и двинула в город за деньгами. Светило солнце, на море был штиль, все благоухало и цвело вокруг. Труда с детками хватало на все 24 часа, и потому прогуляться в городе в полном одиночестве было просто счастьем для меня. На набережной находилось валом люда. Фотографы предлагали сфоткаться на фоне морского пейзажа. Мне пожелалось увековечить свою поездку в Абхазию и сфотографироваться. Облюбовала фотографа с макакой. Забавная такая, симпатичная... Только лишь я подошла к фотографу, как она запрыгнула мне на плечо и начала теребить тонкими пальчиками волосы на моей голове. Фотохудожник усадил чинно обезьянку и начал делать снимки в различных ракурсах.

    будьте достойны бога

    Но вот мартышка с плеча перемахнула на мою изогнутую руку и в одно мгновение лапой влезла мне в карман и стащила паспорт вместе с переводом. Она так удачно дернула ремень, что ей удалось вырваться и сбежать с моим паспортом по пальмам и кустикам. Я стояла в растерянности и ужасе. В постороннем городе без паспорта... Я отошла в сторону к морю, спустилась на лавочку, скинула панаму. Сижу, ожидаю фотографа, который помчал за мартышкой и горестно плачу. Я не помню, сколько времени я так просидела, люди шли мимо меня, как в немом киноматографе. Очнулась я от этого состояния, услышав, как в мою панаму кто-то кинул монеты. Я резко обернулась и увидела на перилах лавки сидит нахальная мартышка с моим любимым паспортом в лапах, а в моей панаме накопилась довольно большая сумма денег для мортышки. Я мгновенно выхватила из ее лап свой паспорт, арестовала обезьяну за ремень и придавила паспорт к сердцу, которое пыталось выпрыгнуть из груди. Через определенное время прибежал фотограф. Он долго извинялся за свою воспитанницу и пообещал, что сделает фото для меня бесплатно. Даже желал сделать еще некоторое количество кадров, но я дала ему наличные, которые собрала мартышка и удалилась принимать деньги на пропитание своих ненасытных мужчин.

  • Посилання коментаря 5 Рута Четвер, 30 Січень 2014 22:11 написав 5 Рута

    Эти люди хорошо понимают что власть должна осознавать себя как наемный работник (так как живет за счет их налогов), а не как бог и криминальный царек, которым от вседозволенности и беззакония окончательно сорвало крышу!
    Смотрю на эти рожи региональные улюлюкающие, которые в очередной раз протащили закон в нарушение всех законов и процедур, и понимаю, что чем от них дальше тем лучше - нам не по пути!

  • Посилання коментаря 5 Рута Четвер, 30 Січень 2014 22:10 написав 5 Рута

    Надо уезжать поближе к Западной Украине... Так как вижу что разделение в Украине проходит не территориально, а в головах. На Майдане стоят люди которые умеют мыслить непатерналистскими шаблонами и вместо того чтобы ожидать подачки в виде нищенской зарплаты от олигархов, сами в состоянии прокормить себя, генерировать новые идеи и создавать рабочие места!

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Шановні прилучани, дорогі діти!Щиро вітаю вас зі світлим і...
Сучасний світ сповнений нещасть та недосконалостей. Волонтери –...
12 грудня 2017 року відбулося 7 засідання Громадської ради, на якому...
7 грудня 2017 року в рамках реалізації міжнародного...
Борітеся-поборите!Вам Бог помагає!За Вас правда, за Вас слава.І...
49-річний Ростислав Хотин – один із найвідоміших українських...
Щороку, на початку грудня у світі відзначається Міжнародний день...
Шановні жителі міста, депутати міської ради, члени виконавчого...
Дорогі воїни! Шановні волонтери!Вітаю вас із Днем Збройних Сил...
Він не дожив до кінця війни, загинувши в бою…ВІКТОР ОЛЕГОВИЧ...

Хто на сайті

Зараз 722 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама