Поперек дороги, в районі сміттєвих баків, недолуго встановлена лавка, через яку вже ламали ноги жителі міста, – в першу чергу з причини відсутності освітлення самої площі. На звернення щодо цієї небезпеки до чергового МНС та до директора Будинку культури ніякої позитивної відповіді не було.

Не додають площі краси й хаотично, у великій кількості написані на ній числа для визначення ними, вочевидь, торгових місць при проведенні двох ярмарків на рік. Але ж основною функцією Будинку культури з прилеглою Театральною площею є культурні розваги та виконання інших заходів духовного розвитку населення, а не торгівля крамом, приготування шашликів, кулешу, хоч і козацького. Якщо будемо продовжувати діяти в такому ж напрямку, то незабаром Театральна площа стане філіалом центрального ринку.

Красивий вигляд Будинку культури та прилеглої площі досягається грамотно організованим освітленням. Але воно вже давно не функціонує. Зате дуже помітні якісь сліди з цементу й інших матеріалів невідомого походження на бруківці площі.

Окремо хотілося б зупинитися на встановлених по всій площі (поки що існуючих) лавках, які поступово знищуються. У багатьох із них зірвані підлокітники, а захисно-декоративного покриття дубових планок для сидіння не бачили з початку відкриття площі, хоча були спроби фарбування їх якоюсь сумішшю, схожою на гуаш. Планки хоч і з твердих цінних порід деревини, але без належного догляду знищуються за одне десятиліття.

На мою думку, треба терміново здійснити шпаклювання, шліфування цих планок, а потім гарно покрити їх оліфою. І лише через рік їх можна фарбувати. Тільки таким чином ми ще зможемо зберегти ту красу й матеріальні цінності, що подарував нам меценат Юрій Коптєв. При цьому треба завжди пам’ятати, що здійснювати профілактику значно дешевше, ніж виготовляти новий виріб.

Для виконання вказаних вище заходів нам потрібно мати бажання й докласти розум (у першу чергу керівниками міста) та передбачити в бюджеті кошти, а також призначити відповідальних за виконання робіт на окремих ділянках і забезпечити безумовний контроль за ними. Вважаю, що в даному випадку слід звертатися за допомогою – як фізичною, так і моральною – і до населення та підприємств.

Приблизно в такий же стан перетворюються й інші площі нашого міста. А всі слова про те, що ми прагнемо йти в Європу, будуть лукавством і марнослів’ям, якщо залишимось байдужими та бездіяльними.

А наостанок хочеться запитати в керівництва міськвиконкому: а вам «слабо» дати відповідь через газету «Град Прилуки» на поставлені в даній статті питання?

Іван Дзюбенко, пенсіонер