№ 38
19  вересня  2018 року

Є проблема

Є проблема (90)

Середа, Лип. 05 2017

Хліб українці називають «святим», «Божим даром», «батьком», «годувальником», «головою», «розпорядником». Без хліба в Україні не обходиться жодна важлива подія. В обрядах та звичаях хліб символізує життя.
В Україні він здавна був і залишається учасником багатьох народних свят. Ним благословляли молодих на щасливе життя, вітали матір з новонародженим, з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, вперше входили в нову хату, проводжали в останній шлях. Як бачимо, хліб супроводжує нас із початку й до кінця життя. Але чому цю божу святиню ми повинні їсти з рук ворога?
У 2014 році, вперше в історії своєї незалежності, Україна зіткнулася з зовнішньою військовою агресією Російської Федерації. Як наслідок,  було окуповано близько 8% території країни, на якій проживало понад 5,8 мільйона осіб. Війна забирає життя українців, а в цей час ми купуємо символ життя у ворога.
На прилавку місцевого магазину «Фуршет» прилучани  можуть зустріти бутербродний хліб російського виробництва. Всім відомо, що Прилуцький хлібозавод виробляє безліч видів хліборобних виробів, то навіщо ж віддавати гроші нашому недругу. Дізнаємось, що думають про цю ситуацію наші прилучани.

Боблян Артем, продавець: На мій погляд, у такий час ганебно купувати щось у Росїї.  Молоді хлопці не повинні гинути дарма, наш обов’язок — довести, що їхня жертва не даремна.
Гребеневич Катерина, студентка: Я вважаю, головне не виробник товару, а його якість. Мені байдуже хто його випускає, адже в кожної країни є те, чого немає в іншої.
Архипенко Марія Миколаївна, пенсіонерка: Хліб завжди був символом життя та миру, нам не потрібно це забувати. Він  все одно святий, хто б його не пік. Але й з рук ворога теж не варто його приймати, особливо зараз, адже слід пам’ятати, що нашим героям  хліб дається дуже тяжко.
Кирута Наталія, студентка: Так, в Україні зараз непрості часи, й мені дуже шкода наших героїв, але на вибір харчів для мене це не впливає, я ніколи не звертаю увагу на їхнього виробника, головне  — термін зберігання та якість.
Кудряшова Анна, студентка: Мені взагалі не подобаються російські товари, останнім часом Україна стала все більше розвиватися, вдосконалюватися й випускати багато хороших та якісних товарів. Тож я віддаю перевагу українським продуктам і звичайно ж українському хлібу, адже хліб — найважливіший продукт харчування.
Ми побачили, як прилучани відносяться до російського хліба в наших магазинах. Хтось —  більш патріотичний, тому й зосереджується на цьому, а хтось — не звертає на це уваги, живе своїм життям, адже все одно не в силі чимось допомогти.

Гапетченко Вероніка

Вівторок, Черв. 27 2017

Почну з того, що всі ми живемо в одній державі. Здавалось би, закони мають бути одні для всіх. Та де там. Коли береш квитанцію за спожиту електроенергію, яку отримують родичі чи знайомі в інших містах, наприклад, в Ірпені Київської області, то бачиш, що вона проста-простісінька: зазначені останні й попередні показники, виведена різниця й сума, яку абонент має оплатити – і все. А у квитанціях, які прилучани отримують від Прилуцького РЕМу, як говорять, чорт ногу зламає. Тут попередні показники й останні на одну дату, потім якісь донарахування вже без дати, далі залишок до сплати на початок місяця, потім залишок до сплати на кінець місяця, а далі – ще цікавіше: плановий платіж за наступний місяць. Уловили різницю між зрозумілими платіжками в Ірпені й плутаними-заплутаними в Прилуках. Я розумію, що енергопостачальні компанії належать різним власникам, але ж вони діють на  території однієї держави. То чому ж в ірпінських квитанціях все ясно, як у білий день, а в прилуцьких – темніше темної ночі.
    Щоб розібратися в незрозумілих нарахуваннях, ми з чоловіком завітали в Прилуцький РЕМ. Посиділи в черзі, бо, як з’ясувалося, таких «допитливих», як ми, було тут чималенько. Коли звернулися до оператора №1 і поставили декілька, напевно, не зовсім зручних  запитань, відповіді не отримали. Тоді ми попросили оператора назватися, щоб знати, з ким спілкуємося (бейджика  в неї не було), на що отримали відмову. Але все-таки оператор зробила нам «послугу», а може, просто таким чином вирішила зняти з себе відповідальність  і відвела нас в інший кабінет, господар якого спочатку зустрів нас не дуже люб’язно. Лише тоді, коли я запитала, з ким маємо справу, і почала записувати інформацію в блокнот, чоловік назвався, що він Костянтин Хантіль — начальник інспекції РЕМу. Ми попросили показати нам документи, якими керуються при оформленні квитанцій, та затверджений графік зняття контролером показників лічильника. На жаль, жодного документа нам не показали.  І знову ж таки, коли почали ставити незручні запитання, начальник інспекції заявив, що він розрахунки не проводить, і намагався перенаправити нас до керівника РЕМу або до заступника. А ще пан Костянтин наполегливо радив нам створити особистий кабінет споживача й через комп’ютер передавати показники станом на перше число місяця, що ми, до речі, і зробили відразу після повернення з РЕМу. Але ж людям, особливо поважного віку, які не мають комп’ютерів, так і будуть дурити голови такими «замороченими» квитанціями.

Середа, Черв. 14 2017

Щороку, починаючи з весни й до самої пізньої осені, доводиться спостерігати картину, від якої стає моторошно: діти гуляють на даху недобудованої лікарні, що знаходиться на розі вулиць Перемоги та Чехова. Явище не для слабких нервів, коли бачиш, як діти бігають, повзають, сидять на висоті, адже будівля має кілька поверхів. Кожного разу, коли бачу підлітків на даху, думаю про те, хто несе відповідальність за їхнє життя.
Батьки? Але, не доведи Боже, трапиться нещасний випадок, вони будуть винити кого завгодно, тільки не себе.Учителі? Але вони не несуть відповідальність за дітей, які перебувають поза школою. Поліція? Але ж у її повноваження не входить охорона приватного об’єкта. Тоді хто ж?

Середа, Вер. 07 2016

Від рішення громади залежить, чи стане міський стадіон візитівкою Прилук

Останнім часом, у результаті слабкого виступу збірної України в Ріо, у країні активно проходить обговорення наслідків невдачі. Спеціалісти та спортивні аналітики одноголосно приходять до висновку, що основною причиною провалу на Іграх є слабке матеріально-технічне забезпечення та недостатнє фінансування провідних атлетів. Особливо глибокий занепад – на місцях витоків, на рівні міських і районних організацій фізичної культури та спорту. Впевнений, що з цією думкою погодиться кожен житель нашого міста, особливо ті люди, які активно займаються фізкультурою.
Сьогодні досить говорити про ганебний стан спортивних об’єктів нашого міста, які за роки незалежності нещадно експлуатувалися та руйнувалися. Нині слід говорити про шляхи виходу з даної ситуації. На мою думку, відновлення об’єктів фізичної культури та спорту слід розпочати з центрального ядра, тобто зі спортивного обличчя міста – стадіону «Супутник».
Переглядаючи світлини спортивних подій, які відбувалися на стадіоні, неважко помітити, як поступово він втрачав популярність, а останнім часом і взагалі позбувся своєї значимості. Сьогодні ж ми маємо унікальну можливість розпочати реанімацію міського стадіону, а разом з ним – і всього спортивного життя міста.
Міська рада прийняла рішення про створення громадського бюджету, кошти якого використовуватимуться на покращення благоустрою міста. Які об’єкти будуть облаштовуватися, вирішуватимуть жителі міста на основі голосування. Пропоную свій проект реконструкції міського стадіону «Супутник». Від вашої підтримки залежить втілення цього проекту в життя!
Коротко про зміст проекту
На фоні загального росту у світі та в Україні популярності занять бігом падає кількість бажаючих займатися цим надзвичайно корисним видом спорту в умовах, які на сьогодні існують у нашому місті. Тож у першу чергу я пропоную провести реконструкцію легкоатлетичного ядра стадіону та заміну покриття бігових доріжок (це дасть змогу на основі вивільнення 2000 м2 старого покриття реставрувати безкоштовно, тобто силами батьківських комітетів, травмонебезпечні спортивні майданчики в усіх школах), а також облаштування секторів для стрибків і метань.
Зазначу, що саме в легкій атлетиці прилуцькі спортсмени досягли найбільш вагомих успіхів. Ми маємо чемпіонів Всесвітніх універсіад, Європи, учасників Олімпійських ігор, значну кількість майстрів спорту. Нині відділення легкої атлетики ДЮСШ нашого міста є флагманом дитячого спорту в області. Тут тренуються члени штатної збірної команди України – потенційні кандидати на участь в Олімпійських іграх 2020 року в Токіо.
Варто додати, що проект розширює можливості покращення умов для розвитку масового спорту. У нагоді стане облаштування сучасного містечка швидкісно-силової підготовки та доріжки здоров’я для любителів спортивної ходьби, бігу підтюпцем і дітей, які полюбляють їздити на роликових ковзанах. Передбачено також майданчик для занять груп оздоровчої гімнастики. Все це надасть стадіону нового естетичного європейського вигляду.
Від рішення громади залежить, чи стане міський стадіон центром фізичного загартування дорослих і дітей, гідним обличчям нашого міста, візитівкою Прилук на мапі України. У разі позитивного результату впевнений, що посильну матеріальну допомогу у вигляді сучасного спортивного інвентарю для занять нададуть Федерація легкої атлетики України та обласний осередок Національного олімпійського комітету України.
Звичайно, для здійснення реконструкції стадіону потрібна політична воля влади та депутатського корпусу міста. Керівництво міста має визначити пріоритетні завдання, які важливі для спорту: підвищення іміджу Прилук в Україні та в світі, а також зміцнення здоров’я прилучан через заняття фізичною культурою. Реконструкція стадіону, навіть без залучення додаткових коштів із казни міста, може стати якісним прикладом реформування свідомості кожного жителя Прилук.
Проект підтримано одноголосно на засіданні виконкому федерації легкої атлетики міста.

З повагою до всіх прилучан,
Заслужений тренер України
з легкої атлетики
Михайло Марченко

P. S. Користуючись нагодою, хочу привітати всіх любителів спорту, ветеранів спорту, прихильників здорового способу життя з Днем фізичної культури та спорту!

Середа, Лип. 27 2016

Прочитала публікацію в газеті «Град Прилуки» від 20 липня 2016 року «Депутатські ігри з вогнем» і була дуже вражена, що досі не згасає полум’я після міських виборів, що міський голова, навіть вигравши на цих виборах, ніяк не вгамується і бачить конкурента в особі депутата Прилуцької міської ради Артема Рожка. Вважаю, що стаття написана бездарно, що її єдина мета – «навісити всіх собак» на цього депутата.
Та й наші виборці, якщо уважно слідкують за подіями на сесіях, помітили, що всі пропозиції, які надходять від депутата Рожка А.М., блокуються і не сприймаються депутатами від «Батьківщини» і міським головою. Всі знають, як вирішувалося питання про індивідуальне опалення, і всі знають, хто підтримував проект депутата, а хто голосував проти. Кожен депутат повинен по-господарському ставитися до розподілу міського бюджету, і в кожного депутата є своя думка до цих питань в силу їхніх професійних здібностей.

Середа, Лип. 20 2016

На позачерговій сесії Прилуцької міської ради, що відбулася 15 липня поточного року, головним питанням було розподілення профіциту (перевиконання дохідної частини бюджету за перше півріччя 2016 року), який становив 17046600,00 гривень. Пропущу подробиці того, яким чином відбувався сам розподіл, і більш детально зупинюся на тій пропозиції, яку за рахунок наявного профіциту я хотів реалізувати.

 

Свого часу до мене зверталися мешканці мікрорайону «Газовий», який територіально поділено, якщо не помиляюся, на три виборчі округи, з проханням вирішити питання поліпшення дорожнього покриття вулиці Польової на ділянці від вулиці Чехова до Костянтинівської. Необхідність даного поліпшення була зумовлена тим, що на цій вулиці немає ні світла, ні тротуарів, ні дороги. І якщо в літній період по цій вулиці ще якось пересуватися можна, то з настанням осінньо-зимового періоду піша прогулянка чи автомобільна поїздка згаданою ділянкою перетворюється в екстрім-подорож, фіналом якої може бути багато не найбільш приємних місць нашого міста: лікарня (бо травмуватися на даній вулиці не є проблемою), майстерня з ремонту взуття (бо останнє не витримує таких умов експлуатації) або ж станція технічного ремонту автомобілів, які в згаданий період року втрачають керованість на такій дорозі.

Страница 5 из 15

Фото зі статті

День 18 вересня 1943 року золотою сторінкою увійшов в історію міста...
Усі звикли до того, що День міста прилучани відзначали 18 вересня...
Упродовж вересня в Прилуках відбуватиметься справді унікальна...
ВСІ НА ЯРМАРОК!
За підсумками зовнішнього незалежного оцінювання 2018 року кілька...
І знову до редакції звернулися жителі Прилук із хвилюючим...
Ранок 17 вересня прилучани розпочали з мирного мітингу під...
Сімдесят п’ята мирна осінь прийшла на Прилуччину. У погожі...
Шановні ветерани, дорогі прилучани! Щиро вітаю вас із 75-ю...
Дороги в Прилуках поступово змінюються, стають рівнішими,...

Хто на сайті

Зараз 1088 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама