№ 3
16  січня  2019 року

Є проблема

Є проблема (95)

Середа, Сер. 12 2015

Просити допомоги не соромно – соромно відмовляти проханням

 

Система гендерних протиріч руйнується. Ймовірно, причиною тому слугує війна, що відкрила новий спосіб чоловічого мислення: долання кордонів між брутальною силою і турботою. Мужчини збагнули, що жінка повинна бути захищеною. Першими своє мужнє плече всім без винятку представницям слабкої статі в Україні запропонували столичні джентльмени. Безпечну альтернативу самотнім прогулянкам у темний час доби киянкам гарантує громадський рух «Брат за сестру».

Офіційно свою роботу рух розпочав у квітні нинішнього року. Його засновницею стала Олена Ющенко, яка взяла ідею волонтерського об’єднання в жителів Санкт-Петербургу, які вже три роки успішно користуються послугами «брата напрокат».

Офіційна спільнота «дамських охоронців» у соцмережі «ВКонтакті» запевняє, що волонтери безоплатно надають послуги: зустрічають на зупинці, допомагають віднести тяжкі речі, проводжають темними ділянками дороги… А головне – це все відбувається під керівництвом координатора, який несе відповідальність за дії чоловіка, котрий проводжає пані.

Середа, Сер. 12 2015

Про красу міста Прилуки нині ходять легенди. Почалося це близько 2007 року, коли наш земляк, Почесний громадянин міста Прилуки Юрій Коптєв започаткував детально продумане оновлення нашого «граду». Відтоді місто щорічно все більше набуває статусу європейського.

 

Нещодавно, гостюючи в Ніжині, мені довелося трохи перепочити від спеки у сквері імені Миколи Гоголя на лавочці поруч із привітною ніжинкою років тридцяти. «Чарівне місто – Ваш древній Ніжин», – між іншим зауважила я. – Певно, воно найкраще на Чернігівщині?» Візаві, змірявши мене прискіпливим поглядом, мовила: «А Ви коли-небудь бували в Прилуках?» «Ні», – злукавила я. «То неодмінно побувайте, тоді й дізнаєтеся, яке місто в області є найкращим!» Така оцінка викликала приємну хвилю емоцій: Прилуки прогресують!

До згаданої вище реконструкції нашого міста останнім часом додалася ще й святкова атмосфера вулиць. Свідчення тому – доглянуті пам’ятники, елегантно пофарбовані фасади будинків, охайні дерева, ретельно скошені бур’яни, частковий ремонт доріг, свіжі сміттєві баки. Як у центрі, так і на околицях. А ще – безліч квітів уздовж доріг, клумб, розкішних квітникових композицій! І це вже заслуга теперішньої команди управлінців міськради на чолі з її головою Дмитром Барнашем.

Середа, Лип. 29 2015

або «Слава Богу», що людям є чому радіти?

 

Роздвоєння «особистостей», яке неминуче торкається жителів кожного населеного пункту, полягає в тому, що в ситуації з порушенням громадського спокою в нічний час доби не можна дійти компромісу. Коли сумно – погано, а весело – ще гірше…

 

Жителям багатоповерхівки по вулиці Незалежності, 78 заважає шум кафетерію «Маслянка», що розміщується менш ніж за сотню метрів у приміщенні гуртожитку по вулиці Бособрода. Одна з мешканок будинку звернулася до нашої редакції, аби хоч якось вплинути на гамір, який час від часу не дає пенсіонерам спати вночі.

Жінка стверджує, що адміністрація закладу громадського харчування не дотримується правил збереження громадського спокою. Її слова підтримують і сусіди. Музика з кафе лунає майже до півночі, чути гарячі словесні перепалки та залпи салютів. Неабияк обурює людей і те, що гучні банкети з хітами Сердючки проходять навіть у дні народної жалоби.

Середа, Лип. 15 2015

Порушення правил дорожнього руху стало для нас настільки звичною справою, що автівка, припаркована на узбіччі дороги чи взагалі на газоні, не те що не здивує, а навіть уваги не приверне. Звісно, якщо тільки це не ваш газон і не ваше подвір’я. Та що вдієш, коли навіть правоохоронці проходять повз, удаючи, що нічого не сталося.

Середа, Лип. 15 2015

Як ви, шановні жителі міста, знаєте, в Прилуках створена ініціативна група «Комфортне місто», яка зверталася до вас із проханням допомогти у відбудові нашого стадіону «Супутник» та ремонті ДЮСШ. Я бачив набагато ліпші часи із життя міського стадіону, коли він був однією з кращих споруд не тільки Чернігівщини, а й України, коли на «Супутнику» виступали з концертами популярні колективи області та країни, проходили Спартакіади, першість міста з футболу за участю 14-16 команд. До Прилук залюбки приїздили кращі футбольні команди України, ветерани київського «Динамо», збірна ветеранів Радянського Союзу… «Супутник» збирав на своїх трибунах від 5 до 8 тисяч уболівальників!

Як ви всі чудово пам’ятаєте, на початку 2000-х років хтось комусь дозволив розібрати стадіон. Потреби в цьому не було жодної – наш із вами стадіон «Супутник» знаходився в чудовому стані. Але що зроблене, те зроблене. Проходили вибори, і всі, хто брав у них участь, обіцяли відбудувати стадіон і допомогти Прилуцькій ДЮСШ, яка виховала чемпіонів світу, Європи, СРСР, України.

Нинішній міський голова Дмитро Барнаш зі своєю командою, ідучи на вибори, одним із пунктів своєї передвиборчої програми гарантував усіляке сприяння тим підприємствам і підприємцям, які допоможуть відновити й реконструювати стадіон «Супутник», відремонтувати ДЮСШ. Ініціативну групу «Комфортне місто» та її починання першим підтримав саме міський голова. Представляючи мене колективу ДЮСШ як в. о. директора, мер міста пообіцяв усебічну підтримку в наведені порядку на прилеглій території ДЮСШ, – а це весь стадіон із трибуною, що потребує капітального ремонту, три футбольні поля, одне з яких іще потрібно доробити, два штучні майданчики, на яких тренуються всі діти та дорослі Прилук (вони також потребують капітального ремонту), бігова доріжка, яку настав час узагалі замінити. Але штат працівників ДЮСШ не дозволяє підтримувати навіть косметичний порядок на такій площі.

Середа, Лип. 08 2015

Рахуючи години, я слухала розмови людей, які були поблизу мене. Вони шуміли, кашляли, реготали, їли, пили, складали й розкладали постільну білизну, шаруділи замками своїх дорожніх сумок… Увесь одинадцятий вагон потягу «Миколаїв-Москва» переповнювали українці, які їхали в Росію на роботу або до рідних у гості. Лише одна жіночка їхала в ту сторону додому.

До того часу я вважала, що кожен українець – патріот, не враховуючи певних регіонів, та в один момент зрозуміла протилежне. Чоловіки сперечались і кричали один на одного, бо кожен має свою точку зору, і це нормально. Жінки лаялися та, ніби тиснучи одна на іншу, намагалися донести свої думки щодо проблем в Україні, – так, ніби тільки їхня думка є правильною. І лише Ольга Павлівна, з якою я трохи згодом познайомилася, сиділа сумна й слухала їхні розмови. Вона жодного разу не втрутилася в суперечки і дуже мене зацікавила своїм умінням лишатися осторонь суспільної колотнечі.

Коли я вирішила підсісти до жінки та просто поговорити, вона посміхнулася… Не буває випадкових зустрічей, думаю я сьогодні, адже її історія до глибини душі вразила мою дев’ятнадцятирічну свідомість.

Страница 9 из 16

Фото зі статті

Шановні прилучани!Прийміть мої щирі вітання зі світлим...
Шановні прилучани! 22 січня 1919 року навіки вкарбувалося в історію...
Прилучанам почали надходити платіжки за грудень від КП...
Після виходу в друк другого номера «Град Прилуки» в новому 2019-му...
Пишні снігові шапки на дахах будинків через перепади температур...
З початку року в пологовому відділенні Прилуцької центральної...
З 1 січня 2019 року в Україні запустився перший етап реформи ринку...
Міському головіПопенко О.М. Шановна Ольго Михайлівно! Колектив...
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ архієпископа Чернігівського та Ніжинського...
Усе найкраще – дітям У результаті тривалих перемовин...

Хто на сайті

Зараз 1667 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама