№ 17
25  квітня  2018 року

Є проблема

Є проблема (85)

Середа, Лют. 07 2018

Информация о случившейся аварии на главном коллекторе в Прилуках облетела всю Украину. Никто нам не позавидовал, да и завидовать нечему. Если посмотреть на аналогичные факты в коммунальном хозяйстве Украины, то это стало нормой. То воду прорвало, то отопление. Когда это строилось на Украине? – При советской власти – давным-давно. Ничего вечного нет. А когда коммуникации зарыты глубоко в землю, то это вулкан. Наш коллектор был построен, если я не ошибаюсь, после смерти Сталина!
И не надо метать стрелы в адрес мэра, да ещё в человека, который находится на больничной койке и сам нуждается в помощи, и в очень серьёзной. Но находятся люди только на словах говорящие о Соборности, объединении для улучшения жизни, а сами ищут в произошедшем только негатив и виновных. Хорошо, что мэр создал команду, члены которой в эту трудную минуту проявили себя как патриоты города. Это все коммунальные службы, МЧС, работники водоканала, РЭС и многие другие. Замы мэра работали во внештатном режиме. Вы посмотрите, как откликнулись на нашу беду коллективы других городов. Всем миром стали решать очень непростую проблему. А вот те недоброжелатели, которые подают свои голоса, тонут в той массе отходов.

Середа, Лют. 07 2018

Проблема несплати аліментів в Україні є досить гострою. На жаль, ніхто не може бути застрахованим від розлучення та в результаті від несплати аліментів.
Саме тому Міністерство юстиції України стало ініціатором Закону №7277 щодо посилення відповідальності за злісну несплату аліментів, який набирає чинності 6 лютого 2018 року.
Що це означає?
Законом передбачено внесення змін до низки законодавчих актів, відповідно яких у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець своєю постановою має право (до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі):
– встановити тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України;
– встановити тимчасове обмеження боржника в праві керування транспортними засобами;
– встановити тимчасове обмеження боржника в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
– встановити тимчасове обмеження боржника в праві полювання.

Середа, Січ. 31 2018

За останні три місяці до мене як до депутата Прилуцької міської ради надійшла велика кількість нарікань від мешканців мого виборчого округу на стаціонарний зв’язок, що не працює тривалий проміжок часу.
Мешканці мікрорайону «Газове», які звертаються з порушеної вище проблематики, наголошують, що вони здебільшого одинокі пенсіонери, чий вік близько 80 років, і майже кожного дня мають потребу викликати швидку медичну допомогу, а через проблеми зі «стаціонарними телефонами», які не працюють тривалий час, їх життя постійно знаходиться під загрозою. Не змігши вчасно викликати швидку медичну допомогу, людина може… ну ви самі все розумієте. Крім того, відсутність доступу до телефонів служб 101, 102, 103, 104 також створює реальну загрозу життю людей.
Поспілкувавшись 29 листопада з представниками УКРТЕЛЕКОМУ м. Прилуки, я отримав наступну інформацію: підприємство має ряд проблем, які заважають якісному наданню послуги по м. Прилуки, та які складно вирішити  на місцевому рівні.
Зважаючи на вищевикладене в інтересах мешканців мого виборчого округу, я через депутатів Верховної Ради України, які надають посильну підтримку мешканцям мого мікрорайону, звернувся з порушеною вище проблематикою до Прем’єр-міністра України для його відповідного реагування та виправлення ситуації, яка склалася на УКРТЕЛЕКОМІ по м. Прилуки.
У другій декаді січня 2018 року на моє звернення надійшло два листи. Один від керівника дирекції корпоративних відносин ПАТ «Укртелеком» І.В. Коломійця, інший – від голови обласної державної адміністрації В.П. Куліча. За своїм змістом листи майже однакові, ніби хтось у когось просто списав…

Середа, Січ. 24 2018

Критична ситуація зі стихійними та переповненими сміттєзвалищами змусила парламент прийняти один із варіантів закону про сортування відходів.
З 1 січня 2018 року закон зобов’язує громадян України сортувати відходи. Я маю певний досвід в організації екологічних акцій. Переконаний, що прийняття закону без кропіткої роботи над створенням інфраструктури збору та переробки вже відсортованих вторинних ресурсів не запрацює. Напевно керівникам місцевих органів влади приємно було усвідомити, що виконання закону забезпечують саме вони.
Найпростіший шлях до сортування відходів – це підняття ціни на вторинну сировину. Прийнятна вартість на метали сприяла очищенню довкілля від металобрухту. Поглянемо на наші реалії: склобій – 20 коп./кг, папір – до 2грн/кг, скляні пляшки – 15-35коп./шт., пластикові – 1-1,2грн/кг.
Отже, щоб у магазині купити хліба (10грн), вам потрібно здати 29 скляних пляшок. До нашої теми: в Чехії за 4 здані пляшки вам пропонують пляшку пива, в Німеччині спеціалізовані контейнери за здану тару видадуть вам чек на придбання товарів. У законі про сортування відходів зобов’язують виробників та торгівельні мережі гарантувати збір тари та пакувальних матеріалів з тих товарів, які вони виготовили або продали. Звучить обнадійливо.
Важко повірити, що наш бізнес із 1 січня 2018 візьме опіку над довкіллям України. Довкілля – це спільна турбота кожного українця.
Як експерт-еколог переконаний, що громадам потрібно розпочати (хоча це потрібно було робити з початку отримання незалежності) з виховання екологічної поведінки, яка має сформувати звички, а вже звички формуватимуть екологічну свідомість. Уже давно відомо, що свідомість явно відстає від досягнень НТР. Закон вже є, а екологічну свідомість ще будемо формувати? Ну коли ми перестанемо ставити віз попереду кобили?

Середа, Лист. 29 2017

Шановна редакція «Град Прилуки», звертаються до вас мешканці 2-го під’їзду будинку 102 по вулиці Скоропадського (колишня Бособрода) з надією хоча б у такий спосіб бути почутими.
Однією з проблем, з якою ми зіткнулися в останній час, є сміття, яке вже просто не вміщається в сміттєві баки біля котельні. Йдеш, ніби по степу – все всіяне пакетами, обгортками, різним мотлохом. Чому не прибирається? Чому ми маємо жити на смітнику?
Іншою, але вже більш давньою проблемою, є аварійний стан входу до нашого під’їзду. Дах над входом обвалився, перемичка на дверях лежить, страшно ходити. Скільки ми не зверталися в ЖЕК, скільки заяв та звернень не писали, але питання не зрушує з місця. Уже близько 4 років чуємо одноманітні відмовки типу: «Ми пам’ятаємо!», «Все буде!», «Ми зробимо!» А зовсім недавно подзвонили, щоб укотре нагадати про свою проблему в ЖЕК, а у відповідь почули: «А що ви самі для свого під’їзду зробили?»

Середа, Жовт. 18 2017

Тротуарів на вулицях м-ну Рокитний і так обмаль. А ті, що є в такому жахливому стані, що вже давно потребують гарного ремонту. Дороги ще якось підлатують. Минулого року заасфальтували під дворами й під будинками. А от із тротуарами – справжня біда. Дається взнаки віддаленість від центру міста – завжди не доходили руки до цих місць із благоустрою території.
Мова йде про тротуар по вул. Кошового (той, що біля зимового катка й дитячого майданчика). Як можна зараз там ходити, коли під ногами просто місиво каштанів, листя, бруду та води? Хіба можна там пройти цієї осінньої пори після дощу? Наразі всі намагаються обійти такий «чудовий» тротуар. Може хтось думає, що там ходять молоді мами з колясками? Та ні, вони курсують по проїжджій частині вулиці, де на великій швидкості повз них проносяться автомобілі різних марок. А хіба це правильно? Тим же шляхом ходять і всі, кому треба на роботу чи з роботи. А по єдиному тротуару (з іншого боку вулиці Кошового й такого нема) зараз майже ніхто не ходить. Там і не прибирають зовсім. Не згрібають листя й не замітають. Якийсь дикий світ, а не Рокитний. Хто ж там керує? Міська влада в чиїйсь особі? Депутати, які там приписані? Мабуть, можновладці, якщо і потрапляють у це місце, то тільки на автомобілі, а те, що цим тротуаром повинні користуватися всі рокитняни, які курсують пішки, нікому не цікаво. Цей тротуар уже давно чекає на ремонт, тільки чи дійде до нього черга – ось у чому питання. Кошти до Рокитного чомусь не доходять – далеко від центру, всі, мабуть, думають, що й так згодиться на периферії.

Страница 2 из 15

Фото зі статті

Переробка сміття – глобальна проблема, яка потребує іноді й...
Сьогодні зустріти іноземця в Прилуках – зовсім не диво. Вони...
Книга – це не тільки джерело знань. Це простий доступ до людських...
Чи не вся прилуцька громада з нетерпінням чекала 42-ї сесії...
Українська пісня – одна зі святинь українського народу, його...
18 квітня в актовій залі Прилуцької дитячої музичної школи ім. Л.М....
Сьогодні ми переживаємо не найкращі часи – часи, які, мабуть,...
Минуло чотири роки від подій, які назавжди змінили нашу країну й...
Зовсім недавно з’явилося слово «митець». Кожен із нас розуміє...
Купа шин під міською радою, лялька Баби Яги та свиняча голова з...

Хто на сайті

Зараз 557 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама