№ 45
21 жовтня 2020 року

«Букет бузку для Ісуса» від Лілії Черненко

  • Середа, Жовт. 07 2020
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Нова книга письменниці про Густинський монастир, ігуменю Віру, про Бога та час, про життя людини

30 вересня Православна Церква відзначила День пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Для настоятельки Густинського Свято-Троїцького жіночого монастиря матушки Віри (Віри Григорівни Таран) він був особливим і знаковим, адже День тезоіменництва співпав із її славним 75-річним ювілеєм. Ігуменя зустріла його молитвами й духовними радощами, вагомими здобутками та новими планами, бо підбивати підсумки ще рано.
Вона отримала багато квітів, подарунків, щирих вітань і побажань від гостей, архіпастирів, духовенства та сестер, прихожан Густинських храмів і численних паломників, які прибули на свято.
Серед усіх подарунків був один особливий: матушка Віра отримала нову книгу україно-білоруської письменниці, прилучанки Лілії Бондаревич-Черненко «Букет бузку для Ісуса», яка присвячена саме їй, приурочена до її ювілею та була презентована в цей день у стінах Густинської обителі.
Лілія Черненко – член Спілок письменників України, Білорусі. Пише українською, білоруською, російською мовами.
Рівно п’ять років тому, під час такого ж світлого вересневого свята, письменниця подарувала своїй духовній матері книгу «Ігуменя», а ось тепер – зовсім нову. Вона має 324 сторінки, тверду обкладинку, ошатне, витончене поліграфічне виконання, яке перетворило книгу на цілком розкішне подарункове видання (Житомир, видавництво «Book druk»).
Слід зазначити, що цей масштабний творчий проєкт (до речі, як і попередній) був утілений у життя за кошти відомого на Чернігівщині мецената, давнього та вірного друга письменниці Анатолія Мірошниченка.
Книга складається зі щоденникових записів, есеїв «Життя Ісуса» та «Густинських зошитів». Багатопланова розповідь дозволяє письменниці з’єднати в одне ціле простори й часи, зв’язати воєдино земне й небесне, минуле та сьогодення. Вона виводить нас за межі звичайного, буденного, намагаючись разом із читачем відшукати відповіді на деякі важливі питання Православної віри… А ще – ділиться своєю любов’ю до життя та до Господа нашого Ісуса Христа.
Це вже п’ята книга Лілії Черненко, присвячена питанням людини та віри. Хочу зазначити, що не кожен сучасний письменник відважиться написати таке ґрунтовне дослідження з питань православ’я, але ж Лілія Черненко відважилися. Вона вже чверть століття займається медіаслужінням Православній Церкві, Густинському Свято-Троїцькому монастирю, маючи на це благословення.
«Густинські зошити» – це тексти, у яких письменниця розповідає про вплив древньої обителі на долі людей та їхні душі, на життя Прилуцького краю, Чернігівщини й України в цілому, про подвижництво ігумені матушки Віри, яка разом із сестрами та іншими віруючими підняла Густиню з руїн.
Бути настоятелькою, як стверджує письменниця, – покликання, благословення небес, велика відповідальність і жертовність. Скільки за цим стоїть молитов, хвилювань, турбот і безсонних ночей, праць і нервів, знає вона одна. Непросто бути господинею монастиря (він – великий і складний організм). Але несе свій нелегкий хрест матушка Віра гідно, з честю.
Саме їй, цій неперевершеній Жінці, харизматичній Особистості, Черниці, істинній Поборниці Православ’я, і присвячена ця книга. Лілія Черненко полюбила матушку Віру давно, ще тоді, коли монастир не був таким райським куточком на землі, на який із Божою допомогою перетворила його ігуменя. Пані Лілія любила матушку ще тоді, коли вона не мала таких визначних державних і церковних нагород та орденів, бо люблять і шанують не за це… Письменниця у своїй книзі дякує Богові за подаровану їй милість жити біля обителі, відігріватися від житейських снігів у її святих стінах, спілкуватися з матушкою, щоразу пізнавати Густиню заново...


Щоденникові записи знайомлять нас із роздумами Лілії Черненко про те, як і чим всі ми живемо у ХХI столітті. Про те, що ми часто не відрізняємо головне від другорядного, не вміємо любити, не помічаємо подарунків Неба. Живемо собі в такий неоднозначний складний час на нашій грішній землі, не розуміючи, заради чого. Планета Земля здається їй хиткою колискою, яку розгойдують тривожні вітри Всесвіту. Іноді в неї виникає бажання сісти разом із Ноєм у ще не збудований ковчег ХХI століття (чи вистачить у ньому місця всім нам, слабким і грішним?) і попливти на край світу, де всі щасливі й усміхнені, де немає зрад і печалей, хвороб та горя… Особливо непросто в наші дні, коли ми потерпаємо від пандемії коронавірусу.
В есеях розділу «Життя Ісуса» Лілія Черненко описує головні події Його долі – починаючи з дитинства й закінчуючи Голгофою. Розповідаючи про Месію, авторка не відходить від Євангелія. Зберігаючи історичну конкретику.Кожну подію життя Ісуса Христа вона пропускає через призму свого бачення, через своє серце, й інколи здається, що вона була учасницею всіх цих подій: чула Його проповіді на березі Галілейського моря, бачила Його в Гефсиманському саду, стояла поруч із іншими жінками на Голгофі. Письменниця не просто переказує відомі події, а намагається дати їм оцінку в контексті сучасності, шукає в них новий сенс, таємниці та особливі деталі, намагається уявити, про що думав, що відчував Син Божий…
Ким би вона була, якби жила в Його часи? «Може, була б дружиною простого рибалки з Капернауму або працювала на винограднику... Може, з глечиком на плечі зустріла б Ісуса біля джерела та напоїла Його, утомленого, свіжою холодною водою. Може, послухавши Його проповідь на березі моря, змінила б своє життя, стала б християнкою, кинула все й пішла за Ним разом із іншими жінками. Ходила б за Ним від міста до міста, від селища до селища і, як грішниця, омивала б сльозами Його ноги, витирала їх пасмами свого волосся й дякувала Йому.
Чекала б Його з учнями в скромному будинку десь на околиці Єрусалиму, готувала їм їжу та чисту постіль. Разом із Пресвятою Дівою пекла б хліб і ткала одяг...
Не знаю, ким би я була в той час, і прийняв би Він мене».
Авторка стверджує, що в постаті Ісуса є щось космічне, недосяжне та вічне, що все Його життя було незвичайною, чудовою історією Любові.
«Так, усе Його життя було незвичайною, чудовою історією Любові… Для багатьох наших сучасників Він – перший хіпі, який носив довге волосся та бороду. Хіпі з сумкою через плече. Багато хто вважає Його мандрівним філософом. Інші думають про Нього як про революціонера та шаленого реформатора. Так, Він здійснив революцію в нашій свідомості, у наших умах. Але без допомоги гвинтівок і гранат, а за допомогою Слова, Свого вчення.
Він не хіпі та не мандрівник. Він – Син Бога, чудотворець і найбільший геній, найкращий чоловік, який коли-небудь жив на землі. Основоположник християнства. Син Божий, Який з’явився на світ без первородного гріха», – пише пані Лілія.
Їй удалося гармонійно об’єднати в рамках тексту книги, у рамках однієї літературної дійсності своє благоговіння перед Господом і напрочуд теплі родинні почуття до Нього, у яких немає фамільярності та неповаги. Об’єднати свої духовні вірші, присвячені Господу, та схожі на молитви, з цитатами із праць відомих богословів, уривки з улюблених псалмів, притчі про янголів та картини Рафаеля, який усе життя малював Божу Матір…
Ця книга – сповідальна, щира, шляхетна – пронизана любов’ю до життя, до людей, до Густинської обителі та її насельниць, до Господа Бога, Якому вона хоче подарувати букет свого улюбленого бузку…
Нова книга Лілії Черненко – як матриця її душі, як надія наших сердець на те, що ми можемо перемогти страшні хвороби та зло. При читанні твору занурюєшся в тишу, відходять життєва суєта, буденний мотлох. Книга очищує, просвітлює душу, наповнює її благодаттю, дає впевненість у тому, що життя, незважаючи на його складність, – диво, що ми не самотні в цьому світі, що потрібно йти на світло Бога, бо Він на нас чекає.
Книга спонукає до роздумів про наше неоднозначне буття, про святість і Божественну велич, про те, що ми – частинки Всесвіту. Це – одкровення, яких потребують наші душі. Подякуємо ж письменниці за цю чистоту, за цей ковток свіжого повітря! Може, саме такої книги нам і не вистачало в ці складні й «хворобливі» дні?

Сергій Дзюба, президент Міжнародної
літературно-мистецької Академії України, письменник, журналіст

P. S. Редакційний колектив щиро вітає настоятельницю Густинського Свято-Троїцького монастиря матушку Віру з її славним ювілеєм, бажає здоров’я, щасливих років, процвітання їй та обителі! Наші вітання – Лілії Черненко з появою на світ її 20-ої дитини!

Книгу «Букет бузку для Ісуса» ви можете віднайти в усіх бібліотеках міста, у Густинській обителі, а також – в автора.

Прочитано 87 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Культура
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info
Ще в цій рубриці: « Краща бібліотека року

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Нещодавно п’ятеро талановитих вихованців Центру творчості...
15 жовтня на Театральній площі міста відбулася презентація...
На 14 жовтня припадає одразу кілька величних свят – День...
Шановні прилучани! Прийміть найщиріші вітання з Днем захисника...
Прилуцький Центр надання адміністративних послуг вкотре...
Під час чергового засідання виконавчого комітету, яке відбулося...
На вулицях нашого міста – новинка. Заради безпеки дітей було...
Ми знайомі з Вами з 09.06.2005 р., коли я Вас прийняв в офісі...
У першу суботу жовтня в Україні відзначають День бійця...
Нова книга письменниці про Густинський монастир, ігуменю Віру,...

Хто на сайті

Зараз один гість и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама