Артем Аніщенко народився в Охтирці (Сумська область), незабаром родина переїхала до Прилук. Тут зростав, навчався у школі №6. Згодом закінчив Прилуцький гідромеліоративний технікум та Харківський Державний технічний університет сільського господарства за спеціальністю енергетик. Після навчання повернувся до Прилук, однак свою діяльність пов’язав з творчістю - працював на місцевому телебаченні, затим влаштувався художником по світлу в Харківський державний академічний драматичний театр ім. Т. Шевченка, в якому на той час працював відомий режисер Андрій Жолдак.
В 2006 році приїхавши до Прилук, створив Новий театр при МБК, здобув професію режисера в Київському Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Чотири роки працював на посаді начальника відділу культури і туризму Прилуцької райдержадміністрації.
– Артеме Юрійовичу, які напрямки для Вас головні в питанні розвитку місцевої культури?
– І територіально, і по суті Прилуцький міський Будинок культури має стати центром культури і мистецтв – на цьому роблю акцент. Прерогативою буде розвиток вже існуючих при МБК колективів, а також залучення нових сучасних форм мистецтв. Паралельно з тим має розвиватися й культура у, так би мовити, клубах за інтересами. Наприклад, зараз у нас займається ігровий клуб, де грають в улюблену нинішньою молоддю «Мафію». Ця гра потребує розуміння психології, вміння висловити свою думку. Обов’язково повинні діяти колективи для дорослих прилучан, в яких би вони могли розкрити свій талант. Є намір відродити колишню славу Міського хору. А ще відтепер Будинок культури буде працювати в суботу та неділю, і прилучани матимуть змогу культурно провести свої вихідні дні.
– Судячи з афіш на листопад, у Прилуках буде відроджуватися театр?
– Для мене важливо називати речі своїми іменами. На даний момент ми маємо Прилуцький міський театр, в якому діє міський Будинок культури. Це потрібно розуміти, а не цуратися від цього, тому що тим самим ми рвемо зв'язок з історією. Вгорі на нашій афіші вказано «Прилуцький міський Будинок культури», внизу – «Прилуцький міський театр». Перед МБК – Театральна площа. Якби не було театру, то й площу не назвали б так.
– Немає думки добиватися офіційного статусу театру для приміщення нинішнього МБК?
– Річ у тім, що в такому маленькому й географічно провінційному місті як Прилуки, яке має невелику кількість населення, театр може функціонувати як результат діяльності різних колективів і різних напрямків мистецтв, переважно аматорських: хореографія, вокал, студії живопису – це все має єднатися навколо театру. Тому виселяти або робити якісь різкі кроки, щоб розігнати всіх і створити театр – це неправильно.
Звертаючись до історії театру в Прилуках, згадується його директор Шипенко, котрий працював тут в період Великої Вітчизняної війни, то він в театрі врятував дуже багато прилучан, тому що робота в театрі надавала їм певний імунітет – театр був тією територією, яка рятувала людей, а не знищувала їх. І зараз якщо міськрада знайде фінансові можливості та буде бажання, то ніщо не заважає тут, в приміщенні міського Будинку культури, відкрити Муніципальний театр, який би діяв, спокійно уживаючись з іншими аматорськими колективами.
– Артеме Юрійовичу, з Вашим приходом на посаду директора будуть якісь зміни в колективі МБК?
– Навіть працюючи в театрі з дітьми-аматорами, я завжди керувався таким підходом, що не талановитих дітей немає, є діти яким не пояснили як працювати. Успіх тієї чи іншої постановки залежить від чіткості вибудуваних і поставлених задач. Але водночас є актори, для яких та чи інша форма роботи є менш органічною, або ж протиприродною. Тому зміни неодмінно будуть. Але які та як швидко – це питання часу. Мені потрібно зрозуміти, хто на що здатен.
– А що скажете щодо матеріально-технічної бази Прилуцького міського Будинку культури?
– Знаєте, стосовно цього в мене є гарний «імунітет» – робота в студії і в громадський організації. Це імунітет до будь-яких умов, бо те, чого немає – я звик знаходити, часто звертаючись до друзів.
Звичайно, матеріально-технічна база і господарська частина МБК потребують великої роботи, довготривалої та цілеспрямованої. Але спасибі добрим людям, які вже за цей місяць нам допомогли. Завдяки Прилуцькому хлібозаводу, маємо гардину на вхід до зали; Олег Дмитренко у жовтні розпочав капітальний ремонт вбиралень. Нарешті в Будинку культури буде гаряча вода й душова кабінка, які так необхідні артистам.
Ще в нас мають почати діяти інші території в самому приміщенні театру – маємо намір реконструювати малу сцену на другому поверсі (нині – лекційна зала), замінити там вікна на пластикові, зробити відповідне освітлення. Це буде прекрасне місце для камерних виступів, вечорів живої музики, поезії – словом, виступів, які не потребують звукового обладнання. Адже в тій залі можна грати вживу, без мікрофонів.
– Розкажіть, будь ласка, про гастролі та вистави, які очікуються у Прилуках найближчим часом.
– Не буду відкривати всіх таємниць, скажу лише, що до виступів на нашій сцені зараз долучаємо друзів, для яких і Прилуки, і театр, і ми – непросто колеги, а яким дуже близька ця територія, і наша ідея. Ці люди їдуть сюди для того, щоб «розбурхати» прилучан, пробудити їх, повернути віру в те, що міський Будинок культури – це культурно-мистецький центр міста. Вони хочуть подарувати городянам свою творчість, цікаву, різнотематичну, різножанрову.
Проект «Театральні вечори» задумувався ще дев’ять років тому, але реалізувати його тоді не вдалося. Ідея цього проекту в тому, щоб щонеділі один з театрів показував виставу на сцені МБК. Переконаний: це потрібно і глядачам, і акторам. Бо по собі знаю: коли вистава грається, скажімо, двічі на рік, то актор втрачає й набутий професіоналізм, і досвід. Постійні ж виступи стимулюють, покращують акторську майстерність. Для глядачів же важливо, що кожної неділі в МБК відбуватиметься щось цікаве, можна планувати дозвілля, культурно відпочити, побачити вистави не тільки місцевих театрів, а й гостей з Києва, Чернігова та інших міст. Тобто ми напрацьовуємо професіоналізм, а глядачі – культуру відвідування театру.
– В афішах вказано, що всі вистави, які проходять у листопаді, - благодійні…
– Це так. На Театральних вечорах ми спільно з Волонтерською сотнею ставимо скриньки, тож глядачі можуть зробити благодійні пожертви.
– В МБК постійно діє пункт прийому допомоги бійцям АТО. Створити його тут – це позиція керівництва закладу?
– Вважаю, що це – нормальна позиція в сучасній обстановці в Україні. Бо як уже говорив, прилуцький театр завжди був прихистком і територією, яка оберігала людей і працювала на громаду, виконувала дуже активну соціальну функцію. Завжди були й агітбригади, які їздили на передову, підтримували моральний дух бійців. Тому сьогодні іншої позиції, по-моєму, просто не може бути. Ми знаходимося фактично в центрі, тут гарне автобусне сполучення, до МБК зручно добратися всім, хто хоче допомогти нашим побратимам, котрі на фронті відстоюють нашу можливість жити нормальним життям.
Розмову вела Анна Миколаєнко
