№ 38
19  вересня  2018 року

Культура

Культура (102)

Вівторок, Січ. 16 2018

Де ще можна отримати стільки інформації про гончарство України, як не в гончарній столиці – містечку Опішне. Це селище відоме своїми гончарами ще з давнини. Наприкінці 19 – на початку 20 століття в містечку працювало близько 1000 гончарів, продукція яких експортувалася майже на всі континенти світу. Тому не дивно, що саме тут був створений найбільший в Україні музей гончарства. Отож, ми попрямували до нього.
По дорозі не оминули ще одне видатне місце, яке раз на рік стає центром зборів тисяч туристів із усієї України та гостей із-за кордону. Це село Великі Сорочинці з їх славетним Сорочинським ярмарком. Зупинилися, подивились навкруги, і незважаючи на те, що зараз там досить порожньо, але все одно дух ярмарку ніби висить у повітрі. Але наш шлях до музею тривав.

Середа, Лист. 08 2017

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва відзначається 9 листопада разом із Днем української писемності та мови.
Це свято було засноване з метою відзначити вагомий вклад творчих особистостей у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно-просвітницьку діяльність.
Саме завдяки відданим своїй справі митцям українська культура змогла зберегти свою самобутність, незважаючи на потужні натиски багатьох агресорів, і зайняти гідне місце серед світових культур. Українська культура розкриває нашу сутність та учить нас бути українцями, де б ми не були. Без традиції – нема культури, а без культури – нема нації.

Таким своєрідним центром культури та мистецтва в Прилуках є безумовно міський Будинок культури. Як уже писалося раніше, якраз перед початком нового навчального року крісло директора вдруге зайняв депутат міської ради та відомий у Прилуках культурний діяч Дубовик Олександр Олександрович, який живе творчістю не менше, ніж учасники різноманітних колективів, які є на базі Будинку культури.

Середа, Лист. 08 2017

У затишній залі Прилуцької центральної районної бібліотеки відбулася зустріч з поетом та художником Євгеном Васильовичем Постульгою, який люб’язно погодився стати гостем творчої зустрічі й поділитися з читачами своїм внутрішнім світом та творчим доробком і представив свою нову збірку «Минає все».
Книга вміщує в себе поезію різних років. Це чотиризбірка автора, яка ділиться на декілька розділів, що відрізняються тематикою – від інтимної та пейзажної лірики до патріотичної та філософської.
По ходу зустрічі звучали вірші поета, які відрізнялися своєю різноманітністю. Гортаючи книгу автора, у рядках його віршів спостерігаються щемливі спогади дитинства, гіркі роздуми над сутністю сучасного життя. Надзвичайно скромний і навіть сором’язливий у повсякденному житті пан Євген у своїх поезіях завжди принциповий і правдивий. Загострене почуття правди, намагання докопатися до сутності проблеми, яку він піднімає у своїх творах супроводжують його все життя, а особливо це спостерігається у вірші «Украдений рай».

Середа, Жовт. 11 2017

День 5 жовтня 2017 року, певно, запам’ятається прилучанам надовго! Бібліотекар Ніна Іванівна Горбань запросила земляків і гостей міста в Центральну міську бібліотеку ім. Любові Забашти, аби їх познайомити з творчістю знаного прилуцького поета Євгена Васильовича Постульги, точніше з його новою збіркою філософських творів під назвою «Минає все! І все повторюється!»
Книга видана цього року. Хто ж її спонсори? Це здебільшого молоді українські патріоти: Микола Миколайович Козенко, наш відомий художник Анатолій Риженко, міська рада в особі нашого мера Ольги Михайлівни Попенко, студенти, бібліотекарі міста, працівники культури. Приємно, що до акції долучилися й усі члени клубу «Джерело» на чолі з шанованими активістками клубу Л.А. Скотніковою та Аллою Буренко. Словом, інертних і байдужих не було.
Тріумфатор Євген Постульга тримався вельми скромно, не вихвалявся перемогами.

Середа, Жовт. 04 2017

Приємно констатувати, що Прилуцька центральна міська бібліотека ім. Любові Забашти (завідувачка Зубко Людмила Іванівна) попри труднощі часу, зокрема війни на кордоні України, не зменшує темпів розвитку культури міста, а скоріше, навпаки їх постійно нарощує. Доказ: оригінальний мистецький захід «Досягнення прилуцьких майстрів пензля», що відбувся 20 вересня поточного року в ошатній залі цієї книгозбірні. Звісно, готувалися заздалегідь. Організатором стала відповідальна й невсипуща завідувачка читальної зали Галина Іванівна Бобкова та винахідлива, артистична бібліотекарка Ніна Іванівна Горбань.
Ту атмосферу доречно оживили наші місцеві митці: Семен і Катерина Кантури, Петро Бойко, Степан Вербищук, Анатолій Риженко, Олена Лавріненко, Ірина Оніщенко… А також кілька лікарів місцевої клініки, котрі справедливо вважають, що саме твори мистецтва швидко знімають усі стреси. Адже мистецтво – це теж енергія!
Певна річ, залу найбільше прикрашала виставка молодої й перспективної художниці Олени Чайки та її колег і послідовників. Хто ж вона ця чарівна пані? Олена Чайка має дві вищі освіти (інженера та фінансиста). Її картини легко запам’ятовуються як професійним мазком, різними техніками подачі, так і сміливістю, безпосередністю кольору.
Мешкає пані Олена в Києві. Півтора роки тому їй вдалося провести майстер-клас живопису й у Прилуках. Тоді в науку до неї записалося тільки п’ятеро учнів. А вже пізніше більше – з Прилуцької школи мистецтв та ЦТДЮ, бо патріотка рідного краю вклала в їх навчання власні кошти!

Середа, Жовт. 04 2017

Нині юнацтву видається, що призначення хустки – суто функціональне. Мені стало цікаво дослідити та переконатися, що хустка – це справді стародавній оберіг українців. Так, 23 вересня на Воздвиженському ярмарку в нашому місті я випадково зустрілася з прекрасними людьми Іванченко Ольгою Василівною, 1940 року народження, та Чернєцовою Лідією Анатоліївною, 1938 року народження, які розповіли мені, що насправді в Україні це не просто головний убір жінки. Навпаки, хустка широко використовувалася не тільки в побуті, обрядах, а ще символізувала рідну домівку, кохання й материнську любов. Наприклад, ще у 70-80-х роках минулого століття в селі хлопця, який запрошував прийти відсвяткувати його проводи до армії, перев’язували хусткою. І тугенько, щоб повернувся живим і здоровим. Поверх іншої в’язали своєю у кожному дворі, в який він заходив. Село мале, та пройшовши його все, юнак відчував, що від хусток і добрих побажань груди ставали, як щит.
Хусткою українка закривала волосся на голові, але у неї завжди було відкрите обличчя. Це свідчить про велике волелюбство українок. Хустка як невід’ємний елемент одягу підкреслює його буденність чи святковість, інформує про родинний, матеріальний статус жінки, нагадує її обов’язки. Дівчатам належить ходити з відкритою головою, але це не завжди можливо. Стужа взимку та спека влітку змушують їх покривати голову хусткою. Для цього складають хустку навкіс трикутником і обмотують її навколо голови, а тім’я залишають відкритим, щоб волосся було видко. Зимою ж дівчата закутуються, як молодиці. У протилежність до дівчат жінки в Україні ходили завше з покритою головою. На другий день після весілля жінці покривали голову хусткою й уже після цього «ходити простоволосою» вважалось непристойністю.

Фото зі статті

День 18 вересня 1943 року золотою сторінкою увійшов в історію міста...
Усі звикли до того, що День міста прилучани відзначали 18 вересня...
Упродовж вересня в Прилуках відбуватиметься справді унікальна...
ВСІ НА ЯРМАРОК!
За підсумками зовнішнього незалежного оцінювання 2018 року кілька...
І знову до редакції звернулися жителі Прилук із хвилюючим...
Ранок 17 вересня прилучани розпочали з мирного мітингу під...
Сімдесят п’ята мирна осінь прийшла на Прилуччину. У погожі...
Шановні ветерани, дорогі прилучани! Щиро вітаю вас із 75-ю...
Дороги в Прилуках поступово змінюються, стають рівнішими,...

Хто на сайті

Зараз 1355 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама