№ 21
20 травня 2020 року

Убити неможливо прихистити?

  • Середа, Жовт. 30 2019
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт
24.10.2019 р. мікрорайон Рокитний 24.10.2019 р. мікрорайон Рокитний

У кожному районі нашого міста можна зустріти не одного чотирилапого безхатченка, який спить на купі листя чи на зупинці громадського транспорту. Зазвичай можна побачити й цілу зграю тварин, які бігають дитячими майданчиками або поблизу магазинів, де іноді їх підгодовують. З цього приводу містяни постійно нарікають на керуючу владу. А поки це нагальне питання залишається невирішеним, з’являються жорсткі методи розправи з чотирилапими.
Тож що має змінитися та хто повинен дбати про таких тварин? Чи мають безпритульні пси право на життя? Що ж робити з тваринами, які нікому не належать? «Град» вирішив поцікавитись у пересічних жителів міста.
Валерій: «Особисто мені чужі чотирилапі не дошкуляють. Я обрав для себе нейтральний варіант відношення до них. Зараз вулицями стільки собак бігає, що відразу й не зрозуміло, безпритульні вони чи ні. А спробуй зачепи, то всі одразу в закон тицяють».
Катерина: «Часто вулиці міста нагадують сміттєзвалища. Адже, коли баки переповнені, то сміття кидають поруч. Не дивно, що недоїдки приваблюють голодних тварин, але таки страшно проходити повз. Кожен раз іду, як останній».
Володимир: «Часто бачу в Інтернет-мережі дописи: «загубився..», «прибилося до магазину…», «може хто шукає…». То може пси, які пробігають вулицями не такі вже й безпритульні, а просто вчасно не знайдені?»
Ірина: «Голодні чотирилапі ходять-тиняються вулицями, зазирають жалібно в очі, надіючись на якусь поживу. Доцільно було б владі згадати про свої обіцянки не тільки під час виборів. Кожен раз щось «вирішують», а результату немає».
Василь: «Безпритульні пси – це провина виключно їхніх господарів. Люди, навіщо брати, якщо не можете надати їм належних умов утримання?»
Станіслав: «Навряд чи в найближчому майбутньому хтось схоче справді зробити що-небудь корисне. Усім просто байдуже, «моя хата з краю». Не чіпляються – хай собі бігають. А те, що від голоду помирають у жахливих муках, то це щось типу природного відбору. Уже потім дивуємося, чому ж із нами так іноді влада чинить, кине пару сотень на хліб і живіть собі».


Людмила: «Хотілося б, щоб цю проблему нарешті вирішили. Адже наші діти просто бояться ходити вулицями. Може тварини й не чіпають нікого, але що ж робити тим у кого вони викликають паніку та страх?»
Юлія: «Можна на пальцях перерахувати людей, які справді переймаються долею безпритульних чотирилапих друзів. Маю декілька таких знайомих. Вони й останнє віддадуть. Але кількість безпритульних від цього не зменшиться».
Антон: «Було б добре, якби бродячих псів забирали великі підприємства чи супермаркети. Тоді й користі від них буде більше та й люди не будуть так прискіпливо до них ставитися. Адже той, що бігає містом, майже нічим не відрізняється від їхнього домашнього улюбленця».
Марія: «Не тільки в нашому місті розвелася велика кількість безпритульних, але такої жорстокості по відношенню до тварин немає більше ніде. Що говорити про дорослих людей, якщо школярі та підлітки знущаються з них як тільки хочуть. Знаю багато випадків, коли діти задля забави ловили котів і підпалювали їм шерсть. То хто ж із нас розумніший, якщо в тварин більше людяності, ніж у «хомо сапієнс»?
Леонід: «Більшість чотирилапих безхатьків не народилися на вулиці, а їх туди просто викинули. Звичайно, добродіїв удосталь, жителів міста чи навколишніх населених пунктів, які рятують маленьких, забираючи додому. Але як бути з дорослими тваринами? Де їм шукати прихистку?»
Микола: «Часто бачу, як виносять цуценят чи кошенят просто до сміттєвих баків. А в останній час небажаних чотирилапих просто підкидають під сусідній під’їзд чи будинок. Чудо, що деякі взагалі виживають».
Ніна: «Хотілося б, щоб тварини жили в належних умовах, адже вони не винні, що опинилися без домівки. На щастя, деякі люди це розуміють і підгодовують їх. Ми повинні пам’ятати, що байдужість не може зарадити цій проблемі. Ми маємо думати й піклуватися про тих, кого приручили, бо що як не це робить нас людьми?»
Микита: «Відверто скажу – мені байдуже. Пси не гавкають, не кусають, за ногами не женуться, то чого ще треба? Хай собі живуть, як живуть. А якщо комусь заважають, то хай вони й займуться цим питанням».
З опитування можна побачити, що всі відповіді різні. Хтось переживає за власну безпеку, дехто співчуває тваринам, які були залишені напризволяще. Але є люди, яким відверто все одно, адже їх це не стосується. Проте варто зрозуміти, що безпритульні тварини на вулиці – це наслідок, а не сама причина. Безвідповідальність, жорстокість і байдужість наших мешканців – ось три головних складники, через які і страждають чотирилапі. То як бути? Убити неможливо, прихистити? Чи вбити, неможливо прихистити? Вирішувати тільки вам.

Тетяна Пилипченко


Іноді можна почути, що стерилізація – це протиприродно. Це погано впливає на здоров’я тварин, і хоч раз, але їм необхідно привести потомство. Простіше в даному питанні з тваринами, які мають хазяїна і він у тій чи іншій мірі може контролювати цей процес. У випадку ж із безпритульними тваринами, за них все вирішує природа. Так з’являється велика кількість маленьких пухнастиків, які вже від народження приречені блукати вулицями міста в пошуках їжі, притулку, у кращому випадку – друга-людини, хазяїна, який забере до свого обійстя.
Ніяк не вдається протидіяти такому циклічному процесу народжуваності та розширення кількості чотирилапих безхатьків. І якщо відлов великих і особливо агресивних тварин із вулиць міста потроху йде, то маленькі й добродушні особини продовжують народжувати собі подібних, як, наприклад, поблизу недобудови в мікрорайоні Рокитний. Там бігають шестеро маленьких, кругленьких, ласкавих цуценят. По округлих формах видно, що місцеві небайдужі люди їх підкормлюють. Але ж додому не бере ніхто. Яке майбутнє чекає на цих малюків, а в подальшому й на їхнє потомство? Для Прилук це видається вічним питанням. Чи настане той час, коли кожен власник чотирилапого друга нестиме повну відповідальність за його утримання, а напади безпритульних собак залишаться лише в спогадах?..


Прочитано 482 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Міські новини
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Міська влада скасувала сплату єдиного податку Ще на початку...
18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє...
2019-2020 навчальний рік в умовах карантину школярі закінчать...
Цього року ми зустрічаємо вже 75-ту, ювілейну, річницю великої...
Послаблення карантинних обмежень на території міста 11 травня в...
Для кожної країни Друга світова війна почалась у різні роки, але,...
Уже близько пів року з прилуцькими багатоповерхівками, в якості...
Дорогі ветерани!Шановні прилучани!Сердечно та щиро вітаю всіх із...
очався карантин і школярі залишили класні кімнати в школах і...
Нова тротуарна кладка, ремонт бетонних доріг. Попри карантин...

Хто на сайті

Зараз 2500 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама