№ 37
11 вересня 2019 року

Вибори відбулися. «Мы требуем перемен!»

  • Середа, Трав. 28 2014
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Казав один мій знайомий, що після цих виборів наче дихнув свіжого повітря, не полишає відчуття чогось нового та перспективного. Ми всі сподіваємося саме на зміни і на свіжий подих після тих брехливих обіцянок кандидатів на крісло мера, що забруднювали наші паркани, під’їзди, вулиці та навіть свідомість. Така ж відверта брехня супроводжувала агітки і майже всіх претендентів на посаду президента. Унікальна ми країна – при тому, що маємо найкращі агітки та найяскравіші виборчі кампанії, живемо гірше за всіх.

Виборча кампанія в Прилуках мала свої особливості: чотири кандидати агітували не стільки за себе, як проти одного кандидата, і по-друге, всі кандидати ніколи не солідаризувалися – ні на зустрічах із людьми, ні на екранах, ні на шпальтах газет. Тобто разом їх прилучани не бачили, і ніколи між ними не було дебатів. Можемо зробити висновок, що прилучан вони бачили «за задньою лівою ногою» разом із їхніми проблемами. Запрошення від виконуючого обов’язки міського голови Дмитра Барнаша вони отримували, але на Народні віча не приходили, як і на круглі столи. Тепер хай сидять за «квадратними» столами з прилучанами, які їх уже не розуміють і щодо них дали свою оцінку на виборах.

Декого з кандидатів ми зовсім не чули. Абсолютно «не засвітився» Євген Шаповал – про таких завжди говорять: «А від кого він буде відтягувати голоси?» Суттєво його результат не вплинув на підсумок виборів, проте це комусь було потрібно. Про кандидата Романа Стахіва теж особливо не можна чого сказати: його агітки були відсутні в поштових ящиках, проте, на відміну від Шаповала, його обличчя ми принаймні побачили на білборді – і на цьому йому дякувати. Добре себе репрезентував наймолодший кандидат у мери Павло Халімон. Його агітка, за оцінкою спеціалістів, була однією з кращих, і на моє переконання, цей кандидат непогано б виглядав у команді новообраного мера.

Але найбільше серед прилучан обговорювалися агітаційні кампанії Дмитра Барнаша, Володимира Назіма, Ольги Попенко і, ясна річ, Юрія Беркута. Останній шокував прилучан найбільше, бо ніхто не подумав, що він пішов, «щоб повернутись». Згадався анекдот про англійця, який іде не прощаючись, і про «руського», який прощається, але не йде. Крилату фразу «Я йду, щоб повернутись» ми чули неодноразово від Віктора Ющенка, і він таки повернувся, але чи радості від того повернення було? Цей вислів надто крилатий, аби кидатись ним куди попало й кому попало. Кинув його і Юрій Володимирович, не подумавши, куди він залетить, – чи в кущі, чи у вигляді бумерангу повернеться знову ж до нього, і його удар може бути таким, що назавжди відіб’є охоту до виборів. Його результат на виборах – а саме четверте місце – це і є його чистий результат без застосування адмінресурсу, тобто без фальсифікацій і залякувань. Ну не було в його довірених осіб відчуття здорового глузду, не відчули вони змін у суспільстві, не відчули змін у кожному прилучанинові. Відчувати результати виборів – це здатність від природи, це інтуїція, якої повністю позбавлені ті особи, котрі його представляли на виборчих дільницях і котрі за нього агітували: Кліменко Т., Івченко Л., Мисан Г., деякі службовці міської ради та навіть Сердюк Л.В., яка теж не почула свій внутрішній голос і в якої з’явилась примарна ідея свого повернення у КП «Шкільний».

Після оголошення, ще попереднього, результату місцевих виборів хтось із молоді заспівав пісню «в тему»: «Юра, прости, Юра, прощай!» Просити в нього прощення немає за що – це він, якби був розумним, повинен би виступити у ЗМІ й подякувати нам, що ми, прилучани, терпіли його разом із його командою вісім довгих років, і попросити в нас усіх прощення за це. Ми йому кажемо: «Уходя – уходи!» і заспокой свою «команду», як заспокоїлися прилучани, що ця команда вже ніколи не буде тероризувати ні вчителів, ні лікарів, ні решту бюджетників. Відчуваєте, як дихнуло свіже повітря?! Мені в ці дні часто задають одне й те ж питання: «А що вони всі будуть тепер робити, де знайдуть собі роботу?» Ну по-перше, це не наш із вами біль, а по-друге, зараз вони згадають коронний вислів Беркута, коли в 2006 році він переміг на виборах і не давав змоги попередньому голові знайти собі роботу: «Бабій повинен покинути місто, інакше в місті буде політичний неспокій». «Великий монарх» породив на світ іще більш великий вислів, яким і повинен сам тепер скористатися.

Жодні вибори не проходять без «ложки дьогтю в бочці меду», тобто брудних піар-технологій або просто бруду. Під час виборів у нашому місті з’явився так званий «Комитет избирателей "За жизнь по-новому"», який спочатку вилив грязюку на Барнаша, а потім і на решту кандидатів, тобто зіграв у «прилуцький покер» – саме так називалася друга листівка. Користь від неї є. Я, наприклад, не знала до того часу, що Попенко О.М. має собі за подругу Клименко Т.М., хоча про це можна було б і здогадатись. Один білборд коштує 1 тисячу гривень, один ролик на телебаченні в пару хвилин – більше двох тисяч, не дешеве задоволення радіо та друківка паперу з обіцянками й так далі. До чого це я веду? А до того, що якщо ти не підприємець, а просто службовець на зарплаті, таких грошей назбирати, а тим більше безболісно відірвати від сім’ї – неможливо. На це потрібні вливання небайдужих спонсорів. Усі чотири кандидати – Попенко, Беркут, Шаповал і Назім – не обійшлися без цього вливання, їхніх декларацій про доходи на це б не вистачило. Цілком ймовірно, про цих спонсорів ми дізнаємося найближчим часом і нарешті усвідомимо, що б нас чекало в разі перемоги одного з них.

Ніхто не очікував понад 17 тисяч голосів на користь Дмитра Барнаша – це найбільший показник за останні 15 років у Прилуках. Навіть якби результати решти кандидатів у цифрах скласти разом, вони не вплинули б на результат виборів. Громада чекає змін із приходом нових і молодих людей, навколо яких іще не пахне політичним нафталіном і яким не будуть підказувати, що їм робити, ті, хто вже керував, ті, хто заплямував себе зв’язками з КПУ та ПР, або ті, хто в майбутньому «пірне» чи вже «пірнув» під новообраного президента, хоча президент і не здогадується, ким він буде представлений у Прилуках. А Дмитру Васильовичу ми говоримо так: ми не просто чекаємо чи хочемо змін, а ми вимагаємо цих змін. У Вас є шанс втілити свої мрії та обіцянки в життя наших Прилук.

Скільки років минуло відтоді, як загинув Віктор Цой, а до цього часу на парканах і стінах пишуть слова з його пісень, із яких найактуальніші зараз для нас – це слова: «Перемен! – требуют наши сердца. Перемен! – требуют наши глаза».

Допоможемо новій владі. Слава Україні!

З повагою, Ольга Костюк

Прочитано 1736 разів
Оцінити матеріал
(4 голосів)
Опубліковано в Міські новини
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

1 коментар

  • Посилання коментаря Тангісій П'ятниця, 30 Травень 2014 21:31 написав Тангісій

    Перемога на виборах лише тільки половина складного путі побудови процвітаючого міста. Щоб відбулися позитивні зміни перш за все потрібно провести кардинальні кадрові чистки. Більшість представників старої команди які знову полізуть плазувати перед новим головою, вдаючи ніби то нічого і не відбулося, ну ніяких нових методів, форм окрім чекання команди, підлабузництва, розповсюдження брехливих пліток та поливання багнюкою всіх інакомислячих - не запропонують. Не властиво тому поколінню розвиватися все життя, занадто значний тягар тоталітарного минулого та колишнього режиму стоїть на заваді, і це не дає їм зрозуміти що відбувається насправді, чому все вийшло із під їх контролю. Це зараз вони створюють видимість активних дій, згадали що є депутатами всіляких рад, як до прикладу Савченко - директор ЦТДЮ - заради власного збагачення готова притворитится ким завгодно лише б синочка вивести в "люди", а ще краще передати йому у спадок свою посаду разом з тим незаконним бізнесом у бюджетній установі який вона організувала. І саме вона і їй подібні є найбільшою загрозою для побудови нового суспільства, бо тільки вона відчує що втерлася в довіру - почнуться знову тотальні репресії, які вона влаштовує весь час у колективі, підкилимні ігри і брехня, якою вона поливає невгодних їй особисто колег, працівників виконкому, управління освіти, а якщо щось не по її - сльози нещасної помираючої клячі і втрата свідомості на очах колег. Але діти і стареньки батьки є в усіх тих людей яким Савченко не дала працювати, яких вижила, випхала, виїла-бо викривали її жадібність, нахальство, звірство, творчу нездатність та пихатість. І саме вона є "п'ятою колоною" в місті, в таємному кабінеті якої будуть збиратися мстиві Клименки, Савченки, Беркути, Ященкі. І не потрібно зараз бігати по лінійках непроханим гостем і показувати людям свою прихильність новій владі. Ніколи Танька-барабанщиця не стане демократкою і не буде розуміти чиїхось проблем крім власних. Всі ці її трюки пройшли і з Бабійом, і з Беркутом, невже і Барнаш попаде в омут цієї шахрайки та пройдисвітки?

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Робочий тиждень традиційно розпочався з апаратної наради із...
Запровадженню автоматизованої системи оплати проїзду в...
ЗВІТЯценкА Євгенія Миколайовича, голови постійної депутатської...
Музей – це один із небагатьох фундаторів творення державності...
Закінчилися літні канікули, під час яких читачі міської дитячої...
ПОЛІКОМБАНК - інженер-програміст, 6000 грн, тел. (0462)651000(177)АВДЄЄВ...
Традиційно 1 вересня в Україні відзначають День знань. У цей день...
Майже рік минув із того часу, як у Прилуках запрацював...
Упродовж літа в різних містах і населених пунктах Чернігівщини...
29 серпня в Україні встановлено Днем пам’яті захисників України,...

Хто на сайті

Зараз 2609 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама