Приходити на гостини до Меланки тринадцятого січня, у Святвечір Нового року за юліанським календарем, прилучани та й усі жителі України почали задовго до встановлення цієї традиційної дати. Святкування Щедрого вечора співпадає з Днем преподобної Меланії, але коріння традиції походить іще від дохристиянських часів.
У легенді говориться, що у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, окрім сина, була ще мила й чарівна донька, яку всі називали Миланкою. Одного разу, коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав зі срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя, який став покровителем місячних тварин – свиней. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а зі свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами й душами предків.
Дотримуватися народних традицій прилучани прийшли великою громадою на Центральну площу міста 13 січня. Під гучний музичний супровід найкращих колективів МБК відбувалося гуляння із піснями, танцями та іграми під назвою «Щедрий вечір, добрий вечір!» Зі сцени прозвучало чимало побажань від студентської молоді та влади міста.
Глядачів розважала коза, яка заради пригощань вдавалася до хитрощів із поганим самопочуттям, та колоритні голоси фольклорних колективів. Навіть зимовий холод не міг розігнати народу, який те й робив, що пританцьовував у такт щедрівкам.
Катерина Чайка
