№ 29
19  липня  2017 року

22.03.2017 09:49

Шановні добродії! У минулому номері «Града» я повідомляв читачам про існування так званого дозвільного документа, яким відкрили трафік великовагового транспорту по нещасних дорогах нашого міста. Так от, історія має своє продовження.
Як депутат міської ради, я отримав лист за підписом міського голови, в якому зазначено наступне: «Надсилаємо копію листа Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, на підставі якого надано можливість проїзду по дорогах загального користування великоваговим транспортом». І головне, додаток на двох аркушах (фотокопія самого листа). Зупинимося спочатку на цьому. Я не знаю, хто так підставляє міського голову, готуючи настільки недолугі відповіді, але підпис мера Прилук легатимізує таку, перепрошую, дурницю.
До конкретики: в листі облавтодору зазначено, що в порядку винятковості надано дозвіл проїзду вантажівкам (19 штук зерновозів), які належать ТОВ «Батьківщина» по автодорозі, увага: Н-07 Київ – Суми – Юнаківка. Для допитливих – це бетонна дорога, яка проходить обабіч Прилук із півночі від «круга» в Заїзді та «штанів» на Манжосівці. Тобто Прилуки зерновози не повинні чіпати. Йдемо далі. У листі надано ще дозвіл для одного автомобіля (молоковоз, одна штука), маршрут руху якого визначено ще й по трасі Р-67 Чернігів – Ніжин – Пирятин. З останнього слідує, що дірявити залишки міського асфальту обласні держиморди дозволили лише одному молоковозу. У принципі, одного колісного молочника громада переживе, чи не так?
Підсумовуючи сказане. Зерновозів на вулицях міста ми не повинні бачити, навіть у винятковому порядку, а буденну тишу провінційного містечка може порушити одинокий транспорт із лактаційним продуктом.

15.03.2017 09:16

Прийшла весна,
Летить каміння…
Дорога, ямковий ремонт.
Полізло тріщини коріння,
Авто блага про ешафот.
Владислав Кіча
(з ненаписаного)

Події останнього тижня, точніше, той нехитрий спосіб ремонту прилуцьких вулиць, подарували містянам анекдот. Якщо в когось залишилося почуття гумору, пропоную послухати наш, суто прилуцький, продукт народної творчості.
Значить так. Судовий процес. Слухається справа по руйнуванню щойно відремонтованої дороги. На лаві підсудних знаходяться: Щебінь, Гравій і Бітум. Суддя: – Щебінь, матеріали справи вказують, що Ви неналежної якості? – Ні, Ваша, честь! Ось мій сертифікат якості, у мене все законно! Суддя: – Добре, присядьте. Тоді, пане Гравій, причина руйнування полягає у Вас! Гравій: – Ні, шановний суд! У мене документи в порядку і висновок лабораторних випробувань у наявності! У мене все пречудово! Суддя: – Тоді винний у всьому Бітум! Останній блискавично відповідає: – Великоповажний суд! Я тут ні до чого! Мене там взагалі не було!

18.05.2016 07:01

Владислав Кіча

 

«Надоело говорить и спорить, и любить усталые глаза…» Я не знайшов кращих слів, щоб описати свій стан безпорадності під час виступу з депутатської трибуни на пленарному засіданні позачергової сесії у понеділок. Підставою для термінового самоврядного зібрання стало призупинення дії рішення міськради про дозвіл на відключення від систем централізованого опалення. Збита, зашморгана до дірок тема. Що відбулося: 26 квітня було вкотре ухвалено рішення про порядок відключення, а міський голова, як у нас кажуть, «наклав вето», що у свою чергу змусило депутатів зібратися на позачергове засідання. Подолати так зване вето можливо за умови повторного голосування двома третинами голосів від загальної кількості депутатів. Після нескладних математичних розрахунків маємо число 23 (народних обранців).

Спочатку про «вето». Таким правом одностороннього зупинення прийнятого колективного рішення наділений Президент або, даруйте, англійська королева. Особисто я в сесійній залі не побачив ні першого, ні другої. Міський голова, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», наділений правом на зупинення рішення ради і винесення на повторне голосування з обґрунтуванням зауважень. Документом, у якому викладається позиція міського голови, є його Розпорядження. Саме цей розпорядчий документ повинен бути предметом розгляду на позачерговій сесії. Більше того, посилання на відповідне розпорядження є обов’язковим у преамбулі рішення про повторне голосування. Цих елементарних дій по підготовці до позачергової сесії здійснено не було. Переважна кількість депутатів прийшли на розгляд якогось «вето».

Відрадно, що в системі містечкового парламентаризму працює принцип стримування і противаг. Відрадно, але бездарним залишається його втілення. Хто винуватий? Міський голова? Не думаю. Тоді хто? Секретар міської ради? Напевно! У чиї безпосередні посадові обов’язки входить підготовка проектів рішень сесії? Хто повинен забезпечити конструктивну комунікацію з депутатами? Виключно секретар ради. Черговий раз Анатолій Васильович розписався у своїй безпорадності. Навіть його промова про його обрання під прапорами «Батьківщини» мене не розчулила. Зустрічають по партійній одежинці, а проводжають усі знають по чому. Позавчорашні заслуги й одіозні покровителі не можуть стати імунітетом від проводів із приводу. «Надоело говорить и спорить…» – писав колись російський поет, українець за походженням Павло Коган. Ми знову ризикуємо йти по колу. Точніше, по циклічній кривій траєкторії, напрямок якої задається бездарністю й архаїзмом.

Переважна кількість учасників «ветової» позачергової сесії так нічого й не зрозуміла. Рішення про відключення від тепломереж залишилося не прийнятим. Хтось сором’язливо утримався, хтось вийшов із сесійної зали, а хтось узагалі не прийшов. Хто зміг – подискутував, хто наважився, той доводив свою позицію, а хтось так і не був почутий. На кінець робочого дня понеділка все заспокоїлося. Особисто я – ні. І як тут знову не процитувати Павла Когана: «И снова тишь. И снова мир. Как равнодушье, как овал. Я с детства не любил овал! Я с детства угол рисовал!»

13.04.2016 08:10

Владислав Кіча

 

Дану статтю прошу сприймати як продовження теми про комунальне господарство міста. Нагадаю, у №13 (748) «Града» я інформував читачів про виділення коштів із міського бюджету двом міським підприємствам, одним із яких було КП «Міськсвітло». Ну що, готові? Проллю світло на ще один темний аспект нашого комунального сонця, яке всіх не може обігріти. Як кажуть, чим ближче до світла, тим більші тіні. А тінь, у свою чергу, – це відпрацьоване світло. А в темряві навіть найсвітліші справи тьмяніють. Тож до суті.

 

ПРИЧИНА

У мою адвокатську контору звернувся один стурбований автомобіліст. Занепокоєння клієнта було викликане патовою, на його думку, ситуацією, в яку він потрапив. Причиною проблем чоловіка стала банальна дорожньо-транспортна пригода. Благо, що люди в ній не зазнали пошкоджень, чого не скажеш про сталевих коней, які перетворилися на металобрухт.

Водій (наш клієнт) рухався по вулиці Береговій у східному напрямку. Прилучанам, за звичаєвим правом, правила дорожнього руху тут ні до чого – достеменно відомо, що від вулиці Котляревського й до Перемоги Берегова є головною дорогою. І в силу цього можна рухатися, проїжджаючи всі перехрестя з упевненістю, що інші учасники дорожнього руху, які перетинають Берегову, повинні ввічливо пропускати ваш транспорт. Саме з таким переконанням вів свій автомобіль наш клієнт. У той же час інший учасник дорожнього руху, який перетинав із південного напрямку вулицю Берегову від Кустовської церкви, не розділяв упевненості першого водія. Проїжджаючи перехрестя, він не пропустив автомобіль, який рухався з лівого боку перпендикулярно його курсу. Бабах, лусь і… тривожна мовчанка.

Хто правий? Хто винуватий? Елементарні питання, чи не так? Не зовсім. Справа в тому, що другий водій, який не пропустив нашого клієнта з Берегової, орієнтувався не на знаки, а керувався принципом перешкоди справа. А такої перешкоди в нього не було. Причина такої зухвалої поведінки проста: відповідного знаку «Дати дорогу» для нього не було!

 

ЗНАКИ

Як я вже говорив, місцеві водії в переважній більшості добре орієнтуються на дорогах міста. Їм не потрібні знаки, мається на увазі дорожні, вони вже на інтуїтивному рівні можуть відрізнити головну дорогу від другорядної. Можуть роз’їхатися на перехресті, коли не працює світлофор, або навіть тоді, коли покажчик підступно моргає зеленим в усіх напрямках. Можуть, але, як показала адвокатська практика, не завжди. Вищезазначений приклад – тому підтвердження.

Інспектор, який прибув на місце пригоди, довго не міг утнути, на кого з учасників ДТП скласти протокол. У творчих роздумах останній перебував майже півтора місяця. Підійшовши до справи ґрунтовно й мотивовано, ДАІшник вжив заходи з отримання інформації щодо причин відсутності знаку «Дати дорогу». Вжив і отримав. Директор комунального підприємства «Міськсвітло» в паперовому вигляді відрапортував, що буцімто на підприємстві відсутня відповідальна особа, яка повинна здійснювати контроль і моніторинг наявності чи відсутності дорожніх знаків на вулицях міста. Більше того, посадовець повідомив, що дорожні знаки на баланс підприємства ніхто не передавав! Злив інформацію від «ліхтаря», не проливши світла. Простіше кажучи, ковбасьтеся самі, щасливі водії, які познайомилися на нерегульованому беззнаковому перехресті.

 

ФОРМАЛІЗМ

3 грудня 2013 року виконавчий комітет Прилуцької міської ради прийняв рішення, яким зобов’язав КП «Міськсвітло» здійснювати заходи щодо утримання елементів благоустрою на території міста: світлофорів, ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ, дерев. Про дерева, які помирають стоячи, поговоримо згодом. Це взагалі окрема історія. А от про знаки – зараз. Як я зазначав, у відповіді директор КП цинічно констатує, що рішення виконкому є не виконаним, оскільки не було здійснено передачі вказаних елементів благоустрою. Ні, ви це чули? А хто повинен це здійснити? Водії з перехресть зі своїм металобрухтом? Пішоходи на милицях? Хто?

 

ВТІЛЕННЯ

Треба віддати належне тому, що після ДТП на Береговій титанічними зусиллями «Міськсвітла» відповідні знаки було встановлено. Переконаний, що це допоможе уникнути аварій на майбутнє в локальній частині прилуцьких доріг. А що на інших? Чекати чергових дружніх обіймів бамперами й крилами нових водіїв? Хтось зробив із цього висновок? Наш клієнт і його приятель по нещастю – так. А профільний комунальник? Не думаю.

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Після довгих вагань і сумнівів, які є початком мудрості, інспектором було складено протокол відносно посадової особи КП «Міськсвіло», справа скерована до суду. Місцева Феміда невдовзі проголосить справедливий вердикт. Адвокатська контора «ЛОГОС» візьме участь у судовому процесі.

 

НАОСТАНОК

Питання не в фабулі конкретної адміністративної справи і навіть не в результатах судового процесу. Проблема в іншому. Чому чиясь халатність повинна ставати причиною дорожніх пригод? Чому посадова бездіяльність комунальників і профільних замів повинна призводити до загрози життю та здоров’ю городян і гостей міста?

Директор «Міськсвітла» відверто не виконує самоврядне рішення виконавчого органу, і це йому сходить із рук. Наче в національному прислів’ї «На козаку не видно знаку!» Озвучені події свідчать, що не тільки на ньому, а й на перехрестях вулиць.

 

СПОДІВАННЯ

Переконаний, що в діючого міського голови вистачить виваженості належним чином відзначити своїх підлеглих. Стане мудрості для того, щоб розділити звичну сірість комунальних буднів на світло й темряву.

30.03.2016 08:53

Владислав Кіча, депутат міської ради

 

Дев’ята сесія міськради була знаковою. Ні, повчальною. Ні, продуктивною. Ні… Не можу підібрати необхідного визначення. В одній статті важко охопити всі надважливі рішення, ухвалені міським парламентом. Зупинюсь на актуальних, пов’язаних із фінансами. Коли на обговорення того чи іншого питання витрачається більше академічної години, результативність дискусії можна визначити функцією, у якій здоровий глузд обернено пропорційний тривалості диспутів. А якщо взяти до уваги первісну якість самого проекту рішення, хронометраж обговорення лише підсилює абсурдність творчого продукту депутатів. Про що йде мова? Про виділення коштів на порятунок двох комунальних підприємств, «Прилукижитлобуд» і «Міськсвітло», не мало не багато – мільйон і півмільйона кожному відповідно. Тепер все по-порядку.

 

ПРОГРАМУЛІНИ

Для порятунку комунальних злиднів було залучено відомого фінансиста, взірця містечкової економіки – заступника міського голови Дмитра Іванова. До речі, останній залишився в спадок Ользі Попенко від її попередника Дмитра Барнаша. Довготривалість перебування на посаді пана Дмитра лише підтвердила міф про його геніальність. Заступник Іванов виступив розробником двох, не побоюсь цього слова, інвестиційних шедеврів – Програм фінансової підтримки комунальних підприємств. Обсяг обох документів, зорієнтований на економію паперу, черговий доказ геніальності в сенсі «талант – брат краткости». Усе стисло, лаконічно, без зайвої «води» та вузькоспеціалізованої риторики.

Суть зводиться до наступного. У разі виділення коштів у такому-то розмірі підприємства стають беззбитковими й прогресивними, фінансово незалежними суб’єктами господарювання. Це у свою чергу стане запорукою виплати заробітної плати, відрахувань податків і зборів та виконання всіх функціональних завдань засновника, читай громади міста. Браво, оплески!

ДЕТАЛІ

Згідно дорожніх карт (Програм) на фінансову стабілізацію «Прилукижитлобуду» виділено кошти в розмірі 1 030 000,00 грн., «Міськсвітлу» – 500 000,00 грн. Автор навмисне використав термін «дорожня карта», оскільки виділення коштів відбулося за рахунок зменшення витрат на утримання й капітальний ремонт міських доріг, але про це пізніше.

Так от, зі своїх отриманих коштів «Прилукижитлобуд» 300 000,00 грн. витратить на заробітну плату, а залишок – на ремонт м’якої покрівлі та стиків у панелях. Що поганого, скажете ви, сімсот тисяч гривень із копійками на ремонти старих будинків, давно пора. Так, пора, але математика не сходиться, – далі поясню, чому. По іншому комунальному придатку картина така. «Міськсвітло» витратить 200 000,00 грн. на заробітну плату, а залишок – 300 000,00 грн. на, вкиньтесь, ремонт основних засобів і купівлю комплектуючих. Яких, куди, для чого – питання до Іванова, я лише процитував «Програму».

Так де ж обман? Неправильна арифметика? Поясню. При здійсненні такої фінансової підтримки зі сторони свого засновника в обох підприємств одразу виникне податкове зобов’язання по сплаті ПДВ. У «Прилукижитлобуду» в розмірі – 171 666,66 грн., у «Міськсвітла» – 83 000,00 грн. Тобто суми фінансової підтримки одномоментно схуднуть у першого майже на дві сотні тисяч гривень, а в другого – майже на одну сотню тисяч гривень. «Усі повинні сплачувати податки», – видав сакраментальну істину доморощений Джорж Сорос Дмитро Іванов. Знімаю капелюха! А про податкову компенсацію хтось передбачив у Програмах? Фінансист не повідомив. Усі повинні сплачувати податки – не питання, але податкове планування ніхто не відміняв. Для допитливих (Іванова в розрахунок не беремо), податкове планування – це системи заходів суб’єктів господарювання, спрямовані на максимальне використання можливостей чинного законодавства з метою законної оптимізації (саме оптимізації, а не мінімізації) податкових платежів.

СХЕМИ

Раніше виділення коштів комунальним підприємств відбувалося через поповнення статутних фондів. Не кращий механізм, але принаймні це давало змогу уникнути зобов’язання по сплаті податку на додану вартість, який іде в державний, наголошую, а не в міський бюджет. Але тепер ми застосували новацію у вигляді фінансових програм. Витягли з кишені прилучан, для їхнього комунального блага, й бездарно розтринькали без елементарного планування та фінансових очікувань віддачі. Я говорив про дороги, пам’ятаєте? Дійсно, під час ухвалення міського кошторису всі кошти бюджету розвитку без розподілення були акумульовані на одній статті капітальних видатків. Тоді це пояснювалося тим, що рада виважено підійде до подальшого розподілу. Підійшли, прийшли, ухвалили. З програмами, але бездарно. З благими намірами, але без кінцевої мети.

ВІДЧУТТЯ

Згаданий мною для саркастичного порівняння справжній фінансист Сорос говорив: «Гроші – лише один із необхідних компонентів успіху, і за певних обставин гроші можуть принести більше шкоди, ніж користі». У нашому випадку ведмежого порятунку комунальних суб’єктів гроші територіальної громади підтвердять мудрість філософа.

А взагалі виступи на дев’ятій сесії директорів підприємств були схожі на сцену з роману Ільфа і Петрова, де удаваний сліпий Паніковський домагався латентного багатія Корейка: «Віддай мільйон, віддай мільйон!» Роль Корейка в прилуцькій пленарній мізансцені була відведена бюджету, роль Паніковського зіграно й розділено солідарно директорами «Прилукижитлобуду» та «Міськсвітла». Оплески, завіса.

НАОСТАНОК

Я переконаний, що в діючого міського голови вистачить мудрості спростувати міф про геніальність свого комунального заступника. Вистачить адміністративного досвіду побачити потенційну раціональність у проектах самоврядних рішень, які пропонуються командою.

За великим рахунком, майже про все вищесказане я говорив на пленарному засіданні дев’ятої сесії і підтвердив свою позицію відповідним голосуванням.

10.02.2016 09:43

Прилуцька міська рада була змушена повернутися до питання фінансування професійного ліцею під час засідання позачергової сесії 7 скликання. Зважаючи на те, що Верховна Рада України відмінила рішення про передачу закладів професійно-технічної освіти на місцеві бюджети, 5 лютого міські депутати зібралися, щоб уладнати проблеми, які викликала різка, хоч і така довгоочікувана зміна.

 

Стаття Закону «Про державний бюджет на 2016 рік» у новій редакції говорить: «фінансування закладів ПТО здійснюватиметься за рахунок коштів обласного бюджету та з бюджетів міст, що є обласними центрами, а також за рахунок освітньої субвенції на підтримку підготовки робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах з державного бюджету місцевим бюджетам». А фінансова сторона питання, подана в постанові Кабміну №41 від 4 лютого, суперечить вищесказаному: «Затвердити розподіл стабілізаційної дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на 2016 рік між обласними бюджетами в обсязі 500 000 тис. гривень» та «здійснити розподіл коштів, визначених у пункті 1 цієї постанови, між обласними бюджетами та бюджетами міст обласного значення для спрямування на видатки на професійно-технічну освіту».

Річ у тім, що Прилуки – місто обласного значення, тобто воно, за Постановою Уряду, повинне фінансувати заклади ПТО. Щоб учні та викладачі профліцею не залишилися без грошей іще два місяці, поки триває процедура узгодження всіх невідповідностей на державному рівні, було розроблено проект рішення про виділення на період двомісячного функціонування навчального закладу 1 600 000 гривень. Саме так напередодні вирішили мер міста Ольга Попенко разом із головами депутатських фракцій та начальником фінансового управління Оленою Вороною в присутності заступника голови Чернігівської ОДА Леоніда Сахневича й начальника Управління освіти і науки ОДА Миколи Конопацького.

25.11.2015 08:13

Змін у складі новообраного депутатського корпусу довго чекати не довелося. Вже на другій (позачерговій) сесії міської ради після розгляду бюджетних питань було прийнято рішення припинити повноваження депутата Івана Довбаха на підставі поданої ним заяви. Причиною відмови від мандата обраний від політичної партії «Опозиційний блок» Іван Довбах назвав сімейні обставини, а точніше – хворобу дружини, через що він муситиме часто бути у від’їзді та не зможе брати повноцінну участь у сесійних засіданнях.

28.10.2015 07:46

На місцевих виборах лідирують Ольга Попенко та партія, яка її висунула

 

Вибори 25 жовтня, а точніше, їх підсумки, увійдуть в історію як безпрецедентна для Прилук подія. Офіційних результатів поки що немає, але вже можна говорити, що новим мером міста вперше в історії стане жінка.

Ольга Попенко, директор Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка та кандидат від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», з другої спроби таки обійшла свої конкурентів у гонитві за посадою міського голови. Що цікаво, цього разу вона набрала голосів менше, ніж на позачергових виборах у травні 2014 року, коли балотувалася самовисуванцем і фінішувала другою: 5331 проти 8765. До речі, за переможця тих виборів Дмитра Барнаша проголосувало 17469 прилучан, а за його попередника Юрія Беркута в 2010 році – 10455. Різниця очевидна, і пояснюється вона як низькою явкою виборців (із майже 49 тисяч проголосували близько 21 з половиною тисячі), так і високим рівнем конкуренції серед кандидатів: не набагато відстають від лідера Артем Рожко та Дмитро Барнаш, вагому частку голосів узяли й Микола Бабій і Володимир Назім.

(ГРАФІК)

Фото зі статті

13 липня у міській бібліотеці імені Любові Забашти відбувся...
13 липня 2017 року в Прилуцькій районній бібліотеці відбулася...
Літо – це довгоочікувана пора року. Час спекотних днів та теплих...
6 липня в Прилуцькому краєзнавчому музеї ім. Маслова відбулося...
Проблема стічної каналізації під залізничним мостом існувала...
Усі ми встигли помітити, як гарно виглядає в ці літні дні...
Щорічно в Україні святкують таємниче та містичне свято  – ...
Стан доріг — одне з найбільш обговорюваних питань у суспільстві,...
30 червня — нова історична дата в життєписі Прилук. Цього дня під...
Минулого тижня прилуцькі вузи випустили у світ своїх...

Хто на сайті

Зараз 486 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама