№ 21
24  травня  2017 року

25.06.2014 07:00

Людина, яка душею і серцем любить Україну,

ніколи людям зла не заподіє.

 

Дорога громадо, патріоти нашого краю, нашої з вами України! Чому патріоти – тому що нам не байдуже, що робиться в нашому місті, в Україні, тож ми з вами і є патріотами.

Часто люди питають: що дав Майдан у Києві всім нам? Перш за все, Майдан розкрив нам очі на те, до чого довела державу корумпована злочинна влада, що грабувала народ України. По-друге, Майдан показав, хто на місцях, у тому числі й у нашому місті Прилуки, прикривав цю злочинну владу, посилаючи людей на Антимайдан підтримувати корупцію, хабарництво та всі дії, спрямовані проти народу України. Вони не повинні, а точніше, не мають морального права займати керівні посади – це п’ята колона в Україні. По-третє, Майдан показав героїзм українців і об’єднав нас іще міцніше, хоча влада підбурювала людей один проти одного, придумуючи різні форми й методи, щоб відволікти всіх від своїх корумпованих схем.

Майдан змушував стару владу прислухатись до народу, але вони не прислухались, а покинули народ і втекли з награбованим. Влада говорила нам, що в бюджеті коштів не вистачає, а насправді обкрадала Україну та її народ, вивозячи гроші в офшорні зони за кордон. А в той же час усі ми чули й бачили неодноразово по телебаченню, як батьки звертаються до людей за допомогою, щоб урятувати життя своїх тяжкохворих дітей, бо власних зароблених грошей на це не вистачає. Бюджетні кошти повинні були виділятись на медицину, освіту, науку, культуру, спорт, оборону нашої країни, але все було навпаки. Протягом тривалого часу нас змушували здавати гроші буцімто на ремонти чи для якихось інших потреб установ освіти, медицини тощо посадовцям-корупціонерам різних посад і рангів. Чиновники й можновладці про свої зарплати, пенсії подбали дуже добре. Вони будували маєтки не тільки в Україні, а й за кордоном, а нам говорили: нічого скиглити, «біріть» лопати – і на город…

Перший, хто повинен був засудити дії злочинної влади, що грабувала, вбивала, калічила людей, – це тодішній мер нашого міста Юрій Беркут, який був обраний громадою, щоб відстоювати, захищати справедливість та інтереси жителів міста.

Він мав хоча б виступити по телебаченню, в газетах, на віче перед громадою нашого міста – це ж не під кулі йти. Зараз прилучани вже вибрали нового міського голову – Дмитра Барнаша. І в подальшому мер мусить не забувати, що його обирала громада, а тому він повинен служити людям, бути в тісному контакті з ними, захищати їхні інтереси – ось тоді й громада його завжди підтримуватиме та поважатиме.

Двадцять перше століття… А ми задумувались, у яких умовах навчаються наші діти, внуки? В урядовців гаражі більші, ніж деякі наші школи. Мабуть, через те закрили школу №8, бо більше вона схожа на якийсь сарай-курятник, ніж на школу ХХІ століття. А інші тримаються на ентузіазмі педколективів, батьків, технічного персоналу, спонсорів. А де ж бюджетні гроші? Більшість шкіл не мають сучасного спортивного залу, й заняття проводяться в пристосованих приміщеннях. У таких умовах діти не можуть повноцінно отримувати естетичне, психологічне задоволення та фізичне навантаження. У нашому місті в кожному мікрорайоні давно вже повинні бути спортивні майданчики, поля 40х20 зі штучним покриттям. Це перша передумова здорового способу життя дітей, майбутніх громадян, і також це буде сприяти боротьбі з наркоманією та шкідливими звичками. Наразі ж представники влади мають у себе вдома спортивні зали та майданчики, басейни, тенісні корти, а своїх дітей навчають в елітних школах за кордоном, де є всі умови для повноцінного розвитку. І це зайвий раз підтверджує, що наші діти нікому не потрібні. Патріотичну здорову, морально стійку націю їм мати не вигідно. Владі вигідно мати покірних підлеглих, якими легше управляти. Але ж усім відомо, що лише патріотично вихована нація ніколи ніким не буде завойована, тому патріотичне виховання й ідеологічно-інформаційну роботу потрібно проводити з дитячого віку, на всіх рівнях.

Майдан уперше відбувся не в Києві – він давно уже був у голові кожної людини через несправедливість, корупцію, побори, байдужість влади до людей та її бездіяльність. Чиряк назрівав і прорвав у столиці, куди з’їхались із усієї України сотні тисяч людей, які були незадоволені владою і тим, що робиться в державі. Неодноразова мирна хода до урядових установ із вимогами Майдану не дала результатів. Уряд розв’язав справжній терор – від побиття студентів до вивезення в ліс, зникнення безвісти, вбивств, розстрілів… Влада вирішила зачистити Майдан силою зброї.

На Майдані були люди з різних кінців України, і всі вони – герої: і ті, які стояли на передовій, і ті, котрі в тилу привозили їжу, одяг, покришки від коліс, підносили бруківку. Велику підтримку надали кияни. І хоча основні бої точилися на передовій, де люди гинули від снайперських пострілів і автоматних черг із боку «Беркута», проте під кулю міг потрапити будь-хто. Варто сказати про медичних працівників, які сміливо й мужньо виносили поранених і вбитих, ризикуючи своїм життям. Усі ми йшли свідомо за покликом свого серця й душі за Україну, за народ проти злочинної влади та безчинства, щоб кожна людина в цьому житті відчувала себе вільною, незалежною від корупціонера, чиновника-поборника, від усієї системи, яка поневолила народ України.

На Майдані поклали свої життя Герої Небесної сотні. Герої не помирають – вони залишаються вічно в пам’яті людей різних поколінь. На Героях формується нація! Головне, щоб ми з вами не були байдужі, щоб у нашій Україні ніколи не згас козацький дух волі та щоб нами гордились діти і внуки. Слава Україні!

Григорій Дорошенко

 

P. S. На мою думку, Центральну площу нашого міста варто найменувати Площею Героїв України, де в майбутньому будуть стояти пам’ятники, погруддя, меморіальні дошки борців за волю, незалежність України різних поколінь. А в центрі нашої площі повинен стояти пам’ятник Родині – матері, батьку, дідусю, бабусі, сестрі, брату… Саме в родині, в сім’ї, виховуються та з неї виходять справжні патріоти своєї землі, свого народу – такі, як Герої Небесної сотні.

19.03.2014 08:21

Владислав Кіча

До одних із побічних надбань Майдану можна з упевненістю віднести інститут Народного віче. Така форма громадського волевиявлення відлунням розійшлася по всіх містах і селищах України. З розвитком подій на Майдані змінювалася й сама суть, а точніше, зміст самого віче. Декларації переростали у вимоги й дуже швидко змінилися на ультиматуми. Така еволюція знайшла своє відображення й на місцях.

За великим рахунком, перша теза, що віче нам подарував Майдан, не зовсім правильна. Коректніше було б сказати, що Майдан повернув нас до історичних коренів, до нашої генетичної пам’яті. Історики говорять, що загальні збори городян у вигляді віче існували ще з родоплемінних часів у всіх без винятку давньоруських общинах, що було згодом витіснено князівською владою. Яскравим прикладом вічового правління є Новгородська республіка, яка проіснувала за часів роздробленості Русі у вигляді одного князівства найдовше. Віче призивало і виганяло князів, оголошувало війну й укладало мир, встановлювало закони. Фактично воно виконувало функції парламенту, членство в якому належало всьому вільному чоловічому населенню. Будь-якого регламенту чи то механізму проведення віче не існувало, як і не було поняття кворуму – скільки зібралося людей, стільки й зібралося. Скликалося віче на підставі рішення міського правління, а бувало, що рішуче налаштовані городяни самі виступали з ініціативою проведення зборів: при цьому вони били у так званий вічовий дзвін собору на торговій площі. Голосування проводили на око, точніше на слух, тобто за яку пропозицію кричали гучніше, така і вважалася прийнятою. Більшість зазвичай била меншість, право на окрему думку ніхто не мав. Коли позиції щодо голосування ділилися майже порівну, сторони розходилися по різні боки площі, проводили окремі збори та сходилися на мосту річки, що ділила новгородський майдан навпіл, і в фізичній формі з’ясовували стосунки. Перемагала сила. Міська влада була змушена декілька разів розбирати міст, щоб запобігти зайвому кровопролиттю.

Із часом у Новгороді сформувалася ціла індустрія маніпуляцій громадською свідомістю, з’явилися перші «політтехнологи». Було закладено фундамент специфічних професій, таких як крикуни, ябедники і крамольники. Якщо перші – це просто голосисті чоловіки, функції яких зводилися до перекрикування опонентів, то другі були досить небезпечними: вони збуджували натовп проти якоїсь наміченої та визначеної жертви, зазвичай із міської знаті. Але найбільшу загрозу являли крамольники. На відміну від ябедників, смуту вони затівали не з ціллю пограбувати якогось багатія, а з метою державного перевороту шляхом захоплення влади в місті.

Деякі історики, романтично описуючи новгородські вольності, називають їх втраченим раєм споконвічного народовладдя. Але як би там не було, вічову систему можна з великою натяжкою порівняти з демократією взагалі. Скоріше це була примітивно-дика демократія. Від волі «чорних людей» нічого не залежало – незважаючи на те, що вони складали переважну більшість населення. Простолюдини не могли належним чином сформулювати свої вимоги і тим більше втілити їх у життя. А про маніпуляції «політтехнологів» я вже згадував. Врешті така форма правління призводила до внутрішньої нестабільності, а пізніше «рай споконвічного народовладдя» був повністю придушений Москвою.

До чого цей непрофесійний історичний екскурс, запитаєте ви? Відповім. На мою думку, сьогоднішній «вічовий» процес дуже схожий на те, що наші пращури вже проходили і залишили нам у спадок – на підсвідомому рівні – модель «дикої демократії». Новгородська вічова форма правління виникла після історичного зламу, занепаду Київського князівства й ослаблення його впливу. Те ж саме відбувається зараз і з нами. Переважна частина населення увірувала у свою значимість під час вічового голосування, але не може ані сформулювати, ані втілити свої наміри в життя. З’являються новітні «політтехнологи». Все частіше помітні крикуни, ябедники і крамольники. Відмінність полягає в тому, що сучасники не можуть усвідомити ступінь небезпечності цих маніпуляторів. Навіть ініціатива скликання Народного віче, від кого б вона не надходила, нічого не змінює.

У древньому Новгороді влада розбирала міст через річку Волхов, щоб непримиренні сторони ліво- та правобережжя не змогли зійтись у протистоянні. У нашому випадку така технологія є неприйнятною. Дніпро без мостів не стане запорукою миру Сходу й Заходу. Та й питання внутрішнього напруження відходить на другий план, коли нависла загроза зовнішнього ворога. Дуже не хотілося б, щоб паростки навіть примітивної демократії, як і п’ять соліть тому, були задушені Москвою. А зі своїми крикунами, ябедниками і крамольниками ми зможемо розібратися самі. Пора знову бити у вічовий дзвін. А втім…

05.03.2014 07:24

Як же нам набридли ці «зуби» протягом усієї історії України, а особливо за останній час! Навіть незрозуміло: чи це повна відсутність розуму, чи величезна нахабність з боку російського уряду? Засідання Ради Федерації Росії 1 березня – абсолютна маячня. Нас, українців, називали і бандерівцями, і радикалами, й екстремістами, і бандами націоналістів, а вела цей шабаш по-російськи наша землячка Матвієнко – родом із Черкащини, вона ж голова Ради Федерацій, перефарбована яничарка, яка забула про своє коріння. Недаремно 1 березня вибрали вони для оголошення війни з Україною: у цей день, кажуть, Іуда повісився, тому для них, окупантів із Росії, це погана прикмета. Аби комусь із них не довелося повторити вчинок Іуди після того, як вони усвідомлять, що накоїли.

26.02.2014 13:18

Постріли в центрі столиці, жертвами яких стали десятки людей, гірким відлунням обізвалися в усіх куточках України. Чи є серед нас хоч одна людина, яка могла б зізнатися, що їй не було страшно, коли життя за життям обривалися під снайперським прицілом? Якщо такі й були, то їхню відповідь ми вже не почуємо: це та Небесна сотня, що її свічками та квітами нині поминають українці. Вічна пам’ять і слава Героям!

26.02.2014 13:13

Дні з 17 по 20 лютого виявилися найстрашнішими за весь період визвольної війни українців проти команди професійних «гопників». Стрілянина розпочалася 18 лютого поруч із Верховною Радою, на вулиці Інститутській. Після перших жертв пройшов рівно місяць – трохи призабулося, притупився страх, зросла ненависть, а тому ніхто не боявся впритул підступити до беркутівців, із боку яких і почалася провокація. Миттєво виріс живий ланцюг із людей, котрі передавали бруківку один одному, проте це дійство тривало недовго. Розпочалася стрілянина бойовими патронами, яка забрала зразу три життя. А потім – суцільний жах: паніка, крики, поранені й мертві… Люди кинулися бігти від «Беркута», всі хотіли прорватися до станції метро «Арсенальна», де більший простір, але вони не знали, що там їх чекали «тітушки». Особисто нам вдалося забігти в Будинок офіцерів – хтось небайдужий відчинив двері. Сюди ж почали складати і мертвих, і поранених. Раптом одна жінка, співробітник цього закладу, закричала, немов дикий звір: на її очах машина «Беркуту» навмисне переїхала пораненого майданівця. Хтось крикнув, що в Будинок офіцерів прорвалася беркутня, аби добивати поранених і тих, хто забіг до будівлі. Знову паніка, знову бігти, але невідомо куди.

19.02.2014 11:56

Владислав Кіча

 

Коли номер газети було вже майже зверстано, мені зателефонував мій син, повідомивши, начебто мимохідь, що він був у центрі Києва і допомагав мітингувальникам на грушевській барикаді. У мене похололо серце. Мені стало страшно. Війна, яка була перманентною, стала реальною. Війна, яка була забалакана на круглих столах, почалася. Війна, відчуття якої прийшло з першою відлигою, оголошена.

19.02.2014 11:45

Це були слова про події 30 листопада в Києві, коли «Беркут» побив студентів на Майдані. Той, хто теліпнув ці слова на публіку, тут же зрозумів, що його нечистий поплутав. А поплутав тому, що довелося голові Прилуцької райдержадміністрації Олегу Власенку чи не вперше тримати відповідь перед мітингувальниками, які розпочали Народне віче 15 лютого саме від будівлі РДА. Зразу було видно, що він дуже хвилювався, – ще б пак, тримати відповідь довелося не перед жителями Срібнянщини, а перед прилучанами, яким «по вухах не проїдеш». Можливо, в той момент він і пожалкував, що змінив крісло голови РДА Срібнянщини на крісло голови Прилуцької РДА. Навряд чи його так би «притиснули» в Срібному – революція туди ще не завітала, люди там заклопотані власними господарствами, на відміну від прилучан, що дихають повітрям у багатоповерхівках.

12.02.2014 11:22

Листівки з таким гаслом масово ходять по Майдану і по Інтернету, та прочитати їх зміст замало – бажано запам’ятати. А в кого пам’ять дірява, як бюджет України, то краще листівку носити з собою, в гаманці, де повинні лежати гривні і, як правило, останні, й кожного разу думати, що купуючи товар бізнесменів-регіональщиків, ти своєю останньою гривнею збільшуєш їхні статки, а ця гривня може повернутися до тебе чи до твоїх родичів у вигляді кийка, газової гранати або, можливо, й кулі. Як у природі, так і в суспільстві все взаємопов’язане. Особливо в нашому, українському суспільстві, яке погрузло в корупції. Те саме доречно сказати й про податки, які ми сплачуємо вчасно і проти сплати яких поширюється рух у всіх регіонах держави. Влада заявляє, що несплата податків несе загрозу всій економіці України, але найбільша загроза економіці України – її нинішня влада. Якщо ж ми припинимо фінансувати цю владу, то загроза нависне над нею. Платити податки треба, тим більше, якщо нам відомо, куди вони підуть і у вигляді чого до нас повернуться. Але коли платимо «їм» – ми не впевнені, що робимо правильно.

Фото зі статті

Традиційне весняне дійство розпочалося 20 травня на Театральній...
За результатами І кварталу 2017 року до загального фонду бюджету...
Народний фольклорний ансамбль «Калина» Прилуцького міського...
Із травня в Україні діє оновлена програма житлових субсидій,...
Віднедавна в Прилуцькій центральній міській лікарні з’явилася...
9 травня в Прилуках відбулися загальноміські заходи з нагоди Дня...
Рішенням міської ради №16 від 23 грудня 2016 року затверджена міська...
Наближається традиційний Миколин ярмарок, який цьогоріч...
29 та 30 квітня на Черкащині відбулися заходи по вшануванню героїв...
Дорогі ветерани Другої світової війни, герої фронту і тилу!Щиро...

Хто на сайті

Зараз 1197 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама