№ 42
17  жовтня  2018 року

10.10.2018 08:42

Усіх до одного ми повинні пам’ятати,
Хто нас в цей час тяжкий на Сході
та Майдані захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що недаремно син життя своє віддав.

Сьогодні багато синів і дочок України віддають своє життя, захищаючи цілісність і незалежність України на Сході держави від російського агресора, терористів та сепаратистів.
У списку героїв, що загинули, є й наші земляки. І ми не повинні залишатися байдужими, не згадуючи про них, бо що може бути страшніше, ніж смерть молодих, праглих до життя людей.
Варто пам’ятати всіх тих, хто не злякавя та не роздумуючи став на захист держави, на вівтар незалежності України.
І хтозна, може, саме завдяки їм, у нас за вікнами не стріляють гради, ми живемо у своїх будинках і впевнені в тому, що вранці побачимо схід сонця та чисте небо… Але війна, на жаль, продовжується.
Саме таким героєм був наш земляк – прилучанин Сергій Олександрович Джевага – солдат резерву Збройних Сил України. Чому був?.. Та тому, що відразу після початку бойових дій на Сході України пішов добровольцем. Був командиром мінометного розрахунку 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Але ранком 29-го серпня 2014-го його не стало. Він загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського, зазнав смертельного поранення. Помер на руках побратима.
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.03.2015, посмертно).

19.04.2017 07:38

14 квітня в селі Поділ Срібнянського району попрощались із 36-річним захисником України Олегом Саником, військовослужбовцем 72 окремої механізованої бригади.
Боєць загинув 12 квітня під час мінометного обстрілу, захищаючи українські позиції в районі промислової зони міста Авдіївка на Донеччині – сумнозвісної шахти «Бутівка». За цю шахту йдуть бої вже більше року.
Олег Саник народився 21 липня 1980 року в Подолі. Згодом сім’я переїхала в Прилуки, де він жив і навчався. У 1997 році закінчив шосту міську школу, наступного року продовжив навчання в Прилуцькому гідротехнікумі. 1998 року одружився, через два роки в нього народився син.
Під час третьої хвилі мобілізації Олег був мобілізований до Збройних Сил України. Після демобілізації продовжив службу за контрактом.

05.10.2016 07:40

У понеділок, 3 жовтня, прилучани проводжали в останню путь воїна АТО Вік-тора Манжолу. 51-річний житель міста був відправлений у зону бойових дій у призовному порядку 26 травня минулого року. Відслуживши дванадцять місяців, він перевівся на контрактну службу. Зовсім скоро чоловік мав повертатися на малу батьківщину, але невидима хвороба підкосила організм – він помер від серцевої недостатності.
Спадком Героя на цій землі залишилася донька-підліток, яка разом із колишньою дружиною проживає в місті Славутич. Вони не змогли приїхати на прощання, але об 11 годині біля собору Різдва Пресвятої Богородиці все місто в скорботі схилило голови перед відвагою Віктора Івановича.

03.06.2015 07:03

28 травня на подвір’ї ЗОШ І-ІІІ ст. №3 імені Сергія Гордійовича Шовкуна відбувся мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки справжньому Герою, випускнику школи Валентину Анатолійовичу Бойку.

Мінометник першої танкової бригади Валентин Бойко загинув у районі селища Піски на Донбасі 8 грудня 2014 року. Незадовго до загибелі він був відкомандирований з-під Волновахи в 93-ю механізовану бригаду, що утримувала позиції в районі Пісків. Його життя обірвав 152-міліметровий артилерійський снаряд, що влучив у бліндаж.

27.05.2015 07:13

Уже рік, як іде антитерористична операція на Сході. Багато понівечено міст і людських життів – війни завжди несуть із собою горе, смерть, розруху. У містах, які ще недавно милували око своєю красою, тепер багато зруйнованих будинків, шкіл, лікарень. Така ж картина і в моєму рідному місті Попасна Луганської області. Останнім часом постійних обстрілів у місті не відбувається. Національна гвардія, яка базується в Попасній, також дотримується умов перемир’я.

Провідавши своїх рідних на травневі свята, я мала нагоду поспілкуватись із бійцями Нацгвардії на блокпосту, який знаходиться недалеко від мого будинку. Не всі воїни хотіли відповідати на запитання, але один доброзичливий боєць згодився на розмову. Я поцікавилася, звідки він родом та як його звати.

11.02.2015 08:30

Фронтова правда з уст прилуцького «кіборга»

 

Його рентгенівські знімки нагадують решето, а щира й прониклива посмішка заряджає особливим щастям. Щастям бачити сина, люблячого брата, вірного друга, щирого співрозмовника та відчайдушного земляка живим.

Двадцятитрьохрічний прилучанин Максим Мохнач повернувся із фронту пораненим, але не скореним. Юнаку судилося пережити справжнісіньке пекло Пісків і Донецького аеропорту. Про таких говорять: «Герой із великої літери», хоча герой цей – справжній скромняга. Під час спілкування з «Градом» Максим багато сміється та змушує посміхатися інших. У домі хлопця купа друзів, турботливі батьки та родичі, всі радіють поверненню найріднішої людини.

Про найгірше розповідати він відмовився, адже час перебування в АТО був зовсім не солодким. Ми намагалися розпитати про війну, але він озвучив лише ту правду, що не завдасть болю родині…

06.08.2014 07:01

Ми починаємо звикати до повідомлень про загибель наших воїнів на Східній війні (або на війні проти російського імперіалізму). Мабуть, кожен прилучанин подумки заспокоювався, що не дійшла ця трагічна черга до жодного жителя міста, який був призваний до армії. Але дісталася війна і до Прилук: 30 липня біля села Шишкове Луганської області загинув перший прилучанин – сорокарічний Сергій Павлович Деркач, майор кадрової армії, замполіт 3-го танкового батальйону (Гончарівське). Він разом із водієм (з Ічнянського району) підірвався на фугасній міні. Їхня смерть була миттєвою, тому що машина, в якій вони їхали, сама перевозила боєприпаси, що й здетонували від міни. Від водія залишилися тільки фрагменти, а тіло Сергія теж постраждало від вибуху.

Сергій Павлович – батько двох доньок: восьмирічної Аліни та чотирирічної Діани. Сім’я загиблого мешкала в гуртожитку в/ч, що розташована в Гончарівському. Дружина Віта, яка теж із Прилук, роботи не мала, бо де її знайти в умовах гарнізону? Квартиру за понад 20 років служби загиблий так і не отримав, тож перед родиною постає квартирна проблема.

30.01.2014 21:55

До 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників

18 вересня минулого року, на День міста, в Меморіалі-сквері Вічної Слави відбулося відкриття погруддя Герою Радянського Союзу Митрофану Івановичу Зіньковичу. Гадаю, варто розповісти читачам про його життєвий шлях і фронтову звитягу.

Фото зі статті

Восени минулого 2017 року одержувачам житлово-комунальних...
Уже найближчим часом можна буде очікувати облаштування...
14 жовтня щорічно відзначається День українського козацтва....
Як і обіцяли посадовці міської ради, 1 жовтня розпочав свою...
Шановні прилучани! Прийміть найщиріші вітання з Днем захисника...
Неспокійною видалася нічка із 8 на 9 жовтня. Близько 3:30 ранку до...
Усіх до одного ми повинні пам’ятати,Хто нас в цей час тяжкий на...
ОГОЛОШУЄТЬСЯ КОНКУРС на найкращу наукову роботу серед студентів...
Дорогі освітяни! Прийміть найщиріші вітання з професійним...
Напередодні нового опалювального сезону тема субсидій є однією...

Хто на сайті

Зараз 1546 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама