№ 50
11 грудня 2019 року

11.05.2016 07:13

У нинішньому суспільстві ставлення до Дня Перемоги неоднозначне. Однак є люди, для яких це травневе свято назавжди залишиться найщасливішою, найяскравішою сторінкою життя, – це ветерани Другої світової війни. Для них та далека Перемога – особисте свято, свято повернення з війни.

Напередодні 9 травня депутат Прилуцької міської ради Артем Рожко завітав до прилуцького ветерана Івана Небрата, аби привітати його з Днем Перемоги.

 

Іван Захарович – особистість легендарна. Розповідь про нього є в книзі «Йшли у бій молодими», що містить відомості про учасників Другої світової війни з Чернігівщини. За 98 повних років віку він пережив і колективізацію, коли батько відмовився вступати до колгоспу, а сільські активісти вишкребли з хати все до останньої зернини; і тяжкі часи голодомору, коли дітьми «драли листя липи, сушили їх і мололи в муку, з якої мати пекла коржі»; і війну, яку завершив у Берліні; і післявоєнну відбудову країни.

Ветеран досі пам’ятає літо 1941-го, ніби це було вчора: «Війна застала в Литві, в Каунасі, – пригадує. – Від бомбардування плавився метал, усе горіло». У складі авіаційного полку визволяв від фашистів рідну землю, близькі й далекі міста. Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда», «За оборону Ленінграда», «За оборону Кавказу», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «За бойові заслуги», орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, «За мужність» та багатьма іншими відзнаками.

27.04.2016 07:26

Христос Воскресе, Ангели, ликовствуйте на небеси!

Христос Воскресе, людие торжествуйте на земли!

Христос Воскресе, воскликните Господеви вся земля!

Христос Воскресе, воспойте Богу нашему новую песнь!

Христос Воскресе, праведницы днесь да возвеселятся!

Христос Воскресе, врата адовы днесь да расточатся !

 

Прийміть найщиріші привітання з Великим Святом – Великоднем! Бажаю вам та вашим близьким, щоб у цей світлий день благодать Божа торкнулася ваших сердець, наповнюючи їх радістю та надією на милосердя й любов Воскреслого Спасителя світу!

З любов’ю у Христі Воскреслому, настоятель Спасо-Преображенского кафедрального собору м.Прилуки, протоієрей Миколай Котеленець

27.04.2016 07:11

Робити добру справу – завжди приємно, особливо якщо ця справа приносить користь не одній людині. Таким вчинком відзначився депутат Прилуцької міської ради Артем Рожко. 21 квітня він завітав до міської центральної бібліотеки ім. Л. Забашти, для того, щоб поповнити її фонд необхідною літературою.

Ідея подарувати книги бібліотеці саме напередодні Всесвітнього дня книги, який відзначається 23 квітня, виникла завдяки листу постійної читачки Любові Сакун, у якому жінка просить прилуцького депутата про допомогу: «На книгах бібліотеки виросло не одне покоління, в тому числі й видатних прилучан, але нині через скрутне матеріальне становище до закладу перестала надходити література, яка зараз необхідна 8650 читачам книгозбірні», – зазначила жінка.

06.04.2016 09:45

Останнім часом в українській політиці відбувається багато непередбачуваних подій. Ми вже стали свідками того, як депутатів, не згодних із позицією начальства, виключають із фракцій та партійних списків, позбавляють мандатів. Поки що це стосується Верховної Ради України, та цілком може дійти й до рад місцевих.

У зв’язку з цим хочу звернутися до своїх колег – депутатів Прилуцької міської ради. Незважаючи на колір партійного стяга, ви маєте розуміти, що працюєте на громаду, а не на виконання вимог і забаганок своїх партійних босів. Вас обирали прилучани, всі ви йшли на вибори, обіцяючи покращення для людей. Тож зараз треба докладати всіх зусиль, щоб здійснити свої обіцянки, – подобається це вищому партійному керівництву чи ні.

30.03.2016 08:47

На минулій сесії міської ради депутати проголосували за збільшення Статутного фонду КП «Прилукитепловодопостачання». Гроші передбачені в тому числі й для встановлення лічильників тепла на багатоквартирних будинках. Дійсно, сьогодні цього хочуть багато жителів міста, бо вважають, що з лічильниками вони менше сплачуватимуть за тепло. Але ж лічильники не забезпечать ні покращення якості надання послуги комунальним підприємством, ні подачу гарячої води влітку. Це здатен забезпечити лише перехід на індивідуальне опалення. Тому й бажають люди встановити у своїх квартирах котли індивідуального опалення та сплачувати лише за фактично спожитий газ. Чому ж на їхнє бажання ніхто не зважає?

Свого часу я ініціював створення робочої групи щодо вивчення роботи КП «Прилукитепловодопостачання» та можливостей розвитку підприємства згідно Перспективного плану розвитку системи теплопостачання м. Прилуки – зокрема, в частині встановлення індивідуального опалення в квартирах міських багатоповерхівок. Але позитивного вирішення питання тоді знайти не вдалося.

30.09.2015 07:09

Наскільки потужним, розвиненим та культурним є місто – можна судити по тому, як воно ставиться до своїх літніх громадян, пенсіонерів. Ці люди, які віддали кращі свої роки й десятиліття роботі на благо рідних Прилук, тепер мають відчувати не тільки шану й повагу оточуючих, а й реальну турботу міської влади, знати, що вони не забуті та не покинуті напризволяще. Натомість виходить зовсім інша ситуація: люди похилого віку фактично залишаються наодинці зі своїми проблемами та бідами, за останні роки в Прилуках не зроблено нічого, аби хоч трохи полегшити життя пенсіонерам. А їм потрібно зовсім небагато: елементарні побутові зручності, недорогі ліки, можливість доїхати до центру чи лікарні. Невже ж місто не в змозі забезпечити соціальний захист власних городян, котрі свого часу трудилися заради покращення добробуту Прилук?

Можливо, й треба сьогодні вести мову про масштабні проекти в Прилуках –на кшталт будівництва об’їзної дороги чи аеродрому. Це важливі справи, але ж їх результати дадуть про себе знати через роки. Чи зможуть нинішні пенсіонери дожити до того часу? Людям треба жити сьогодні – купувати ліки, користуватися ліфтом, отримувати гарячу воду…

02.09.2015 07:38

1 вересня в Україні починається нова пора – пора знань. Цей день – урочистий і святковий для педагогів, учнів та їхніх батьків. Та вже наступного дня освітянська галузь починає працювати в звичному буденному ритмі, вирішуючи свої щоденні завдання та проблеми. Цих проблем у прилуцькій освіті вистачає. На початку навчального року депутат Прилуцької міської ради Артем Рожко поділився своїм баченням шляхів їх вирішення. Ми публікуємо лише деякі роздуми Артема Миколайовича, адже галузь освіти має набагато більше питань, які потребують вирішення.

 

– Сьогодні головна проблема галузі освіти Прилук – це мала чисельність дітей. Над містом нависла загроза закриття класів і навіть шкіл через низьку народжуваність. У школах фактично йде боротьба за кожну дитину. Звісно, можна закрити школу чи клас, але ж суті проблеми це не вирішить – приміщення все одно мають опалюватися, на них ітимуть певні витрати. Що ж це за економія?

Зрозуміло, що ми не в змозі вплинути на демографічну ситуацію в Прилуках. Вважаю, перш за все необхідно створити довгострокову міську цільову програму розвитку освіти, оскільки вже сьогодні можна прорахувати кількість школярів та класів, які будуть у Прилуках через три-п’ять років. Це дозволить планувати ефективну роботу освітньої галузі на найближчі роки та в подальшій перспективі.

31.08.2015 12:44

Артем Рожко успішно розвиває виробництво та піклується про людей

 

У свої 36 років Голова правління ПрАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» Артем Рожко вже заявив про себе як успішний підприємець, дієвий депутат Прилуцької міської ради двох скликань, фахівець із сучасними поглядами на розвиток виробнитва і громади, та діловим – як зараз кажуть, європейським – підходом до справи.

Артем Миколайович вважає Прилуки своїм рідним містом, він – представник вже четвертого покоління свого роду, котрі проживають у Прилуках. Народився Артем Рожко у Чернівцях, де його батьки – на той час молоді спеціалісти Микола Васильович та Людмила Олексіївна – працювали за направленням після закінчення інституту. Незабаром сім’я Рожків з маленьким сином переїхала до Прилук. Тож про Прилуки – всі дитячі спогади Артема: тут, в «будмашівському» дитсадку, з’явилися перші друзі, під тінистими алеями міських тротуарів ходив на заняття до школи №12; в Прилуках отримав перші уроки із загальноосвітніх предметів, з моральності та людяності. Шанобливе ставлення до людей похилого віку, до жінок, дітей, до власної сім’ї та людей, які живуть поруч – головні цінності в родині Рожків, саме на них виховувався Артем. З дитинства вчився приходити на допомогу слабшому, не залишатися осторонь чужого лиха. І певно, тому, з 2006 року займаючись депутатською діяльністю, докладає всіх зусиль, аби вирішити проблеми прилучан, допомогти кожному, хто до нього звертається. За сприяння та фінансової підтримки Артема Миколайовича зроблено пішохідні переходи біля школи №9, започаткований ремонт даху будівлі по вулиці Польовій; в мікрорайонах Рокитному, 273-го кварталу, Заудаївському та інших спиляні старі дерева, до яких роками не доходили руки у міських комунальних підприємств; за співфінансування депутата збудовано туалет в школі №7. Сьогодні Артем Миколайович активно допомагає бійцям АТО, надаючи волонтерам продукти харчування для військових та забезпечуючи їхні автомобілі бензином для поїздок на Схід України. І це – далеко не повний перелік добрих справ прилуцького депутата Артема Рожка. Бо звертаються до нього часто, і жодне звернення не лишається поза увагою. Артем Миколайович не любить хвалитися своєю благодійністю, для нього головне – не «пропіаритися», а реально допомогти тому, хто цього потребує. Особливо ж, коли це стосується здоров’я людей. Звернень таких немало. На жаль. Бо сучасні лікувальні процедури по кишені далеко не кожному, інколи лише один курс коштує 50-60 тисяч гривень, а для одужання чи хоча б полегшення стану хворому нерідко треба пройти три-чотири курси. Тож з останньою надією йдуть люди до керівництва ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», і там не відмовляють.

Понад 15 років виробничої діяльності Артема Миколайовича пов’язано з Прилуцьким м’ясокомбінатіом, який фактично заново відроджували. До речі, за період роботи Артема Рожка не було жодного випадку, коли б працівникам не виплатили або затримали зарплату. З останнього курсу Національної академії управління, де навчався за фахом «Фінанси і кредит, бухоблік і аудит», Артем Рожко перевівся на заочне відділення та прийшов на виробництво допомагати батькові Миколі Васильовичу – на той час Голові правління Прилуцького м’ясокомбінату. Як кажуть в народі, починали на порожньому місці. Та крок за кроком, рік за роком працюючи не покладаючи рук, вдалося не тільки наростити потужності підприємства, а й вивести ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» у лідери м’ясної галузі регіону. Практично з нуля Артем Миколайович відновив ковбасне виробництво. Був час, коли родині Рожків довелося пережити непростий період: Микола Васильович тяжко захворів та три роки був на лікарняному. Керівництво підприємством та всі виробничі питання довелося взяти на себе його 32-річному сину Артему. І в цій складній ситуації він показав себе як мудрий та виважений керівник, розумний і дбайливий господар.

Втім, на досягнутому Голова правління Прилуцького м’ясокомбінату Артем Рожко зупинятися не збирається: свого часу він проходив стажування в Польщі, і зараз постійно переймає передовий досвід кращих представників галузі. Тепер виробнича діяльність м’ясокомбінату не обмежується лише Прилуками. В селі Обичів створено підприємство «Гарантбуд», що займається вирощенням свиней. Нині це найбільший свинокомплекс не тільки в Прилуцькому районі, а й на Чернігівщині. Завдячуючи цьому підприємству, у села з’явилася перспектива, нові робочі місця. За спільної ініціативи Артема Рожка та його брата Дмитра в Обичеві було відремонтовано приміщення, де відкрили дитсадок, облаштували дитячий майданчик. Рожки постійно опікуються місцевою школою, фінансують численні заходи, що організовуються для дітей – від придбання подарунків на свята – до туристичних поїздок. Цю роботу проводят в тісній взаємодії з районною та селищною радами. Тож у тому, що за останні чотири роки жодна молода сім’я не виїхала з Обичева – напевно, в першу чергу заслуга Артема та Дмитра Рожків. У людей зявилася робота, а значить, перспектива і впевненість у завтрашньому дні.

Важливо, що ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» відомий не тільки успішною виробничою діяльністю, а й соціальним захистом своїх працівників. Так, членам виробничого колективу виділяється матеріальна допомога; діти багатьох працівників м’ясокомбінату навчалися у вищих навчальних закладах за допомогою підприємства; своїм спеціалістам підприємство надає комфортабельне житло – спеціально для цього було облаштовано кілька квартир у чотириповерховому будинку по вулиці Соборній. Нині, коли житлова проблема стоїть надзвичайно гостро, така турбота про людей дуже важлива. Далеко не кожне підприємство може похвалитися тим, що забезпечує своїх кращих спеціалістів квартирами, до того ж просторими, зручними, з сучасним гарним ремонтом.

Ще один важливий соціальний аспект підприємства – своєрідний фонд допомоги, звідки кожен працівник в разі потреби може отримати безвідсоткову позику та погасити її в зручний для себе термін. Ці гроші дуже виручають людей як при тимчасових матеріальних ускладненнях, так й у випадках великих витрат – наприклад, на весілля, ремонт квартири чи автомобіля. Не дивно, що цей проект доволі затребуваний серед працівників ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», адже він дає людям можливість виживати в непростих умовах сьогодення. Загалом же, підприємство і його керівник Артем Рожко беруть учать в житті практично кожного працівника, якщо в того виникають якісь потреби чи труднощі.

Чужих проблем і чужої біди не буває – про це родині Рожків добре відомо, адже й лиха, й злиднів їхньому роду довелося сьорбнути через край. Прадід Артема Миколайовича був репресований в 1933-му році та разом із сім’єю відправлений на заслання до Сибіру, де й помер від холоду і нелюдських умов життя. Дідусь пройшов війну, був тричі поранений, а після перемоги повернувся до Прилук, влаштувався на завод «Будмаш», де пропрацював на робітничих професіях аж до виходу на пенсію; інший дідусь все життя працював на залізниці машиністом тепловоза. А яким запашним був суп, коли в часи дитинства батька його мама (бабуся Артема) могла засмажити його салом, а не олією! Той аромат Микола Васильович пам’ятає досі, адже він – частинка того затишку й тепла, що завжди панували у їхній небагатій, але дружній і люблячій родині. Якими смачними були татові гостинці – жменька цукерок-«подушечок», що приносив додому в день зарплати! Ті дні запам’яталися назавжди, бо тоді, в дитинстві, здавалися справжнім святом...

Тяжко працювати з малих років довелося обом бабусям Артема Миколайовича: одна ледь закінчила восьмирічку та пішла на роботу, другій же війна та лихоліття не дозволили навіть довчитися, бо мала годувати молодших сестричок і братиків. Чи не тому все життя жінка мріяла, щоб її діти отримали вищу освіту, старалася виховати їх гарними й працелюбними людьми. Ці одвічні цінності в родині Рожків передаються від покоління до покоління. Тепер Артем Миколайович та його дружина Аліна Вікторівна виховують на них своїх трьох діток: одинадцятирічну Лізу, дев’ятирічного Влада та трирічну Єву.

Успішний керівник і перспективна людина, Артем Рожко має потаємне бажання поділитися можливостями з людьми. І мріє про його здійснення.

Надія Горна

Фото зі статті

Майже рік Прилуцька гімназія №1 імені Г. Вороного залишалася без...
Незабаром на Центральній площі міста розпочнеться встановлення...
У громадському автотранспорті Прилук найближчим часом повинен...
ЗВІТдепутата Барнаша Дмитра Васильовича від політичної партії...
Дорогі воїни! Шановні волонтери!Вітаю вас із Днем Збройних Сил...
У Прилуках працюють дві телерадіокомпанії. Одна з них – ТРК...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 2 ГРУДНЯ 2019 РОКУ ДП «ПЛАСТМАС» ТОВ...
Відновлено гаряче водопостачання У зв’язку з наявністю...
Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою...
Пам’ять – нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини,...

Хто на сайті

Зараз 1876 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама