№ 46
15  листопада  2017 року

Прилуцький Парламент

Прилуцький Парламент (74)

Середа, Вер. 16 2015

Часто доводиться чути нарікання прилучан на роботу галузі охорони здоров’я, якість місцевої медицини, надання медичних послуг у лікарні. Хворих людей можна зрозуміти – кожному хочеться якнайшвидше одужати, випити пігулку й одразу ж назавжди забути про хворобу. Однак, на моє переконання, лікарняне ліжко – це лише підсумок усього попереднього життя людини. Охорона ж здоров’я починається не з лікарні; починається вона з дня народження, якості послуги в пологовому будинку, харчування дитини, екології середовища, в якому вона зростає; з дитсадка чи школи, до яких ходить: велике значення має те, які ці заклади, скільки уваги там приділяється фізичному вихованню та розвитку малечі. Особливе місце відведене закладам спортивного виховання дітей. У Прилуках це перш за все дитячо-юнацька спортивна школа та міський стадіон, де прилучани оздоровлюються, фізично розвиваються й загартовуються. Як житель міста Прилуки, вважаю, що ці заклади повинні користуватися пріоритетною увагою влади, мають бути флагманом молодіжного життя, так би мовити, законодавцем мод у стилі й способі життя дітей і підлітків.

Наш стадіон, на жаль, з року в рік заростає бур’янами, бігові доріжки пора експонувати в музеї як історичну цінність – вони були покладені ще в 70-х роках, коли стадіоном опікувався Леонід Борисович Купрійчук, і їх уже давно треба відремонтувати або ж змінити. Свого часу за відродження стадіону брався Микола Бабій, тодішній міський голова. І встиг чимало зробити. Однак після переобрання Бабія ця справа зійшла нанівець. Його наступник не продовжив будівництво стадіону – певно, тому, що його розпочав інший мер. Звісно, така позиція не пішла на користь Прилукам. У таких ситуаціях треба забувати про політику та власні амбіції, об’єднуватися заради розвитку міста й покращення якості життя людей, разом працювати на користь громади.

Середа, Вер. 09 2015

Почалася осінь. А з нею ще більше загострилася найтяжча житлово-комунальна проблема нашого міста – проблема опалення. Холоди – не за горами, тож уже зараз кожного жителя Прилук турбує те, як він виживатиме взимку, чи буде тепло в його квартирі. Та й у ці вересневі дні, і влітку проблема опалення не дає про себе забути: в квартирах багатьох жителів нашого міста місяцями немає гарячої води. Причому її не отримують люди, котрі справно платять за надання цієї послуги. Фактично прилучани стають заручниками комунального підприємства, яке через свої борги не здатне забезпечити нормальну життєдіяльність міста.

На мою думку, шлях вирішення цієї наболілої роками проблеми – лише один: встановлення котлів індивідуального опалення. Це дозволить людям використовувати тепло в необхідних для них обсягах, сплачувати за його фактичне використання та особисто нести відповідальність за несплату.

Що ж ми маємо сьогодні? Згідно прийнятої міською радою програми, жителі багатоповерхівок можуть отримати дозвіл на відключення від системи централізованого опалення – побудинково або ж по під’їздах чи стояках. З іншого боку, комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» розробило інвестиційну програму, яку було поспіхом прийнято на одній із попередніх сесій. Депутати навіть не зрозуміли ні її сутності, ні значення для міста, однак цю програму прийняли. Так от, у ній прописано, що КП «Прилукитепловодопостачання» за власний кошт – а це понад 2 мільйони гривень – збирається зробити переобладнання деяких теплопунктів, а також встановити теплові лічильники в багатоповерхових будинках (усього це більше 70 будинків). І найголовніше – прописано, що окупність цього проекту складає одинадцять з половиною років. А отже, зрозуміло, що це – ніколи. Бо за 11 років ці два мільйони знеціняться в десятки разів, навіть якщо просто враховувати інфляцію.

Середа, Вер. 02 2015

1 вересня в Україні починається нова пора – пора знань. Цей день – урочистий і святковий для педагогів, учнів та їхніх батьків. Та вже наступного дня освітянська галузь починає працювати в звичному буденному ритмі, вирішуючи свої щоденні завдання та проблеми. Цих проблем у прилуцькій освіті вистачає. На початку навчального року депутат Прилуцької міської ради Артем Рожко поділився своїм баченням шляхів їх вирішення. Ми публікуємо лише деякі роздуми Артема Миколайовича, адже галузь освіти має набагато більше питань, які потребують вирішення.

 

– Сьогодні головна проблема галузі освіти Прилук – це мала чисельність дітей. Над містом нависла загроза закриття класів і навіть шкіл через низьку народжуваність. У школах фактично йде боротьба за кожну дитину. Звісно, можна закрити школу чи клас, але ж суті проблеми це не вирішить – приміщення все одно мають опалюватися, на них ітимуть певні витрати. Що ж це за економія?

Зрозуміло, що ми не в змозі вплинути на демографічну ситуацію в Прилуках. Вважаю, перш за все необхідно створити довгострокову міську цільову програму розвитку освіти, оскільки вже сьогодні можна прорахувати кількість школярів та класів, які будуть у Прилуках через три-п’ять років. Це дозволить планувати ефективну роботу освітньої галузі на найближчі роки та в подальшій перспективі.

Понеділок, Сер. 31 2015

Артем Рожко успішно розвиває виробництво та піклується про людей

 

У свої 36 років Голова правління ПрАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» Артем Рожко вже заявив про себе як успішний підприємець, дієвий депутат Прилуцької міської ради двох скликань, фахівець із сучасними поглядами на розвиток виробнитва і громади, та діловим – як зараз кажуть, європейським – підходом до справи.

Артем Миколайович вважає Прилуки своїм рідним містом, він – представник вже четвертого покоління свого роду, котрі проживають у Прилуках. Народився Артем Рожко у Чернівцях, де його батьки – на той час молоді спеціалісти Микола Васильович та Людмила Олексіївна – працювали за направленням після закінчення інституту. Незабаром сім’я Рожків з маленьким сином переїхала до Прилук. Тож про Прилуки – всі дитячі спогади Артема: тут, в «будмашівському» дитсадку, з’явилися перші друзі, під тінистими алеями міських тротуарів ходив на заняття до школи №12; в Прилуках отримав перші уроки із загальноосвітніх предметів, з моральності та людяності. Шанобливе ставлення до людей похилого віку, до жінок, дітей, до власної сім’ї та людей, які живуть поруч – головні цінності в родині Рожків, саме на них виховувався Артем. З дитинства вчився приходити на допомогу слабшому, не залишатися осторонь чужого лиха. І певно, тому, з 2006 року займаючись депутатською діяльністю, докладає всіх зусиль, аби вирішити проблеми прилучан, допомогти кожному, хто до нього звертається. За сприяння та фінансової підтримки Артема Миколайовича зроблено пішохідні переходи біля школи №9, започаткований ремонт даху будівлі по вулиці Польовій; в мікрорайонах Рокитному, 273-го кварталу, Заудаївському та інших спиляні старі дерева, до яких роками не доходили руки у міських комунальних підприємств; за співфінансування депутата збудовано туалет в школі №7. Сьогодні Артем Миколайович активно допомагає бійцям АТО, надаючи волонтерам продукти харчування для військових та забезпечуючи їхні автомобілі бензином для поїздок на Схід України. І це – далеко не повний перелік добрих справ прилуцького депутата Артема Рожка. Бо звертаються до нього часто, і жодне звернення не лишається поза увагою. Артем Миколайович не любить хвалитися своєю благодійністю, для нього головне – не «пропіаритися», а реально допомогти тому, хто цього потребує. Особливо ж, коли це стосується здоров’я людей. Звернень таких немало. На жаль. Бо сучасні лікувальні процедури по кишені далеко не кожному, інколи лише один курс коштує 50-60 тисяч гривень, а для одужання чи хоча б полегшення стану хворому нерідко треба пройти три-чотири курси. Тож з останньою надією йдуть люди до керівництва ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», і там не відмовляють.

Понад 15 років виробничої діяльності Артема Миколайовича пов’язано з Прилуцьким м’ясокомбінатіом, який фактично заново відроджували. До речі, за період роботи Артема Рожка не було жодного випадку, коли б працівникам не виплатили або затримали зарплату. З останнього курсу Національної академії управління, де навчався за фахом «Фінанси і кредит, бухоблік і аудит», Артем Рожко перевівся на заочне відділення та прийшов на виробництво допомагати батькові Миколі Васильовичу – на той час Голові правління Прилуцького м’ясокомбінату. Як кажуть в народі, починали на порожньому місці. Та крок за кроком, рік за роком працюючи не покладаючи рук, вдалося не тільки наростити потужності підприємства, а й вивести ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» у лідери м’ясної галузі регіону. Практично з нуля Артем Миколайович відновив ковбасне виробництво. Був час, коли родині Рожків довелося пережити непростий період: Микола Васильович тяжко захворів та три роки був на лікарняному. Керівництво підприємством та всі виробничі питання довелося взяти на себе його 32-річному сину Артему. І в цій складній ситуації він показав себе як мудрий та виважений керівник, розумний і дбайливий господар.

Втім, на досягнутому Голова правління Прилуцького м’ясокомбінату Артем Рожко зупинятися не збирається: свого часу він проходив стажування в Польщі, і зараз постійно переймає передовий досвід кращих представників галузі. Тепер виробнича діяльність м’ясокомбінату не обмежується лише Прилуками. В селі Обичів створено підприємство «Гарантбуд», що займається вирощенням свиней. Нині це найбільший свинокомплекс не тільки в Прилуцькому районі, а й на Чернігівщині. Завдячуючи цьому підприємству, у села з’явилася перспектива, нові робочі місця. За спільної ініціативи Артема Рожка та його брата Дмитра в Обичеві було відремонтовано приміщення, де відкрили дитсадок, облаштували дитячий майданчик. Рожки постійно опікуються місцевою школою, фінансують численні заходи, що організовуються для дітей – від придбання подарунків на свята – до туристичних поїздок. Цю роботу проводят в тісній взаємодії з районною та селищною радами. Тож у тому, що за останні чотири роки жодна молода сім’я не виїхала з Обичева – напевно, в першу чергу заслуга Артема та Дмитра Рожків. У людей зявилася робота, а значить, перспектива і впевненість у завтрашньому дні.

Важливо, що ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» відомий не тільки успішною виробничою діяльністю, а й соціальним захистом своїх працівників. Так, членам виробничого колективу виділяється матеріальна допомога; діти багатьох працівників м’ясокомбінату навчалися у вищих навчальних закладах за допомогою підприємства; своїм спеціалістам підприємство надає комфортабельне житло – спеціально для цього було облаштовано кілька квартир у чотириповерховому будинку по вулиці Соборній. Нині, коли житлова проблема стоїть надзвичайно гостро, така турбота про людей дуже важлива. Далеко не кожне підприємство може похвалитися тим, що забезпечує своїх кращих спеціалістів квартирами, до того ж просторими, зручними, з сучасним гарним ремонтом.

Ще один важливий соціальний аспект підприємства – своєрідний фонд допомоги, звідки кожен працівник в разі потреби може отримати безвідсоткову позику та погасити її в зручний для себе термін. Ці гроші дуже виручають людей як при тимчасових матеріальних ускладненнях, так й у випадках великих витрат – наприклад, на весілля, ремонт квартири чи автомобіля. Не дивно, що цей проект доволі затребуваний серед працівників ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», адже він дає людям можливість виживати в непростих умовах сьогодення. Загалом же, підприємство і його керівник Артем Рожко беруть учать в житті практично кожного працівника, якщо в того виникають якісь потреби чи труднощі.

Чужих проблем і чужої біди не буває – про це родині Рожків добре відомо, адже й лиха, й злиднів їхньому роду довелося сьорбнути через край. Прадід Артема Миколайовича був репресований в 1933-му році та разом із сім’єю відправлений на заслання до Сибіру, де й помер від холоду і нелюдських умов життя. Дідусь пройшов війну, був тричі поранений, а після перемоги повернувся до Прилук, влаштувався на завод «Будмаш», де пропрацював на робітничих професіях аж до виходу на пенсію; інший дідусь все життя працював на залізниці машиністом тепловоза. А яким запашним був суп, коли в часи дитинства батька його мама (бабуся Артема) могла засмажити його салом, а не олією! Той аромат Микола Васильович пам’ятає досі, адже він – частинка того затишку й тепла, що завжди панували у їхній небагатій, але дружній і люблячій родині. Якими смачними були татові гостинці – жменька цукерок-«подушечок», що приносив додому в день зарплати! Ті дні запам’яталися назавжди, бо тоді, в дитинстві, здавалися справжнім святом...

Тяжко працювати з малих років довелося обом бабусям Артема Миколайовича: одна ледь закінчила восьмирічку та пішла на роботу, другій же війна та лихоліття не дозволили навіть довчитися, бо мала годувати молодших сестричок і братиків. Чи не тому все життя жінка мріяла, щоб її діти отримали вищу освіту, старалася виховати їх гарними й працелюбними людьми. Ці одвічні цінності в родині Рожків передаються від покоління до покоління. Тепер Артем Миколайович та його дружина Аліна Вікторівна виховують на них своїх трьох діток: одинадцятирічну Лізу, дев’ятирічного Влада та трирічну Єву.

Успішний керівник і перспективна людина, Артем Рожко має потаємне бажання поділитися можливостями з людьми. І мріє про його здійснення.

Надія Горна

Середа, Сер. 05 2015

На черговій сесії міської ради, що відбулася 30 липня, депутати намагалися вирішити цілу купу проблем. Частина нагальних питань навалилася на Прилуки останнім часом, а деякі тягнуться місяцями та роками, заплутуючись у важкодоступний клубок.

До непростих головоломок, безумовно, належить багатостраждальне затвердження Генерального плану міста. Гроші на розробку цього важливого документа виділялися ще за бутності міським головою Юрія Беркута, однак реальні кроки в напрямку створення власного Генплану місто почало робити лише зараз. Поки ж новий Генеральний план перебуває на стадії розробки, депутатам запропонували тимчасово впровадити в дію його прототип, датований далеким 1969 роком. Саме такий вихід знайшла влада, щоб прискорити процес виділення земельних ділянок, зокрема учасникам АТО, які звертаються з відповідними заявами для реалізації свого законного права.

Втім, і воїнам, і мирним жителям, які також хочуть отримати землю, доведеться почекати ще, адже проект рішення про Генплан із тріском провалився й був відправлений на доопрацювання. Жорстку критику депутатів спричинив той факт, що мікрорайонів, де планується виділяти ділянки під забудову, на схемі 45-річної давнини немає взагалі. Уже звично найбільше обурювався Олексій Гавриш, поставивши під сумнів фаховість розробників проекту: «Те, що ми бачимо, – це край непрофесіоналізму на межі з авантюризмом».

Середа, Лип. 15 2015

Чергове засідання сесії міської ради, яке відбулося минулого четверга, не обійшлося без жертв на фронті запланованих до ухвалення рішень. Не досить хоробро (шкода, що не асфальтом) полягло питання про капітальний ремонт дороги однієї із найбільш розбитих вулиць – Костянтинівської. Сума 1 100 000 гривень, що мала б послужити місцевим водіям та їхнім автівкам добру службу, змусила прилуцьких парламентарів добряче подискутувати. Гроші є, але проблема доволі глибша, ніж ями Костянтинівської. Нинішнє підприємство-асфальтоукладач демонструє більш ніж незадовільну якість робіт, а найняти кращих виконавців рада не може через малий об’єм асфальтування.

А от сигнальному світлофору для малозрячих на головному перехресті міста бути. 16800 гривень депутати виділили на потреби особливої категорії населення.

Фото зі статті

Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Щиро вітаю...
Оплачуване хобі – два слова, що сповна характеризують роботу у...
Шановні прилучани!Щиро вітаю вас із професійним святом –...
Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного...
У затишній залі Прилуцької центральної районної бібліотеки...
БЕРЕЖНА СВІТЛАНА – вантажник, 4000 грн, тел. (095)4137649.ВОРОБЙОВА...
Шановні працівники соціальної сфери!Прийміть найщиріші вітання...
Щорічно восени, в першу неділю місяця листопада, у всієї нашої...
Зараз кожен у Прилуках знає: хочеш придбати якісне й недороге –...
28 жовтня – День звільнення України від фашистських...

Хто на сайті

Зараз 675 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама