№ 3
17  січня  2018 року

Прилуцький Парламент

Прилуцький Парламент (77)

Понеділок, Сер. 31 2015

Артем Рожко успішно розвиває виробництво та піклується про людей

 

У свої 36 років Голова правління ПрАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» Артем Рожко вже заявив про себе як успішний підприємець, дієвий депутат Прилуцької міської ради двох скликань, фахівець із сучасними поглядами на розвиток виробнитва і громади, та діловим – як зараз кажуть, європейським – підходом до справи.

Артем Миколайович вважає Прилуки своїм рідним містом, він – представник вже четвертого покоління свого роду, котрі проживають у Прилуках. Народився Артем Рожко у Чернівцях, де його батьки – на той час молоді спеціалісти Микола Васильович та Людмила Олексіївна – працювали за направленням після закінчення інституту. Незабаром сім’я Рожків з маленьким сином переїхала до Прилук. Тож про Прилуки – всі дитячі спогади Артема: тут, в «будмашівському» дитсадку, з’явилися перші друзі, під тінистими алеями міських тротуарів ходив на заняття до школи №12; в Прилуках отримав перші уроки із загальноосвітніх предметів, з моральності та людяності. Шанобливе ставлення до людей похилого віку, до жінок, дітей, до власної сім’ї та людей, які живуть поруч – головні цінності в родині Рожків, саме на них виховувався Артем. З дитинства вчився приходити на допомогу слабшому, не залишатися осторонь чужого лиха. І певно, тому, з 2006 року займаючись депутатською діяльністю, докладає всіх зусиль, аби вирішити проблеми прилучан, допомогти кожному, хто до нього звертається. За сприяння та фінансової підтримки Артема Миколайовича зроблено пішохідні переходи біля школи №9, започаткований ремонт даху будівлі по вулиці Польовій; в мікрорайонах Рокитному, 273-го кварталу, Заудаївському та інших спиляні старі дерева, до яких роками не доходили руки у міських комунальних підприємств; за співфінансування депутата збудовано туалет в школі №7. Сьогодні Артем Миколайович активно допомагає бійцям АТО, надаючи волонтерам продукти харчування для військових та забезпечуючи їхні автомобілі бензином для поїздок на Схід України. І це – далеко не повний перелік добрих справ прилуцького депутата Артема Рожка. Бо звертаються до нього часто, і жодне звернення не лишається поза увагою. Артем Миколайович не любить хвалитися своєю благодійністю, для нього головне – не «пропіаритися», а реально допомогти тому, хто цього потребує. Особливо ж, коли це стосується здоров’я людей. Звернень таких немало. На жаль. Бо сучасні лікувальні процедури по кишені далеко не кожному, інколи лише один курс коштує 50-60 тисяч гривень, а для одужання чи хоча б полегшення стану хворому нерідко треба пройти три-чотири курси. Тож з останньою надією йдуть люди до керівництва ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», і там не відмовляють.

Понад 15 років виробничої діяльності Артема Миколайовича пов’язано з Прилуцьким м’ясокомбінатіом, який фактично заново відроджували. До речі, за період роботи Артема Рожка не було жодного випадку, коли б працівникам не виплатили або затримали зарплату. З останнього курсу Національної академії управління, де навчався за фахом «Фінанси і кредит, бухоблік і аудит», Артем Рожко перевівся на заочне відділення та прийшов на виробництво допомагати батькові Миколі Васильовичу – на той час Голові правління Прилуцького м’ясокомбінату. Як кажуть в народі, починали на порожньому місці. Та крок за кроком, рік за роком працюючи не покладаючи рук, вдалося не тільки наростити потужності підприємства, а й вивести ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» у лідери м’ясної галузі регіону. Практично з нуля Артем Миколайович відновив ковбасне виробництво. Був час, коли родині Рожків довелося пережити непростий період: Микола Васильович тяжко захворів та три роки був на лікарняному. Керівництво підприємством та всі виробничі питання довелося взяти на себе його 32-річному сину Артему. І в цій складній ситуації він показав себе як мудрий та виважений керівник, розумний і дбайливий господар.

Втім, на досягнутому Голова правління Прилуцького м’ясокомбінату Артем Рожко зупинятися не збирається: свого часу він проходив стажування в Польщі, і зараз постійно переймає передовий досвід кращих представників галузі. Тепер виробнича діяльність м’ясокомбінату не обмежується лише Прилуками. В селі Обичів створено підприємство «Гарантбуд», що займається вирощенням свиней. Нині це найбільший свинокомплекс не тільки в Прилуцькому районі, а й на Чернігівщині. Завдячуючи цьому підприємству, у села з’явилася перспектива, нові робочі місця. За спільної ініціативи Артема Рожка та його брата Дмитра в Обичеві було відремонтовано приміщення, де відкрили дитсадок, облаштували дитячий майданчик. Рожки постійно опікуються місцевою школою, фінансують численні заходи, що організовуються для дітей – від придбання подарунків на свята – до туристичних поїздок. Цю роботу проводят в тісній взаємодії з районною та селищною радами. Тож у тому, що за останні чотири роки жодна молода сім’я не виїхала з Обичева – напевно, в першу чергу заслуга Артема та Дмитра Рожків. У людей зявилася робота, а значить, перспектива і впевненість у завтрашньому дні.

Важливо, що ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» відомий не тільки успішною виробничою діяльністю, а й соціальним захистом своїх працівників. Так, членам виробничого колективу виділяється матеріальна допомога; діти багатьох працівників м’ясокомбінату навчалися у вищих навчальних закладах за допомогою підприємства; своїм спеціалістам підприємство надає комфортабельне житло – спеціально для цього було облаштовано кілька квартир у чотириповерховому будинку по вулиці Соборній. Нині, коли житлова проблема стоїть надзвичайно гостро, така турбота про людей дуже важлива. Далеко не кожне підприємство може похвалитися тим, що забезпечує своїх кращих спеціалістів квартирами, до того ж просторими, зручними, з сучасним гарним ремонтом.

Ще один важливий соціальний аспект підприємства – своєрідний фонд допомоги, звідки кожен працівник в разі потреби може отримати безвідсоткову позику та погасити її в зручний для себе термін. Ці гроші дуже виручають людей як при тимчасових матеріальних ускладненнях, так й у випадках великих витрат – наприклад, на весілля, ремонт квартири чи автомобіля. Не дивно, що цей проект доволі затребуваний серед працівників ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», адже він дає людям можливість виживати в непростих умовах сьогодення. Загалом же, підприємство і його керівник Артем Рожко беруть учать в житті практично кожного працівника, якщо в того виникають якісь потреби чи труднощі.

Чужих проблем і чужої біди не буває – про це родині Рожків добре відомо, адже й лиха, й злиднів їхньому роду довелося сьорбнути через край. Прадід Артема Миколайовича був репресований в 1933-му році та разом із сім’єю відправлений на заслання до Сибіру, де й помер від холоду і нелюдських умов життя. Дідусь пройшов війну, був тричі поранений, а після перемоги повернувся до Прилук, влаштувався на завод «Будмаш», де пропрацював на робітничих професіях аж до виходу на пенсію; інший дідусь все життя працював на залізниці машиністом тепловоза. А яким запашним був суп, коли в часи дитинства батька його мама (бабуся Артема) могла засмажити його салом, а не олією! Той аромат Микола Васильович пам’ятає досі, адже він – частинка того затишку й тепла, що завжди панували у їхній небагатій, але дружній і люблячій родині. Якими смачними були татові гостинці – жменька цукерок-«подушечок», що приносив додому в день зарплати! Ті дні запам’яталися назавжди, бо тоді, в дитинстві, здавалися справжнім святом...

Тяжко працювати з малих років довелося обом бабусям Артема Миколайовича: одна ледь закінчила восьмирічку та пішла на роботу, другій же війна та лихоліття не дозволили навіть довчитися, бо мала годувати молодших сестричок і братиків. Чи не тому все життя жінка мріяла, щоб її діти отримали вищу освіту, старалася виховати їх гарними й працелюбними людьми. Ці одвічні цінності в родині Рожків передаються від покоління до покоління. Тепер Артем Миколайович та його дружина Аліна Вікторівна виховують на них своїх трьох діток: одинадцятирічну Лізу, дев’ятирічного Влада та трирічну Єву.

Успішний керівник і перспективна людина, Артем Рожко має потаємне бажання поділитися можливостями з людьми. І мріє про його здійснення.

Надія Горна

Середа, Сер. 05 2015

На черговій сесії міської ради, що відбулася 30 липня, депутати намагалися вирішити цілу купу проблем. Частина нагальних питань навалилася на Прилуки останнім часом, а деякі тягнуться місяцями та роками, заплутуючись у важкодоступний клубок.

До непростих головоломок, безумовно, належить багатостраждальне затвердження Генерального плану міста. Гроші на розробку цього важливого документа виділялися ще за бутності міським головою Юрія Беркута, однак реальні кроки в напрямку створення власного Генплану місто почало робити лише зараз. Поки ж новий Генеральний план перебуває на стадії розробки, депутатам запропонували тимчасово впровадити в дію його прототип, датований далеким 1969 роком. Саме такий вихід знайшла влада, щоб прискорити процес виділення земельних ділянок, зокрема учасникам АТО, які звертаються з відповідними заявами для реалізації свого законного права.

Втім, і воїнам, і мирним жителям, які також хочуть отримати землю, доведеться почекати ще, адже проект рішення про Генплан із тріском провалився й був відправлений на доопрацювання. Жорстку критику депутатів спричинив той факт, що мікрорайонів, де планується виділяти ділянки під забудову, на схемі 45-річної давнини немає взагалі. Уже звично найбільше обурювався Олексій Гавриш, поставивши під сумнів фаховість розробників проекту: «Те, що ми бачимо, – це край непрофесіоналізму на межі з авантюризмом».

Середа, Лип. 15 2015

Чергове засідання сесії міської ради, яке відбулося минулого четверга, не обійшлося без жертв на фронті запланованих до ухвалення рішень. Не досить хоробро (шкода, що не асфальтом) полягло питання про капітальний ремонт дороги однієї із найбільш розбитих вулиць – Костянтинівської. Сума 1 100 000 гривень, що мала б послужити місцевим водіям та їхнім автівкам добру службу, змусила прилуцьких парламентарів добряче подискутувати. Гроші є, але проблема доволі глибша, ніж ями Костянтинівської. Нинішнє підприємство-асфальтоукладач демонструє більш ніж незадовільну якість робіт, а найняти кращих виконавців рада не може через малий об’єм асфальтування.

А от сигнальному світлофору для малозрячих на головному перехресті міста бути. 16800 гривень депутати виділили на потреби особливої категорії населення.

Середа, Черв. 17 2015

Олексій Дорошенко, депутат міської ради

 

Підняття тарифів на комунальні послуги останнім часом стало звичайним явищем. Обурюватись уже немає сил, думаєш: «Ну, ще кому стало гірше жити?» Важко живеться перевізникам – дороге паливо, запасні частини – збільшили оплату за проїзд пасажира. Бідкається і начальник КП «Прилукитепловодопостачання» – просить підняти тарифи на обслуговування внутрішньобудинкових систем, називаючи це «обґрунтування причин коригування діючих тарифів». Важко й борцям за правду з КП «Прилукижитлобуд» – вимагають терміново ввести на розгляд виконавчого комітету підвищення тарифу на 40%.

Виходить, добре живеться тим прилучанам, які сплачують за ці послуги, що бажають бути кращими або й зовсім не надаються. Власником комунальних підприємств є територіальна громада міста Прилуки в особі Прилуцької міської ради. То як же використовується громадська власність?

Середа, Квт. 15 2015

Кричущий випадок трапився на позачерговій сесії міської ради минулого четверга. Коли частину питань було розглянуто, міський голова оголосив перерву, після закінчення якої депутати не змогли продовжити свою роботу через відсутність кворуму.

На момент початку засідання в залі зареєструвалося 26 депутатів із 50 обраних – саме той мінімум, необхідний для проведення сесії. Після перерви деякий час обранці не могли зійтися всі разом, а коли ж нарешті кворум зібрався, один із депутатів несподівано й безповоротно залишив сесійну залу. Не розглянутими залишилися доповіді керівників правоохоронних органів міста про боротьбу зі злочинністю, а також кілька депутатських заяв і звернень із не менш важливих питань.

Середа, Лют. 04 2015

Минулої весни, коли над Україною нависла загроза втрати територіальної цілісності й державного суверенітету, як ніколи гостро постала потреба підтримки наших Збройних сил. Неодноразово це питання обговорювали на спільних зустрічах депутати Прилуцької міськради, керівники підприємств міста. Увага акцентувалася на тому, яким чином допомогти нашим бійцям, котрі воюють на Сході, щоб вони дійсно отримали цю допомогу. Особисто я як депутат і представник ПрАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» кілька разів звертався в деякі громадські організації, що займаються волонтерською діяльністю. Але так і не отримав підтвердження того, що конкретна допомога від мене взагалі комусь потрібна.

Фото зі статті

Зi святом Водохреща, шановнi прилучани! 19 січня ми відзначаємо...
Прилуцька міська рада повідомляє38 сесія міської ради 7 скликання...
У 2018 році окрім 11 офіційних святкових днів, вихідними будуть і...
З-поміж багатьох сучасних свят Новий рік є найулюбленішим....
Напередодні свята всі дітки поспішають на новорічні ранки, щоб...
ІНФОРМАЦІЯ про намір здійснити коригування тарифів на...
Довго тривали суперечки стосовно вартості проїзду прилуцьких...
«Завдання депутата міської ради – дбати про виборців та робити...
Де ще можна отримати стільки інформації про гончарство України,...
Різдвяне посланняархієпископа Чернігівського і Ніжинського...

Хто на сайті

Зараз 824 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама