№ 25
20  червня  2018 року

Прилуцький Парламент

Прилуцький Парламент (82)

Середа, Вер. 30 2015

Наскільки потужним, розвиненим та культурним є місто – можна судити по тому, як воно ставиться до своїх літніх громадян, пенсіонерів. Ці люди, які віддали кращі свої роки й десятиліття роботі на благо рідних Прилук, тепер мають відчувати не тільки шану й повагу оточуючих, а й реальну турботу міської влади, знати, що вони не забуті та не покинуті напризволяще. Натомість виходить зовсім інша ситуація: люди похилого віку фактично залишаються наодинці зі своїми проблемами та бідами, за останні роки в Прилуках не зроблено нічого, аби хоч трохи полегшити життя пенсіонерам. А їм потрібно зовсім небагато: елементарні побутові зручності, недорогі ліки, можливість доїхати до центру чи лікарні. Невже ж місто не в змозі забезпечити соціальний захист власних городян, котрі свого часу трудилися заради покращення добробуту Прилук?

Можливо, й треба сьогодні вести мову про масштабні проекти в Прилуках –на кшталт будівництва об’їзної дороги чи аеродрому. Це важливі справи, але ж їх результати дадуть про себе знати через роки. Чи зможуть нинішні пенсіонери дожити до того часу? Людям треба жити сьогодні – купувати ліки, користуватися ліфтом, отримувати гарячу воду…

Середа, Вер. 23 2015

"Українське об’єднання патріотів – УКРОП" – молода політична сила. Нещодавно партія УКРОП була зареєстрована в Прилуках. Українським об’єднанням патріотів ухвалено рішення йти на місцеві вибори, подавати кандидатів у депутати Прилуцької міської та Чернігівської обласної рад, а також висунути кандидатуру на посаду міського голови Прилук.

Сьогодні ми знайомимо читачів із кандидатами в депутати Прилуцької міської ради від політичної сили "Українське об’єднання патріотів  – УКРОП".

 

Владислав Кіча, депутат Прилуцької міської ради:

– Я прийняв рішення очолити список кандидатів удепутати до Прилуцької міської ради від місцевої політичної партії "Українське об’єднання патріотів  - УКРОП". Нас об’єднує любов до своєї країни та її народу – незалежно від національності кожного з нас, мови, віросповідання, соціального походження, роду занять або рівня матеріального добробуту. Наш патріотизм – це свідоме рішення жити й працювати для України. Це готовність захищати свою країну всіма силами. Це особиста громадянська відповідальність за сьогодні та завтра. Задля збереження країни ми повинні зробити те, з чим не впоралися політичні вожді та еліти за попередні 24 роки.

Валерій Дорошенко, депутат Прилуцької міської ради:

– Я йду в депутати Прилуцької міської ради від політичної партії УКРОП тому, що це молода політична сила, і вона вже має конкретні напрацювання, які видно на теренах України – це Дніпропетровська область. Ці люди зробили все для того, аби не пустити туди війну. Разом з тим, на Дніпропетровщині є показники економічного розвитку. Якщо в Україні дійсно буде децентралізація – а ми всі в це віримо – то відповідно буде й покращення життя всіх прилучан. Свою депутатську місію вбачаю в тому, щоб виборювати правду, щоб децентралізація дійшла не тільки до Прилук, а й до конкретного виборчого округу, який я буду представляти в Прилуцькій міській раді та захищати інтереси своїх виборців. На сесійних засіданнях лобіюватиму питання, вирішення яких покращить інфраструктуру мікрорайону та сприятиме вирішенню проблем життєзабезпечення виборців округу, а також виступатиму за співпрацю з інвесторами, залучення коштів спонсорів, обласного та міського бюджетів, які закладені на виконання соціальних програм на конкретному виборчому окрузі.

Валерій Рябець, депутат Прилуцької міської ради:

– Як колишньому військовослужбовцю, який проходив службу в рядах радянської армії, служив в Афганістані, а після поранення продовжив службу в Прилуках, мені дуже імпонує політична сила УКРОП – тим, що люди, котрі створили цю партію, першими прийшли на захист кордонів своєї області, прийняли біженців, лікували поранених, озброювали бійців і забезпечували їх усім необхідним. Їхнє ставлення до військових було дійсно патріотичним і достойним – як до людей, які обороняли свою рідну Батьківщину. Завдячуючи цим людям, Дніпропетровщина залишилася мирною. Тому я як колишній офіцер, як людина, котра проходила службу в Афганістані, прийняв рішення підтримати політичну партію Українське об’єднання патріотів - УКРОП.

Олександр Руденко, голова Громадської ради Прилук:

– Я підтримую молоду політичну силу УКРОП насамперед тому, що на чолі цієї партії стоять керівники й фахівці дуже високого рангу, котрі не потребують жодної реклами стосовно патріотизму. Українське об’єднання патріотів є однією із самих, так би мовити, войовничних партій – з її теренів вийшло найбільше добровольчих батальйонів, які були одягнені та споряджені з бюджету цієї політичної сили. УКРОП – партія дійсно ділових людей. Про це говорить і той факт, що на Дніпропетровщині не було терактів чи інших надзвичайних подій. І в той час, коли всі тільки «фейкують» про те, що не хочуть лобіювати свої інтереси та свої фінанси, ця партія не соромиться того, що серед її засновників і прихильників є люди з великими матеріальними статками. Статки зможемо заробляти ми всі, коли Україна буде потужною, економічно сильною державою. Тоді місця під сонцем вистачить усім. Для цього перш за все треба закінчувати війну, а не розтягувати її різними способами, як зараз роблять можновладці.

 

НАШ ПАТРІОТИЗМ – ЦЕ РІШУЧІСТЬ, ВОЛЯ ТА ЗДАТНІСТЬ ЗМІНИТИ КРАЇНУ НА КРАЩЕ!

Середа, Вер. 16 2015

Часто доводиться чути нарікання прилучан на роботу галузі охорони здоров’я, якість місцевої медицини, надання медичних послуг у лікарні. Хворих людей можна зрозуміти – кожному хочеться якнайшвидше одужати, випити пігулку й одразу ж назавжди забути про хворобу. Однак, на моє переконання, лікарняне ліжко – це лише підсумок усього попереднього життя людини. Охорона ж здоров’я починається не з лікарні; починається вона з дня народження, якості послуги в пологовому будинку, харчування дитини, екології середовища, в якому вона зростає; з дитсадка чи школи, до яких ходить: велике значення має те, які ці заклади, скільки уваги там приділяється фізичному вихованню та розвитку малечі. Особливе місце відведене закладам спортивного виховання дітей. У Прилуках це перш за все дитячо-юнацька спортивна школа та міський стадіон, де прилучани оздоровлюються, фізично розвиваються й загартовуються. Як житель міста Прилуки, вважаю, що ці заклади повинні користуватися пріоритетною увагою влади, мають бути флагманом молодіжного життя, так би мовити, законодавцем мод у стилі й способі життя дітей і підлітків.

Наш стадіон, на жаль, з року в рік заростає бур’янами, бігові доріжки пора експонувати в музеї як історичну цінність – вони були покладені ще в 70-х роках, коли стадіоном опікувався Леонід Борисович Купрійчук, і їх уже давно треба відремонтувати або ж змінити. Свого часу за відродження стадіону брався Микола Бабій, тодішній міський голова. І встиг чимало зробити. Однак після переобрання Бабія ця справа зійшла нанівець. Його наступник не продовжив будівництво стадіону – певно, тому, що його розпочав інший мер. Звісно, така позиція не пішла на користь Прилукам. У таких ситуаціях треба забувати про політику та власні амбіції, об’єднуватися заради розвитку міста й покращення якості життя людей, разом працювати на користь громади.

Середа, Вер. 09 2015

Почалася осінь. А з нею ще більше загострилася найтяжча житлово-комунальна проблема нашого міста – проблема опалення. Холоди – не за горами, тож уже зараз кожного жителя Прилук турбує те, як він виживатиме взимку, чи буде тепло в його квартирі. Та й у ці вересневі дні, і влітку проблема опалення не дає про себе забути: в квартирах багатьох жителів нашого міста місяцями немає гарячої води. Причому її не отримують люди, котрі справно платять за надання цієї послуги. Фактично прилучани стають заручниками комунального підприємства, яке через свої борги не здатне забезпечити нормальну життєдіяльність міста.

На мою думку, шлях вирішення цієї наболілої роками проблеми – лише один: встановлення котлів індивідуального опалення. Це дозволить людям використовувати тепло в необхідних для них обсягах, сплачувати за його фактичне використання та особисто нести відповідальність за несплату.

Що ж ми маємо сьогодні? Згідно прийнятої міською радою програми, жителі багатоповерхівок можуть отримати дозвіл на відключення від системи централізованого опалення – побудинково або ж по під’їздах чи стояках. З іншого боку, комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» розробило інвестиційну програму, яку було поспіхом прийнято на одній із попередніх сесій. Депутати навіть не зрозуміли ні її сутності, ні значення для міста, однак цю програму прийняли. Так от, у ній прописано, що КП «Прилукитепловодопостачання» за власний кошт – а це понад 2 мільйони гривень – збирається зробити переобладнання деяких теплопунктів, а також встановити теплові лічильники в багатоповерхових будинках (усього це більше 70 будинків). І найголовніше – прописано, що окупність цього проекту складає одинадцять з половиною років. А отже, зрозуміло, що це – ніколи. Бо за 11 років ці два мільйони знеціняться в десятки разів, навіть якщо просто враховувати інфляцію.

Середа, Вер. 02 2015

1 вересня в Україні починається нова пора – пора знань. Цей день – урочистий і святковий для педагогів, учнів та їхніх батьків. Та вже наступного дня освітянська галузь починає працювати в звичному буденному ритмі, вирішуючи свої щоденні завдання та проблеми. Цих проблем у прилуцькій освіті вистачає. На початку навчального року депутат Прилуцької міської ради Артем Рожко поділився своїм баченням шляхів їх вирішення. Ми публікуємо лише деякі роздуми Артема Миколайовича, адже галузь освіти має набагато більше питань, які потребують вирішення.

 

– Сьогодні головна проблема галузі освіти Прилук – це мала чисельність дітей. Над містом нависла загроза закриття класів і навіть шкіл через низьку народжуваність. У школах фактично йде боротьба за кожну дитину. Звісно, можна закрити школу чи клас, але ж суті проблеми це не вирішить – приміщення все одно мають опалюватися, на них ітимуть певні витрати. Що ж це за економія?

Зрозуміло, що ми не в змозі вплинути на демографічну ситуацію в Прилуках. Вважаю, перш за все необхідно створити довгострокову міську цільову програму розвитку освіти, оскільки вже сьогодні можна прорахувати кількість школярів та класів, які будуть у Прилуках через три-п’ять років. Це дозволить планувати ефективну роботу освітньої галузі на найближчі роки та в подальшій перспективі.

Понеділок, Сер. 31 2015

Артем Рожко успішно розвиває виробництво та піклується про людей

 

У свої 36 років Голова правління ПрАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» Артем Рожко вже заявив про себе як успішний підприємець, дієвий депутат Прилуцької міської ради двох скликань, фахівець із сучасними поглядами на розвиток виробнитва і громади, та діловим – як зараз кажуть, європейським – підходом до справи.

Артем Миколайович вважає Прилуки своїм рідним містом, він – представник вже четвертого покоління свого роду, котрі проживають у Прилуках. Народився Артем Рожко у Чернівцях, де його батьки – на той час молоді спеціалісти Микола Васильович та Людмила Олексіївна – працювали за направленням після закінчення інституту. Незабаром сім’я Рожків з маленьким сином переїхала до Прилук. Тож про Прилуки – всі дитячі спогади Артема: тут, в «будмашівському» дитсадку, з’явилися перші друзі, під тінистими алеями міських тротуарів ходив на заняття до школи №12; в Прилуках отримав перші уроки із загальноосвітніх предметів, з моральності та людяності. Шанобливе ставлення до людей похилого віку, до жінок, дітей, до власної сім’ї та людей, які живуть поруч – головні цінності в родині Рожків, саме на них виховувався Артем. З дитинства вчився приходити на допомогу слабшому, не залишатися осторонь чужого лиха. І певно, тому, з 2006 року займаючись депутатською діяльністю, докладає всіх зусиль, аби вирішити проблеми прилучан, допомогти кожному, хто до нього звертається. За сприяння та фінансової підтримки Артема Миколайовича зроблено пішохідні переходи біля школи №9, започаткований ремонт даху будівлі по вулиці Польовій; в мікрорайонах Рокитному, 273-го кварталу, Заудаївському та інших спиляні старі дерева, до яких роками не доходили руки у міських комунальних підприємств; за співфінансування депутата збудовано туалет в школі №7. Сьогодні Артем Миколайович активно допомагає бійцям АТО, надаючи волонтерам продукти харчування для військових та забезпечуючи їхні автомобілі бензином для поїздок на Схід України. І це – далеко не повний перелік добрих справ прилуцького депутата Артема Рожка. Бо звертаються до нього часто, і жодне звернення не лишається поза увагою. Артем Миколайович не любить хвалитися своєю благодійністю, для нього головне – не «пропіаритися», а реально допомогти тому, хто цього потребує. Особливо ж, коли це стосується здоров’я людей. Звернень таких немало. На жаль. Бо сучасні лікувальні процедури по кишені далеко не кожному, інколи лише один курс коштує 50-60 тисяч гривень, а для одужання чи хоча б полегшення стану хворому нерідко треба пройти три-чотири курси. Тож з останньою надією йдуть люди до керівництва ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», і там не відмовляють.

Понад 15 років виробничої діяльності Артема Миколайовича пов’язано з Прилуцьким м’ясокомбінатіом, який фактично заново відроджували. До речі, за період роботи Артема Рожка не було жодного випадку, коли б працівникам не виплатили або затримали зарплату. З останнього курсу Національної академії управління, де навчався за фахом «Фінанси і кредит, бухоблік і аудит», Артем Рожко перевівся на заочне відділення та прийшов на виробництво допомагати батькові Миколі Васильовичу – на той час Голові правління Прилуцького м’ясокомбінату. Як кажуть в народі, починали на порожньому місці. Та крок за кроком, рік за роком працюючи не покладаючи рук, вдалося не тільки наростити потужності підприємства, а й вивести ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» у лідери м’ясної галузі регіону. Практично з нуля Артем Миколайович відновив ковбасне виробництво. Був час, коли родині Рожків довелося пережити непростий період: Микола Васильович тяжко захворів та три роки був на лікарняному. Керівництво підприємством та всі виробничі питання довелося взяти на себе його 32-річному сину Артему. І в цій складній ситуації він показав себе як мудрий та виважений керівник, розумний і дбайливий господар.

Втім, на досягнутому Голова правління Прилуцького м’ясокомбінату Артем Рожко зупинятися не збирається: свого часу він проходив стажування в Польщі, і зараз постійно переймає передовий досвід кращих представників галузі. Тепер виробнича діяльність м’ясокомбінату не обмежується лише Прилуками. В селі Обичів створено підприємство «Гарантбуд», що займається вирощенням свиней. Нині це найбільший свинокомплекс не тільки в Прилуцькому районі, а й на Чернігівщині. Завдячуючи цьому підприємству, у села з’явилася перспектива, нові робочі місця. За спільної ініціативи Артема Рожка та його брата Дмитра в Обичеві було відремонтовано приміщення, де відкрили дитсадок, облаштували дитячий майданчик. Рожки постійно опікуються місцевою школою, фінансують численні заходи, що організовуються для дітей – від придбання подарунків на свята – до туристичних поїздок. Цю роботу проводят в тісній взаємодії з районною та селищною радами. Тож у тому, що за останні чотири роки жодна молода сім’я не виїхала з Обичева – напевно, в першу чергу заслуга Артема та Дмитра Рожків. У людей зявилася робота, а значить, перспектива і впевненість у завтрашньому дні.

Важливо, що ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» відомий не тільки успішною виробничою діяльністю, а й соціальним захистом своїх працівників. Так, членам виробничого колективу виділяється матеріальна допомога; діти багатьох працівників м’ясокомбінату навчалися у вищих навчальних закладах за допомогою підприємства; своїм спеціалістам підприємство надає комфортабельне житло – спеціально для цього було облаштовано кілька квартир у чотириповерховому будинку по вулиці Соборній. Нині, коли житлова проблема стоїть надзвичайно гостро, така турбота про людей дуже важлива. Далеко не кожне підприємство може похвалитися тим, що забезпечує своїх кращих спеціалістів квартирами, до того ж просторими, зручними, з сучасним гарним ремонтом.

Ще один важливий соціальний аспект підприємства – своєрідний фонд допомоги, звідки кожен працівник в разі потреби може отримати безвідсоткову позику та погасити її в зручний для себе термін. Ці гроші дуже виручають людей як при тимчасових матеріальних ускладненнях, так й у випадках великих витрат – наприклад, на весілля, ремонт квартири чи автомобіля. Не дивно, що цей проект доволі затребуваний серед працівників ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», адже він дає людям можливість виживати в непростих умовах сьогодення. Загалом же, підприємство і його керівник Артем Рожко беруть учать в житті практично кожного працівника, якщо в того виникають якісь потреби чи труднощі.

Чужих проблем і чужої біди не буває – про це родині Рожків добре відомо, адже й лиха, й злиднів їхньому роду довелося сьорбнути через край. Прадід Артема Миколайовича був репресований в 1933-му році та разом із сім’єю відправлений на заслання до Сибіру, де й помер від холоду і нелюдських умов життя. Дідусь пройшов війну, був тричі поранений, а після перемоги повернувся до Прилук, влаштувався на завод «Будмаш», де пропрацював на робітничих професіях аж до виходу на пенсію; інший дідусь все життя працював на залізниці машиністом тепловоза. А яким запашним був суп, коли в часи дитинства батька його мама (бабуся Артема) могла засмажити його салом, а не олією! Той аромат Микола Васильович пам’ятає досі, адже він – частинка того затишку й тепла, що завжди панували у їхній небагатій, але дружній і люблячій родині. Якими смачними були татові гостинці – жменька цукерок-«подушечок», що приносив додому в день зарплати! Ті дні запам’яталися назавжди, бо тоді, в дитинстві, здавалися справжнім святом...

Тяжко працювати з малих років довелося обом бабусям Артема Миколайовича: одна ледь закінчила восьмирічку та пішла на роботу, другій же війна та лихоліття не дозволили навіть довчитися, бо мала годувати молодших сестричок і братиків. Чи не тому все життя жінка мріяла, щоб її діти отримали вищу освіту, старалася виховати їх гарними й працелюбними людьми. Ці одвічні цінності в родині Рожків передаються від покоління до покоління. Тепер Артем Миколайович та його дружина Аліна Вікторівна виховують на них своїх трьох діток: одинадцятирічну Лізу, дев’ятирічного Влада та трирічну Єву.

Успішний керівник і перспективна людина, Артем Рожко має потаємне бажання поділитися можливостями з людьми. І мріє про його здійснення.

Надія Горна

Фото зі статті

Дорогі друзі! Щорічно в останню неділю червня ми відзначаємо...
Про кардинальну реформу житлово-комунального господарства уряд...
У Прилуцькій міськрайонній філії Чернігівського ОЦЗ...
14 червня у виставковій залі краєзнавчого музею ім. В. Маслова...
Буденне життя було б нудним та нецікавим без музики й танцю, адже...
12 червня на міському стадіоні «Супутник» пройшов Олімпійський...
Кожна людина хоче змінити світ на краще, але для цього потрібно...
13 червня в приміщенні міської бібліотеки для дітей ім. Павла...
Шановні медичні працівники! Прийміть найщиріші вітання з нагоди...
Таку назву має соціальна поличка або ж продуктова поличка...

Хто на сайті

Зараз 996 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама