№ 45
7  листопада  2018 року

У ролі Станіславського

  • Середа, Лют. 01 2017
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Іноді просто дратує, коли бюрократія заважає нам рухатися вперед, до вершин демократичного суспільства, влада в якому належить народові. Невже хтось і справді вважає, що затягування часу всілякими формальними дрібничками врятує його від неминуче справедливого фіналу? Та найбільш прикро спостерігати, як перед нашим носом зачиняє двері рука того, хто опинився в статусі господаря виключно завдяки нашій волі.
От уявіть: на порозі вашого кабінету власною персоною стоїть ваш роботодавець. Чи будете ви замість того, щоб негайно приділити увагу людині, яка платить вам зі своєї кишені, просити її зачекати, поки ця зустріч не відповідатиме робочому розпорядку, колективному договору чи графіку особистого прийому? Воно й можна було б, але начальству це вкрай не сподобається. На жаль, не всі це розуміють…
Коли розпочиналася сесія міськради 27 січня, у затишному фойє перед залою засідань зібрався не один десяток людей. Жителі Прилук, платники податків і виборці прийшли до своїх депутатів із тривогою, яка не дає їм спокійно спати та дивитись у майбутнє. Натомість обранці не поспішали запросити «роботодавців», обговорюючи доцільність вислухати їх перед таким-то питанням чи після такого-то. Та навіть уявивши, що, скажімо, заміна однієї мистецької премії на іншу чи утворення управління замість відділу міської ради є насправді актуальнішими за долю загальноосвітньої школи №13 ім. Святителя Іоасафа Бєлгородського, впевнено констатуємо, що дров таки депутати наламали. Мало того, що витратили дорогоцінний час на бюрократичну метушню, так іще й громаду розбурхали, змусивши накопичувати в собі негатив, доки за край не хлюпне обурення.
Хвилювання в масах Заудаївського мікрорайону зародилося тоді, коли «хтось почув від когось» про тверде рішення перевести найменших учнів у основне приміщення школи. Відкритий лист міському голові з даного приводу «Град» опублікував у минулому номері. Та що там лист, коли розгорівся «відео-скандал» між окремими представниками депутатського корпусу та посадовцями ради, і навіть уже до суду справа дійшла!


Крилатий вираз легендарного театрала став чи не найхарактернішою цитатою на сесії, причому Станіславським почувалася кожна зі сторін діалогу. Позицію міської влади щодо відсутності предмету розгляду громада сприйняла як приховану загрозу неминучого «переселення» з подальшим зникненням із карти міста найстарішої школи. 2017 року школу №13 чекає ювілейна дата – 150-річчя. Але настрій не надто святковий, коли навчальному закладу вирішили зробити неоднозначний подарунок. З одного боку – міська влада обіцяє зробити якісний ремонт у основному приміщенні, де парадний вхід із середини нагадує витвір сучасного мистецтва з його несподіваними поєднаннями, а термометри в класах показують (станом на 31 січня. – Авт.) 16 за Цельсієм. Інша сторона медалі – мета цієї «акції», котру інакше як благодійною не назвеш, адже за останні півтора десятка років школа не дочекалася жодної міської копійки на ремонт основного приміщення. Натомість у молодшій школі, розташованій в окремому затишному обійсті, ремонти робилися силами батьків і спонсорів, зокрема сусідів із тютюнової компанії. Крім просторого подвір’я, саду та дитячого майданчика, тут є окрема їдальня, а в компактному приміщенні створені всі умови для навчання малечі – класи та спальні із суміжними туалетами, а головне – тепле повітря. Тож якщо влада хоче витратитися на ремонт непристосованого до навчання різних вікових груп дітей приміщення, то чи не заради того, щоб потім забрати туди дітвору з її затишної оселі?
Вірити в щирість переконань батьківської громади влада не збиралася також, вбачаючи в активності громадян чийсь політичний інтерес. Суперечки тривали близько двох годин, і весь цей час літературна премія імені Анатолія Дрофаня доживала свої останні миті. З притаманною йому толерантністю й суто харизматичним напором хотів усіх заспокоїти депутат Олексій Гавриш, чий виступ, як завжди, додав жару в багаття сесійних дебатів.
У підсумку депутатська більшість не підтримала пропозицію Дмитра Пахомова про скликання в Заудаївському мікрорайоні громадських слухань по питанню 13 школи, але молодий обранець мав запасний варіант. Того ж дня він збирався зареєструвати в установленому порядку повідомлення з підписами громадян – громадські слухання можна провести й у такий спосіб.
А тепер питання: чи варто було гратися в чиновництво, щоб нарватися на непохитну стіну громадської рішучості? Можливо, настав час зрозуміти, що народ і є влада?

Олександр Бойко

Прочитано 812 разів
Оцінити матеріал
(1 голос)
Опубліковано в Редакційна стаття
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Шановні працівники культури! Прийміть щирі вітання з нагоди...
Усі ми так чи інакше користуємося комунальними послугами: маємо...
Що кажуть прилучани У ніч із 31 жовтня на 1 листопада в багатьох...
УКРАЇНСЬКЕ ОБ‘ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ «УКРОП» Звіт депутата...
Щорічно перша неділя листопада запрошує нас згадати про людей...
Із чим у вас асоціюється осінь? Період врожаїв, останні теплі дні...
З 17 жовтня в Прилуках поступово розпочався опалювальний сезон....
Відповідно до розпорядження міського голови від 19.10.2018 №289р «Про...
Уже понад тиждень у холі Прилуцької дитячої лікарні...
Не своє – не шкода. За таким принципом живуть деякі жителі...

Хто на сайті

Зараз один гість и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама