№ 29
18  липня  2018 року

Від усього серця привітали ветерана-фронтовика

  • Середа, Трав. 16 2018
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Минають роки, і чисельні списки героїв Другої світової війні перекочовують до підручників історії. Проте є ще живі очевидці тих славних подій. Напередодні Дня перемоги над нацизмом ми разом із заступником директора по зв’язкам із громадськістю ТОВ «Агрікор Холдинг» Пишевським Олександром Юзефовичем завітали в село Дубовий Гай Прилуцького району, щоб привітати тамтешніх ветеранів із прийдешнім святом. 91-річний Вовк Микола Вікторович поділився з нами своїми спогадами.
– Народився я 17 грудня 1926 року в селі Яблунівка, мав ще трьох братів та сестер. На жаль, уже нікого немає. Один я залишився. Що ж до війни, то повоювати мені вдалося всього рік. У 1943 році забрали, а в грудні 1944-го демобілізували у зв’язку з пораненням (була ушкоджена рука та шийний відділ).
Коли наше село звільнили в 1943-му, усіх парубків узяли до Києва. Своїми ж підводами їхали. Доїхали ми до Дніпра, й усіх під очеретом виставили, а над головами – німецькі літаки… Як зараз пам’ятаю, як генерал Ватутін прокричав: «Де наша авіація?» А ми собі, молоді хлопці, під очеретом стоїмо. Тоді відібрали з нас підходящих, а я ще малий зовсім був, то й додому на тих же підводах і відправили. Та через місяць забрали знову, але тепер уже в Ульянівську область, на станцію Інза. Там я пробув 6 місяців. Жили в землянках, проходили навчання. Спочатку потрапили в мінометну роту, а потім – у кулеметну. Був першим номером, стріляв із станкового кулемета.


Були ми там до осені, а під час Корсунь-Шевченківської битви нас направили туди на поповнення. Після того я дійшов аж до Риги, де на Ризькому заливі мене й поранили. Далі – Сибір, лікування. У госпіталі близько 6 місяців пролежав, рука так у норму й не прийшла, ледве рухалася. Тоді й списали мене додому.
Повернувшись із армії, пішов навчатися в Новгород-Сіверське ветеринарне училище. Якось завжди подобалася ця справа, тварин любив. Провчився там рік і повернувся знов у рідну Яблунівку. Десь у цей період познайомився зі своєю першою дружиною Катериною Миколаївною. Сама ж вона якраз із Дубового Гаю була. Отак одружився і перебрався до неї. У прийми (сміється – авт.). Пізніше почув про набір у Козелецький ветеринарний технікум – вступив, і провчився ще 3 роки. Отримавши диплома та ставши справжнім ветеринаром, почав працювати в колгоспі. Маю 53 роки стажу, а це ще й не всі враховані. Був і ветеринаром, і зав. фермою одночасно. Так упродовж життя на трьох фермах працював, доки колгосп не ліквідували. Після того залишився вдома.
З дружиною своєю довге життя прожили (більше 50 років разом), сина Володю народили. Але рано довелося відчути біль утрати єдиної дитини. Ще такий молодий був – 23 роки всього. Жив із дружиною та маленькою донечкою в Прилуках. Якось так трапилося, що на залізничній станції потрапив під швидкий поїзд – навпіл його переїхало. Ще більше болю від того, що так і не вдалося з’ясувати причини трагедії. Це трапилося в 1974 році. Невістка з онучкою в місті залишилися. На жаль, не частими гостями в нас були. У сина і хазяйство в Прилуках було, гарним господарем був, хоч і молодим, і все так пропало… А цього року й невістки не стало.
Дружина ж моя, Катерина, у 1999 році померла. Та довго холостякувати не довелося – тяжко самому. Ось мені й порадили одну жіночку. Вона також чоловіка поховала. Ну то я взяв пляшечку, хлібину та й пішов свататися. А вже за тиждень Ольга Павлівна до мене переїхала. До речі, родом вона також із Яблунівки. Отак і живемо досі разом. Доки сил вистачало, то все по господарству намагалися разом робити – допомоги ж чекати нема від кого. Раніше й пасіка чималенька в мене була – 14 вуликів. Наразі лише 4 залишилося. Бджіл вивозити кудись на цвіт треба, а я вже не можу. Тому добре, коли на сусідніх полях гречку чи соняшник висаджують. Тоді я герой, і мед є.
У Прилуках у мене є правнучка, але не хочуть до діда в село приїжджати. Отак і живемо…
Привітати ветерана завітав також і сільський голова В’ячеслав Іванович Грязний. Чоловік розповів, що знайомий із Миколою Вікторовичем ще з 1994 року, коли сам приїхав до Дубового Гаю та ще працював у школі заступником директора. Сільський голова характеризує свого, тепер уже єдиного, ветерана як завжди активного, трудолюбивого мешканця села, який ніколи не відмовляв у допомозі.
– Більше 20 років Микола Вікторович був головою Ради ветеранів (їх у нас було чоловік 15). Це дуже порядна людина. Працюючи на фермі як ветеринаром, так і на керівній посаді, завжди підтримував там порядок, чистоту, а головне – залізну дисципліну. Та він і досі веде активний спосіб життя. Ще в минулому році два городи садили. І Микола Вікторович приймав у цьому безпосередню участь. І це у 90 років.
Та на сьогоднішній день є дійсно велика проблема – стареньким нікому допомагати, а в нас і соціального працівника немає. Ніхто не хоче працювати. Тому вийшли із ситуації по-іншому. Ми знайшли сім’ю, яка за помірну плату допомагає Миколі Вікторовичу та Ользі Павлівні по господарству. Старенькі платять їм зі своєї пенсії, а ті і на городі попрацюють, і їсти допоможуть наварити, і в хаті прибратися. Та й просто приємно, коли про тебе хтось піклується, провідує, розмовляє.
Заступник директора по зв’язкам із громадськістю ТОВ «Агрікор Холдинг» Пишевський Олександр Юзефович привітав ветерана з Великою Перемогою, побажав йому щонайперше здоров’я, яке, в такому поважному віці, украй необхідне, та вручив подарунок від агропідприємства.
Сільський голова В’ячеслав Іванович Грязний відзначив, що з 2009 року, відколи «Агрікор Холдинг» працює на землях Дубовогаївської сільської ради, підприємство завжди турбується, співпереживає та допомагає і ветеранам, і діткам середньої школи. А це, погодьтеся, дуже приємно.

Мар’яна Гибенко

Прочитано 214 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Редакційна стаття
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Нещодавно розпочалися роботи по капітальному ремонту доріг у...
16 липня у стінах міської ради знову зібралася комісія для...
До редакції «Град Прилуки» постійно звертаються жителі міста з...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 16 ЛИПНЯ 2018 РОКУ ПОЛІКОМБАНК –...
На ці сонячні липневі дні припадає ваше професійне свято – День...
Газопостачальники зобов’язують підприємців малого та...
6 липня 2018 року в сесійній залі міської ради відбулося засідання...
Закінчуються обмеження, пов’язані з весняно-літньою забороною...
З 2 по 16 липня в приміщенні читальної зали міської центральної...
10 липня в Прилуцькому краєзнавчому музеї ім. В. Маслова...

Хто на сайті

Зараз 899 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама