№ 33
15  серпня  2018 року

До військкомату не дійшла третина тих, хто отримав повістки

  • Понеділок, Сер. 31 2015
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

17 серпня в Україні завершилася шоста хвиля часткової мобілізації. Про її підсумки у нашому регіоні розповідає військовий комісар Прилуцько-Варвинського міського об’єднаного військового комісаріату підполковник Станіслав Задорожній.

 

- Станіславе Михайловичу, як пройшла шоста хвиля мобілізації?

- Мушу визнати, що план шостої хвилі мобілізації нами виконаний на 50%. Цього разу у нас вперше така ситуація, попередні хвилі виконували на 90-100%.  Річ у тім, цього разу підприємства, які надавали нам допомогу в усіх попередніх хвилях, просять не забирати спеціалістів, яких дуже важко підготувати. Ці підприємства можна зрозуміти, адже у навчання кваліфікованого фахівця вони вкладають великі кошти, тому що такі працівники навчаються за кордоном. Все, що було можна, ми вже «повитягували», але оскільки Міноборони доводить нам все більшу й більшу процентну чисельність – то фізично виконати її вже не в змозі.

- Які військові спеціальності набирали під час шостої хвилі?

- В основному, робився акцент на артилеристів та зв’язківців. А взагалі, набирали всіх, тому що є центр перепідготовки, де 40 днів готують мобілізованих, аби вони вийшли спеціалістами. Переважно отримують споріднені спеціальності.

- Чи йдуть до війська прилуцькі жінки?

- Жінки йдуть, так. Причому, переважно йдуть добровольцями. За повістками набираємо медпрацівників. Медики нам дуже потрібні. І знаєте, коли жінка приходить до військкомату – в неї дійсно патріотичний настрій. Особливо це стосується жінок-добровольців. Навіть дивуєшся їхній рішучості та прагненню допомогти тим, хто зараз на передовій.

- Приходять в основному молоді жінки?

- Не завжди. Є й такі, котрим вже за 40.

- Чи всі мобілізовані з нашого регіону потраплять в зону бойових дій?

- Цього сказати не можу. Ми направляємо мобілізованих до облвійськкомату, звідти вони їдуть до навчальних центрів. А вже навчальні центри розподіляють їх.

- Станіславе Михайловичу, яка нині ситуація з контрактниками?

- Спочатку хочу пояснити, за рахунок чого формується контракт. З хлопцями, які пішли до війська по мобілізації, там проводиться відповідна агітаційна робота, їм розповідають про всі плюси служби за контрактом – як, наприклад, підвищення зарплати, певні статуси, умови проживання, харчування, форма одягу тощо. Треба сказати, що зараз контрактникам намагаються створити всі умови для того, щоб хлопці залишалися в армії. Тому бажаючі служити на контрактній основі є.

- А є в Прилуках добровольці?

- Так, є. На минулому тижні прийшло троє чоловіків, добровольцями.

- Розкажіть, будь ласка, як складаються справи з мобілізацією техніки?

- По шостій хвилі у нас залишився один транспортний засіб. Одиниця вже є, зараз ми її «доводимо до ума», після чого поставлятимемо до армії. Щодо транспорту та його ремонту нам дуже допомагає СТОВ «Дружба-Нова». Вони вкладають кошти, дають спеціалістів. Адже буває, що в ремонт чи модернізацію транспорту треба вкласти немало грошей. Й це підприємство ще жодного разу не відмовило.

- Чи багато прилучан, які отримують повістки, ухиляються від мобілізації?

- На жаль, так. І зараз над цим працює прокуратура. Тому що раніше, якщо ми виконували план мобілізації, то на «ухилянтів» дивилися крізь пальці. Зараз же всі справи на тих, хто ухиляється від служби, передаються в прокуратуру.

Можу навести приклад по одному з місцевих підприємств. З числа тих, хто отримав повістки, до військкомату не дійшло 30%.

- Чи багато наших громадян не можуть служити за станом здоров’я?

- Знаєте, навіть дивуюся, наскільки хворі наші чоловіки. Зір – раз, хребет – два, нервові та серцево-судинні захворювання – три. Це основні хвороби, за якими більшість наших громадян непридатна до військової служби.

- Станіславе Михайловичу, наостанок дуже тяжке запитання, та не можу його не поставити. Скількох своїх громадян Прилуки втратили у цій війні?

- По Прилуцько-Варвинському ОМВК загинуло 12 чоловік. Прилуки відокремити не можу, для мене всі ці хлопці – наші. І кожен похорон, прощання, плач матерів – це величезне, ні з чим незрівнянне горе.

Розмову вела Анна Миколаєнко

Прочитано 1076 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Редакційна стаття
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

До депутатського корпусу Прилуцької міської ради 7 скликання...
Шкільна форма, взуття, ранець, щоденники, пенали, ручки, зошити,...
Місто Прилуки та прилеглий район цілодобово забезпечуються...
9 серпня у виставковому залі Прилуцького краєзнавчого музею ім....
«Підслухано. Прилуки» – цікава інформаційна платформа, де можна...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 13 СЕРПНЯ 2018 РОКУ ВЕЛИКОДІВИЦЬКА...
Упродовж 25 років у другу неділю серпня в нашій країні...
Медична реформа дісталася й до екстреної медичної допомоги. Як...
Які імена обрали прилучани для своїх малюків у першому півріччі...
Дуже часто діти ні секунди не можуть всидіти на місці. Вони...

Хто на сайті

Зараз 1179 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама