№ 21
20 травня 2020 року

25.11.2015 08:13

Змін у складі новообраного депутатського корпусу довго чекати не довелося. Вже на другій (позачерговій) сесії міської ради після розгляду бюджетних питань було прийнято рішення припинити повноваження депутата Івана Довбаха на підставі поданої ним заяви. Причиною відмови від мандата обраний від політичної партії «Опозиційний блок» Іван Довбах назвав сімейні обставини, а точніше – хворобу дружини, через що він муситиме часто бути у від’їзді та не зможе брати повноцінну участь у сесійних засіданнях.

25.11.2015 08:01

Переглянувши інформацію місцевих ЗМІ щодо процесу затвердження членів виконавчого комітету Прилуцької міської ради та не знайшовши в них відображення своєї думки щодо складу виконкому, яка була озвучена на сесії міської ради 13 листопада, я вирішив ознайомити громаду міста з моїм власним баченням даного питання.

При формуванні складу виконавчого комітету міської ради я вніс пропозицію щодо введення до складу виконкому пересічних прилучан – по одній людині від кожного комітету самоорганізації населення (всього 7 чоловік). Беручи до уваги те, що виконавчий комітет має делеговані повноваження ради з питань формування тарифної політики в місті (встановлення тарифів на перевезення в громадському транспорті, на тепловодопостачання та водовідведення тощо), я робив акцент саме на пересічних прилучанах, для яких збільшення тарифу на ту чи іншу послугу хоча б на 50 копійок уже є проблемою. Ніхто краще за простого прилучанина не відстоїть його права.

25.11.2015 07:52

Рух по місту важковагового транспорту – ця проблема не нова. Роками фури, курсуючи нашими вулицями, руйнують наші будинки. Наші дороги не розраховані на проїзд багатотоннажних вантажівок. Встановлені знаки, що забороняють рух автотранспорту вагою більше 12 тонн, нікого не зупиняють, адже передусім іде економія пального. Хтось заробляє на цьому мільйони, а хтось, отримуючи пенсію в 1200 гривень, страждає. Мешканці, які проживають біля центральних доріг міста, вночі не можуть заснути від постійного гуркоту. У них тріщать будинки, падає стеля, а де ж у цей економічно нелегкий час люди візьмуть гроші на ремонт?

Як депутат міськради (разом із колегою-депутатом від Аграрної партії України Пахомовим Дмитром), я підтримав своїх виборців на двох акціях протесту жителів мікрорайону Плискунівки. Після того до мене почали звертатися жителі вулиці Перемоги, сіл Єгорівка та Манжосівка з проханням повідомити їх про наступну акцію заздалегідь. Розуміючи, що чим більше людей збереться на такий захід, тим радикальніші та неконтрольовані будуть їхні дії, я знайшов інше, по-суті, мирне вирішення цієї проблеми.

16.09.2015 07:42

Часто доводиться чути нарікання прилучан на роботу галузі охорони здоров’я, якість місцевої медицини, надання медичних послуг у лікарні. Хворих людей можна зрозуміти – кожному хочеться якнайшвидше одужати, випити пігулку й одразу ж назавжди забути про хворобу. Однак, на моє переконання, лікарняне ліжко – це лише підсумок усього попереднього життя людини. Охорона ж здоров’я починається не з лікарні; починається вона з дня народження, якості послуги в пологовому будинку, харчування дитини, екології середовища, в якому вона зростає; з дитсадка чи школи, до яких ходить: велике значення має те, які ці заклади, скільки уваги там приділяється фізичному вихованню та розвитку малечі. Особливе місце відведене закладам спортивного виховання дітей. У Прилуках це перш за все дитячо-юнацька спортивна школа та міський стадіон, де прилучани оздоровлюються, фізично розвиваються й загартовуються. Як житель міста Прилуки, вважаю, що ці заклади повинні користуватися пріоритетною увагою влади, мають бути флагманом молодіжного життя, так би мовити, законодавцем мод у стилі й способі життя дітей і підлітків.

Наш стадіон, на жаль, з року в рік заростає бур’янами, бігові доріжки пора експонувати в музеї як історичну цінність – вони були покладені ще в 70-х роках, коли стадіоном опікувався Леонід Борисович Купрійчук, і їх уже давно треба відремонтувати або ж змінити. Свого часу за відродження стадіону брався Микола Бабій, тодішній міський голова. І встиг чимало зробити. Однак після переобрання Бабія ця справа зійшла нанівець. Його наступник не продовжив будівництво стадіону – певно, тому, що його розпочав інший мер. Звісно, така позиція не пішла на користь Прилукам. У таких ситуаціях треба забувати про політику та власні амбіції, об’єднуватися заради розвитку міста й покращення якості життя людей, разом працювати на користь громади.

31.08.2015 12:44

Артем Рожко успішно розвиває виробництво та піклується про людей

 

У свої 36 років Голова правління ПрАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» Артем Рожко вже заявив про себе як успішний підприємець, дієвий депутат Прилуцької міської ради двох скликань, фахівець із сучасними поглядами на розвиток виробнитва і громади, та діловим – як зараз кажуть, європейським – підходом до справи.

Артем Миколайович вважає Прилуки своїм рідним містом, він – представник вже четвертого покоління свого роду, котрі проживають у Прилуках. Народився Артем Рожко у Чернівцях, де його батьки – на той час молоді спеціалісти Микола Васильович та Людмила Олексіївна – працювали за направленням після закінчення інституту. Незабаром сім’я Рожків з маленьким сином переїхала до Прилук. Тож про Прилуки – всі дитячі спогади Артема: тут, в «будмашівському» дитсадку, з’явилися перші друзі, під тінистими алеями міських тротуарів ходив на заняття до школи №12; в Прилуках отримав перші уроки із загальноосвітніх предметів, з моральності та людяності. Шанобливе ставлення до людей похилого віку, до жінок, дітей, до власної сім’ї та людей, які живуть поруч – головні цінності в родині Рожків, саме на них виховувався Артем. З дитинства вчився приходити на допомогу слабшому, не залишатися осторонь чужого лиха. І певно, тому, з 2006 року займаючись депутатською діяльністю, докладає всіх зусиль, аби вирішити проблеми прилучан, допомогти кожному, хто до нього звертається. За сприяння та фінансової підтримки Артема Миколайовича зроблено пішохідні переходи біля школи №9, започаткований ремонт даху будівлі по вулиці Польовій; в мікрорайонах Рокитному, 273-го кварталу, Заудаївському та інших спиляні старі дерева, до яких роками не доходили руки у міських комунальних підприємств; за співфінансування депутата збудовано туалет в школі №7. Сьогодні Артем Миколайович активно допомагає бійцям АТО, надаючи волонтерам продукти харчування для військових та забезпечуючи їхні автомобілі бензином для поїздок на Схід України. І це – далеко не повний перелік добрих справ прилуцького депутата Артема Рожка. Бо звертаються до нього часто, і жодне звернення не лишається поза увагою. Артем Миколайович не любить хвалитися своєю благодійністю, для нього головне – не «пропіаритися», а реально допомогти тому, хто цього потребує. Особливо ж, коли це стосується здоров’я людей. Звернень таких немало. На жаль. Бо сучасні лікувальні процедури по кишені далеко не кожному, інколи лише один курс коштує 50-60 тисяч гривень, а для одужання чи хоча б полегшення стану хворому нерідко треба пройти три-чотири курси. Тож з останньою надією йдуть люди до керівництва ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», і там не відмовляють.

Понад 15 років виробничої діяльності Артема Миколайовича пов’язано з Прилуцьким м’ясокомбінатіом, який фактично заново відроджували. До речі, за період роботи Артема Рожка не було жодного випадку, коли б працівникам не виплатили або затримали зарплату. З останнього курсу Національної академії управління, де навчався за фахом «Фінанси і кредит, бухоблік і аудит», Артем Рожко перевівся на заочне відділення та прийшов на виробництво допомагати батькові Миколі Васильовичу – на той час Голові правління Прилуцького м’ясокомбінату. Як кажуть в народі, починали на порожньому місці. Та крок за кроком, рік за роком працюючи не покладаючи рук, вдалося не тільки наростити потужності підприємства, а й вивести ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» у лідери м’ясної галузі регіону. Практично з нуля Артем Миколайович відновив ковбасне виробництво. Був час, коли родині Рожків довелося пережити непростий період: Микола Васильович тяжко захворів та три роки був на лікарняному. Керівництво підприємством та всі виробничі питання довелося взяти на себе його 32-річному сину Артему. І в цій складній ситуації він показав себе як мудрий та виважений керівник, розумний і дбайливий господар.

Втім, на досягнутому Голова правління Прилуцького м’ясокомбінату Артем Рожко зупинятися не збирається: свого часу він проходив стажування в Польщі, і зараз постійно переймає передовий досвід кращих представників галузі. Тепер виробнича діяльність м’ясокомбінату не обмежується лише Прилуками. В селі Обичів створено підприємство «Гарантбуд», що займається вирощенням свиней. Нині це найбільший свинокомплекс не тільки в Прилуцькому районі, а й на Чернігівщині. Завдячуючи цьому підприємству, у села з’явилася перспектива, нові робочі місця. За спільної ініціативи Артема Рожка та його брата Дмитра в Обичеві було відремонтовано приміщення, де відкрили дитсадок, облаштували дитячий майданчик. Рожки постійно опікуються місцевою школою, фінансують численні заходи, що організовуються для дітей – від придбання подарунків на свята – до туристичних поїздок. Цю роботу проводят в тісній взаємодії з районною та селищною радами. Тож у тому, що за останні чотири роки жодна молода сім’я не виїхала з Обичева – напевно, в першу чергу заслуга Артема та Дмитра Рожків. У людей зявилася робота, а значить, перспектива і впевненість у завтрашньому дні.

Важливо, що ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат» відомий не тільки успішною виробничою діяльністю, а й соціальним захистом своїх працівників. Так, членам виробничого колективу виділяється матеріальна допомога; діти багатьох працівників м’ясокомбінату навчалися у вищих навчальних закладах за допомогою підприємства; своїм спеціалістам підприємство надає комфортабельне житло – спеціально для цього було облаштовано кілька квартир у чотириповерховому будинку по вулиці Соборній. Нині, коли житлова проблема стоїть надзвичайно гостро, така турбота про людей дуже важлива. Далеко не кожне підприємство може похвалитися тим, що забезпечує своїх кращих спеціалістів квартирами, до того ж просторими, зручними, з сучасним гарним ремонтом.

Ще один важливий соціальний аспект підприємства – своєрідний фонд допомоги, звідки кожен працівник в разі потреби може отримати безвідсоткову позику та погасити її в зручний для себе термін. Ці гроші дуже виручають людей як при тимчасових матеріальних ускладненнях, так й у випадках великих витрат – наприклад, на весілля, ремонт квартири чи автомобіля. Не дивно, що цей проект доволі затребуваний серед працівників ПРАТ «Прилуцький м’ясокомбінат», адже він дає людям можливість виживати в непростих умовах сьогодення. Загалом же, підприємство і його керівник Артем Рожко беруть учать в житті практично кожного працівника, якщо в того виникають якісь потреби чи труднощі.

Чужих проблем і чужої біди не буває – про це родині Рожків добре відомо, адже й лиха, й злиднів їхньому роду довелося сьорбнути через край. Прадід Артема Миколайовича був репресований в 1933-му році та разом із сім’єю відправлений на заслання до Сибіру, де й помер від холоду і нелюдських умов життя. Дідусь пройшов війну, був тричі поранений, а після перемоги повернувся до Прилук, влаштувався на завод «Будмаш», де пропрацював на робітничих професіях аж до виходу на пенсію; інший дідусь все життя працював на залізниці машиністом тепловоза. А яким запашним був суп, коли в часи дитинства батька його мама (бабуся Артема) могла засмажити його салом, а не олією! Той аромат Микола Васильович пам’ятає досі, адже він – частинка того затишку й тепла, що завжди панували у їхній небагатій, але дружній і люблячій родині. Якими смачними були татові гостинці – жменька цукерок-«подушечок», що приносив додому в день зарплати! Ті дні запам’яталися назавжди, бо тоді, в дитинстві, здавалися справжнім святом...

Тяжко працювати з малих років довелося обом бабусям Артема Миколайовича: одна ледь закінчила восьмирічку та пішла на роботу, другій же війна та лихоліття не дозволили навіть довчитися, бо мала годувати молодших сестричок і братиків. Чи не тому все життя жінка мріяла, щоб її діти отримали вищу освіту, старалася виховати їх гарними й працелюбними людьми. Ці одвічні цінності в родині Рожків передаються від покоління до покоління. Тепер Артем Миколайович та його дружина Аліна Вікторівна виховують на них своїх трьох діток: одинадцятирічну Лізу, дев’ятирічного Влада та трирічну Єву.

Успішний керівник і перспективна людина, Артем Рожко має потаємне бажання поділитися можливостями з людьми. І мріє про його здійснення.

Надія Горна

25.06.2015 06:55

Прилуки мають унікальну можливість завершити довготривале будівництво не однієї занедбаної споруди, а цілих двох. Ініціатором відновлення зведення багатоповерхівок у мікрорайонах 273-го кварталу та Рокитного виступив Олег Дмитренко – народний депутат України із фракції «Солідарність» – БПП.

 

Саме Олег Дмитренко ще в минулому році під час формування бюджету на 2015 рік вніс відповідні пропозиції, які й були враховані на користь територіальної громади Прилук. До початку зими планується завершити житловий будинок по вулиці Індустріальній, 7, паралельно йтимуть роботи по Кошового, 8.

21.01.2015 08:05

Минулий рік став переломним в історії нашої держави. Прилуки не були виключенням: у нас і свій Майдан був, і політичне протиборство, і зміна влади. Місто відчуває постійний активний супротив апарату минулого, який всіляко намагається вставляти палки в колеса будь-яким змінам. Особливо якщо зміни загрожують його добробуту та безкарності.

У цій неоголошеній війні жертвами стають не лише люди. Багато починань, націлених на зміну глибинних структур, частково корумпованих, частково просто нездатних сприймати будь-які зміни, частково просякнутих ідеологією минулого, наражаються на шалений супротив.

Давайте згадаємо лише деякі проблеми минулого року, що стояли перед містом, і те, як зусиллями влади в тісній співпраці з підприємцями вони були вирішені – частково або повністю.

10.12.2014 11:18

Наїдки для дітлахів у школах та дитсадках, а також для хворих у дитячій та центральній міській лікарнях готує комунальне підприємство Прилуцької міськради комбінат шкільного харчування «Шкільний». Виконуючи умови договорів, укладених із управлінням освіти та ЦМЛ, підприємство працює в критичних умовах. За 22 роки свого існування підприємство вперше зіткнулося з настільки патовою ситуацією відносно коштів.

Керівник підприємства Наталія Бублик підкреслює, що КП «Шкільний» не є бюджетною організацією, а отже обкладається всіма податками і сплачує кошти за всі отримані комунальні послуги. Наприклад, лише цього місяця комбінат сплатив близько 125 000 гривень податків, 12 000 гривень – за спожиту електроенергію, 8 000 гривень – за використаний газ, 15 000 гривень – за пальне та 190 000 гривень заробітної плати 145 працівникам підприємства. Це лише незначна частина затрат, які лягають на плечі підприємства. Левова частка йде на закупівлю сировини та продуктів харчування для приготування достатньої кількості їжі, яка повинна відповідати всім нормам і стандартам.

Фото зі статті

Міська влада скасувала сплату єдиного податку Ще на початку...
18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє...
2019-2020 навчальний рік в умовах карантину школярі закінчать...
Цього року ми зустрічаємо вже 75-ту, ювілейну, річницю великої...
Послаблення карантинних обмежень на території міста 11 травня в...
Для кожної країни Друга світова війна почалась у різні роки, але,...
Уже близько пів року з прилуцькими багатоповерхівками, в якості...
Дорогі ветерани!Шановні прилучани!Сердечно та щиро вітаю всіх із...
очався карантин і школярі залишили класні кімнати в школах і...
Нова тротуарна кладка, ремонт бетонних доріг. Попри карантин...

Хто на сайті

Зараз 2520 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама