№ 46
14  листопада  2018 року

Web-editor

Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Адреса сайту: http://gradpryluky.info
30.04.2014 10:03

Заступник міського голови Олександр Сивенко розповів про ситуацію з перевезенням пільговиків на автобусних маршрутах Прилук

30.04.2014 10:00

Доплата за газ у літній період є проблемою для багатьох прилучан. До редакції з цього приводу неодноразово зверталися стурбовані читачі. Для прикладу можна навести телефонний дзвінок інваліда І групи, котрий назвався Сергієм Григоровичем і висловив розпач від того, що не може добитися правди: навіщо йому нараховують доплату за підігрів води, якщо він користується для цього не газом, а бойлером?

30.04.2014 09:59

Сьогодні, ідучи вулицями Прилук, мимоволі звертаєш увагу на рекламні щити із зображенням Дмитра Барнаша, який закликає нас боротися з корупцією в комунальній сфері та створив «гарячу» лінію для подання такої інформації. Але наші люди сьогодні вже настільки втомлені та знервовані від останніх подій у місті та в країні в цілому, що занадто скептично ставляться до цього й проявляють не надто велику активність, аби посприяти знищенню хабарництва в Прилуках. Та це й не дивує, адже явище корупції роками процвітало й мало неабияку підтримку колишньої влади. Але нам усім слід усвідомити, що самотужки, без нашої з вами підтримки, дуже важко боротися з корупцією.

30.04.2014 09:55

Шановні земляки-прилучани, дорогі мої колеги – освітяни, працівники освітньої галузі міста! Звернутися до вас через засоби масової інформації мене спонукали статті в газеті «Град Прилуки» та виступи окремих «правозахисників» на віче. Знаючи правду, ви по своїй ментальності, толерантності, іноді інтелігентності просто мовчите, сподіваючись, що вас це не торкнеться, не заплямує. «Моя хата з краю, нічого не знаю» – для когось це просто девіз, мета життя, існування. Ви навіть не замислюєтесь над тим, що ваше мовчання бумерангом негативу повернеться до вас, ваших дітей і онуків.

30.04.2014 09:51

В одному з попередніх номерів «Град» опублікував лист читача з приводу встановлення в Прилуках погрудь повним кавалерам ордену Слави, в тому числі й судді Григорію Шекері. Нагадаємо, що дописувача обурив той факт, що бюст буде встановлено людині, котра позбавила свободи борця за незалежність України Петра Рубана. Редакція отримала кілька дописів із баченнями даного питання, які також було розміщено на сторінках газети. А зараз, як і обіцяли, поговоримо власне про «Справу Рубана» – митця, члена Української Гельсінської групи та Організації Українських Націоналістів.

 

Петро Рубан народився 10 січня 1940 року в Конотопі на Сумщині. Повноцінно він прожив лише 51 рік – хоча й помер у 74, але майже чверть століття в нього забрала тюрма. Свою єдину спеціальність він здобув під час першого ув’язнення за «антирадянські агітації і пропаганду» в Мордовії. Після звільнення в 1973 році був направлений у Прилуки, де після закінчення вузу працювала за розподілом його дружина Лідія, та влаштувався різьбярем по дереву на Прилуцькому меблевому комбінаті. Його роботи мали успіх, він неодноразово виконував замовлення Ради Міністрів УРСР, обкому КПУ, Зовнішторгу. Робота «Шахова книга» одержала в 1974 році другу республіканську премію.

«Справа Рубана» (1976 рік) була порушена після того, як він виготовив до 200-річчя США подарунок американському народові – дерев’яну книгу, на обкладинці якої зображено статую Свободи і зроблено напис «200 років». Працював над нею Петро Васильович 8 місяців. Невідомі зламали двері його домашньої майстерні та викрали книгу. У прокуратурі йому порадили «забути» про цей випадок, а 13 жовтня того ж року Петра Рубана заарештували. 29 грудня Прилуцький народний суд розглянув справу звинуваченого за частиною 3 статті 81 КК УРСР («крадіжка державної власності») і статтею 150 КК УРСР («приватнопідприємницька діяльність»). Рубану інкримінували здачу в художній салон 73 сувенірів, «виготовлених поза обліком на підприємстві», а також крадіжку матеріалів на комбінаті.

Суд засудив Петра Рубана до 8 років ув’язнення і 5 років заслання. Петру Васильовичу не дали навіть ознайомитися з протоколом судового засідання, внаслідок чого спотворені його висловлювання послужили приводом для чергового звинувачення. В останньому слові Рубан сказав, що його судять тому, що він «боровся за відокремлення України від СРСР», а в протоколі суду записано: «Я боровся і буду боротися за відокремлення України від СРСР». Рубан подав касаційну скаргу, вирок скасували і справу повернули на нове розслідування.

18-29 квітня 1977 року Чернігівський обласний суд розглянув справу Рубана, звинуваченого за тими ж двома статтями, а також за статтею 187-1 КК УРСР («наклепи на радянський державний і суспільний лад»). Інкримінували записи, які він зробив у мордовських таборах (8 зошитів), і листи дружині з табору (усе це свого часу пройшло табірну цензуру), усні висловлювання, а також спотворені висловлювання на попередньому суді. Суд засудив Петра Рубана до 6 років ув’язнення в таборі особливого (камерного) режиму, 3 роки заслання, повернення «незаконного прибутку» та конфіскації власності – недобудованої хати (сім’я Рубанів із двома дітьми третій рік жила в хліві, доки будувалася хата). Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Звинувачення в крадіжці матеріалів суд зняв.

Покарання Петро Рубан відбував у таборі УЛ-314/60 у Луганській області. Неодноразові пропозиції співробітників КГБ відмежуватися від «націоналістів, які використовують його ім’я в антирадянській агітації», категорично відхиляв. Звільнений у 1985 році. Того ж року (вже останнім) вступив у репресовану правозахисну організацію – Українську Гельсінську Групу.

 

Спогадами про Петра Рубана з «Градом» поділився його знайомий та колега, колишній технолог меблевого комбінату Іван Дзюбенко.

– Хоч він і не мав вищої освіти й диплому, та мова Петра завжди була виваженою, чистою, красивою. Він був надзвичайно розумною людиною, – говорить Іван Іванович. – Не можу сказати, що ми були друзями. У той час, коли він був направлений на комбінат, я працював начальником цеху. У відділі кадрів Петру запропонували достатньо пересічну роботу, на що він відповів: «Це може зробити навіть мавпа». Тоді ми пішли до начальника комбінату й домовились про видачу окремої майстерні. Дуже талановитий він був, робив гарні сувеніри. На жаль, у той час вони продавалися разом зі сковорідками, тобто їх не цінували як мистецтво, ручну роботу. А от роботи, які він паралельно здавав до художнього салону, користувалися великою популярністю.

– Чи можете Ви розповісти про особистісні якості Петра Рубана? Яким він був у колективі?

– Абсолютно принциповий чоловік. Абсолютно. Пам’ятаю, як у Чернігові під час суду він зміг переконати суддю, що не розуміє російської мови, тож довелося представнику Феміди вести процес українською. Чесний, але дуже довірливий. Його легко могли обдурити, в першу чергу жінки.

– Як Ви вважаєте, чому довкола нього завжди крутилися «кегебісти»? Він якось особливо їх цікавив?

– Пам’ятаю, як відправив його роботу (фасад гарнітури з авторським орнаментом) на художню раду до Києва. А спеціалісти, які там сиділи, розгледіли, що в цьому орнаменті тризуб проглядає. Звісно, завернули цю роботу, ніби й не було ніякої тяжкої багатотижневої праці…

– Чи демонстрував Петро Рубан націоналістичні переконання відкрито?

– Він ніколи прямо не озвучував власних поглядів, хоча одного разу несерйозна суперечка між нами на підґрунті його націоналістичних поглядів відбулася. А хтось із робітників почув та й «заклав» нас. Тоді майже до години ночі нас випитували у відділку про все, що лише можна придумати. Через деякий час фактично через те, що я не хотів на суді зводити наклепи на Петра Рубана, мене вигнали з партії. Я постійно й будь-де виступав свідком його невинуватості, говорив правду.

– Ви завжди були впевнені в невинності цієї людини?

– Так. Суть справи про «крадіжку державної власності» полягала в тому, щоб з’ясувати, з чого він робив свої сувеніри – з повноцінної сировини чи з відходів виробництва. Я говорив, що заводська гладка поверхня дерева не цікавила його як митця, що він шукав дощечки із сучками чи дефектами, які мали цінність для Рубана, але не для виробництва. Аби ж ці аргументи хтось слухав… До речі, під час судових процесів він захищав себе сам, мав достатньо грамотності та сили духу.

– Як впливали на нього відверті репресії?

– Я думаю, що вони його загартовували. Тільки так. Він лише сильнішим ставав.

– А як переживала ті гіркі часи сім’я Петра Рубана?

– Його сім’я дуже страждала від тяжкої долі Перта, від постійних підозр у причетності до його діяльності. Маркові, його хворому синові, майже повністю паралізованому після аварії, не давали дозволу виїхати за кордон для лікування.

– Ажіотаж довкола сувенірної шахової книги пам’ятаєте?

– Це була надзвичайно тонка робота, цінна. На першій її сторінці був зображений американський Конгрес, на другій – портрет Джорджа Вашингтона, на третій – Перебендя із хлопчиком, що сидять під дубом, а четверту прикрашав дуже красивий український орнамент. Він думав подарувати її американському послу до 200-річчя США, та в останній вечір книгу вкрали з комбінату. Та що можна казати про викрадення книги, якщо навіть під час ув’язнення його роботи постійно контролювалися.

 

«Він катувався у радянських в’язницях довше за В’ячеслава Чорновола і майже стільки років, як Левко Лук’яненко, мав яскраву харизму, та його ім’я мало кому відоме. Як типовий українець він був талановитим мистцем і не вельми успішним бізнесменом. Зрікся християнства і сповідував РУНВіру. Шанував президента Рональда Рейґана, однак зненавидів Америку, хоча вона надала йому притулок. Не претендуючи на булаву в Україні, мислив категоріями світового українства, місця, яке мала посісти молода держава у сучасному жорстокому глобалізованому світі. Він зламав стереотип осілого українського «патріота-хуторянина» й, остаточно вирвавшись на волю лише у 48 років, об’їздив десятки країн і став громадянином світу. Мав за останню дружину африканку, а від неї трьох власних дітей і двох прийомних нерідних». Так починалася стаття у виданні «Тиждень.ua» про Петра Рубана після його смерті 2011 року. Ми бачимо, наскільки цікавим і насиченим був життєвий шлях цього діяча національно-визвольного руху. Тому спроба «Града» пролити світло на життя людини, що мала безпосередній зв’язок із нашим містом, – лише початок відкриття особистості Петра Рубана для широкого кола прилучан.

30.04.2014 09:45

Із 15 по 18 квітня у спортзалі Чернігівського технікуму транспорту та комп’ютерних технологій проходили обласні змагання з волейболу в рамках ХVІІ Спартакіади вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Прилуки на цих змаганнях представляли збірні дівчат і юнаків із гуманітарно-педагогічного коледжу імені І.Я. Франка та збірна дівчат із агроколеджу. Також у турнірі взяли участь команди кооперативного та комерційного технікумів Чернігова й Новгород-Сіверського медичного училища, але залишилися вони ні з чим. Отож, коротко про те, як наші показували, де раки зимують, представникам і представницям обласного центру.

24.04.2014 10:23

Погодьтеся, досить рідко в наш час можна побачити, як почесну відзнаку отримує не хтось із високих чинів, а звичайна пересічна людина. Ганебна практика купування нагород задля власного піару чи просто в данину манії величі цупко в’їлась у реалії сьогодення, нівелюючи значимість і саму суть цих нагород. І тому випадки, коли виняток бере гору над правилом, несуть у собі цінність надії на позитивні надії.

24.04.2014 10:18

Демократія – це форма політичної організації суспільства, заснована на визнанні народу джерелом влади, послідовному здійсненні принципів рівності та свободи людей, їхній реальній участі в управлінні справами держави й суспільства; це правління, що йде від народу, здійснюється народом і для народу.

А яку ж демократію в Прилуках бачимо ми? Хто ходить на Прилуцьке віче? Одні й ті ж самі обличчя: «обиженные и оскорблённые» попередньою владою. Інтереси 60 тисяч жителів міста представляють на Народному віче Костюк, Яременко та ще 50 чоловік незадоволених.

Фото зі статті

Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Прийміть...
Сьогодні кожен українець, який включив радіоприймач або...
Хтось запитає: «Чому так пізно?» Оптиміст запевнить: «Добре, що не...
Ми подорожуємо й часто бачимо десятки якихось місць –...
ІНФОРМАЦІЯпро намір здійснити зміну тарифів на виробництво,...
Шановні працівники культури! Прийміть щирі вітання з нагоди...
Усі ми так чи інакше користуємося комунальними послугами: маємо...
Що кажуть прилучани У ніч із 31 жовтня на 1 листопада в багатьох...
УКРАЇНСЬКЕ ОБ‘ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ «УКРОП» Звіт депутата...
Щорічно перша неділя листопада запрошує нас згадати про людей...

Хто на сайті

Зараз один гість и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама