№ 25
20  червня  2018 року

Редакційна стаття

Редакційна стаття (165)

Середа, Трав. 14 2014

Владислав Кіча

 

Американські історики приписують цю фразу Джону Фіцджеральду Кеннеді. Новообраний президент сказав: «Більше всього мене вразило, що справи дійсно так погані, як ми і стверджували до виборів». Мені невідомо, чи усвідомив Дмитро Барнаш, наскільки складна ситуація в місті, коли після революційних подій почав виконувати обов’язки міського голови замість Юрія Беркута, котрий безславно склав повноваження, але переконаний, що в цьому він зможе пересвідчитись одразу після 25 травня.

Середа, Квт. 30 2014

Заступник міського голови Олександр Сивенко розповів про ситуацію з перевезенням пільговиків на автобусних маршрутах Прилук

Середа, Квт. 09 2014

Останній місяць про перестановку посад керівників міста не говорить у Прилуках хіба що дитина та дуже лінивий. Пам’ятаєте астрономічне явище 2012 року – парад планет, коли всі планети Сонячної системи вишикувалися в одну лінію? Щось подібне сталось і в Прилуках, коли ми бачимо чиновницькі посади, які давно вже треба було оживити та очистити, але вони, ці посади, вишикувалися в ряд і, наче глумлячись із прилучан, кидають усім нам виклик: «Врёшь, не возьмёшь!», як казав Чапаєв. Щось незрозуміле з цими посадами, які треба не переставляти, а конкретно просіювати через громадський суд та осуд. Не можемо чи не хочемо?

Середа, Квт. 02 2014

Зараз усі пишуть про війну без пострілів – це така «дружня» війна між двома братами або війна зі знахабнілим сусідом, який захотів захапати частину городу свого сусіда. Що робити тому, кого обікрали? Або судитись, або просто побити знахабнілий писок загарбника. Який варіант обирає Україна? Поки що перший: зараз збираються всі докази підступного вторгнення, а потім – звернення до міжнародних судів. А поки відпрацьовується цей сценарій, треба подумати й про велику вірогідність другого варіанту. Тільки чим і кому відбиватися від російського «братана», який уже ніколи не буде нам братом? Як виявилося, для нас це не питання, бо ми маємо найбільше резервне військо в Європі: 700 тисяч українців, переважна частина яких – патріотично налаштовані чоловіки, котрі ще не забули, що таке армія і як розбирається автомат. Правда, проблема в тому, що на всіх бажаючих не вистачає цих автоматів – не вистачає їх навіть на тих, кого призвали на перепідготовку. Бракує і бронежилетів: на 15 військових – один бронежилет, вартість якого до трьох тисяч.

Середа, Бер. 26 2014

Керівники міста беруть активну участь у Народному віче – ще якихось пару місяців назад на таке годі було й сподіватися, адже недавнє минуле в Прилуках пройшло під знаком цілковитої закритості влади. Навіть у буремному лютому цього року, коли затріщали пута диктаторського режиму в країні, наше місто та його верхівка жили ніби в різних площинах і з різною позицією. Хтось разом із усією Україною прокидався від інертності, а хтось тихцем вичікував. Неважко пригадати, як мер вийшов до людей лише після того, коли портрет Януковича звільнив стіну сесійної зали. Згадалося про це не від зловтішної потреби покопирсатися в пережитках, а від обнадійливої радості за те, що посіяні на Майдані зернята громадянського суспільства проклюнулися паростками й у місті над Удаєм.

Середа, Бер. 19 2014

Владислав Кіча

До одних із побічних надбань Майдану можна з упевненістю віднести інститут Народного віче. Така форма громадського волевиявлення відлунням розійшлася по всіх містах і селищах України. З розвитком подій на Майдані змінювалася й сама суть, а точніше, зміст самого віче. Декларації переростали у вимоги й дуже швидко змінилися на ультиматуми. Така еволюція знайшла своє відображення й на місцях.

За великим рахунком, перша теза, що віче нам подарував Майдан, не зовсім правильна. Коректніше було б сказати, що Майдан повернув нас до історичних коренів, до нашої генетичної пам’яті. Історики говорять, що загальні збори городян у вигляді віче існували ще з родоплемінних часів у всіх без винятку давньоруських общинах, що було згодом витіснено князівською владою. Яскравим прикладом вічового правління є Новгородська республіка, яка проіснувала за часів роздробленості Русі у вигляді одного князівства найдовше. Віче призивало і виганяло князів, оголошувало війну й укладало мир, встановлювало закони. Фактично воно виконувало функції парламенту, членство в якому належало всьому вільному чоловічому населенню. Будь-якого регламенту чи то механізму проведення віче не існувало, як і не було поняття кворуму – скільки зібралося людей, стільки й зібралося. Скликалося віче на підставі рішення міського правління, а бувало, що рішуче налаштовані городяни самі виступали з ініціативою проведення зборів: при цьому вони били у так званий вічовий дзвін собору на торговій площі. Голосування проводили на око, точніше на слух, тобто за яку пропозицію кричали гучніше, така і вважалася прийнятою. Більшість зазвичай била меншість, право на окрему думку ніхто не мав. Коли позиції щодо голосування ділилися майже порівну, сторони розходилися по різні боки площі, проводили окремі збори та сходилися на мосту річки, що ділила новгородський майдан навпіл, і в фізичній формі з’ясовували стосунки. Перемагала сила. Міська влада була змушена декілька разів розбирати міст, щоб запобігти зайвому кровопролиттю.

Із часом у Новгороді сформувалася ціла індустрія маніпуляцій громадською свідомістю, з’явилися перші «політтехнологи». Було закладено фундамент специфічних професій, таких як крикуни, ябедники і крамольники. Якщо перші – це просто голосисті чоловіки, функції яких зводилися до перекрикування опонентів, то другі були досить небезпечними: вони збуджували натовп проти якоїсь наміченої та визначеної жертви, зазвичай із міської знаті. Але найбільшу загрозу являли крамольники. На відміну від ябедників, смуту вони затівали не з ціллю пограбувати якогось багатія, а з метою державного перевороту шляхом захоплення влади в місті.

Деякі історики, романтично описуючи новгородські вольності, називають їх втраченим раєм споконвічного народовладдя. Але як би там не було, вічову систему можна з великою натяжкою порівняти з демократією взагалі. Скоріше це була примітивно-дика демократія. Від волі «чорних людей» нічого не залежало – незважаючи на те, що вони складали переважну більшість населення. Простолюдини не могли належним чином сформулювати свої вимоги і тим більше втілити їх у життя. А про маніпуляції «політтехнологів» я вже згадував. Врешті така форма правління призводила до внутрішньої нестабільності, а пізніше «рай споконвічного народовладдя» був повністю придушений Москвою.

До чого цей непрофесійний історичний екскурс, запитаєте ви? Відповім. На мою думку, сьогоднішній «вічовий» процес дуже схожий на те, що наші пращури вже проходили і залишили нам у спадок – на підсвідомому рівні – модель «дикої демократії». Новгородська вічова форма правління виникла після історичного зламу, занепаду Київського князівства й ослаблення його впливу. Те ж саме відбувається зараз і з нами. Переважна частина населення увірувала у свою значимість під час вічового голосування, але не може ані сформулювати, ані втілити свої наміри в життя. З’являються новітні «політтехнологи». Все частіше помітні крикуни, ябедники і крамольники. Відмінність полягає в тому, що сучасники не можуть усвідомити ступінь небезпечності цих маніпуляторів. Навіть ініціатива скликання Народного віче, від кого б вона не надходила, нічого не змінює.

У древньому Новгороді влада розбирала міст через річку Волхов, щоб непримиренні сторони ліво- та правобережжя не змогли зійтись у протистоянні. У нашому випадку така технологія є неприйнятною. Дніпро без мостів не стане запорукою миру Сходу й Заходу. Та й питання внутрішнього напруження відходить на другий план, коли нависла загроза зовнішнього ворога. Дуже не хотілося б, щоб паростки навіть примітивної демократії, як і п’ять соліть тому, були задушені Москвою. А зі своїми крикунами, ябедниками і крамольниками ми зможемо розібратися самі. Пора знову бити у вічовий дзвін. А втім…

Страница 26 из 28

Фото зі статті

Дорогі друзі! Щорічно в останню неділю червня ми відзначаємо...
Про кардинальну реформу житлово-комунального господарства уряд...
У Прилуцькій міськрайонній філії Чернігівського ОЦЗ...
14 червня у виставковій залі краєзнавчого музею ім. В. Маслова...
Буденне життя було б нудним та нецікавим без музики й танцю, адже...
12 червня на міському стадіоні «Супутник» пройшов Олімпійський...
Кожна людина хоче змінити світ на краще, але для цього потрібно...
13 червня в приміщенні міської бібліотеки для дітей ім. Павла...
Шановні медичні працівники! Прийміть найщиріші вітання з нагоди...
Таку назву має соціальна поличка або ж продуктова поличка...

Хто на сайті

Зараз 1300 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама