№ 29
18  липня  2018 року

Як тобі живеться, наш молодший брате?

  • Середа, Жовт. 11 2017
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Усе життя я працювала. У нашій сім’ї завжди жили тваринки – і котики, і собака, і кролики, ми їх дуже любили. Зараз я на пенсії і постійно бачу, як ці бідолахи страждають. «Хазяїни» собак, які прикували їх ціпками так, що не може тварина й від дощу сховатися, можуть по 2 доби їсти їм не давати. А якщо й дають, то таке, що тварина сама відмовляється. Про воду й мови немає, тримають тварин у антисанітарних умовах, про щеплення, напевно,і не чули. Якби хоч раз вони побачили як помирає людина від сказу (а ліків від цього захворювання немає), то думали б по-іншому. Якщо тварині дуже погано, вона говорити не може, а просто виє.
Якось одна жінка в автобусі розповідала сусідці, що бачила як собака, який був довго зачинений, коли вискочив, то хватав навіть горіхи, щоб бодай щось з’їсти, і так сміялася. І таких випадків дуже багато. Але ж є люди й із благородним серцем – вони люблять тварин, піклуються про них, плачуть, коли ті хворіють. І в сім’ях у них усе добре, бо ці люди сіють навколо себе тільки доброту.
Не можу не згадати й людей, які беруть собі тварин задля розваги, а потім викидають, як непотрібну річ. Особливо багато цих нещасних покинутих тваринок на базарах, біля магазинів. Якщо добра душа у продав чині, то вона і свій обід віддасть цьому собаці-безхатченку, а інша й носаком штовхнути може. А вони ж шукають добру душу, охороняють їхні прилавки.


Багато чого можна написати про таких людей. Ось, наприклад, один чоловік розповідав, що дуже любить свою собачку – і купає її, і кісточки купує. А от його молодий зарозумілий сусід похвалитися таким ставленням не може, зовсім не приділяє уваги домашньому улюбленцю.
Ще не можу не сказати про людей, у яких недобре серце та чорна душа, чимало таких у місті знають. Вони забирають цих пухнастиків-кошенят від їхніх мам і просто викидають, а ті криком кричать, шукаючи маму. У них серце не болить, але болить у тих, хто це чує. Якось ветлікар, бачачи цілу сумку цих пухнастиків, спитала: «А куди ви їх несете?» Жінка відповіла: «Пройдуся під’їздами і повикидаю їх, і нехай ті, що їх не беруть, самі перед Богом і відповідають!»
У місті є служба з охорони тварин, я дуже вдячна цим людям, вони, на чолі з ветлікарем Голік Оленою Роальдівною, роблять велику роботу. Вклоняюся перед ними. Оскільки ми крокуємо до Європи, то дуже хочеться, щоб ці люди з охорони тварин контролювали, як живеться нашим молодшим братам, та ще й штрафи виписували недолугим хазяївам.

З повагою до вас
небайдужа пенсіонерка

Прочитано 214 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Глас народу
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Нещодавно розпочалися роботи по капітальному ремонту доріг у...
16 липня у стінах міської ради знову зібралася комісія для...
До редакції «Град Прилуки» постійно звертаються жителі міста з...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 16 ЛИПНЯ 2018 РОКУ ПОЛІКОМБАНК –...
На ці сонячні липневі дні припадає ваше професійне свято – День...
Газопостачальники зобов’язують підприємців малого та...
6 липня 2018 року в сесійній залі міської ради відбулося засідання...
Закінчуються обмеження, пов’язані з весняно-літньою забороною...
З 2 по 16 липня в приміщенні читальної зали міської центральної...
10 липня в Прилуцькому краєзнавчому музеї ім. В. Маслова...

Хто на сайті

Зараз 1169 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама