№ 38
19  вересня  2018 року

Як тобі живеться, наш молодший брате?

  • Середа, Жовт. 11 2017
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Усе життя я працювала. У нашій сім’ї завжди жили тваринки – і котики, і собака, і кролики, ми їх дуже любили. Зараз я на пенсії і постійно бачу, як ці бідолахи страждають. «Хазяїни» собак, які прикували їх ціпками так, що не може тварина й від дощу сховатися, можуть по 2 доби їсти їм не давати. А якщо й дають, то таке, що тварина сама відмовляється. Про воду й мови немає, тримають тварин у антисанітарних умовах, про щеплення, напевно,і не чули. Якби хоч раз вони побачили як помирає людина від сказу (а ліків від цього захворювання немає), то думали б по-іншому. Якщо тварині дуже погано, вона говорити не може, а просто виє.
Якось одна жінка в автобусі розповідала сусідці, що бачила як собака, який був довго зачинений, коли вискочив, то хватав навіть горіхи, щоб бодай щось з’їсти, і так сміялася. І таких випадків дуже багато. Але ж є люди й із благородним серцем – вони люблять тварин, піклуються про них, плачуть, коли ті хворіють. І в сім’ях у них усе добре, бо ці люди сіють навколо себе тільки доброту.
Не можу не згадати й людей, які беруть собі тварин задля розваги, а потім викидають, як непотрібну річ. Особливо багато цих нещасних покинутих тваринок на базарах, біля магазинів. Якщо добра душа у продав чині, то вона і свій обід віддасть цьому собаці-безхатченку, а інша й носаком штовхнути може. А вони ж шукають добру душу, охороняють їхні прилавки.


Багато чого можна написати про таких людей. Ось, наприклад, один чоловік розповідав, що дуже любить свою собачку – і купає її, і кісточки купує. А от його молодий зарозумілий сусід похвалитися таким ставленням не може, зовсім не приділяє уваги домашньому улюбленцю.
Ще не можу не сказати про людей, у яких недобре серце та чорна душа, чимало таких у місті знають. Вони забирають цих пухнастиків-кошенят від їхніх мам і просто викидають, а ті криком кричать, шукаючи маму. У них серце не болить, але болить у тих, хто це чує. Якось ветлікар, бачачи цілу сумку цих пухнастиків, спитала: «А куди ви їх несете?» Жінка відповіла: «Пройдуся під’їздами і повикидаю їх, і нехай ті, що їх не беруть, самі перед Богом і відповідають!»
У місті є служба з охорони тварин, я дуже вдячна цим людям, вони, на чолі з ветлікарем Голік Оленою Роальдівною, роблять велику роботу. Вклоняюся перед ними. Оскільки ми крокуємо до Європи, то дуже хочеться, щоб ці люди з охорони тварин контролювали, як живеться нашим молодшим братам, та ще й штрафи виписували недолугим хазяївам.

З повагою до вас
небайдужа пенсіонерка

Прочитано 249 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Глас народу
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

День 18 вересня 1943 року золотою сторінкою увійшов в історію міста...
Усі звикли до того, що День міста прилучани відзначали 18 вересня...
Упродовж вересня в Прилуках відбуватиметься справді унікальна...
ВСІ НА ЯРМАРОК!
За підсумками зовнішнього незалежного оцінювання 2018 року кілька...
І знову до редакції звернулися жителі Прилук із хвилюючим...
Ранок 17 вересня прилучани розпочали з мирного мітингу під...
Сімдесят п’ята мирна осінь прийшла на Прилуччину. У погожі...
Шановні ветерани, дорогі прилучани! Щиро вітаю вас із 75-ю...
Дороги в Прилуках поступово змінюються, стають рівнішими,...

Хто на сайті

Зараз 1376 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама