№ 29
18  липня  2018 року

Глас народу

Глас народу (45)

Середа, Сер. 13 2014

Так сложилось, что мы живем в стране, где многие законы существуют лишь на бумаге. Большинство обывателей просто свыклись с данным фактом и смиренно продолжают наблюдать, как эти самые законы повсеместно нарушаются и игнорируются. Но я совсем иного образа мышления – я с тех, кто не боится бороться за справедливость, отстаивать свои права. Мне не лень и не страшно выйти один на один в суровом поединке с безжалостной и неповоротливой системой. Накипело! Боль и обида душат!

Середа, Сер. 06 2014

Сьогодні про політику не говорить хіба що лінивий або повністю байдужий. Центральною персоною суперечок і «застільних дебатів» найчастіше є президент Російської Федерації Володимир Путін. Якими тільки епітетами не «нагороджують» його заочно українці! Цікаво, а що б кожен із вас сказав Путіну при особистій зустрічі? Саме з таким запитанням «Град» вирішив звернутися до прилучан.

Середа, Лип. 23 2014

У газеті «Град Прилуки» від 16. 07. 2014 року прочитала статтю Анжеліки Гуревич «Україна чудес, або Світ не без добрих людей», де біженці-переселенці зі Сходу Владислав та Ольга (імена змінені) діляться з автором тим, що пережили в зоні АТО.

Середа, Черв. 25 2014

Людина, яка душею і серцем любить Україну,

ніколи людям зла не заподіє.

 

Дорога громадо, патріоти нашого краю, нашої з вами України! Чому патріоти – тому що нам не байдуже, що робиться в нашому місті, в Україні, тож ми з вами і є патріотами.

Часто люди питають: що дав Майдан у Києві всім нам? Перш за все, Майдан розкрив нам очі на те, до чого довела державу корумпована злочинна влада, що грабувала народ України. По-друге, Майдан показав, хто на місцях, у тому числі й у нашому місті Прилуки, прикривав цю злочинну владу, посилаючи людей на Антимайдан підтримувати корупцію, хабарництво та всі дії, спрямовані проти народу України. Вони не повинні, а точніше, не мають морального права займати керівні посади – це п’ята колона в Україні. По-третє, Майдан показав героїзм українців і об’єднав нас іще міцніше, хоча влада підбурювала людей один проти одного, придумуючи різні форми й методи, щоб відволікти всіх від своїх корумпованих схем.

Майдан змушував стару владу прислухатись до народу, але вони не прислухались, а покинули народ і втекли з награбованим. Влада говорила нам, що в бюджеті коштів не вистачає, а насправді обкрадала Україну та її народ, вивозячи гроші в офшорні зони за кордон. А в той же час усі ми чули й бачили неодноразово по телебаченню, як батьки звертаються до людей за допомогою, щоб урятувати життя своїх тяжкохворих дітей, бо власних зароблених грошей на це не вистачає. Бюджетні кошти повинні були виділятись на медицину, освіту, науку, культуру, спорт, оборону нашої країни, але все було навпаки. Протягом тривалого часу нас змушували здавати гроші буцімто на ремонти чи для якихось інших потреб установ освіти, медицини тощо посадовцям-корупціонерам різних посад і рангів. Чиновники й можновладці про свої зарплати, пенсії подбали дуже добре. Вони будували маєтки не тільки в Україні, а й за кордоном, а нам говорили: нічого скиглити, «біріть» лопати – і на город…

Перший, хто повинен був засудити дії злочинної влади, що грабувала, вбивала, калічила людей, – це тодішній мер нашого міста Юрій Беркут, який був обраний громадою, щоб відстоювати, захищати справедливість та інтереси жителів міста.

Він мав хоча б виступити по телебаченню, в газетах, на віче перед громадою нашого міста – це ж не під кулі йти. Зараз прилучани вже вибрали нового міського голову – Дмитра Барнаша. І в подальшому мер мусить не забувати, що його обирала громада, а тому він повинен служити людям, бути в тісному контакті з ними, захищати їхні інтереси – ось тоді й громада його завжди підтримуватиме та поважатиме.

Двадцять перше століття… А ми задумувались, у яких умовах навчаються наші діти, внуки? В урядовців гаражі більші, ніж деякі наші школи. Мабуть, через те закрили школу №8, бо більше вона схожа на якийсь сарай-курятник, ніж на школу ХХІ століття. А інші тримаються на ентузіазмі педколективів, батьків, технічного персоналу, спонсорів. А де ж бюджетні гроші? Більшість шкіл не мають сучасного спортивного залу, й заняття проводяться в пристосованих приміщеннях. У таких умовах діти не можуть повноцінно отримувати естетичне, психологічне задоволення та фізичне навантаження. У нашому місті в кожному мікрорайоні давно вже повинні бути спортивні майданчики, поля 40х20 зі штучним покриттям. Це перша передумова здорового способу життя дітей, майбутніх громадян, і також це буде сприяти боротьбі з наркоманією та шкідливими звичками. Наразі ж представники влади мають у себе вдома спортивні зали та майданчики, басейни, тенісні корти, а своїх дітей навчають в елітних школах за кордоном, де є всі умови для повноцінного розвитку. І це зайвий раз підтверджує, що наші діти нікому не потрібні. Патріотичну здорову, морально стійку націю їм мати не вигідно. Владі вигідно мати покірних підлеглих, якими легше управляти. Але ж усім відомо, що лише патріотично вихована нація ніколи ніким не буде завойована, тому патріотичне виховання й ідеологічно-інформаційну роботу потрібно проводити з дитячого віку, на всіх рівнях.

Майдан уперше відбувся не в Києві – він давно уже був у голові кожної людини через несправедливість, корупцію, побори, байдужість влади до людей та її бездіяльність. Чиряк назрівав і прорвав у столиці, куди з’їхались із усієї України сотні тисяч людей, які були незадоволені владою і тим, що робиться в державі. Неодноразова мирна хода до урядових установ із вимогами Майдану не дала результатів. Уряд розв’язав справжній терор – від побиття студентів до вивезення в ліс, зникнення безвісти, вбивств, розстрілів… Влада вирішила зачистити Майдан силою зброї.

На Майдані були люди з різних кінців України, і всі вони – герої: і ті, які стояли на передовій, і ті, котрі в тилу привозили їжу, одяг, покришки від коліс, підносили бруківку. Велику підтримку надали кияни. І хоча основні бої точилися на передовій, де люди гинули від снайперських пострілів і автоматних черг із боку «Беркута», проте під кулю міг потрапити будь-хто. Варто сказати про медичних працівників, які сміливо й мужньо виносили поранених і вбитих, ризикуючи своїм життям. Усі ми йшли свідомо за покликом свого серця й душі за Україну, за народ проти злочинної влади та безчинства, щоб кожна людина в цьому житті відчувала себе вільною, незалежною від корупціонера, чиновника-поборника, від усієї системи, яка поневолила народ України.

На Майдані поклали свої життя Герої Небесної сотні. Герої не помирають – вони залишаються вічно в пам’яті людей різних поколінь. На Героях формується нація! Головне, щоб ми з вами не були байдужі, щоб у нашій Україні ніколи не згас козацький дух волі та щоб нами гордились діти і внуки. Слава Україні!

Григорій Дорошенко

 

P. S. На мою думку, Центральну площу нашого міста варто найменувати Площею Героїв України, де в майбутньому будуть стояти пам’ятники, погруддя, меморіальні дошки борців за волю, незалежність України різних поколінь. А в центрі нашої площі повинен стояти пам’ятник Родині – матері, батьку, дідусю, бабусі, сестрі, брату… Саме в родині, в сім’ї, виховуються та з неї виходять справжні патріоти своєї землі, свого народу – такі, як Герої Небесної сотні.

Середа, Квт. 30 2014

Сьогодні, ідучи вулицями Прилук, мимоволі звертаєш увагу на рекламні щити із зображенням Дмитра Барнаша, який закликає нас боротися з корупцією в комунальній сфері та створив «гарячу» лінію для подання такої інформації. Але наші люди сьогодні вже настільки втомлені та знервовані від останніх подій у місті та в країні в цілому, що занадто скептично ставляться до цього й проявляють не надто велику активність, аби посприяти знищенню хабарництва в Прилуках. Та це й не дивує, адже явище корупції роками процвітало й мало неабияку підтримку колишньої влади. Але нам усім слід усвідомити, що самотужки, без нашої з вами підтримки, дуже важко боротися з корупцією.

Середа, Квт. 16 2014

Я так думаю

У газеті «Град Прилуки» (№14 цього року) прочитала статтю «Он лишал свободы борцов за независимость» і вирішила викласти власне міркування з цього приводу.

Григорій Кіндратович Шекера народився 16 листопада 1923 року в Ніжині. Юрист, кавалер трьох орденів Слави. Нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1ступеня. У 1942 році його разом із чотирма бійцями повітряно-десантної дивізії закинули з-під Москви в тил ворога. Десантники повинні були розшукати місцеві партизанські загони й доповісти в Москву. Через два тижні завдання було виконано.

Григорій Шекера був бійцем у партизанському загоні, яким командував Симоненко Н.Д. Партизани підірвали залізничний міст, на добу затримали рух поїздів. Шекера пройшов великий бойовий шлях безстрашного розвідника у складі 18-ї армії.

Після війни закінчив Ніжинський педагогічний інститут і Київський державний університет. Обирався народним суддею Семенівського, Прилуцького міського народного суду. З 1951 року до смерті (1981 р.) – голова народного суду міста Прилуки.

Як відомо депутати міської ради вирішили встановити погруддя Шекери Григорія Кіндратовича в Меморіалі-сквері Вічної Слави. Я повністю підтримую це рішення депутатів Прилуцької міської ради.

Лариса Сакун, ветеран праці,

депутат міської ради семи скликань,

дочка солдата

 

Память или месть?

 

Быть или не быть бюстам героев на алее Славы? Есть лишь один ответ: да! Ведь это память – запоздалая, но так необходима в наше время. И за то, что Анатолий Мирошниченко делает благородное дело для города, честь ему и хвала.

Что касается персоналий, то обсуждать их надо было раньше, уважаемый Игорь Дуднев. Да и что обсуждать? Солдаты, которые шли на подвиги ради нас, думали о победе, а не о том, кем будут, что будут делать и как. А потом пришло другое время, которое ломало одних и возвеличивало других. Но из-за этого вычёркивать из списков героев мы не имеем морального права. Подвиг был, и он приблизил дату победы.

Были перегибы в то время, но мы ведь все жили в нём. По-разному каждый из нас то время воспринимал. Но неужели мы сейчас будем ломать память, перечёркивать подвиги наших героев? В истории государств много случаев, когда известные личности, кроме мировых признаний, имели и недостатки, ошибки, проступки…

Что брать на весы справедливости? В наше время, когда на востоке страны идут процессы противостояний, грозящие целостности страны, мы должны быть более взвешенными и доброжелательными и оставить то, о чём Вы пишете, как исторический факт, а не факт для мести. Нам нужно помириться на фоне той беды, которая пришла на нашу землю, а не рушить всё до основания, а затем начинать с пустого места. Все ошибки, победы, поражения должны служить нам для совершенствования нашего общества.

Анатолий Назарина

 

«Рубану – ганьба»

 

Рубан боровся за незалежність для того, щоб цю незалежність продати за безцінь Америці, НАТОвцям та МВФ, беручи кредити на кабальних умовах. Рубан боровся за право різати заводи на металобрухт, а робітників перетворювати на безробітних. Хай подивиться він на меблевий комбінат – що від нього залишилось? Він боровся за те, щоб аптекарі драли три шкури з «вільних» українців. Тому він не даремно отримав 7 років.

Рубану – ганьба. Слава Шекері!

Стеценко А. М., при лучанин

 

Заява

 

Активісти Прилуцької міськрайонної організації ВО «Свобода» рішуче засуджують спробу колишніх і нинішніх представників Партії регіонів і комуністів встановити в Прилуках пам’ятник судді Шекері, який засудив до юремного ув’язнення борця за волю та незалежність України Петра Рубана.

Вважаємо це наругою над усіма патріотами, які віддали своє життя за незалежність України.

Голова Прилуцької міської організації ВО «Свобода»

Іван Тютюнник

Фото зі статті

Нещодавно розпочалися роботи по капітальному ремонту доріг у...
16 липня у стінах міської ради знову зібралася комісія для...
До редакції «Град Прилуки» постійно звертаються жителі міста з...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 16 ЛИПНЯ 2018 РОКУ ПОЛІКОМБАНК –...
На ці сонячні липневі дні припадає ваше професійне свято – День...
Газопостачальники зобов’язують підприємців малого та...
6 липня 2018 року в сесійній залі міської ради відбулося засідання...
Закінчуються обмеження, пов’язані з весняно-літньою забороною...
З 2 по 16 липня в приміщенні читальної зали міської центральної...
10 липня в Прилуцькому краєзнавчому музеї ім. В. Маслова...

Хто на сайті

Зараз один гість и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама