№ 38
16 вересня 2020 року

80 – яка солідна цифра!

  • Вівторок, Груд. 24 2019
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

За своє довге та непросте життя їй довелося пройти чимало – конц- табір, голод, не набагато легші повоєнні роки… Та все це лише додало міці її характеру, активності та неабиякій працелюбності. Мова йде про незмінного впродовж останніх семи років секретаря Президії Ради ветеранів Прилук Валентину Павлівну Трепач, яка 27 грудня відмічає свій 80-літній ювілей.
Виявляється, дитяча пам’ять вибіркова: головні події долі вона фіксує на все життя. І в першу чергу – найжахливіші. Саме такі жахливі спогади має Валентина Павлівна зі свого дитинства.
4-річною дівчинкою її, з мамою, бабусею та двома старшими сестрами, вивезли на примусові роботи до Німеччини. Як згадує Валентина Трепач, людей заганяли в ешелони, не дивлячись на вік. Це були товарняки без вікон, вагони для худоби, в яких усі їхали стоячи, бо й сісти не було можливості. Дорогою помирало багато людей, тіла яких німці просто викидали з потяга на зупинках.
Уже в Гамбурзі, в концентраційному таборі всіх постригли та видали смугастий одяг. Робота знаходилася всім – і дорослим, і дітям, таким як була Валентина. Жалості з боку наглядачів не було ні до кого. Але це жахіття тривало лише два роки, чи не найстрашніші роки в її житті. І нарешті визволення, повернення додому, на Харківщину. Та випробування для Валентининої сім’ї не припинилися – домівку зруйновано, довелося будувати землянку, спати на підлозі. Та все ж вони були щасливими, що повернулися, що всі разом, і всі живі.
Перші повоєнні роки були тяжкими – люди пухли від голоду. Мама Валентини Павлівни їздила товарним потягом у Брянськ, де міняла мило та сірники на лушпиння від картоплі, з якого варився хоч якийсь суп. Але ж усе пережили. І той період життя ще більше додав сили духу малій Валентині. Хоч як було важко, а всі троє дівчат успішно закінчили школу, отримали гарну освіту.
Валентина Трепач закінчила швейне відділення технікуму легкої промисловості і з часом отримала направлення на Чернігівщину – в Прилуки, які вже давно стали для неї рідним містом. Ця вольова жінка ніколи не боялася та не цуралася роботи. І доказом цьому є 57 років безперервного трудового стажу. Працювала майстром швейного виробництва, інженером технологом, головним інженером. А останні 27 років перед заслуженою пенсією – військовим представником на швейних підприємствах Прилук, які виконували спецзамовлення для Міністерства оборони. На фабриці головних уборів шили пілотки, літні костюми, на швейній – ватні куртки і брюки, на «Прилучанці» – літні й зимові костюми, на шкіргалантерейній – сумки. На взуттєвій – черевики, чоботи. За підписаними Валентиною Павлівною документами продукцію відправляли вагонами по всьому Радянському Союзу.
За сумлінну працю та своє «таборове» дитинство Валентина Трепач нагороджена багатьма медалями («За доблесний труд», «За трудову відзнаку», «Ветеран праці», «Захиснику Вітчизни»), ордени «За мужність» ІІІ ступеня та святої княгині Ольги ІІІ ступеня, а також чимало ювілейних нагород.


Вона завжди серед людей, тягне на собі віз громадських доручень. І поважний вік зовсім цьому не заважає. З 2012 року Валентина Павлівна є секретарем Президії Ради ветеранів міста. Крім того, очолює Прилуцьке відділення Української спілки малолітніх в’язнів-жертв концтаборів. Колись воно нараховувало 163 члени, тепер – трохи більше 10. З кожним роком їх усе менше. Одні лежачі, інші вже й із дому не виходять. Але зв’язок із ними Валентина Павлівна не втрачає. До кожного телефонує, розпитує про життя, здоров’я, по можливості навіть провідує.
Енергії та оптимізму цієї жінки можна тільки позаздрити. Валентина Павлівна безмежно любить життя, бо неодноразово довелося побувати на волосинці від смерті. На її долю випали нелюдські випробування, але вона знайшла в собі сили прожити гідно й зоставити в серцях людей, які траплялися їй по життю лише найкращі почуття.
Саме тому й ми вітаємо Валентину Павлівну з ювілеєм, який вона днями святкуватиме! Ми захоплюємося Вами, віддаємо Вам свою повагу, вдячність. Йдуть прожиті роки, і їх не повернути. Але, дивлячись на Вас, ми з радістю бачимо, що сильна, неординарна натура в силах відсунути вікову позначку на один-другий десяток років. Адже, одні відчувають старість у 40 років, інші (і Ви тому приклад) і у 80 відчувають себе молодими. Секрет вашої молодості в оптимізмі й працьовитості, і сьогодні ми захоплюємося вашою енергійністю, винахідливістю, витримкою. З почуттям визнання та поваги прийміть слова подяки за Ваше вміння трудитися, допомагати людям, дарувати своє тепло. Здоров’я Вам, щастя, і нехай вас ніщо не засмучує!

Мар’яна Гибенко

Прочитано 1526 разів
Оцінити матеріал
(1 голос)
Опубліковано в Городяни
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Нові випадки COVID-19 у дитсадках міста Минулої п’ятниці у двох...
Вуличні ліхтарі на сьогодні – це не лише джерело світла в темну...
Уже не так багато часу залишилося до традиційного початку...
Шановні прилучани! Прийміть щирі вітання з нагоди професійного...
Нинішній рік для Прилук відзначився багатьма змінами –...
З 1 вересня 2020 року в країні запрацював новий механізм отримання...
Кого чекає відзнака міського голови «За заслуги» Уже зовсім...
Кожен із нас був чи є пішоходом і, відповідно, знає про небезпеку,...
У День знань, коли діти нарешті повернулися до навчання за...
Не можна сказати, що Прилуки аж надто потерпають від...

Хто на сайті

Зараз один гість и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама