№ 46
15  листопада  2017 року

Добра серцем і молода душею

  • П'ятниця, Січ. 24 2014
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт
Тамара Артемівна Чемерисовська Тамара Артемівна Чемерисовська

Ювілей, який, здавалося, був ще так далеко, завітав у дім людини, котра віддала порятунку чужих життів половину власного віку. 24 січня Тамара Артемівна Чемерисовська стане вісімдесятилітньою бабусею, але назавжди залишиться привабливою жінкою, яка виглядає років на двадцять молодшою зовні та на шістдесят – у душі.

Історія її життя сповнена багатьох тривожних і щасливих моментів – за такою можна роман писати. Так каже сама Тамара Артемівна і підтверджує «Град». За свої роки жінці довелося пережити й побачити багато: від війни до миру, від тяжкого буття до сімейної злагоди.

У розмові з ювіляркою вирішили розпочати з самого початку – з її дитинства, та «героїня нашого роману» починає майже говорити відразу про свою самовіддану медичну працю.

– Я сама з Вінничини, там моя батьківщина, мої родичі, все моє. Та через хворих батьків, що жили в Носівці, я була змушена приїхати до Прилук. Але перед Прилуками був ще Вінницький медичний інститут і перше заміжжя.
Через скруту в родині навчатися дівчині ніхто не допомагав, тож доводилось багато працювати. У той час усіх студентів направляли підробляти або в психіатрію, або в тубдиспансер. Дівчина обрала туберкульозне відділення. Закінчивши навчання, вирішила йти на роботу туди, з чим уже добре знайома, і де на очі трапляється менше крові. Тож надіслала листа до Чернігівського обласного тубдиспансеру, незабаром прийшла і відповідь.

– Головний лікар обласного тубдиспансеру писав: ми Вас дуже просимо, приїжджайте, ще й так підписався – кандидати медичних наук. Я ж усім показую, що мене запрошують, радію. Та коли приїхала в Чернігів і звернулась до головного лікаря, той сказав, що направлення є тільки на Носівку, Бахмач, Качанівку. А я поїхала в Прилуки. І випробувала долю, зайшовши до міського тубдиспансеру. Там сказали, що із задоволенням візьмуть на роботу.

Ось так Тамара Артемівна почала працювати фтизіатром (туберкульоз латиною – фтиза, сухоти).

– Мені довелося працювати в стаціонарі серед важких хворих. А робота була дуже специфічна, бо туберкульоз – небезпечна хвороба. Нею переважно хворіють люди асоціальні, бідні. Дивлячись на скрутне становище пацієнтів, часто їх жаліла, приносила хворим із дому їжу чи одяг…

Доброму серцю лікаря всіх шкода й сьогодні. Про те, що її доброті немає меж, розповідають родичі, колеги та ті, кому пощастило бути знайомим із цією людиною. Вона не взяла жодної копійки від пацієнтів – таким лікарям у наш час просто ціни немає.

– Я пропрацювала в цьому місті з шістдесят восьмого року десь по двохтисячні, не пам’ятаю точно. Починала роботу лікарем-ординатором, а потім стала завідуючим відділення, далі головним лікарем, а під кінець звичайним фтизіатром.
Тамара Артемівна найтеплішими словами згадує свій колектив. Четверо лікарів були ніби одна сім’я, на роботі почували себе як удома.

– До дому прибіжу й побіжу, а тут постійно разом із колективом, кожен день. Зробимо обхід, а потім сидимо, пишемо історії, говоримо між собою, спілкуємося на різні, навіть особисті теми. Обідаємо завжди разом, проводимо ігри та розваги на святкових корпоративах.

За час роботи в тубдиспансері перед очима Тамари Артемівни промайнуло три покоління лікарів. Як прийшла до лікарні молодесенькою, то були майже всі старші, які згодом пішли на пенсію, потім такі, як і вона, а далі вже прийшла на зміну молодь.

Активістка – це занадто просте слово для того, щоб описати її вдачу. А як запропонували завідувати профспілкою, то взагалі не знала для себе відпочинку, повністю поринувши в приємні для себе клопоти.

– Ми оце, де яке свято, брали в театрі костюми, писали сценарії, придумували вистави. Було таке, що й самих себе копіювали, пародіювали. Накривали столи власними силами. Санітари та лікарі не відрізнялися одне від одного ні становищем, ні ставленням у колективі. Тож ми гуляли відчайдушно, робили все, аби відпочинок видався на славу. Було таке, що й перед хворими виступали…

Є що згадати цій дивовижній та енергійній жінці й про роботу в прилуцькій спілці ветеранів.

– Ми організовували іменинникам свята, збирали гроші, вітали. Допомагали сім’ям, у яких хтось святкує народження або, не дай Бог, помре. Спочатку виділяли з пенсії, а потім також інші люди підтримували нас. От напишу я до тютюнової фабрики – і вони допомагають, а ще хлібозавод, кафе «Флагман».

Натура завжди бути небайдужою спонукала Тамару Артемівну створити власний календар, аби не забути жодної святкової дати. Цілий журнал завела, щоб обдзвонити з привітаннями всіх знайомих добрих людей, не забути ні про кого.
Зараз вона має чудову сім’ю, пишається дітьми, онуками і зятем, якому дуже пощастило, бо стільки ласкавих та добрих слів, мабуть, ще ніхто не говорив так щиро про чоловіка своєї донечки.

До всього сказаного, колишній фтизіатр має ще й купу натхнення. Її талантом є вишивка, неймовірні візерунки гладдю та хрестиком. Від талановитої мами й дітям передалося відчуття прекрасного. Так, одна її донька – музикант, а інша – вчитель малювання, яка також, як і мама, робить усе від душі й безкорисно.

З нагоди ювілею бажаємо Тамарі Артемівні здоров’я, залишатись і надалі такою ж молодою та завзятою і щоб добробут не залишав її родину.

Любов Рубан

Прочитано 1450 разів
Оцінити матеріал
(1 голос)
Опубліковано в Городяни
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Щиро вітаю...
Оплачуване хобі – два слова, що сповна характеризують роботу у...
Шановні прилучани!Щиро вітаю вас із професійним святом –...
Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного...
У затишній залі Прилуцької центральної районної бібліотеки...
БЕРЕЖНА СВІТЛАНА – вантажник, 4000 грн, тел. (095)4137649.ВОРОБЙОВА...
Шановні працівники соціальної сфери!Прийміть найщиріші вітання...
Щорічно восени, в першу неділю місяця листопада, у всієї нашої...
Зараз кожен у Прилуках знає: хочеш придбати якісне й недороге –...
28 жовтня – День звільнення України від фашистських...

Хто на сайті

Зараз 1082 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама