№ 41
9 жовтня 2019 року

«Сформувати особистість може лише Особистість»

  • Середа, Лют. 12 2014
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт
Марія Мойсеївна з гостями: Віталієм Терещенком (ліворуч) і Леонідом Ленським Марія Мойсеївна з гостями: Віталієм Терещенком (ліворуч) і Леонідом Ленським

Ці слова стали лейтмотивом зустрічі випускників 50-70-х років середньої школи №1 (гімназії №1) міста Прилуки з педагогом російської словесності Марією Мойсеївною Кисіль, володаркою почесних грамот управління освіти Прилук, Чернігівської області, Міністерства освіти України та медалі ім. А.С. Макаренка, 1 лютого поточного року – в день її 90-річного ювілею. Попри двадцятиградусний мороз, сніг і ожеледицю, до її скромної оселі вже з десятої ранку пролягла добре втоптана стежка. Спершу – родичами й сусідами, пізніше – випускниками, що мешкають у Прилуках. Із бадьорим настроєм, квітами й дарунками на гостину завітали Тетяна Курмаз, Ірина Гмиря, Рита Костік, Раїса й Серафима Кішини, Світлана Максименко, Зінаїда Заєць і ваш покірний слуга.

По телефону не забули привітати й ті, хто живе за межами рідного міста: Генрієтта Березовська (Хмельницький), Софія Безпалова (Ізраїль), Кліментина Мостова, Олександра Кузьменко, Галина Чумакова (Росія) та Віктор Лейчук (США). Неабияк приголомшила поява сімейної пари з Дніпропетровська Валентини й Віталія Терещенків. До Прилук вони дісталися на своєму «Мерседесі» по вщерть засипаній снігом, а значить, небезпечній трасі, аби побути на святі бодай три години. Заради одного: воздати кесарю кесереве! Зауважу: як завжди, надихав і координував це ретельно продумане дійство наш відомий морський капітан Леонід Ленський.

До сліз зворушена увагою, господиня відразу запросила всіх за щедро сервірований стіл. Мить – і утворилася родина, об’єднана як за рівнем інтелектуальним (майже кожен із них здобув дві вищі або дві середні спеціальні освіти), так і духовним, створеним присутністю улюбленої вчительки.

Яка ж Марія Мойсеївна нині у своєму поважному віці?

Звісно, уповільнилася її хода, змінилися постава й голос. Але, як і колись, вона зібрана, величава та зі смаком одягнена. Має чітку пам'ять: годинами може розповідати про нові публіцистичні й художні твори. Любить обдаровувати дітей фруктами із власного саду, допомагати їм у навчанні. А ще – рятувати друзів у біді. «Інакше бути не повинно, – пояснює чутлива співрозмовниця. – Бо вчитель – це завжди взірець доброчинності!»

Виходячи з тези, що найкоштовнішою у світі річчю є спілкування, винуватиця свята охоче відповіла на запитання публіки. Звісно, в перервах між вокалом і тостами!

– Чому Ви обрали фах педагога?

– Я корінна чернігівка. До війни закінчила середню школу №16. Любов до слова ще тоді прищепила знана в Чернігові філологиня Раїса Львівна Кабалюк. Мріяла вступити до Київського інституту іноземних мов. Не судилося! Завадили повоєнна розруха й голод. Через брак коштів батьки порадили навчатися не в столиці, а на філфаці Ніжинського педінституту. І знаєте, я ані стілечки не пожалкувала!

– Це була доля?

– Так! Саме там я познайомилася з Петром Степановичем Кисілем, колишнім бойовим льотчиком, а тоді просто студентом фізичного факультету цього ж закладу. Ми побралися в 1948 році студентами. Затим разом працювали в школі міста Киверці Волинської області за направленням. 1951 року мій благовірний привіз мене в його рідні Прилуки до батьків. Отак я стала прилучанкою. Чоловік викладав фізику в школах №1 і №6, був директором школи №10, згодом керівником різних рівнів нашої освітянської сфери. Я ж від початку до кінця працювала тільки в школі №1.

– Аксіомою є те, що уроки вимогливої Марії Мойсеївни, керівниці школи передового педагогічного досвіду Прилук 50-70-х років, відрізнялися від уроків її колег високою методичною вправністю. Тому й здавалися вони нам міні-спектаклями. Цікаво, а як до Вашої творчості ставилися батьки учнів?

– Доброзичливо. Одначе траплялися й казуси. Зокрема в скрутні моменти оцінювання знань учнів дехто з батьків старався улестити мене хабарем. Скажу відверто: на цей гачок я ніколи не потрапляла. Оскільки не терплю матеріальної залежності. А по-друге, ніколи не торгувала совістю. Для педагога це не просто ганьба, а великий гріх!

– Чи можна вважати Ваше життя безхмарним?

– Безхмарним воно ні в кого не буває. Ми з чоловіком зазнали чимало прикростей: втрати близьких, зраду друзів, підступні хвороби найдорожчої для мене людини – Петра Степановича. Лише за останні десять років свого життя він переніс п’ять складних операцій! Слава Богу, допомагали наші учні. Проте невезучою я себе не вважаю. Вдумайтеся: майже шістдесят років ми прожили з Петром Степановичем душа в душу. Хіба це не дарунок небес?

Ось така наша Марія Мойсеївна в дев’яносто років!

Вельмишановні земляки! Побажаємо мудрій просвітительці енергії, довгих років життя й успіхів у здійсненні усіх її благородних починань!

Клара Лис

Прочитано 2016 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Городяни
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Шановні прилучани! Прийміть найщиріші вітання з Днем захисника...
Прилуки древні, молодість моя,Легендами покриті і віками,Моя...
SOS!!! З якими ще словами звернутися до керівництва ПрАТ «Київ –...
14 жовтня – значуща дата, яка щорічно переповнює гордістю та...
Відреагувавши на звернення прилучан, що проживають у районі 5-го...
Творчий колектив української народної пісні «Родина»...
Шановні прилучани! Відповідно до Закону України «Про...
Вандалізм, який ми все частіше спостерігаємо в нашому рідному...
Постійне зростання зовнішньої залежності від енергоресурсів і...
Як пам’ятаємо, 9 квітня поточного року Прилуцька міська рада...

Хто на сайті

Зараз один гість и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама