№ 3
19 січня 2022 року

Зустріч із Марією Миколенко

  • Четвер, Лип. 22 2021
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Олімпійські ігри – міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні 4 роки, де наші олімпійці завжди показували гарний результат. Цьогорічні літні Олімпійські ігри пройдуть у Токіо. Вони розпочнуться 23 липня і триватимуть до 8 серпня 2021 року. Українська збірна виступатиме в наступних видах спорту: бадмінтон, бокс, вільна боротьба, важка атлетика, велоспорт, веслування, гімнастика, дзюдо, карате, кінний спорт, легка атлетика, плавання, плавання артистичне, стрільба з лука, стрибки у воду, на батуті, п’ятиборство, теніс, триатлон і фехтування.
Маємо велику гордість від того, що вперше за багато років до Національної збірної України потрапила наша землячка – Марія Миколенко. Наша молода легкоатлетка виступатиме в дисципліні на 400 метрів із бар’єрами.
Буквально за кілька днів до відльоту Марії в Японію вдалося поспілкуватися з нею та її тренером, висловити слова підтримки та надії перед майбутнім спортивним дійством у ході організованої пресконференції.
«Олімпійські ігри – це вершина», – вважає Заслужений тренер України та, водночас, тренер Марії Михайло Степанович Марченко. Протягом останніх 4 років він наполегливо готував спортсменку саме до цих до змагань.
«Спорт не є начальством, спорт це не рекорди, метри, кілометри. Спорт – це ціле соціальне явище, це частина загальної культури людини…», – каже Михайло Степанович і підкреслює, що «влада повинна так зробити, щоб спорт став модним».
Модним, а точніше рідним спорт став для Марії Миколенко 10 років тому, коли, вступивши до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу, на одному з уроків фізичної культури в ній розгледіли певні здібності й неабиякий потенціал. Далі була секція легкої атлетики та знайомство з Михайлом Степановичем, який повірив у 16-річну дівчину й почав її тренувати.


«Михайло Степанович в мене настільки вірив, що буквально через рік занять спортом, сказав: «Поїдеш на Міжнародний старт і привезеш мені слоника»… (а він їх колекціонував)», – згадує Марія, – «тобто він настільки в мене вірив, що, напевно, з часом я й сама почала в себе вірити».
Тепер уже, будучи професійною спортсменкою, просто неможливо не мріяти про Олімпійський п’єдестал. «…Звісно я хочу стати олімпійською чемпіонкою. Це мрія, це вершина. Це не може хтось навіяти. Якщо ти вже почав цей шлях, то повинен іти до кінця. Я переконана, що коли ти робиш щось, то мусиш робити це або на 5, на відмінно, або не робити взагалі», – наголосила Марія, – «… в мене є мрія – Олімпійський п’єдестал, Олімпійські ігри зараз і, звичайно, що це мрія кожного спортсмена».
За роки професійного спорту Марія взяла участь в безлічі чемпіонатів, де найголовнішим є власне забіг, але й про підготовку забувати не можна. На запитання: «Як Ви налаштовуєтесь перед змаганнями?», дівчина щиро розповіла: «Я чомусь думала, що чим більше в мене проходить стартів – тим більш спокійною я буду, але ні. Кожний забіг – це як у перший раз. І ти виходиш на старт ніби, як кажуть, акула, вже 10 років виступаєш, уже є досвід, але все одно кожен раз якісь сумніви, невіра, якісь «а раптом не вийде»… Мене надихає підтримка, віра людей. Навіть якщо я розумію, що все не зовсім гладко, а мені кажуть, що все буде добре, і кажуть це впевнено, дивлячись в очі – то я вірю».
До того ж, як і більшість спортсменів, Марія Миколенко виявилася досить забобонною. На всіх футболках має булавки, може носити червону нитку на руці. Також зізнається, що після кожної реєстрації виходить з лівої ноги, а на старті обов’язково хреститься. «Не знаю наскільки це правда-неправда, допомагає чи ні, але мені так спокійніше», – говорить спортсменка.
Ну і як же у спорті без кумирів, визначних особистостей, на яких хочеться рівнятися. З цього приводу Марія також має власну думку.
«У мене зараз немає кумирів і, в принципі їх ніколи не було. Є люди, яких я поважаю і захоплююсь. Що стосується спортсменів, то в кожного спортсмена можна взяти якусь характеристику, якість, яка мені імпонує, яку я б хотіла мати в собі. Колись я почула таку фразу: «Працюй до тих пір, поки твої кумири не стануть твоїми суперниками». І відразу чомусь згадала про Анну Ярощук. Ця фраза асоціюється в мене саме з нею. Тоді, коли я тільки-тільки пробувала бігати бар’єри, це було в місті Ялта, я побачила її. Мені дуже сподобався її біг, її налаштування на це все, як вона все робила, і мені вона здавалась такою вершиною, такою недосяжною... Трохи пізніше, коли ми бігли в одному забігові, вона сказала, що я нав’язала їй гарну конкуренцію. Для мене це було дуже приємно…», – згадує Марія.
Дійсно, наразі Марія Миколенко може скласти непогану конкуренцію іншим спортсменам, адже перебуває в тридцятці кращих по Україні. Цим невимовно пишається її тренер Михайло Марченко, який, як сам говорить, виховав її «із пелюшок». Хоча 16-річну дівчину й важко назвати немовлям, але для світу спорту, в який її привів тренер, вона була саме такою. У них – усе як у звичайній сім’ї, конфлікти батьків і дітей ніхто не відміняв, але найголовніше – є постійна віра й підтримка.
«… Звичайно, як і в кожній сім’ї у нас є певні розлади. Я вважаю, що я їх виняньчив із маленьких, вони всі до мене прийшли у 14, 15, 16 років. Тобто, прийшли і я їх довів до такого рівня і вважаю, що моє слово – це закон, як сказав – так і повинно бути. Але ж вони дорослішають, ростуть і, цілком закономірно, що в них з’являються свої інтереси, які інколи не співпадають з моїми бажаннями. Головне, що у нас таких різких розмов не буває, але все як і в будь-якій сім’ї – батьки, діти… Вони були ідеальні, коли вони були в пелюшках. Сьогодні, коли вони вже самі мріють про заснування своєї сім’ї, тут уже в нас ідуть якісь, я не скажу, що суперечки, але певні непорозуміння. Я звик до одного, вони намагаються жити по-іншому…», – розповів Михайло Степанович.
Як бачимо, спортивне життя – непросте. Як для спортсмена, так і для тренера, який би професійний та спортивний стаж він не мав. Часто не вистачає віри в себе, мотивації, наснаги. Але Михайло Марченко не з таких. Його мотивують діти. «Це моя найперша мотивація, а вже потім іде підтримка. Коли мені чогось не вистачає, то тоді з’являються такі як Артем Миколайович Рожко».
Уже близько 5 років як спортсмени заключили з Прилуцьким депутатом і меценатом своєрідний меморандум. Він постійно підтримує їх у різноманітних змаганнях, і в підготовці до Олімпіади, фінансово, і, головне, добрим словом.
«Переді мною не стоїть власне ціль, щоб допомогти в спорті чи в будь-чому іншому. Ця допомога для того, щоб дитина досягла якихось результатів. Я це роблю лише тому, що я бачу, що люди хочуть займатися спортом… Я бачу, що в людини є бажання і цього достатньо, щоб повірити в неї й допомогти», – каже Артем Рожко, який надав фінансову підтримку під- опічним Михайла Марченка.
Так, напередодні початку Олімпійських ігор, хочеться побажати нашій Маші гарного виступу. Ми в неї віримо!

Любов Пилипенко, Наталія Литвиненко

Прочитано 5163 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Городяни
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Тиждень у міській раді розпочався надзвичайно активно. На першій...
Після чергового не проведеного сесійного засідання 14 січня...
Усім, хто цікавиться питаннями місцевих ОСББ, уже давно...
Вартість шкільного харчування вдарить по карману 10 січня міська...
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯархієпископа Чернігівського та Ніжинського...
Народження дитини під Новий рік – досить цікавий досвід для...
У розпалі новорічні свята, а мешканці двох багатоповерхівок досі...
Наближаються найказковіші свята в нашому календарі. Усі з...
Дорогі прилучани! Прийміть найщиріші вітання з Новим роком і...
Меморандум про співпрацю з німецькою компанією GIZ Нещодавно в...

Хто на сайті

Зараз 3008 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама