№ 27
6 жовтня 2022 року

Серцем завжди з Україною

  • Середа, Черв. 22 2022
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Три доби в дорозі, страх перед невідомістю й постійна думка вивезти дітей якнайдалі від жахливої реальності з повітряними тривогами, виттям сирен, панікою,… подалі від війни.
Так, на початку березня до невеликого містечка Барлінек на заході Польщі потрапили дві прилучанки, сестри Юлія Чала та Анна Ведмідська, зі своїми сім’ями. Юлія до війни працювала начальником фінансово-господарського відділу й головним бухгалтером Прилуцької районної державної адміністрації (наразі офіційно перебуває у відпустці), Анна ж – відома в Прилуках співачка та засновник вокальної студії «Артист».
Початок війни змінив життя кожного українця, у тому числі й наших дівчат. Буквально з першого дня повномасштабного вторгнення рф Анна не могла всидіти вдома, а тому активно допомагала у волонтерському пункті на базі гімназії №5, де всі дружно плели сітки для ЗСУ. Варто зазначити, що обоє сестер мають неповнолітніх дітей, а в Юлії ще й дитина-інвалід, тому, отримавши пропозицію вивезти їх у безпечне місце за межі країни, практично не вагалися. Вибір пав на Польщу, адже, як говорять самі дівчата, це найближча до нас країна, та й мова більш-менш зрозуміла.
Вирушили сестри до кордону не самі. Спільними силами Союзу Християн Баптистів, чию церкву в Прилуках відвідує Юлія, було організовано евакуаційну колону з десятка автомобілів. Як згадують дівчата, ніхто з них достеменно не знав, куди їх везуть. Одне було відомо точно – їх там уже чекають, оскільки про житло попіклувалися друзі, які вже мешкали в Польщі. Так, Юлія з чоловіком та двома синами оселилася спочатку в гостьовому будиночку при католицькому костьолі, а за місяць сім’я переїхала до родини поляків, які їх радо зустріли. Анна ж із донькою та сином мешкають у мініготелі. Зазначимо, що проживання досі є безкоштовним для обох родин.


«Узагалі поляки організували підтримку для українців на найвищому рівні. Насправді ж, більшість наших земляків виїжджали з України, тікаючи від війни, з мінімумом речей і коштів. Тому для всіх, хто цього потребує, в місті є гуманітарний магазинчик із одягом, соціальна служба періодично видає прибулим продуктові набори. Допомога відчувається звідусіль. І ми не перестаємо дякувати за це полякам», – говорить Юлія.
Діти також доволі швидко адаптувалися в новому середовищі. Старший син Юлії Герман і молодша донька Анни Еріка практично відразу почали відвідувати місцеву школу, де їм, до речі, дуже сподобалося, відразу знайшли спільну мову з новими однокласниками. Та ще й в обох класах на той час уже були діти з України. Не залишили школярі й навчання в своїх рідних школах – Прилуцьких гімназіях №5 та №1. Обоє продовжували дистанційне навчання й по можливості виконували всі запропоновані завдання. Треба було обов’язково отримати документ про освіту в рідній школі, адже невідомо як ситуація складатиметься у вересні.
А от менший син Юлії, 8-річний Назар, лише нещодавно пішов до школи. Зарахуванню передував довгий процес перекладу всіх документів, у тому числі й історії хвороби, польською мовою. Це спеціалізована школа для діток із особливими потребами, куди він щоранку збирається із великою охотою. І незнання мови хлопчику абсолютно не заважає. «Дещо й сам уже може сказати польською», – хвалиться мама Юлія.
А от старший син Анни Денис – цьогорічний випускник. І тут, мабуть, найскладніше – закінчувати школу за таких умов, готуватися до вступу у вищий навчальний заклад. Просто голова йде обертом. Але юнак не опустив руки. Наразі він готується до складання мультипредметного тесту й подальшого вступу до університету в Кракові.
«Насправді, ми й самі збиралися вступати в закордонний ВНЗ, щоправда у Словаччині. Ще на початку зими це вирішили. Але плани довелося змінити. Тому, щоб краще підготуватися до вступу, Денис пішов на курси польської мови. І я разом із ним. За компанію», – говорить Анна.
До речі, Юлія теж посилено вивчає польську мову. І на це має свої причини: «На мовні курси я записалася, бо на даному етапі хочу залишитися в Польщі й знайти роботу за своєю спеціальністю, а для цього необхідно отримати сертифікат певного рівня знання мови. Але це я зараз так думаю, що ж буде далі – невідомо. Цілком можливо, що вирішимо повернутися в Україну. Життя непередбачуване».
Дійсно, як показують події останніх чотирьох місяців у нашій країні – не все залежить лише від нас, і плани можуть різко й досить кардинально змінюватися. І ось до цього сьогодні точно треба бути готовим, як ніколи.
А ще хочеться відмітити, що наші дівчата мають досить активну життєву позицію і, навіть, на новому місці шукають себе та хочуть допомагати таким же вимушеним переселенцям, як і самі. Займаються волонтерством.
«Якось нас покликали допомогти розфасувати речі на складі гуманітарної допомоги. В Україну хлопцям із ЗСУ білизну, одяг й інші речі відправляли. А потім, помітивши, що ми непогано так у всьому орієнтуємося, запропонували попрацювати в невеличкому магазині з одягом для українців. Як виявилося, спочатку такий вид допомоги організували німці, яких у Барлінку теж досить багато, адже місто знаходиться відносно недалеко від Німеччини. Згодом поляки підтримали цю ініціативу й продовжили її реалізовувати. Це все безкоштовна допомога українцям. Магазинчик працює з 10.00 до 14.00 і щодня дуже багато переселенців заходить. А ми допомагаємо підібрати їм одяг, взуття. Та й просто поспілкуватися із земляками можна, бо кожен зі своєю історією, зі своїм болем. Ось так поговориш – і легше всім стає. Дякувати Богу, що ми наразі всі в безпеці», – розповідає Юлія.
Крім того, Анна й у новому місті продовжує займатися улюбленою справою. Адже, хіба можна приглушити в собі пісню, творчий порив? Не змогла й вона. Уже з перших днів перебування в Барлінку, знайшла своє місце в творчій родині містечка. Виступає на різноманітних фестивалях, які організовуються на підтримку українців, і співає там українські пісні, чим прославляє нашу неньку Україну в такі складні для неї часи.
«Я навіть встигла членом журі дитячого вокального конкурсу побувати. Ще на початку перебування в Барлінку я звернулася в місцевий Будинок культури «Панорама», шукаючи роботу, і отримала таку пропозицію. Тож, і польських діток змогла послухати та оцінити», – зізналася Анна.
Виступає на музичних фестивалях разом із тіткою і 12-річний Герман, який також не покинув занять на акордеоні та продовжує займатися зі своєю вчителькою Щербиною Світланою Борисівною онлайн. «Зовсім скоро ми збираємося переїздити до іншого міста, там працює мій чоловік Олександр. Тож питання подальшого навчання дітей також продумували. На даний час ми вже були на прослуховуванні в музичній школі саме в тому місті. Тож Герман продовжуватиме навчання музиці вже очно з вчителем. Займається він на інструменті в Прилуцькій музичній школі з 6 років і не хоче залишати цієї справи, адже має, за словами його викладача, неабиякий талант», – розповідає Юлія.
Як бачимо, українці – такий народ, який може пристосуватися будь-де. Та все ж, серця наші – з нашою рідною Україною. Віримо, що напасть, яка прийшла на нашу землю лютневого дня скоро скінчиться і всі ми дружно повернемося до рідної країни, улюбленого міста та безмежно дорогих нашому серцю людей: друзів і близьких.
З нами Бог! Перемога за нами!

Мар’яна Гибенко

Прочитано 4351 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Городяни
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Майже 5 мільйонів для Центральної міської лікарні Уже не один...
що це за сума та чи потрібно її сплачувати У рахунках за...
ідновилося очне навчання, а відповідно школярі почали частіше...
Із 1 жовтня 2022 року в Україні збільшилася вартість...
Зарплати, пенсії, ціни на продукти: які зміни з 1 жовтня...
ДОРОГІ ОСВІТЯНИ!Прийміть найщиріші вітання з професійним...
Ремонтні роботи на вуличних шляхах міста продовжуються. Наразі...
Мешканка Прилук протягом квітня-травня 2022 року поширювала...
До відома ветеранів та членів родин захисників і захис- ниць...
За вікном розпал осені,  відповідно, саме зараз...

Хто на сайті

Зараз 4539 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама