№ 48
4 грудня 2019 року

Людина тримається любов’ю

  • Середа, Жовт. 29 2014
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

На гостині у пані Алли Колісніченко

 

Красива у своїй духовній зрілості Алла Миколаївна Колісніченко добре містянам відома. Це колишня акушерка жіночої консультації Прилуцької міської лікарні, володарка медалі «Ветеран праці», численних грамот і подяк від керівництва лікарні. Але, як і годиться, для початку дослухаймося думок бодай кількох її колег.

Раїса Олегівна Радевич, лікар-гінеколог:

– З Аллою Миколаївною знайомі майже двадцять років. Певний час навіть працювали в парі. Разом у клініці приймали амбулаторних пацієнтів і разом поквартально (раз на три місяці) обстежували стан здоров’я диспансерної групи (кіста, фіброміома, важкий перебіг клімаксу, онкологія…) та групи вагітних на дільницях, часто-густо далеких від центру. Стомлювалися неймовірно, зокрема в негоду. Одначе пані Алла (сказано: терплячий Тілець!) ні на що не скаржилася. Більше того – вона регулярно проводила заняття корегуючої гімнастики з тими вагітними, плід яких обов’язково мав набути вертикального стану. І повірте, виконувала все бездоганно!

Валентина Петрівна Пашук, реєстратор жіночої консультації:

– Талановита людина зазвичай талановита в усьому. Позбавлена будь-якого гонору, Алла Миколаївна й досі не перестає дивувати нас здібностями психолога, порадниці, тамади, співачки й кулінара. Тож спілкування з нею – справжня насолода! Ми любимо її: вона проста, наша, рідна!

Станіслав Дмитрович Хрущ, завідувач жіночої консультації Прилуцької міської лікарні 80-90-х років, нині лікар-гінеколог:

– Добре знаючи колегу, впевнено констатую: обов’язки акушерки вона виконувала чесно й професійно. Фанатично віддана медичній справі, пані Колісніченко завжди демонструвала рідкісний індивідуальний підхід до пацієнтів. Не секрет, що багатьох із них шляхом морально-етичних бесід ця спеціалістка убезпечила від хибних вчинків. Мабуть, тому їхні стосунки не перериваються й дотепер.

 

Зустріч

Мешкає героїня публікації у звичайній п’ятиповерхівці поблизу ВТК (виховної трудової колонії для неповнолітніх). Ледь перетнувши поріг будинку, не перестаєш дивуватися чистоті й доглянутості його під’їздів. «Порядок у домі контролюється всіма мешканцями, теперішніми й колишніми працівниками ВТК, людьми дисциплінованими й сердечними, – пояснює господарка. – Звідси й результат».

Ідеальним блиском вразила і її скромна, зі смаком мебльована двокімнатна оселя. Чимало книг, картин, дитячих іграшок та сімейних альбомів, котрі, власне, й налаштували на розмову.

 

«Генетичний багаж

мені дістався від пращурів, роботящих українських хліборобів та батьків-інтелігентів, які наприкінці 30-х закінчили Прилуцький ветеринарний технікум, – ствердила моя візаві. – Лише зауважу: успіхи кувалися не стільки завдяки обставинам, скільки всупереч різним перепонам. Судіть самі: дитинство припало на час повальних розрух, голодовок і так званих «похоронок».

Ніколи не зітреться з пам’яті розпачливий крик матері, котра дізналася, що мій батько загинув під Києвом смертю хоробрих у 1943 році. Відтоді й розпочалося напівсирітське буття. Саме воно й прискорило формування самостійності. Бо вже у сім років я могла якісно помити підлогу, а в дев’ять – приготувати борщ, а іноді, коли нам із бабусею траплялося викопати дві-три мерзлі картоплини на покинутому полі, то й спекти млинці!

Падати духом бабуся категорично забороняла. Натомість слід було шукати вихід із складної ситуації, ставити далекоглядні цілі й послідовно до них іти. «Не забуваючи про шляхетність, – завжди додавала мати. – Оскільки саме доброта є початком усіх початків, найвиразнішою ознакою людини».

Із цією філософією я вступила у доросле життя. 1958 року закінчила Прилуцьке медучилище. Згідно тодішнього закону, два роки за направленням відпрацювала в селі Полтавка (Казахстан), затим стільки ж – у дільничній лікарні села Яблунівка Прилуцького району. І лише в 1962 році повернулася до рідних Прилук, де судилося стояти на сторожі життя матері й дитини земляків аж 46 років!

 

Життя, як стерня – не пройдеш, ноги не вколовши

Жахливу сутність цього прислів’я Алла Миколаївна гостро відчула у 80-90-х роках, коли довелося пережити низку втрат родичів. Найпекельніші з них – смерть шанованого в Прилуках Віталія Петровича Колісніченка, її чоловіка, головного енергетика ВТК (із яким разом прожили чверть століття), а згодом уже дорослого сина, електротехніка Сергія Віталійовича.

Як же вдавалося цій жінці переносити тяжкі стреси?

«Першу хвилю депресії,– продовжує співрозмовниця,– допомогли приборкати сусіди й друзі, що ні на мить не залишали мене наодинці. Низький їм за це уклін! А ще милі тваринки, кішечки Соня і Фанта, своєю енергією й ніжністю. Певну роль відіграли в’язання шкарпеток ближнім, перегляд старих фото та мудрість творів улюблених авторів – Павла Загребельного, Антона Макаренка та Олеся Гончара.

По-справжньому ж воскресила мене до життя онука Ірина. Під моїм неусипним оком вона здобула омріяну професію юриста. А вийшовши заміж за порядного Дмитра, випускника Київського політехнічного університету, народила мені правнука Єгора, тямущу милу дитину. Приємно, що молоді нині провідують мене як на свята, так і в будні. Це найкращі ліки! Отак поступово повертається життя на круги свої».

 

Наостанок зазначу: дефіцитом нашого часу є дефіцит уваги. Про це говорять усі! Отже, дорогі земляки, не скупіться на доброту, зокрема зараз, у складний час «неоголошеної» війни. Частіше даруйте компліменти, квіти, посмішки, ласкаві й розумні слова. Адже людина тримається на світі любов’ю! Поспішайте творити добро, і воно неодмінно до вас повернеться сторицею!

Клара Алєксєєва

Прочитано 1946 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Городяни
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Дорогі воїни! Шановні волонтери!Вітаю вас із Днем Збройних Сил...
У Прилуках працюють дві телерадіокомпанії. Одна з них – ТРК...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 2 ГРУДНЯ 2019 РОКУ ДП «ПЛАСТМАС» ТОВ...
Відновлено гаряче водопостачання У зв’язку з наявністю...
Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою...
Пам’ять – нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини,...
На засіданні постійної депутатської комісії з питань...
20 листопада в приміщенні Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І....
Під таким девізом проходять заняття у творчій майстерні...
У будь-якому місті, Прилуки тут не виняток, знаходяться...

Хто на сайті

Зараз 3106 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама