№ 3
15 січня 2020 року

«Немає смерті, є тільки різні стадії буття»

  • Середа, Черв. 10 2015
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

6 червня поточного року на вісімдесят сьомому році зупинився годинник життя авторитетного прилучанина Серафима Михайловича Чалого

 

Ленінградець за походженням, він мав різноманітні інтереси. Юнаком закінчив балетну школу й успішно виступав на сцені Ленінградського театру опери та балету. У часи ж зрілої молодості (50-60-і роки минулого століття) кардинально змінив уподобання: закінчив Сіверодвинське льотне військове училище (Архангельська область). А значить, служив у різних регіонах колишнього СРСР, у тому числі й у доблесному Прилуцькому полку авіаційним техніком, швидко здобувши звання майора. У тому статусі й вийшов у відставку. Мав чудову родину: дружину Лідію Дем’янівну, судового патологоанатома, й сина Олександра, викладача англійської філології.

Жадібний до роботи, Серафим Михайлович не сидів без діла й будучи пенсіонером. Затятий член товариства книголюбів, він охоче переймався патріотичним вихованням молоді. Залюбки виступав на зустрічах із школярами, студентами, робітниками, освітянами та відвідувачами територіального центру, коли того вимагала серйозна дата. Любили пана Чалого не лише за цікаві бесіди, а й за делікатну манеру розповіді, за його повагу до думки опонента навіть тоді, коли вона геть не співпадала з його власною. Без перебільшення, то була особистість, взірець справжнього інтелігента, гідного наслідування.

Церемонія поховання Серафима Михайловича пройшла за всіма традиційними церковними канонами – проповідь священика, піснеспів хористів Кустівської Трьохсвятительської церкви, промови друзів, обрядовий поминальний обід у ресторані «Удай». Зауважимо: при чималій кількості народу – сусідів, знайомих, його київських родичів, а головне – гвардійському загону прилуцьких книголюбів на чолі з Лідією Афанасіївною Скотніковою.

Поховали Серафима Михайловича Чалого поруч із могилою дружини, якої теж не стало шостого червня, тільки чотирма роками раніше. На жаль, закінчилося їхнє земне життя, духовне ж триватиме вічно. Про це так доречно свідчать рядки Ліни Костенко: «І є природа – і немає смерті, є тільки різні стадії буття». Царство їм Небесне!

Друзі

Прочитано 1666 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Городяни
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Як довго прилучани чекали, щоб у центрі міста нарешті з’явилася...
З 1 січня – два рахунки за газ Ціна за спожите блакитне паливо...
Замість святкових сукенок – піжами, на заміну стільцям –...
Протягом року мільйони людей чекають на різдвяні й новорічні...
Усі ми родом з дитинства, і кожен хоч не хоч у серці залишається...
В останні хвилини року, який минає, ми пишемо наші потаємні мрії...
Новорічні свята – це дні радості та веселощів, позитивних емоцій...
Канікули – це завжди відпочинок і гарний настрій, який ми можемо...
У далекому 2010 році, на майже занедбаному міському стадіоні...
Кому ввечері, після важкого робочого дня, не хочеться відпочити й...

Хто на сайті

Зараз 2698 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама