№ 26
29 вересня 2022 року

На порозі непочатого дня

  • Середа, Сер. 17 2016
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

17 серпня минає десять років із дня трагічної загибелі
прилуцького фотохудожника Володимира Яковенка

Ще рости, наливатися колосу,
а тобі вже – прощальні вірші.
Впізнаєм тебе не по голосу,
а по сяйву душі…
Володя прийшов у цей світ, коли травнево квітчалася земля, недавно січена кулями. Була це десята мирна весна після фашистського лихоліття. За життєвий взірець хлопець мав батька-фронтовика, Степана Васильовича, совісного й відповідального фельдшера. Але син про медицину не мріяв, бо з ранніх літ захопився фотосправою. І хоч вона не стала його фахом, та назавжди залишилась душевною пристрастю, зафіксованою в тисячах чорно-білих і кольорових кадрів.
Скептик не збагне тієї насолоди, яку отримуєш, переглядаючи Яковенкові фотокартини та фотосюжети. Це таке багатство емоцій, образів! І все до щему рідне, промовисте, зачіпає в тобі, здавалось би, давно замулені джерела, що й слів не знайти. Та чи потрібні слова, коли говорить душа? А може, це озивається утаємничений генний код, який кличе нас бути собою на своїй землі?!
Талановитий, патріотичний, Володимир Яковенко вихоплював із-під коліс часу історичні миттєвості. Ось Густинські храми – всі в руїнах. А ось вони відреставровані, відновлені, тримають на своїх плечах високе небо… Він мандрував із фотооб’єктивом рідною Чернігівщиною, Західною Україною, Кримом і Білоруссю. Він любив ліс і поле, гори й море, дощ і веселку. Від його завороженого погляду не вміла сховатися навіть роса на пелюстці…
Та в серпні 2006-го трагічний випадок обірвав життя художника. Справді, художника! Адже його вільна від дріб’язкової суєтності, неокайданена душа на тлі прісно-сірої реальності творила свій пласт духовності.
Вірна й віддана дружина Володимира Степановича Людмила Василівна докладає неймовірних зусиль, аби донести до нас, людей, приземлених і пригнічених бідністю й несподіваною війною, його одкровення, передані через колір, виокремлену деталь, через композицію. Незважаючи на буденні труднощі, в різних залах влаштовує фотовиставки з художнього доробку чоловіка. Особливою подією стало видання альбомної книги «Спалах», що вмістила сотню робіт майстра та визнана лауреатом літературно-мистецьких премій імені Любові Забашти та Леоніда Глібова. Книга долетіла до Америки й Австралії, Німеччини й Італії, Англії та Ізраїлю…
Знов ходять по стежинах мальви –
їх найвидніше серед трав.
І цю красу ти впізнавав би,
і нам її заповідав…
Із плином часу зміщуються й змінюються акценти. Але не забудьмо: все в цьому світі починається з любові, рясноцвіт якої так щедро явила Яковенкова душа. І хай вона втішиться тим, що його фотостудія «Майстер» діє в Прилуках понині (нею опікується вдова Людмила Яковенко), і що з’явилися давноочікувані нові гілочки роду – онуки Роман та Ернест…

Ніна Ткаченко

Прочитано 1818 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Городяни
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

ДОРОГІ ОСВІТЯНИ!Прийміть найщиріші вітання з професійним...
Ремонтні роботи на вуличних шляхах міста продовжуються. Наразі...
Мешканка Прилук протягом квітня-травня 2022 року поширювала...
До відома ветеранів та членів родин захисників і захис- ниць...
За вікном розпал осені,  відповідно, саме зараз...
Відповідно до розпорядження міського голови Ольги Попенко,...
Відповідно до розпорядження міського голови Ольги Попенко,...
Питання дерусифікації в нашому місті торкнулося не лише...
З травня 2022 року помешкання більшості українців блакитним...
18 вересня —день визволення прилук від ФАШИСТСЬКИХ...

Хто на сайті

Зараз 2974 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама