№ 33
16  серпня  2017 року

26.07.2017 07:17

(до 90-річчя створення
Прилуцького округового музею)

Шлях Прилуцького краєзнавчого музею до теперішнього статусу зайняв кілька десятиріч. Спочатку колекція старожитностей, яку наприкінці ХІХ-початку ХХ ст. зібрав Іван Назарович Капустянський, розміщувалася в двох кімнатах Земського будинку, потім, у роки Першої світової й після її закінчення — поневіряння по різним приміщенням, втрата значної частини експонатів. Нарешті, в 20-х р. р. адміністративна влада Прилук зглянулася на звернення місцевої інтелігенції відносно необхідності створення повноцінного краєзнавчого музею, до того ж наближалася дата, котра потребувала, за думкою ідеологів, відзначення, — 10-річчя жовтневого перевороту. Оголошений конкурс на заміщення вакантної посади завідуючого майбутнім музеєм виборов Василь Іванович Маслов, на той час – викладач Прилуцьких педагогічних курсів, реорганізованих пізніше в педагогічний технікум.
Із 1 січня 1927 р. було затверджено штат музейних працівників: науковий співробітник (він же й завідувач), лаборант і техробітниця-прибиральниця. Восени цього ж року посаду лаборанта скоротили, а на завідування сільськогосподарським і промисловим відділом прийшов Юрій Каневський. Таким чином, на все про все – два чоловіки й жінка.
Наполеглива праця В.Маслова дала гідні результати: 27 березня 1927 р. відбулося офіційне відкриття Прилуцького округового музею, який із травня того ж року почав функціонувати вже на постійній основі.
Основою експозиції стала галаганівська колекція з Сокиринського палацу, перлину ж її старожитностей складали народні картини XVII-XIX cт. та родинні портрети Маркевичів, Скоропадських, Стороженків, Розумовських, Галаганів.

19.07.2017 07:08

6 липня в Прилуцькому краєзнавчому музеї ім. Маслова відбулося відкриття виставки «Краю мій рідний» Фокіної (Горяної) Тетяни Миколаївни. Вона народилася 11 травня 1961 року в місті Біла Церква Київської області. Батько, Горяний Микола Васильович, за фахом був ветеринарним лікарем, походив із козацького роду, мав здібності до живопису, різьблення по дереву, музики. Саме він зробив перший етюдник для малої Тетянки власними руками, котрий і до сьогодні зберігається в майстерні художниці як світла пам’ять про батька. Мати, Безпечна Стефанида Григорівна, за освітою була фельдшером-акушером, але все життя захоплювалася мистецтвом, мала чудовий смак, формувала в дітей уміння бачити навколо себе красу.
У школу мала Тетянка пішла рано, у 6 років, і вже з першого класу почала відвідувати художню студію. Соболєва Надія Андріївна, котра працювала педагогом у цій школі, відразу помітила здібності дівчинки до малювання та запропонувала дати рекомендацію до Київської республіканської школи для обдарованих людей. Та батьки на її мистецьке майбутнє серйозно не дивилися. Тож Тетяна закінчила середню загальноосвітню школу, а паралельно, за покликанням душі, відвідувала художню студію при Палаці піонерів.

04.01.2017 08:34

1092 РІК
Перша літописна згадка про місто Прилуки. В Іпатіївському літописі сказано, що того року була велика війна, і половці взяли «три города: Песочен, Переволоку, Прилук и много сел».

1592 РІК
Встановлено Герб Прилук. Точна дата надання герба лівобережній Прилуці не відома, але це сталося не раніше 1592 року, коли князь Вишневецький на Прилуцькому городищі «слободу почав ставити». Герб затверджений Катериною ІІ 1782 року, уніфікований 1857 року, існував до 1917 року. Відновлено герб міста Прилуки 1994 року.

1802 РІК
Прилуки стали центром Прилуцького повіту Полтавської губернії (по 1923 рік).
За вказівкою генерал-губернатора Куракіна складено план регулярної забудови м. Прилуки, який був затверджений царським указом 14 квітня 1803 року. Розташування вулиць центральної частини міста й нині відповідає плану 1802 року.

07.12.2016 10:57

Доба Гетьманщини є захоплюючою та цікавою темою для багатьох дослідників минувшини, які, перегортаючи пожовклі сторінки архівних матеріалів, по крупиці збирають відомості про ті героїчні часи. Велику пошукову роботу з історії Прилуцького козацького полку зробили, наприклад, Олександр Лазаревський, Дмитро Шкоропад та Георгій Гайдай. З-під їхнього пера вийшли досить ґрунтовні праці, які базуються на великій кількості опрацьованої літератури.
Величезний вклад у дослідження історії Прилуцького козацького полку та його керманичів роблять і наші сучасники, такі як Володимир Кривошея та Юрій Мицик. Цікаві факти вони подають, наприклад, про нашого прилуцького полковника, а згодом – генерального обозного Тимофія Носача. То ж хто він – Тимофій Носач?

05.10.2016 07:26

Однією з найкрасивіших вулиць нашого міста є вулиця Гімназична, адже саме на ній іще можна побачити столітні особняки, які зберегли свої оригінальні риси: чудернацьку цегляну кладку й унікальне дерев’яне різьблення. Саме такі будинки роблять наше місто неповторним та привабливим для подорожуючих. Вони немов дихають минувшиною, надаючи місту виняткового, надзвичайного шарму.
По вулиці Гімназичній до сьогодні збереглося ще чимало таких архітектурних шедеврів, але є й такі, які своє убранство ховають під сучасними пластиковими матеріалами, не даючи нам насолодитись їх красою. Ця вулиця привертає до себе увагу не лише будівлями, а й давньою історією.

Свого часу наш земляк, письменник Яків Абрамович Зарахович у книзі «Маляс» про вулицю Гімназичну 1920-х років писав: «Через Гімназичну пролягає тракт на Хлібну площу, де недільного дня сходяться інтереси безробітних і торгашів, домовитих господинь, куркулів і лихваря Солоного. У місті нашому п’ять входів і виходів. І всі вони в цю пору запруджені возами й гарбами. До площі поспішають брички й підводи. Кожен хоче обігнати іншого, зайняти трохи краще місце там, на Хлібній площі, біля собору. Гімназична оживає рано. Перегукуються з возів відгодовані гусаки, пересварюються баби. Усе гомонить, тривожиться, перекривається перестуком і сухою сваркою скрипучих, втомлених коліс. Повітря зберігає ще свіжість минулої ночі. Пізніше, коли сонце доторкнеться бляшаних і солом’яних дахів, заграє верхівками тополь, з’являться жінки з очеретяними кошиками, і край дороги почнеться торг». До речі, автор цієї книги проживав по Гімназичній, у кварталі, що межує з вулицями Костянтинівською та Гнідаша.

27.07.2016 07:01

22 липня у Прилуцькому краєзнавчему музеї ім. В. І. Маслова відбулося відкриття виставки робіт членів Чернігівського осередку художників України, приуроченої 25-й річниці Незалежності України. Експозиція має назву «Чернігівські мотиви», і на ній представлена 21 робота пензля чернігівських митців.
На відкритті виставки керівник відділу культури і туризму Прилуцької міської ради Катерина Мовчан звернулася до присутніх з привітальним словом та відзначила, що чернігівський край багатий своїми краєвидами та здатен надихнути митців на створення чудових картин, які прославляють красу Прилуччини.
Директор Прилуцького краєзнавчого музею ім. В. І. Маслова ТетянаЗоць зазначила, що велику підтримку у відкритті виставки наддав місцевий художник Петро Мироненко, виступивши в ролі посередника та організатора.

22.06.2016 07:35

Минулого четверга Прилуцький краєзнавчий музей імені В.І. Маслова провів краєзнавчу годину під назвою «Чарівний світ дитинства», яку відвідав один із загонів літнього табору Центру творчості дітей та юнацтва. Дітям в ігровій формі розповіли про їхні головні права та обов’язки: наприклад, шукали порушення прав дітей у казках («Колобок» – порушення права на життя, «Гидке каченя» – порушення права на сім’ю). На завершення маленьким гостям показали мультсеріал, у якому детальніше та з гарною картинкою розповідається про ті ж права.

18.05.2016 06:53

Фонди Прилуцького краєзнавчого музею володіють безцінними реліквіями. У 2013 році музей проводив акцію «Подаруй експонат музею», у результаті якої до фондів надійшло більше 600 предметів, і серед них декілька українських народних жіночих сорочок кінця ХІХ – початку ХХ століть. Нині в зібранні музею нараховується більше 300 зразків сорочок, кожна несе у собі сформовану віками філософію української нації, її внутрішній світ.

Сорочка є одним із найстаріших елементів жіночого одягу. Термін «сорочка» відомий не лише в українців, але й в інших слов’янських народів. У період Київської Русі він означав як натільний, так і верхній одяг або взагалі одяг, який шили як із полотна, так і з сукна.

У кожному регіоні України жіноча сорочка кінця ХІХ – початку ХХ століть мала велику кількість варіантів крою, орнаментації та цільового призначення. Були сорочки буденні, святкові, пожнивні, весільні та інші. Найхарактернішою ознакою українських жіночих сорочок був білий колір. Полотно виготовлялось із конопель чи льону на домашньому ткацькому верстаті. Одягати чисту білу сорочку в неділю чи на свято вважалось обов’язковим правилом, відступати від якого не міг навіть найбідніший селянин. Народне прислів’я каже: «Хоч латаненька, але біленька».

Фото зі статті

Поновлення маршрутів Із двома перевізниками укладено...
Поновлення маршрутів Із двома перевізниками укладено...
Поновлення маршрутів Із двома перевізниками укладено...
Під таким гаслом 19 серпня на центральному пляжі міста відбулося...
Улітку 2015 року ГО «Прилуцький козацький полк» започаткував...
Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров’я...
15 серпня 2017 року відбулася 30 (позачергова) сесія Прилуцької...
8 серпня 2017 року в приміщенні міської ради відбувся тренінг...
Відпочинок та оздоровлення дітей Уже третій рік поспіль...

Хто на сайті

Зараз 789 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама