№ 37
11 вересня 2019 року

Городяни

Городяни (68)

Середа, Вер. 04 2019

Цього року, 31 серпня, виповнилося 94 роки від дня народження Андрія Івановича Буренка.
Відомому прилуцькому художнику та поету дісталося складне та водночас цікаве життя. Воно принесло йому важкі випробовування. У вересні 1942 року Андрія Івановича вивезли до Німеччини, де він був змушений працювати на металооброблювальному заводі. Після звільнення у квітні 1945 року потрапив до Червоної армії, але через кілька днів отримав поранення, яке залишило про себе згадку до кінця днів – два осколки так і не вдалося витягти. А в 1947 році Буренка заарештували за «наклеп на радянську дійсність, схвалення німецького строю та контрреволюційні випади проти вождя народів» і засудили до 10 років таборів. Лише 1954 року відкрилися ворота на волю...
Але водночас, така нелегка доля виховала Андрія Івановича як добру й тактовну людину та подарувала щасливе подружнє життя, улюблену роботу, багатогранну творчість.
А захоплень у митця було вдосталь. З-під його різця вийшло до 200 екслібрисів. Андрій Іванович цікавився історією рідного краю, не тільки художньо оформив музейну газету «Скарбниця», а також дописував до неї краєзнавчі статті.

Середа, Сер. 07 2019

(до славного ювілею, про людей хороших)

Скотнікова Лідія Афанасіївна –
відмінник НО, вчитель-методист Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу, лектор, «Жінка року – 2017», голова клубу «Джерело».
Цю біляву симпатичну, тендітну не пороках, жінку знають у місті Прилуки... Її можна побачити всюди: в Прилуцькому педколеджі, в школах міста, на зібраннях громадськості, в бібліотеках та книгарнях (найчастіше). Чому? Це інтелектуальна жінка. Розум і знання її настільки глибокі та різносторонні, що де б вона не виступала, вражає її обізнаність, серйозність підготовки, вміння аналізувати... Професіоналізм ніколи їй не зраджує, у спілкуванні вона ерудит, який ніколи не покаже свою перевагу над аудиторією.
Я знаю її як колегу по школі №10 і як лектора «Джерела». Як вчитель – вона про­фесіонал високого класу, як лектор – вмілий пропагандист книги та культурних надбань людства. Виступи її завжди тематично інформативні, глибокі та емоційні. Лідія Афанасіївна систематично працює над собою, удосконалюючи свій фах. Жага до знань (особливо літературно-краєзнавчих) визначальна. Пам’ятаю, коли їздили на Черкащину – батьківщину Богдана Хмельницького, вона була невтомною: уже коли всім забракло сил і бажання сприймати, вона наполягла ще відвідати Чорний ліс гайдамаччини... Така вже вона людина.
А все почалося зішколи... Далекі повоєнні роки: руйнація, книжок немає, але тим більше бажання вчитися. Пригадую: любов до книги та читання викликали в ній, і сприяли вибору професії, її вчителі літератури Кока Лідія Костянтинівна та Литвинець Валентина Миколаївна. А ще – мамині брати, які розповідали художні твори в довгі зимові вечори й підкріплювали цим самим у племінниці любов до читання.

Середа, Трав. 08 2019

Щорічно в другу неділю травня в Україні, як і в більшості країн світу, відзначається родинне свято – День матері. Воно покликане вшановувати всіх жінок, які народжують і виховують дітей.
На початок року на Чернігівщині проживало 547,5 тис. жінок, або 54% всього населення області.
У минулому році мамами стали майже 7 тис. жительок нашого регіону. З’явилися на світ 3559 хлопчиків і 3295 дівчаток. Майже 80 родин поповнилися двійнятами.
Близько половини жінок, які народжували, відчули радість материнства вперше, більше третини (37%) – стали мамами вдруге, а кожна сьома жінка народила третю й більше за рахунком дитину. В області зареєстровано п’ять випадків народження десятої й більше дитини.

Середа, Бер. 13 2019

Разом із красою жінки приносять у поліцію порядок і заохочують чоловіків до здорової конкуренції

У Прилуцькому відділі поліції активну боротьбу зі злочинністю ведуть 27 жінок. Вони сумлінно виконують непрості обов’язки – в їхніх руках слідство, кадри та порядок.
«До моїх обов’язків належить підбір людей, які бажають пов’язати своє життя з правоохоронною системою. З власного досвіду скажу, що коли по-справжньому любиш свою справу, то сімейні клопоти зовсім не заважають у роботі», – сказала майор поліції Наталія Погребняк, яка працює в правоохоронних органах майже 24 роки.
«До нас приходять неповнолітні, які скоїли злочини; батьки, які несуть адміністративну відповідальність за своїх дітей, а ще надходять рапорти з місць, де відбулися надзвичайні події за участі дітей. Якщо хоч в одному документі є слово «дитина», він відразу потрапляє до мене. За день таких паперів буває чимало. Та це лише третина від загальної картини роботи в поліції. Буває й так, що нетверезі батьки чинять опір поліцейським. Та найтяжче в моїй роботі шукати зниклих дітей, а найприємніше – знаходити», – поділилася досвідом інспектор ювенальної превенції, старший лейтенант поліції Юлія Міщенко.
«Робота, яка приносить задоволення, по-особливому цінується. Тоді виконання непростих обов’язків професії проходить легко. Бажання опановувати поліцейську справу завжди було пріоритетним у моєму житті, тим більше, що на підтримку та розуміння з боку родини завжди можу розраховувати, адже мій чоловік теж поліцейський. Хочу жити в країні, де дотримуються законів та є порядок. Звичайно, не все створюється миттєво. Але якщо всі ми – і громадяни, і поліція будемо працювати над цим, довіряти один одному, то зможемо досягти злагоди й порядку», – у цьому впевнена дільничний офіцер поліції сектору превенції, старший лейтенант поліції Юлія Жукова.

Середа, Бер. 13 2019

До 125-річчя від дня народження Сергія Миколайовича Ждановича

Кожна людина приходячи в цей світ вибирає для себе стежину, якою вона буде йти протягом життя. Шлях служіння людям обрав для себе заслужений лікар України, уродженець м. Чуднів на Житомирщині Жданович Сергій Миколайович.
Народився майбутній хірург 12 березня 1894 року. У шестирічному віці разом із сім’єю він переїхав до Києва, де згодом закінчив першу гімназію та вступив на медичний факультет Київського університету Св. Володимира. Поряд із навчанням працював фельдшером хірургічного відділення госпіталю. Така сумісність давала майбутньому хірургу не лише теоретичні знання, але й корисні практичні навички. По закінченню навчального закладу Жданович залишився трудитися в госпіталі ординарним хірургом. Потому перейшов на роботу до Київського травматологічного інституту, а протягом 1921-1934 років обіймав посаду завідуючого лікарнею в с. Парафіївка Ічнянського району. За 13 років роботи в сільській лікарні він істотно підвищив свій професійний рівень, здійснивши 2500 операцій. Серед них операція по завороту шлунка зі зміщенням селезінки була описана в журналі «Новий хірургічний архів» і була однією з перших таких операцій, проведених в Україні.
З травня 1934 року й до останніх днів свого життя Жданович працював головним лікарем і завідуючим хірургічним відділенням Прилуцької міської лікарні. За цей час особисто ним і під безпосереднім його керівництвом було зроблено 15 тисяч операцій. Професіонал, щира та добра людина – таким знали прилучани Сергія Ждановича, тому й не дивно, що кожен хворий намагався потрапити на прийом саме до цього лікаря.

Середа, Лют. 20 2019

1973 року в життя Прилуцького музею влився молодий чоловік, якому ось лишень мало виповнитися 34 роки. Це був майбутній знавець старовини Прилуцького краю Георгій Федорович Гайдай. Свою професійну кар’єру він розпочав із посади наукового співробітника. Через рік отримав підвищення до старшого наукового співробітника, а згодом, і до кінця своїх днів, перебував на посаді головного хранителя фондів.
Любов до рідного краю, його минулого завжди жили в серці Георгія Федоровича. Тому робота в такому закладі дарувала йому насолоду й розуміння, що може щось зробити для людей, для майбутніх поколінь. Збереження культурної спадщини, її популяризація стали головною метою його діяльності. Завдяки Георгію Гайдаю почали виходити краєзнавча газета «Скарбниця», журнал «Рідний край», побачила світ книга «Прилуки», ряд буклетів. Він був редактором книг: «Прилуччина. Енциклопедичний довідник», «Матеріальна культура Прилуччини. Промисли та ремесла», «Голубівка» тощо. Постійно з’являлися на шпальтах періодичних видань і його краєзнавчі розвідки, які захоплювали читача новизною віднайдених фактів. Гайдай працював у різних бібліотеках, державних і домашніх архівах, музейних фондах. Перегортаючи сторінки сотень видань, Георгій Федорович по-дитячому радів новому, незнаному досі, історичному факту. Усе ретельно записував, аби в майбутньому поділитися ним із усіма, хто цікавиться історією Прилуччини. А ділитися було чим. Згадує завідувачка філії краєзнавчого музею Іващенко Тетяна Олексіївна: «Три роки я пропрацювала піч-о-пліч із Георгієм Федоровичем у фондах музею. Це була дуже обізнана людина, яка постійно прагнула нових знань і ділилася ними з оточуючими. Він годинами міг розповідати про історію Прилуччини та її людей».

Страница 1 из 12

Фото зі статті

Робочий тиждень традиційно розпочався з апаратної наради із...
Запровадженню автоматизованої системи оплати проїзду в...
ЗВІТЯценкА Євгенія Миколайовича, голови постійної депутатської...
Музей – це один із небагатьох фундаторів творення державності...
Закінчилися літні канікули, під час яких читачі міської дитячої...
ПОЛІКОМБАНК - інженер-програміст, 6000 грн, тел. (0462)651000(177)АВДЄЄВ...
Традиційно 1 вересня в Україні відзначають День знань. У цей день...
Майже рік минув із того часу, як у Прилуках запрацював...
Упродовж літа в різних містах і населених пунктах Чернігівщини...
29 серпня в Україні встановлено Днем пам’яті захисників України,...

Хто на сайті

Зараз 2603 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама