№ 46
15  листопада  2017 року

Городяни

Городяни (52)

Середа, Квт. 20 2016

Сутужно нині живеться всім: на Сході нашої країни йде війна. А значить, головним завданням сьогодення є моральна й матеріальна підтримка кожного земляка, зокрема інваліда, пенсіонера, одинокої непрацездатної людини, що опинилась у складних життєвих обставинах. Цю ситуацію добре розуміють Прилуцька міська рада в особі мера Ольги Попенко та Територіальний центр обслуговування населення на чолі з директором Валентином Попком. Цими квітневими днями я завітала в дану установу, аби ближче познайомитися як із працівниками ТЦ, так і з відвідувачами, котрі юрмились у дворі.

Мій інтерес підігрівався й тим, що за останній період (2013-2016 роки) ця установа посіла одне з чільних місць у масштабі Прилук за якістю надання соціальних послуг землякам. Крім того, інтригувало ставлення громадян до нового керманича Терцентру. Отож, дослухаймося думок прилучан про Валентина Петровича.

Четвер, Груд. 17 2015

Серед різноманніття святкових дат початку зими дещо непомітним є День працівників органів РАЦСу, що відзначається 18 грудня. Робота цих фахівців на перший погляд також нічим особливим не виділяється, проте кожна людина у своєму житті неодноразово змушена до них звертатися. Вони по суті ведуть літопис сучасності, вписуючи в книгу буття народжених і померлих, щойно одружених і розлучених…

З нагоди професійного свята про особливості роботи працівників органів РАЦСУ спілкуємося з начальником відділу державної реєстрації актів цивільного стану Прилуцького міськрайонного управління юстиції Світланою Логвіненко.

 

– Світлано Іванівно, скільки часу Ви очолюєте відділ ДРАЦС та що можете скзати про свій колектив?

– Відділ державної реєстрації актів цивільного стану я очолила в 2002 році. На даний момент у нас працює шість чоловік, як це передбачено штатним розписом, – керівник і п’ять спеціалістів. Усі згідно з вимогами мають вищу юридичну освіту. Працівники старанні, відповідально ставляться до поставлених перед ними завдань. Звісно, наванатження в нас велике, але намагаємося належним чином обслуговувати всіх людей, які користуються послугами відділу.

– Більшість людей має досить поверхневе уявлення про роботу РАЦСу, тож хотілося б конретики. Які послуги ви надаєте та чи є серед них платні?

– Платні послуги є, і вони передбачені переліком платних послуг, які можуть надаватися відділами державної реєстрації актів цивільного стану. Цей перелік затверджений відповідною Постановою Кабінету Міністрів України. Одна з найбільш поширених послуг – це організація та проведення індивідуальних обрядів, здебільшого урочистої реєстрації шлюбу. Загалом же відділ займається здійсненням державної реєстрації народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, внесенням змін до актових записів, поновленням актових записів цивільного стану, повторною видачею свідоцтв і витягів.

– Ми живемо в період реформ, коли в роботі державних органів постійно з’являються якісь новації. Що нового введено законодавством у діяльність відділу ДРАЦС?

– Хочу виділити два основні нововведення, котрі стосуються безпосередньо нашого відділу. Перш за все, ми є учасниками пілотного проекту щодо надання послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет. За допомогою веб-порталу «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» можна подавати цілу низку заяв: про державну реєстрацію шлюбу, про державну реєстрацію розірвання шлюбу, про зміну імені, про повторну видачу свідоцтв тощо.

Друга новація – це проставлення апостилів. Апостилем називається спрощена форма легалізації документів для країн-учасниць Гаазької конвенції. Проставлення штампу апостилю на документі необхідне для того, щоб цей документ міг застосовуватися на території іншої держави. Донедавна громадянам, щоб проставити апостиль на документі, необхідно було звертатись у Міністерство юстиції, в Головне управління юстиції. Тепер порядок дещо спрощено, і для проставлення апостилю на документах, що видаються органами юстиції, судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України, громадяни можуть звернутися до нас із відповідною заявою. Хочу зауважити, що наш відділ розпочав роботу в цьому напрямку лише з 11 листопада, але люди вже звертаються з даного приводу.

– А чи користується популярністю серед прилучан подача заяв через Інтернет?

– Тут слід зауважити, що без наявності в громадян електронного підпису вони повинні протягом трьох днів прийти у відділ ДРАЦС і підписати заяву, яку вони подали через мережу Інтернет. З іншого боку, зараз ми працюємо в такому режимі, коли черг для подачі заяв немає, тож здебільшого люди приходять і подають заяви безпосередньо у відділі.

– Світлано Іванівно, Ви говорили, що відділ надає послугу з організації та проведення урочистої реєстрації шлюбу. Як часто в стінах установи проходять такі заходи?

– Так, час від часу молодята звертаються. Усім відома наша проблема – не дуже красиве приміщення, тому, можливо, шлюбний обряд у наших стінах проводиться не так часто, як би того хотілося.

– Скільки коштує організація такого обряду?

– Згідно з переліок мплатних послуг, проведення індивідуального обряду державної реєстрації шлюбу коштує 199 гривень.

– А що стосується реєстрації розірвання шлюбу – ця процедура платна?

– За державну реєстрація розірвання шлюбу подружжя, яке немає спільних неповнолітніх дітей, необхідно сплатити лише державне мито – 8 гривень 50 копійок. Якщо ж розвірвання щлюбу проходить у судовому порядку, до нас громадяни приходять лише для проставлення відмітки в паспорті. Це ми робимо безкоштовно.

– Скажіть, коли у відділі прийомні дні?

– Наші двері відчинені для всіх із вівторка по суботу з 8.30 до 17.30 з перевою на обід із 13.00 до 13.48. У понеділок приймаємо громадян лише відносно здійснення первинної реєстрації смерті.

– Світлано Іванівно, не хочеться закінчувати нашу розмову на мінорній ноті. Тож прийміть вітання від нашої редакції з професійним святом. Успіхів Вам і Вашим колегам у роботі, побільше реєстрації народжень і шлюбів!

– Щиро дякую.

Спілкувався Олександр Бойко

Середа, Вер. 30 2015

Остання в місті партизанка Другої світової дочекалася відзнаки Президента до сімдесятої річниці визволення України від фашистських загарбників. У День партизанської слави, 22 вересня, міський голова Дмитро Барнаш та його радник Іван Тютюнник завітали в гості до 91-річної Софії Іванівни Вегери, щоб особисто вручити ювілейну медаль, яка стане доречним доповненням колекції: ордену «За мужність», медалі «Захиснику Вітчизни», нагрудного знака «Ветеран війни», медалі Жукова, знака «Партизан України» та інших відзнак і нагород.

 Година спілкування з пані Софією змінила уявлення присутніх про роль жінки в часи війни. Софія Іванівна – свідок, жертва і герой. Її історії щемом відгукуються в серцях, але сьогодення примушує посміхатись і по-доброму заздрити тій, яка живе, знаходить час для творчості та радіє.

Софія Іванівна народилася 13 січня 1924 року в селі Воровське Прилуцького району. Сім'я працювала в колгоспі. Небайдужого до долі країни батька фашисти розстріляли в 1942 році за зв'язок з партизанами. Сімнадцятирічна Софія також підтримувала визвольний рух. У її будинку проводилися збори партизанів-підпільників. Завдання, які виконувала юна Софія за дорученнями партизанів, часто-густо були небезпечними для життя. У травні 42-го вона була поранена в ногу під час розриву міни. А через кілька місяців дівчину, підозрювану в шпигунстві, вивезли на каторгу до Німеччини. Там знесилених від тяжкої роботи і голоду каторжників відправляли до крематорію, тому доводилося працювати, не розгинаючи спину та набуваючи страшних хронічних хвороб. Щастям для полонених стало їх визволення американськими військовими в 1945 році, але повернутися на Батьківщину Софія Іванівна змогла лише через рік.

Середа, Вер. 23 2015

Так метафорично називався вечір, присвячений ювілею знаного й усіма шанованого прилуцького скульптора Семена Тихоновича Кантура, що відбувся 16 вересня в міській центральній бібліотеці імені Любові Забашти (директор Людмила Трошина) в присутності близько 90 представників місцевого бомонду та в піднесеній атмосфері, яку створили завідувач читальної зали Галина Бобкова й режисер дійства, бібліотекар Ніна Горбань. Свято пройшло скромно й водночас красиво: безліч вересневих квітів, на стінах – експозиція живописних полотен колишньої прилучанки, а нині киянки Ірини Хаухи, учениці Семена Кантура…

Сповідь ювіляра, статечного чоловіка в елегантному костюмі та вишиванці неповторної краси, розпочалася з пісні «Мої літа, моє багатство» в задушевному виконанні соліста МБК Сергія Дубовика.

Середа, Лип. 29 2015

У житті людини одного разу настає той переломний момент, коли все кардинально може змінитися. Для когось у кращий бік, а для когось і навпаки, адже ніхто не застрахований від того, що буде завтра. Так сталось і з нашою героїнею Женею Нагорною. Не кожна людина має таку силу волі й завзятість, як Євгенія.

Доля звичайної дівчинки, яка раділа своєму життю, круто звернула вбік. У віці 4 років Женя потерпіла від пожежі. На щастя, дівчинка вижила, але отримала 45 відсотків опіків тіла та залишилася без пальців рук. У такі моменти люди не знають, що робити далі, багато хто здається, але  наша дівчинка – сильна!

Женя пройшла тривалий реабілітаційний період – загалом 36 операцій, а у вересні цього року готується до наступної операції. Підтримують її батьки й брат, які завжди поряд. А ще – вірні друзі. Із найкращою подругою Оленою Женя познайомилась у Центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів і товаришує досі. До речі, в ЦСРДІ дівчина навчилася гарно вишивати бісером. Важко уявити, як непросто їй нанизувати маленькі намистинки на голку й вишивати, та який же гарний результат виходить із цих великих старань! Так само і в малюванні, яким Женя теж захоплюється.

Середа, Лип. 15 2015

70-летию Победы и 100-летию Прилукского гуманитарно-педагогического колледжа посвящается

 

Буквально за несколько дней до 100-летнего юбилея Прилукского гуманитарно- педагогического колледжа я обнаружил в домашнем архиве папку ярко-красного цвета, выпущенную к 50- летнему юбилею Прилукского педтехникума. Папка принадлежала моему отцу, Владимиру Зиновьевичу Ленскому, выпускнику Прилукского педучилища, а затем Государственного Ленинградского педагогического института. Из папки вылетел маленький листочек с несколькими строчками, написанными от руки:

У меня два сына

Две надежды

Две юности

У меня две вечности

В запасе...

Чую, батьку, чую твоё обращение к нам, твоим сыновьям, через десятилетия. Два сына было у тебя, а у меня – старший брат Евгений, подполковник, испытатель ракет на Оренбургском полигоне, затем преподаватель Саратовского политехнического института.

Судьба оказалась жестокой. Женю увезли в больницу из-за сердечного приступа. Никого из иногородних родных он не известил. В палате, кроме Жени, с подобным диагнозом находился ещё один больной, тоже подполковник. И вот зимой в ночь с субботы на воскресенье Жене стало плохо. Кнопка – извещатель дежурной медсестры – не работала. Утром обнаружили бездыханное тело Жени и коллегу, потерявшего сознание на пороге палаты. Он ползком пытался достичь коридора, чтобы позвать кого-нибудь на помощь…

Страница 5 из 9

Фото зі статті

Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Щиро вітаю...
Оплачуване хобі – два слова, що сповна характеризують роботу у...
Шановні прилучани!Щиро вітаю вас із професійним святом –...
Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного...
У затишній залі Прилуцької центральної районної бібліотеки...
БЕРЕЖНА СВІТЛАНА – вантажник, 4000 грн, тел. (095)4137649.ВОРОБЙОВА...
Шановні працівники соціальної сфери!Прийміть найщиріші вітання...
Щорічно восени, в першу неділю місяця листопада, у всієї нашої...
Зараз кожен у Прилуках знає: хочеш придбати якісне й недороге –...
28 жовтня – День звільнення України від фашистських...

Хто на сайті

Зараз 694 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама