№ 3
17  січня  2018 року

Городяни

Городяни (55)

Середа, Черв. 22 2016

Робота медиків – це подвиг, причому подвиг буденний. Вони пов’язують своє життя з шляхетністю й водночас із небезпекою. Цінність нашого здоров’я не замінить жодна річ у світі, отже, вкрай необхідно віддавати шану медичним працівникам, зокрема й у день їх професійного свята, що відзначається в третю неділю червня.

З нагоди Дня медичного працівника в Міському будинку культури 17 червня відбулася концертна програма, присвячена нашим самовідданим людям у білих халатах. На початку глядачі мали змогу переглянути короткий відеофільм про працю та заслуги медпрацівників, який не залишив байдужим жодного з присутніх. Завітала на урочистості міський голова Ольга Попенко, яка висловила поздоровлення та нагородила лікарів і медичних сестер, а також водіїв, бухгалтерів закладів охорони здоров’я за багаторічну сумлінну працю, за вірність клятві Гіппократа, за високий професіоналізм.

Середа, Черв. 08 2016

7 червня 2016 року рідні, колеги, однокласники, друзі, сусіди провели в останню путь знану в місті людину, керівника ТОВ ВТФ «Керамік-Прилуки»  ПЕТРЕНКА Володимира Миколайовича.

Після тяжкої хвороби на 63 році життя перестало битися серце чоловіка, батька, друга, знайомого, керівника, просто корінного прилучанина, який мріяв ще багато чого здійснити. Його азарту можна було позаздрити – він умів запалити своїми ідеями багатьох. Любив сім’ю, дітей, а особливо внуків. Поряд із Володимиром Миколайовичем не було сумно, він завжди вмів знаходити позитив, підбадьорити, пожартувати.

Середа, Трав. 11 2016

У нинішньому суспільстві ставлення до Дня Перемоги неоднозначне. Однак є люди, для яких це травневе свято назавжди залишиться найщасливішою, найяскравішою сторінкою життя, – це ветерани Другої світової війни. Для них та далека Перемога – особисте свято, свято повернення з війни.

Напередодні 9 травня депутат Прилуцької міської ради Артем Рожко завітав до прилуцького ветерана Івана Небрата, аби привітати його з Днем Перемоги.

 

Іван Захарович – особистість легендарна. Розповідь про нього є в книзі «Йшли у бій молодими», що містить відомості про учасників Другої світової війни з Чернігівщини. За 98 повних років віку він пережив і колективізацію, коли батько відмовився вступати до колгоспу, а сільські активісти вишкребли з хати все до останньої зернини; і тяжкі часи голодомору, коли дітьми «драли листя липи, сушили їх і мололи в муку, з якої мати пекла коржі»; і війну, яку завершив у Берліні; і післявоєнну відбудову країни.

Ветеран досі пам’ятає літо 1941-го, ніби це було вчора: «Війна застала в Литві, в Каунасі, – пригадує. – Від бомбардування плавився метал, усе горіло». У складі авіаційного полку визволяв від фашистів рідну землю, близькі й далекі міста. Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда», «За оборону Ленінграда», «За оборону Кавказу», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «За бойові заслуги», орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, «За мужність» та багатьма іншими відзнаками.

Середа, Квт. 20 2016

Сутужно нині живеться всім: на Сході нашої країни йде війна. А значить, головним завданням сьогодення є моральна й матеріальна підтримка кожного земляка, зокрема інваліда, пенсіонера, одинокої непрацездатної людини, що опинилась у складних життєвих обставинах. Цю ситуацію добре розуміють Прилуцька міська рада в особі мера Ольги Попенко та Територіальний центр обслуговування населення на чолі з директором Валентином Попком. Цими квітневими днями я завітала в дану установу, аби ближче познайомитися як із працівниками ТЦ, так і з відвідувачами, котрі юрмились у дворі.

Мій інтерес підігрівався й тим, що за останній період (2013-2016 роки) ця установа посіла одне з чільних місць у масштабі Прилук за якістю надання соціальних послуг землякам. Крім того, інтригувало ставлення громадян до нового керманича Терцентру. Отож, дослухаймося думок прилучан про Валентина Петровича.

Четвер, Груд. 17 2015

Серед різноманніття святкових дат початку зими дещо непомітним є День працівників органів РАЦСу, що відзначається 18 грудня. Робота цих фахівців на перший погляд також нічим особливим не виділяється, проте кожна людина у своєму житті неодноразово змушена до них звертатися. Вони по суті ведуть літопис сучасності, вписуючи в книгу буття народжених і померлих, щойно одружених і розлучених…

З нагоди професійного свята про особливості роботи працівників органів РАЦСУ спілкуємося з начальником відділу державної реєстрації актів цивільного стану Прилуцького міськрайонного управління юстиції Світланою Логвіненко.

 

– Світлано Іванівно, скільки часу Ви очолюєте відділ ДРАЦС та що можете скзати про свій колектив?

– Відділ державної реєстрації актів цивільного стану я очолила в 2002 році. На даний момент у нас працює шість чоловік, як це передбачено штатним розписом, – керівник і п’ять спеціалістів. Усі згідно з вимогами мають вищу юридичну освіту. Працівники старанні, відповідально ставляться до поставлених перед ними завдань. Звісно, наванатження в нас велике, але намагаємося належним чином обслуговувати всіх людей, які користуються послугами відділу.

– Більшість людей має досить поверхневе уявлення про роботу РАЦСу, тож хотілося б конретики. Які послуги ви надаєте та чи є серед них платні?

– Платні послуги є, і вони передбачені переліком платних послуг, які можуть надаватися відділами державної реєстрації актів цивільного стану. Цей перелік затверджений відповідною Постановою Кабінету Міністрів України. Одна з найбільш поширених послуг – це організація та проведення індивідуальних обрядів, здебільшого урочистої реєстрації шлюбу. Загалом же відділ займається здійсненням державної реєстрації народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, внесенням змін до актових записів, поновленням актових записів цивільного стану, повторною видачею свідоцтв і витягів.

– Ми живемо в період реформ, коли в роботі державних органів постійно з’являються якісь новації. Що нового введено законодавством у діяльність відділу ДРАЦС?

– Хочу виділити два основні нововведення, котрі стосуються безпосередньо нашого відділу. Перш за все, ми є учасниками пілотного проекту щодо надання послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет. За допомогою веб-порталу «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» можна подавати цілу низку заяв: про державну реєстрацію шлюбу, про державну реєстрацію розірвання шлюбу, про зміну імені, про повторну видачу свідоцтв тощо.

Друга новація – це проставлення апостилів. Апостилем називається спрощена форма легалізації документів для країн-учасниць Гаазької конвенції. Проставлення штампу апостилю на документі необхідне для того, щоб цей документ міг застосовуватися на території іншої держави. Донедавна громадянам, щоб проставити апостиль на документі, необхідно було звертатись у Міністерство юстиції, в Головне управління юстиції. Тепер порядок дещо спрощено, і для проставлення апостилю на документах, що видаються органами юстиції, судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України, громадяни можуть звернутися до нас із відповідною заявою. Хочу зауважити, що наш відділ розпочав роботу в цьому напрямку лише з 11 листопада, але люди вже звертаються з даного приводу.

– А чи користується популярністю серед прилучан подача заяв через Інтернет?

– Тут слід зауважити, що без наявності в громадян електронного підпису вони повинні протягом трьох днів прийти у відділ ДРАЦС і підписати заяву, яку вони подали через мережу Інтернет. З іншого боку, зараз ми працюємо в такому режимі, коли черг для подачі заяв немає, тож здебільшого люди приходять і подають заяви безпосередньо у відділі.

– Світлано Іванівно, Ви говорили, що відділ надає послугу з організації та проведення урочистої реєстрації шлюбу. Як часто в стінах установи проходять такі заходи?

– Так, час від часу молодята звертаються. Усім відома наша проблема – не дуже красиве приміщення, тому, можливо, шлюбний обряд у наших стінах проводиться не так часто, як би того хотілося.

– Скільки коштує організація такого обряду?

– Згідно з переліок мплатних послуг, проведення індивідуального обряду державної реєстрації шлюбу коштує 199 гривень.

– А що стосується реєстрації розірвання шлюбу – ця процедура платна?

– За державну реєстрація розірвання шлюбу подружжя, яке немає спільних неповнолітніх дітей, необхідно сплатити лише державне мито – 8 гривень 50 копійок. Якщо ж розвірвання щлюбу проходить у судовому порядку, до нас громадяни приходять лише для проставлення відмітки в паспорті. Це ми робимо безкоштовно.

– Скажіть, коли у відділі прийомні дні?

– Наші двері відчинені для всіх із вівторка по суботу з 8.30 до 17.30 з перевою на обід із 13.00 до 13.48. У понеділок приймаємо громадян лише відносно здійснення первинної реєстрації смерті.

– Світлано Іванівно, не хочеться закінчувати нашу розмову на мінорній ноті. Тож прийміть вітання від нашої редакції з професійним святом. Успіхів Вам і Вашим колегам у роботі, побільше реєстрації народжень і шлюбів!

– Щиро дякую.

Спілкувався Олександр Бойко

Середа, Вер. 30 2015

Остання в місті партизанка Другої світової дочекалася відзнаки Президента до сімдесятої річниці визволення України від фашистських загарбників. У День партизанської слави, 22 вересня, міський голова Дмитро Барнаш та його радник Іван Тютюнник завітали в гості до 91-річної Софії Іванівни Вегери, щоб особисто вручити ювілейну медаль, яка стане доречним доповненням колекції: ордену «За мужність», медалі «Захиснику Вітчизни», нагрудного знака «Ветеран війни», медалі Жукова, знака «Партизан України» та інших відзнак і нагород.

 Година спілкування з пані Софією змінила уявлення присутніх про роль жінки в часи війни. Софія Іванівна – свідок, жертва і герой. Її історії щемом відгукуються в серцях, але сьогодення примушує посміхатись і по-доброму заздрити тій, яка живе, знаходить час для творчості та радіє.

Софія Іванівна народилася 13 січня 1924 року в селі Воровське Прилуцького району. Сім'я працювала в колгоспі. Небайдужого до долі країни батька фашисти розстріляли в 1942 році за зв'язок з партизанами. Сімнадцятирічна Софія також підтримувала визвольний рух. У її будинку проводилися збори партизанів-підпільників. Завдання, які виконувала юна Софія за дорученнями партизанів, часто-густо були небезпечними для життя. У травні 42-го вона була поранена в ногу під час розриву міни. А через кілька місяців дівчину, підозрювану в шпигунстві, вивезли на каторгу до Німеччини. Там знесилених від тяжкої роботи і голоду каторжників відправляли до крематорію, тому доводилося працювати, не розгинаючи спину та набуваючи страшних хронічних хвороб. Щастям для полонених стало їх визволення американськими військовими в 1945 році, але повернутися на Батьківщину Софія Іванівна змогла лише через рік.

Страница 5 из 10

Фото зі статті

Зi святом Водохреща, шановнi прилучани! 19 січня ми відзначаємо...
Прилуцька міська рада повідомляє38 сесія міської ради 7 скликання...
У 2018 році окрім 11 офіційних святкових днів, вихідними будуть і...
З-поміж багатьох сучасних свят Новий рік є найулюбленішим....
Напередодні свята всі дітки поспішають на новорічні ранки, щоб...
ІНФОРМАЦІЯ про намір здійснити коригування тарифів на...
Довго тривали суперечки стосовно вартості проїзду прилуцьких...
«Завдання депутата міської ради – дбати про виборців та робити...
Де ще можна отримати стільки інформації про гончарство України,...
Різдвяне посланняархієпископа Чернігівського і Ніжинського...

Хто на сайті

Зараз 1357 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама