№ 46
15  листопада  2017 року

Городяни

Городяни (52)

Середа, Черв. 10 2015

6 червня поточного року на вісімдесят сьомому році зупинився годинник життя авторитетного прилучанина Серафима Михайловича Чалого

 

Ленінградець за походженням, він мав різноманітні інтереси. Юнаком закінчив балетну школу й успішно виступав на сцені Ленінградського театру опери та балету. У часи ж зрілої молодості (50-60-і роки минулого століття) кардинально змінив уподобання: закінчив Сіверодвинське льотне військове училище (Архангельська область). А значить, служив у різних регіонах колишнього СРСР, у тому числі й у доблесному Прилуцькому полку авіаційним техніком, швидко здобувши звання майора. У тому статусі й вийшов у відставку. Мав чудову родину: дружину Лідію Дем’янівну, судового патологоанатома, й сина Олександра, викладача англійської філології.

Жадібний до роботи, Серафим Михайлович не сидів без діла й будучи пенсіонером. Затятий член товариства книголюбів, він охоче переймався патріотичним вихованням молоді. Залюбки виступав на зустрічах із школярами, студентами, робітниками, освітянами та відвідувачами територіального центру, коли того вимагала серйозна дата. Любили пана Чалого не лише за цікаві бесіди, а й за делікатну манеру розповіді, за його повагу до думки опонента навіть тоді, коли вона геть не співпадала з його власною. Без перебільшення, то була особистість, взірець справжнього інтелігента, гідного наслідування.

Середа, Трав. 20 2015

Кажуть, коли немає мрії, важко ставити перед собою життєві цілі, завдання. Людина стає байдужою, не маючи стимулу рухатися вперед, удосконалюватися – і вона деградує. Але це, звісно ж, не стосується людей творчих, зокрема художників. Усі талановиті живописці – мрійники.

Відомий прилуцький художник Олег Чучупа яскраво поєднує у своїй творчості мрію та історію. Його роботи користуються популярністю не лише в Україні, але й серед нашої діаспори в Канаді, Австралії, Португалії, оскільки він пише багато картин із ноткою патріотизму.

 Олег почав малювати з дитинства. З уроками образотворчого мистецтва ніколи проблем не було, завжди мав відмінні оцінки. Екстерном пройшов курс малювання Ленінградської академії мистецтв, згодом його наставником був відомий український художник Микола Шелест. Олег Миколайович знав, що малювання – це не лише хобі, це справа його життя.

Коли почав формуватися як особистість, прийшло натхнення й бажання малювати все, що тільки можна було: портрети, натюрморти, пейзажі, сільську місцевість, рідне місто, кадри з історичних фільмів, патріотичні картини. Попри те, освіту здобував у технічних вузах Чернігова, Сум, знову й знову повертався до малювання. І це зрозуміло, адже справжній живопис відрізняється тим, що потужна творча енергія, яка закладається на початку життя, не вичерпується з роками. Зараз Олег Миколайович займається волонтерською роботою в штабі ВО «Батьківщина», але весь вільний час проводить за малюванням.

Художник малює на полотні або на картоні, використовує олійні фарби, а ще досить популярний останнім часом є акрил, який швидше висихає, і через декілька хвилин можна далі продовжувати малювати. Свої роботи почав представляти на виставках із 1994 року. А вже через шість років перетнув позначку в 500 картин. Нині ж у творчому доробку Олега Миколайовича – понад 1000 картин.

Олег Чучупа зізнається, що написати картину можна за декілька місяців, хоча іноді достатньо й тижня, щоб намалювати неймовірну красу. Але потрібно дуже багато старанності та вільного часу, аби за такий короткий період створити справжній шедевр.

Багато картин Олег Миколайович зберігає для нащадків, деякі продає, але ті роботи, що припадають до душі будь-якій людині, залишаються на згадку в картинних галереях. Більшість сучасних робіт представлена в одному із салонів Києва. Студія «Народні ремесла» виставляє картини Олега Чучупи на історичну, патріотичну, різдвяну тематику, а ще проводить екскурсії, щоб усі охочі мали змогу подивитися та придбати найкращі роботи нашого земляка. У Прилуках роботи автора можна придбати в художніх салонах та на виставках місцевих художників.

Олеся Рогачова

 

 До дня народження Надії Савченко Олег Чучупа намалював портрет «Нескорена», який розмістив у мережі Інтернет, зокрема й на російських  мистецьких сайтах. За словами художника, портрет Надії поповнив його колекцію про звитягу та мужність українського народу.

Середа, Трав. 06 2015

Життя не вічне – з кожним роком усе менше залишається поруч із нами свідків і творців Великої Перемоги. І саме зараз історія ставить перед нами надзвичайно важливе завдання: зберегти й передати наступним поколінням пам’ять про героїчних батьків, дідів і прадідів, які відвоювали мир на Землі. Виконати цю відповідальну місію під силу лише тим людям, які живуть за прикладом своїх відважних пращурів.

Знаний у Прилуках ветеран війни Борис Митрофанович Літовчак пішов у вічність уже майже 15 років тому – 22 вересня 2000 року перестало битися його серце. Він успадкував воїнську доблесть від батька, учасника Першої світової, та передав її своєму внуку. Капітан Збройних Сил України Мирослав Баженов нині несе службу на кордоні з Кримом, у боях за визволення якого прославився його дід і який торік відібрали в України. Пропонуємо вам, шановні читачі, розповідь українського солдата про людину, життєвий шлях якої став для нього зразком мужності й істинної любові до Батьківщини.

 

Середа, Квт. 22 2015

З давніх-давен на Середньому Сході та в арабських країнах поширені танці живота або, як ще їх називають, східні танці. Популярні вони і в інших країнах світу, зокрема в Україні, де цей різновид танцювального мистецтва за масовістю може зрівняти навіть із традиційним гопаком.

У нашому місті з 1 травня 2008 року існує танцювальний колектив «Маріам» під керівництвом Тетяни Штепи. Прилуцькі красуні в розкішному східному вбранні виконують надзвичайно складні, але дуже красиві та пластичні рухи. Однією з перших вихованок колективу є Марина Чепінога. Її стиль, техніка виконання танцю не залишає байдужим нікого. Дівчина не сидить годинами в соцмережах, не читає любовні романи, як це роблять її ровесниці, а постійно тренується, підвищуючи танцювальну майстерність. Я вирішила взяти інтерв’ю в цієї талановитої прилучанки, щоб дізнатися про атмосферу в колективі та про танці, якими свого часу захоплювались арабські шейхи та весь Середній Схід.

Середа, Квт. 01 2015

Його б натхнення та в сучасні роки… Залізна витримка, міцна воля й бажання розвивати все, чого торкаються руки, змінили наше місто назавжди. 25 березня свій ювілейний День народження відсвяткував вагомий, але не дуже відомий житель Прилук Василь Іващенко. По мірі його скромності «Граду» вдалося дізнатися від 85-річного ювіляра не лише біографічні відомості з особистого життя головного архітектора Прилук 1959-1975 років, а й про період основної розбудови міста.

 

Чоловік народився у великій родині на хуторі Розкиданому Бахмацького району (нині село Варварівка). Сім’я, в якій зростало восьмеро дітей, жила дуже бідно. Про тяжке минуле Василю Степановичу згадувати не в силі – довелося застати на своєму віку війну, розруху та голод.

Середа, Бер. 18 2015

За будь-яких обставин не втрачати віри у себе, бути рішучою та стійкою до випробувань Тамара Яківна Ватрасевич за десятки років свого життя навчилася досконало. Таких людей у світі мало, а лікарів – тим паче. Її покликання було записаним у старовинних щоденниках долі – не інакше, бо сімдесятилітній ювілей фтизіатр із більш ніж сорокарічним стажем святкуватиме 23 березня, напередодні Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом. Корінна прилучанка, головний лікар міського тубдиспансеру, заслужений лікар України та володарка безлічі високих відзнак медичної сфери СРСР та незалежної України народилася у 1945 році.

 

– На початку кар’єрного росту Тамари Яківни до нас у диспансер завітала моя сусідка і з подивом запитала: «А хто це у вас такий гарний ходить?» Я сказала їй у відповідь, що це наш новий і дуже талановитий лікар. Так і виявилося… Таких господинь іще пошукати треба – у неї завжди все під контролем. Своїм працівникам ніколи не відмовить, із розумінням поставиться до будь-яких проблем. Золота людина, яка добивається всього не жорстким словом, а рішучим ділом. Тому поваги до неї хоч відбавляй у кожного, кому вона траплялася на життєвому шляху, – так розповідає про ювілярку подруга, колега й тезка Тамара Чемересовська.

Страница 6 из 9

Фото зі статті

Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Щиро вітаю...
Оплачуване хобі – два слова, що сповна характеризують роботу у...
Шановні прилучани!Щиро вітаю вас із професійним святом –...
Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного...
У затишній залі Прилуцької центральної районної бібліотеки...
БЕРЕЖНА СВІТЛАНА – вантажник, 4000 грн, тел. (095)4137649.ВОРОБЙОВА...
Шановні працівники соціальної сфери!Прийміть найщиріші вітання...
Щорічно восени, в першу неділю місяця листопада, у всієї нашої...
Зараз кожен у Прилуках знає: хочеш придбати якісне й недороге –...
28 жовтня – День звільнення України від фашистських...

Хто на сайті

Зараз 665 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама