№ 29
18  липня  2018 року

З Прилук у Дубаї

  • Середа, Бер. 21 2018
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

адицією на сторінках нашої газети розповідати вам, наші любі читачі, про прилучан, які своєю працею та наполегливістю досягли професійних висот і круто змінили своє життя.
Цього разу познайомимося ближче з Павлом Кострицею. Народився молодий чоловік 1986 року в Прилуках. Має ще двох старших сестер – Марину, яка проживає в Санкт-Петербурзі й працює психіатром, та Аллу, прилуцького флориста. У 2003 році Павло із золотою медаллю закінчив ЗОШ №6. Усі вчителі школи доклали максимум зусиль, щоб привити хлопцю любов до технічних наук, іноземної та рідної мови також. Із самого дитинства йому легко вдавалися математика, фізика. Та це й не дивно, маючи батька фізика. До речі, Олександр Васильович якраз і викладав фізику в його класі. Удома захоплення сина також усіляко підтримувалися. Батько багато чого дозволяв робити в домашніх умовах. Павло займався випилюванням, моделюванням. Десь із 5 класу почав ходити на гурток радіоелектроніки в Центр науково-технічної творчості молоді, яким керував Юрій Степаненко. Там він моделював прості схеми, робив розробки тощо. Також від батька передався хист до малювання, художньої фотографії. Мама Любов Олексіївна (зараз проживає в Білорусії) добре володіла англійською мовою й допомагала в навчанні. Зараз Павло дуже добре знає і говорить російською, англійською мовами. Прекрасно володіє й рідною українською, з рідними спілкується виключно нею. Та все ж з напрямком своєї майбутньої діяльності визначився рано. Тяга до електроніки перемогла.


Далі з розмови з самим Павлом:
– Хто Ви за освітою, що закінчували? І як так сталося, що Ви поїхали працювати в Дубаї?
– За освітою я інженер електронних приладів та пристроїв. Закінчив факультет електроніки в КПІ у 2009 році. Кілька років після закінчення університету працював системним адміністратором у різних компаніях Києва та Санкт-Петербурга, але завжди прагнув повернутися у свою галузь. Шукав роботу, ходив на курси вивчення мов програмування, займався самоосвітою. Раптово натрапив в Інтернеті на вакансію мого теперішнього працедавця і вирішив спробувати. Пройшов співбесіду по Скайпу й отримав пропозицію на працевлаштування. Дубай, як такий, для мене не був самоціллю.
– Як давно Ви там?
– З початку 2015 року.
– Чим же саме займаєтеся? Що входить у коло Ваших обов’язків? Розкажіть трошки про свою роботу.

Я інженер вбудованих систем. Наша компанія виготовляє системи керування готельними номерами, включаючи керування освітленням, вентиляцією та кондиціонуванням. Особисто я займаюся інтеграцією нашої системи з продуктами сторонніх виробників, а саме датчиками руху, температури, освітлення, відкриття дверей, вимикачами тощо. Хорошим прикладом застосування такої інтеграції є інтеграція з дверним замком по безпровідному протоколу комунікації. У момент, коли гість готелю відкриває двері, наша система отримує відповідний сигнал від дверного замка і вмикає освітлення в готельному номері. Таким чином гість, часто втомлений після подорожі, не має необхідності шукати вмикач світла в неосвітленій і незнайомій йому кімнаті й почувається набагато комфортніше.
– Якщо не секрет, українці користуються послугами Вашої компанії?
Наразі в нашої компанії немає жодного проекту в Україні. Але ми співпрацюємо з багатьма готельними мережами в різних регіонах світу. Тому все залежить від того, наскільки жвавим буде готельний бізнес у нашій країні. Думаю, що в Україні є туристичний потенціал, який треба освоювати. Буде туризм – будуть будуватись нові готелі, буде ринок для продукту нашої компанії.
– Кажуть, що коли приїздиш за кордон, то дуже важко, бо не знаєш мови. Як у Вас було з цим питанням, чи досконало знаєте мову країни, де проживаєте?
– Спочатку було важко зрозуміти ту англійську мову, на якій тут розмовляють представники різних національностей. Справа в тому, що для переважної більшості в Еміратах англійська мова не є рідною. Помножте це на різноманіття акцентів із різних куточків світу й отримаєте такий собі вінегрет англійської мови, де граматика та вимова втрачають значення. Мовою я володію доволі впевнено. Незначні труднощі виникають лише в спілкуванні з носіями, як то американцями чи англійцями.
– Чого Вам бракує за кордоном, того, що, можливо, є в Україні?
– Бракує зміни сезонів. Бракує природи, так як тут одна пустеля. Також особливості дорожньої інфраструктури в Дубаї та місцевий клімат не дозволяють вільно пересуватися велосипедом. Є деякі обмеження на поводження в публічних місцях, наприклад, не можна цілуватися. Застосовуються суттєво жорсткіші обмеження під час Рамадану: на вулиці не можна їсти чи пити у денний час.
– Чим тамтешнє населення відрізняється від українського?
– 85% населення в ОАЕ – це експатріанти. У мене не було багато можливостей спілкуватися з представниками корінного місцевого населення, окрім тих випадків, коли необхідно вирішити якесь питання в адміністративній установі. Деякі мої знайомі кажуть, що жителі Еміратів, також як і араби в цілому, схожі на українців у відношенні до традицій і сім’ї. Я не маю власної думки на цей випадок.
– Як араби ставляться до туристів та заробітчан?
– Думаю, що місцеві араби розуміють, що експатріанти роблять свій істотний внесок у багатство їх країни. Присутня взаємоповага.
– Житло, як його не зачепити. Як справи з ним і чи реально його купити?
– Усі мої знайомі орендують житло в Дубаї. Мало хто має плани залишатися тут на строк більший, ніж кілька років, а вкладати у власне житло без довгострокових планів на майбутнє немає сенсу. Щодо оренди, то вона тут має свою специфіку. Для оренди треба укладати контракт строком на рік із оплатою в один, два чи чотири рази на рік. Оренда квартири типу студія коштує від 40 до 80 тисяч дірхамів (це приблизно від 10 до 20 тисяч євро) на рік у залежності від району. Дехто знімає житло в сусідньому еміраті Шарджі, де ціни дещо нижчі, і кожного дня їздить на роботу в Дубаї.
– А як із любовними справами? Чи важко знайти дівчину за кордоном?
– Не важко. Думаю, кожний може знайти те, що шукає. Але, знову ж таки, треба враховувати, що абсолютна більшість людей тут знаходиться тимчасово. Для когось це перешкода, для когось – ні.
– У Дубаї багато українців? Можливо вони живуть у спеціальних районах, розкажіть про це?
– Українців багато. Іноді можна почути українську мову навіть у метро. У Facebook є група української громади в Еміратах. Вони часто проводять різні заходи разом, святкують різні події. Живуть у різних районах, переважно популярних серед інших європейців. Ті, кого компанія роботодавець забезпечує житлом, живуть у гуртожитках. Сімейні намагаються знайти більше житло й тому вимушені шукати пропозиції в більш віддалених районах.
– Що з національної кухні Вам подобається? Чи сумуєте за українськими стравами?
– Національна кухня не є дуже різноманітною. Але в місцевих ресторанах представлені практично всі кухні світу. Особисто мені подобається хумус. Також люблю фініки. Я вже два роки як став вегетаріанцем. У цьому році планую стати веганом. А це важко поєднати з традиційними українськими стравами.
– Робота роботою, але й відпочивати треба. Які види розваг полюбляєте? Чи траплялися пригоди?
– Я віддаю багато часу спорту. Захоплююся тріатлоном: плаваю, їжджу на велосипеді, бігаю. Люблю проводити час із друзями. Насправді, розваг досить багато, на будь-який смак: кіно, ресторани, аквапарки, прогулянки на човнах, тематичні парки, навіть катання на ковзанах чи лижах. Одного разу їздив із друзями в гори Оману. Була трошки ризикова подорож, враховуючи, що шлях проходив через гірську дорогу й треба було їхати під час дощу. Таке доволі екстремальне випробування виправдалось приємним проводженням часу біля вогнища, в наметах на гірському плато зі сценічним видом на водоспади.
– Знаємо, що Ви активно танцюєте. Це хобі чи займаєтеся танцями на професійному рівні?
– Хобі. Насправді, не так активно останнім часом. Бальні танці – це дуже вимогливий спорт. А в мене зараз є інші пріоритети.
– Як часто буваєте на Батьківщині, в рідному місті?
– Буваю раз на рік. Користуюся річним безкоштовним квитком, який забезпечує компанія за контрактом. Приїжджаю в Прилуки, зустрічаюся з родичами та друзями, і назад.
– А до Вас родичі приїжджають?
– Одного разу приїздила моя сестра.
Усе-таки, з якою країною пов’язуєте своє майбутнє, чи є плани повернутися в Україну?
– Не люблю ділитися своїми планами на майбутнє. Можливість повернення в Україну також розглядаю, але скоріше в довгостроковій перспективі. Для мене більш важливо, що і з ким я буду робити, ніж де саме я це буду робити.
– Як Ви вважаєте, чого бракує українцям, щоб жити краще. Чи є для цього у нас потенціал, чи треба щось інше?
– Я б сказав, нафти та газу. Шуткую, звичайно. Думаю, що наполегливості, принциповості, далекоглядності. Потенціал величезний, але, на жаль, поки що не реалізований.
– Що б Ви хотіли побажати землякам?
– Віри в себе. Життя дає нам можливості для змін набагато частіше, ніж ми собі уявляємо. Треба бути готовими, щоб ними скористатися. Для цього треба працювати над собою кожного дня зі своєю мрією в думках.

І справді, кожен розуміє, що успішне життя залежить від нього самого, але ми частенько намагаємося знайти того, на кого б можна було перекласти цю важку ношу відповідальності. Вірмо у свої сили.

Мар’яна Гибенко

Прочитано 209 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Молодь і час
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Нещодавно розпочалися роботи по капітальному ремонту доріг у...
16 липня у стінах міської ради знову зібралася комісія для...
До редакції «Град Прилуки» постійно звертаються жителі міста з...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 16 ЛИПНЯ 2018 РОКУ ПОЛІКОМБАНК –...
На ці сонячні липневі дні припадає ваше професійне свято – День...
Газопостачальники зобов’язують підприємців малого та...
6 липня 2018 року в сесійній залі міської ради відбулося засідання...
Закінчуються обмеження, пов’язані з весняно-літньою забороною...
З 2 по 16 липня в приміщенні читальної зали міської центральної...
10 липня в Прилуцькому краєзнавчому музеї ім. В. Маслова...

Хто на сайті

Зараз 1004 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама