Через п’ять років я переїду в Італію і буду малювати на вулицях. Байдуже, що не вмію. Я буду робити те, що подобається. А ще рік по тому я буду проїздом у Норвегії, бо збиратимусь перетнути Атлантичний океан до Ісландії, щоб подивитися, чи є там ведмеді, на піратському судні з металістами із Фінляндії. Проживу декілька безтурботних років на побережжі Тихого океану. Зніматиму невеличкий будиночок десь у Сан-Дієго з іспанкою на ім’я Керрі. А заробляти ми будемо на продажі глиняних глечиків, які робитимемо самі. Я деякий час покатаюсь по Штатах автостопом. У дорозі знайду нових друзів, з якими полечу на елітному боїнгу в Токіо. Гроші в нас будуть, бо перед цим ми пограбуємо невеликий ювелірний магазин одного скупердяя з Бостону, який б’є свою сестру. У Японії спробую себе в ролі кухаря риби в якійсь вуличній лавці. Готувати мене навчить хлопець на ім’я Ванг-Чунь. Рибу я не їм. Потім у Китай, на Велику стіну, і одразу на мотоциклі з Чаком у подорож Новою Зеландією. Стану вегетаріанцем. Ні, навіть веганом. Питиму зелений чай без цукру й писатиму критику на фільми. Публікуватимусь у якійсь газеті під псевдонімом. На той час повернусь у Європу і готуватимусь до подорожі Африкою. Влаштуюсь фотографом у журнал про моду. Фотографуватиму бомжів на вулиці і відкрию власну виставку сучасного мистецтва. Буду грати в театрі. Піду на кастинг якоїсь мелодрами, а через дванадцять років після того знімусь у комедії про адвокатів. Я влаштуюсь в офіс і зі скандалом звільнюсь. Буду безробітним, пізнаю дзен, поїду в Тибет. Пройду сотні кілометрів пішки, зрозумію, наскільки ціную те, що маю. Я буду працювати офіціантом в Амстердамі і няньчитиму близнюків у родині старих євреїв. Обійматимусь із пандами в Центральному зоопарку Нью-Йорка, покатаюсь на слоні в джунглях Індії і поплаваю на заході сонця з дельфінами в Середземному морі. Буду байкером і режисером. Навчуся грати на гітарі, сповідуватиму Крішну і виступатиму на вулицях Парижа з революційними лозунгами. Проведу ніч у в’язниці. Розмалюю рожевою фарбою Тріумфальну арку та виїду з країни. Голодуватиму і спатиму на вулицях. Спілкуватимуся з людьми, співатиму біля вогнища. Відпущу дреди, а потім побриюсь наголо. Зізнаюсь у коханні дівчині, яку побачу вперше. Буду розносити пошту, стригти газони і працюватиму охоронцем на складі з гумовими ляльками. Поїду на велосипеді через три країни, відкрию свій бізнес там, де не знатиму навіть назви національної валюти. Моє діло прогорить, я збанкрутую, а потім буду читати про це лекції в університетах. Я встигну ще багато де побувати, з ким познайомитись і, вже точно, ким попрацювати. А в кінці напишу про все це книжку і видам за рахунок пожертв, які отримаю на фальшивий фонд в Інтернеті.

Я знаю ціну грошей лише у вимірі затрачених на їх здобуття людських зусиль і не роблю їх безцінними. Я знаю сотні професій, але не знаю, чому маю обмежити себе будь-якою з них. Я хочу прожити повноцінне життя, а не прокидатися кожного ранку із завданням виконувати одне й те ж. Я знаю, що несу нісенітницю, що це все абсурд і мені час подорослішати. Але якщо вже ти дочитав аж сюди, то дай мені відповідь на одне питання, будь ласка. Ким запрограмували тебе?

Андрій Пальоха