№ 25
19 червня 2019 року

22.03.2017 09:39

Мабуть, немає людини в Прилуках, яка б не чула про талант Миколи Турківського. Народився Микола Петрович у 1937 році в селищі Линовиця Прилуцького району. Тут пройшли його перші роки життя, тут вчився любити, пробачати і сюди завжди линули його думки – до рідної домівки.
Після закінчення школи вступив до Дніпропетровського художнього училища, бо любив малювати змалку. Отримавши диплом скульптора-викладача малювання й креслення, працює в Дрогобичі на Прикарпатті. У 1971 році Микола Петрович переїхав із сім’єю в Прилуки, почав друкуватися в газеті «Правда Прилуччини».
Микола Турківський – автор багатьох поетичних збірок: «Материнка» (1969), «Видноколо» (1974), «Земні дороги» (1981), «Литаври літа» (1987), «Струни бандури» (1991), «Стодзвони» (1991), «Серця мого чорнобривці» (1992), «Мур-мур» (1994), «Заєць-писанкар» (1995), «Серце матусине б’ється» (1995-1996), «Цвинтар» (2004), «І дум, і років передзвін» (2004), «З Тарасовим іменем (2004)», «Моєї молодості зорі» (2005), «А дні за днями – журавлями» (2005), «Зацвіли в Прилуках абрикоси» (2007), «Акроцикл» (2007), «Вино любові» (2007), «На хвилях пам’яті» (2008), «В орлиному розкриллі гір» (2008), «Мати, Матусенька, Ненька» (2009), «У музиці – його життя і доля» (2009), «Хрещата доля» (2010), «У вічному квіті» (2010), «І таке буває» (2010), «Тобі, кохана» (2011), «Жниво», (2011), «Війна в душі моїй вогніла» (2012).

22.03.2017 09:35

До 95-річчя з дня народження Олексія Андрійовича Денисенка

Мало кому в Прилуках із кінця 60-х років ХХ століття не було відоме ім’я Олексія Денисенка, мало хто не чув його захоплюючих розповідей про минуле прилуцького краю, про наших славних предків. Цього приємного, з привітною посмішкою, яка ховалась у довгих козацьких вусах, чоловіка товариші та друзі ласкаво називали «Наш історик».
Олексій Андрійович народився 24 березня 1922 року в селі Дейманівка на Срібнянщині, тут закінчив семирічку, а потім у Срібному десять класів і вступив до військового училища в білоруському містечку Пуховичах. Але мрію отримати професію військового, що давала можливість носити гарну форму й багато подорожувати, раптово обірвала війна. Олексій Андрійович, як командир танково-десантної роти, брав участь у боях на Волховському, Ленінградському, Першому Українському фронтах, в обороні та ліквідації блокади Ленінграда, за що був нагороджений двома орденами Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни І, ІІ ступенів і багатьма медалями. По закінченні війни продовжив службу в Збройних Силах.
Із 1957 року його доля була пов’язана з Прилуками. Як колишній військовий, працював у міському оборонному товаристві, читав лекції з цивільної оборони, патріотичного виховання молоді. Маючи фотографічну пам’ять, детально розповідав про героїзм своїх товаришів у роки Другої світової.

26.10.2016 12:12

Зрілість будь-якої громади, як відомо, характеризується рівнем свідомості її представників. А нещодавно й самій довелося переконатись у тому на власні очі.
Інцидент стався на початку жовтня поточного року. Уявіть собі майже безлюдну вулицю першої половини дня, нескінченний дощ і жінку середнього віку, яка лежить на холодному брудному асфальті, щільно притулившись плечем до стіни будинку. Час від часу вона силиться зіп’ятися на ноги. Проте марно…
Поступово збирається народ у єдиному пориві вирвати бідолаху із лабетів нахабної смерті. Руку допомоги першою надає велосипедистка (як з’ясувалося пізніше, пані Катерина, продавець квіткового магазину «Лорен»). Недовго думаючи, вона набирає номер швидкої допомоги, і настає час очікування.
Небайдужими до чужого горя стають ще й троє старшокласників (ЗОШ №14), що бігли до сусіднього магазину по свіжі пиріжки, але вмить застигли на місці: такою трагічною їм здалася ситуація. Згодом приєдналася ще й пара інтелектуалів – очевидно, студентів-медиків, бо вони відразу заборонили ставити хвору на ноги, аби не накоїти їй ще більшої біди. Зауважу: усі вони стояли, немов укопані. Без парасольок і плащів!

07.09.2016 08:29

У ці вересневі дні минає десять років відтоді,
як не стало прилуцького поета і журналіста,
члена Національної спілки письменників України Миколи Ткаченка (Чорновуса)

Було йому лише 58, як «позахмарна вись покликала в оселю неба». Він ніколи не чекав зиску зі Слова, звіряв його на звук, на смак, на дотик. Радів з’яві кожної нової книжечки віршів так само, як народженню обох донечок. І нині, перечитуючи видані збірки «Спілих вишень тепло», «В обіймах саду», «На межі протиріч», знову й знову відчуваєш, як у єдиній сув’язі його чутлива душа поєднувала вись із глибиною, день прийдешній із сивою давниною. І чим коротшою ставала земна дорога, тим прискіпливіше Микола Никифорович вдивлявся у себе:
Я слухать темряву учуся:
грайливе слово – компроміс.
Ще й не лякавсь, а вже боюся,
що сам до себе не доріс.

13.07.2016 09:07

Протягом тисячоліть люди прагнули знайти секрет довголіття, вважаючи, що для життя кожному з нас відведено дуже мало часу. Пройшло багато часу, та еліксир молодості так нікому й не вдалося відшукати. Зараз, у період бурхливого технологічного розвитку, жінки ризикують своїм життям, щоб виглядати молодшими та відповідати сучасним рамкам краси. Всі прагнуть до ідеалу, до чогось нереального, не замислюючись, що насправді все просто, а відповідь вічного питання лежить на поверхні.

Для того, щоб ваше життя було довшим і щасливішим, а ви виглядали на 10 років молодше, не потрібно лягати під ніж пластичного хірурга – варто лише жити активним життям. Прикладом у цьому випадку може слугувати звичайна родина Левковичів із Прилук. Їхніми секретами можна назвати кілька правил, які для цих людей є буденністю.

06.07.2016 07:36

8 липня в тісних сімейних колах українці відзначають День родини. Сім’я – це невичерпне джерело любові та поваги, розвитку особистості, це берегиня людських цінностей і культури, без якої не може існувати людина в суспільстві. До речі, це чудове свято співпадає з православним днем пам’яті святих Петра і Февронії, покровителів сім’ї та шлюбу. Саме 8 липня померла ця подружня пара, яка є зразком міцної християнської сім’ї.

Щорічно відзначає День родини й одна доволі велика, але, поза сумнівом, щаслива прилуцька сім’я Галутіних. Віра Андріївна та Сергій Гульбалович наразі виховують 11 дітей, із них 7 дівчаток та 4 хлопчики. Родина віруюча, тому одразу вирішили: скільки Бог дасть діточок, стільки й виховають. До того ж, обоє мріяли про багатодітну сім’ю. Вкотре переконуємося, що мрії збуваються!

06.07.2016 07:24

У розпалі найтепліша пора року. Саме влітку українці планують своє дозвілля, чекають відпусток та мріють отримати купу позитивних і незабутніх емоцій.

«Град» вирішив поцікавитись у пересічних прилучан, де вони збираються провести літній відпочинок, а також, попри матеріальне становище, де городяни хотіли б побувати.

 

Тетяна Пилипченко (студентка):    

– На жаль, зараз у мене немає можливості поїхати відпочити. Звичайно, всім хочеться незабутньо провести літо з масою вражень, тому я б обрала острів Бора-Бора. Море, пісок, пальми, легенький вітерець бешкетує з волоссям… Чого ж іще можна бажати в таку мить? Мабуть, тільки одного – аби вона не закінчувалася.

 

Ольга Шевченко (вчитель):

– Раніше я завжди відпочивала в Криму зі своєю сім’єю, але за браком коштів доводиться шукати нові місця, щоб проїзд коштував дешевше. Цього літа плануємо їхати до Одеси.

 

Олександр Самусько (інженер):    

– Цього року їду відпочивати до столиці Афганістану – Кабулу, адже мрію познайомити свою наречену з дідусем і бабусею. Звичайно, хотілося б відвідати Іспанію чи Португалію, відчути цей драйвовий колорит, зануритись у незабутні літні дні.

 

Олена Новак (домогосподарка):

– Як і минулого року, знову поїдемо до Скадовська. Для моїх діточок там надзвичайно комфортно – великий і чистий пляж, неглибоке й тепле море, м’який клімат. Раджу туди їздити всім, особливо з малечею.

 

Анастасія Скомська (менеджер з купівлі-продажу житлової площі):  

– Відпочиватиму в Черкасах у батьків. Планую відвідати музей Тараса Шевченка в Каневі, дендропарк «Софіївка» в Умані, Свято-Троїцький Мотронинський монастир у селі Мельники та Мисливський замок у місті Тальне. Наступного року хочу поїхати в Карпати. Покататися на лижах влітку – моя нова мета.

 

Ніна Осєчко (пенсіонерка):

– Раніше любила відпочивати і на Західній Україні, і на морському узбережжі. Але зараз, коли залишилася без чоловіка, маючи маленьку пенсію, доводиться проводити час на дачі.

 

Світлана Мащенко (приватний підприємець):  

– З дітьми відпочиватиму в Одесі. Хочу відкрити для них це чудове, привітне та незвичайне місто. Всі прагнуть поїхати на відпочинок за кордон, і я не виняток. Якби не оформлення низки документів, то замовила б тур Європою і відвідала Париж, Дрезден, Прагу, Будапешт і Відень.

 

Павло Отвіновський (суддя):

– Їдемо власним автомобілем із сім’єю відпочивати до села Затока. Хотілося б побувати за кордоном, але боїмося літати.

 

Андрій Шевченко (слюсар по обслуговуванню бурових робіт):    

– Планую цього літа поїхати в Дагестан, де народився, відвідати кладовище своїх пращурів та знову покупатись у Каспійському морі.

 

Валентина Семенець (пенсіонерка):

– Я вже відпочила, адже тільки вчора прилетіла з Туреччини, де гарно провела час із сином та його сім’єю. Привезла подарунки й отримала безліч чудових вражень і емоцій!

 

З опитування ми побачили, що більшість наших земляків буде відпочивати в Україні. Але всім хотілося б побувати за кордоном: побачити красу європейського життя, відвідати відомі пам’ятки, змінити набридлу атмосферу на нові емоції. Та де б ви не відпочили цього літа, ми бажаємо вам гарно провести час, насолодитися теплом, набратися нових сил і засмагнути!

Думками прилучан цікавилися Марина Шевченко і Тамара Бульба

30.06.2016 07:48

Більшість прилучан люблять своє  місто,бо вони тут народились і мають безліч приємних спогадів, пов’язаних саме з Прилуками. Тому кожен хоче, щоб його рідне містечко було розвиненим і красивим, щоб раділа душа, коли йдеш знайомими з дитинства вулицями.

Архітектура Прилук в останнє десятиліття завдяки меценатам, зокрема Юрія Коптєву, значно змінилася на краще. Та все одно з року в рік від жителів міста можна почути питання: «Коли ж нарешті наше місто зміниться?» Щоб дізнатися, яких же змін чекають жителі Прилук, «Град» вирішив поцікавитись у них особисто.

Фото зі статті

Доля 10-х класів у 2019-2020 навчальному році У ході засідання...
Із питань маркетингових інструментів у формуванні бренду міста,...
Навесні, допомагаючи жителям будинку №13 по вул. Саксаганського...
Освіжитися за кілька секунд у спеку можна в середмісті Прилук. На...
Дорогі медичні працівники! Прийміть найщиріші вітання з нагоди...
Медики – розмовна назва, яка об’єднує медичних працівників усіх...
3 червня розпочала свою роботу окружна виборча комісія з виборів...
Проблеми безпритульних собак ми торкалися не раз. І це дійсно...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 10 ЧЕРВНЯ 2019 РОКУ АНІКІН СЕРГІЙ –...
Останнім часом електронні петиції стають усе популярнішими....

Хто на сайті

Зараз 1212 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама