№ 9
26 лютого 2020 року

26.10.2016 12:12

Зрілість будь-якої громади, як відомо, характеризується рівнем свідомості її представників. А нещодавно й самій довелося переконатись у тому на власні очі.
Інцидент стався на початку жовтня поточного року. Уявіть собі майже безлюдну вулицю першої половини дня, нескінченний дощ і жінку середнього віку, яка лежить на холодному брудному асфальті, щільно притулившись плечем до стіни будинку. Час від часу вона силиться зіп’ятися на ноги. Проте марно…
Поступово збирається народ у єдиному пориві вирвати бідолаху із лабетів нахабної смерті. Руку допомоги першою надає велосипедистка (як з’ясувалося пізніше, пані Катерина, продавець квіткового магазину «Лорен»). Недовго думаючи, вона набирає номер швидкої допомоги, і настає час очікування.
Небайдужими до чужого горя стають ще й троє старшокласників (ЗОШ №14), що бігли до сусіднього магазину по свіжі пиріжки, але вмить застигли на місці: такою трагічною їм здалася ситуація. Згодом приєдналася ще й пара інтелектуалів – очевидно, студентів-медиків, бо вони відразу заборонили ставити хвору на ноги, аби не накоїти їй ще більшої біди. Зауважу: усі вони стояли, немов укопані. Без парасольок і плащів!

07.09.2016 08:29

У ці вересневі дні минає десять років відтоді,
як не стало прилуцького поета і журналіста,
члена Національної спілки письменників України Миколи Ткаченка (Чорновуса)

Було йому лише 58, як «позахмарна вись покликала в оселю неба». Він ніколи не чекав зиску зі Слова, звіряв його на звук, на смак, на дотик. Радів з’яві кожної нової книжечки віршів так само, як народженню обох донечок. І нині, перечитуючи видані збірки «Спілих вишень тепло», «В обіймах саду», «На межі протиріч», знову й знову відчуваєш, як у єдиній сув’язі його чутлива душа поєднувала вись із глибиною, день прийдешній із сивою давниною. І чим коротшою ставала земна дорога, тим прискіпливіше Микола Никифорович вдивлявся у себе:
Я слухать темряву учуся:
грайливе слово – компроміс.
Ще й не лякавсь, а вже боюся,
що сам до себе не доріс.

13.07.2016 09:07

Протягом тисячоліть люди прагнули знайти секрет довголіття, вважаючи, що для життя кожному з нас відведено дуже мало часу. Пройшло багато часу, та еліксир молодості так нікому й не вдалося відшукати. Зараз, у період бурхливого технологічного розвитку, жінки ризикують своїм життям, щоб виглядати молодшими та відповідати сучасним рамкам краси. Всі прагнуть до ідеалу, до чогось нереального, не замислюючись, що насправді все просто, а відповідь вічного питання лежить на поверхні.

Для того, щоб ваше життя було довшим і щасливішим, а ви виглядали на 10 років молодше, не потрібно лягати під ніж пластичного хірурга – варто лише жити активним життям. Прикладом у цьому випадку може слугувати звичайна родина Левковичів із Прилук. Їхніми секретами можна назвати кілька правил, які для цих людей є буденністю.

06.07.2016 07:36

8 липня в тісних сімейних колах українці відзначають День родини. Сім’я – це невичерпне джерело любові та поваги, розвитку особистості, це берегиня людських цінностей і культури, без якої не може існувати людина в суспільстві. До речі, це чудове свято співпадає з православним днем пам’яті святих Петра і Февронії, покровителів сім’ї та шлюбу. Саме 8 липня померла ця подружня пара, яка є зразком міцної християнської сім’ї.

Щорічно відзначає День родини й одна доволі велика, але, поза сумнівом, щаслива прилуцька сім’я Галутіних. Віра Андріївна та Сергій Гульбалович наразі виховують 11 дітей, із них 7 дівчаток та 4 хлопчики. Родина віруюча, тому одразу вирішили: скільки Бог дасть діточок, стільки й виховають. До того ж, обоє мріяли про багатодітну сім’ю. Вкотре переконуємося, що мрії збуваються!

06.07.2016 07:24

У розпалі найтепліша пора року. Саме влітку українці планують своє дозвілля, чекають відпусток та мріють отримати купу позитивних і незабутніх емоцій.

«Град» вирішив поцікавитись у пересічних прилучан, де вони збираються провести літній відпочинок, а також, попри матеріальне становище, де городяни хотіли б побувати.

 

Тетяна Пилипченко (студентка):    

– На жаль, зараз у мене немає можливості поїхати відпочити. Звичайно, всім хочеться незабутньо провести літо з масою вражень, тому я б обрала острів Бора-Бора. Море, пісок, пальми, легенький вітерець бешкетує з волоссям… Чого ж іще можна бажати в таку мить? Мабуть, тільки одного – аби вона не закінчувалася.

 

Ольга Шевченко (вчитель):

– Раніше я завжди відпочивала в Криму зі своєю сім’єю, але за браком коштів доводиться шукати нові місця, щоб проїзд коштував дешевше. Цього літа плануємо їхати до Одеси.

 

Олександр Самусько (інженер):    

– Цього року їду відпочивати до столиці Афганістану – Кабулу, адже мрію познайомити свою наречену з дідусем і бабусею. Звичайно, хотілося б відвідати Іспанію чи Португалію, відчути цей драйвовий колорит, зануритись у незабутні літні дні.

 

Олена Новак (домогосподарка):

– Як і минулого року, знову поїдемо до Скадовська. Для моїх діточок там надзвичайно комфортно – великий і чистий пляж, неглибоке й тепле море, м’який клімат. Раджу туди їздити всім, особливо з малечею.

 

Анастасія Скомська (менеджер з купівлі-продажу житлової площі):  

– Відпочиватиму в Черкасах у батьків. Планую відвідати музей Тараса Шевченка в Каневі, дендропарк «Софіївка» в Умані, Свято-Троїцький Мотронинський монастир у селі Мельники та Мисливський замок у місті Тальне. Наступного року хочу поїхати в Карпати. Покататися на лижах влітку – моя нова мета.

 

Ніна Осєчко (пенсіонерка):

– Раніше любила відпочивати і на Західній Україні, і на морському узбережжі. Але зараз, коли залишилася без чоловіка, маючи маленьку пенсію, доводиться проводити час на дачі.

 

Світлана Мащенко (приватний підприємець):  

– З дітьми відпочиватиму в Одесі. Хочу відкрити для них це чудове, привітне та незвичайне місто. Всі прагнуть поїхати на відпочинок за кордон, і я не виняток. Якби не оформлення низки документів, то замовила б тур Європою і відвідала Париж, Дрезден, Прагу, Будапешт і Відень.

 

Павло Отвіновський (суддя):

– Їдемо власним автомобілем із сім’єю відпочивати до села Затока. Хотілося б побувати за кордоном, але боїмося літати.

 

Андрій Шевченко (слюсар по обслуговуванню бурових робіт):    

– Планую цього літа поїхати в Дагестан, де народився, відвідати кладовище своїх пращурів та знову покупатись у Каспійському морі.

 

Валентина Семенець (пенсіонерка):

– Я вже відпочила, адже тільки вчора прилетіла з Туреччини, де гарно провела час із сином та його сім’єю. Привезла подарунки й отримала безліч чудових вражень і емоцій!

 

З опитування ми побачили, що більшість наших земляків буде відпочивати в Україні. Але всім хотілося б побувати за кордоном: побачити красу європейського життя, відвідати відомі пам’ятки, змінити набридлу атмосферу на нові емоції. Та де б ви не відпочили цього літа, ми бажаємо вам гарно провести час, насолодитися теплом, набратися нових сил і засмагнути!

Думками прилучан цікавилися Марина Шевченко і Тамара Бульба

30.06.2016 07:48

Більшість прилучан люблять своє  місто,бо вони тут народились і мають безліч приємних спогадів, пов’язаних саме з Прилуками. Тому кожен хоче, щоб його рідне містечко було розвиненим і красивим, щоб раділа душа, коли йдеш знайомими з дитинства вулицями.

Архітектура Прилук в останнє десятиліття завдяки меценатам, зокрема Юрія Коптєву, значно змінилася на краще. Та все одно з року в рік від жителів міста можна почути питання: «Коли ж нарешті наше місто зміниться?» Щоб дізнатися, яких же змін чекають жителі Прилук, «Град» вирішив поцікавитись у них особисто.

08.06.2016 08:31

7 червня 2016 року рідні, колеги, однокласники, друзі, сусіди провели в останню путь знану в місті людину, керівника ТОВ ВТФ «Керамік-Прилуки»  ПЕТРЕНКА Володимира Миколайовича.

Після тяжкої хвороби на 63 році життя перестало битися серце чоловіка, батька, друга, знайомого, керівника, просто корінного прилучанина, який мріяв ще багато чого здійснити. Його азарту можна було позаздрити – він умів запалити своїми ідеями багатьох. Любив сім’ю, дітей, а особливо внуків. Поряд із Володимиром Миколайовичем не було сумно, він завжди вмів знаходити позитив, підбадьорити, пожартувати.

29.07.2015 08:02

Проблема забруднення довкілля є однією з вічних. Тому не дивно, що люди намагаються придумати все більше шляхів її вирішення. Один із них – встановлення роздільних контейнерів для сміття. У Європі цю ідею підтримали та втілили в життя вже давно. Орієнтуючись на європейський досвід, у Києві, Львові, Донецьку, Черкасах теж були встановлені такі сміттєві баки.

Чи варто встановлювати роздільні контейнери для сміття в Прилуках? Відповіді на це запитання «Град» отримав від жителів міста.

 

Оксана Самосюк, 37 років:     (ФОТО)

– Звісно, я вважаю, що це чудова ідея. Наше місто поступово повинне перетворюватись на європейське, підтримуючи такі корисні ідеї.

Влад Каїка, 18 років:

– Я навчаюся в Києві й не раз бачив, як люди роздільно викидають сміття. На превеликий жаль, такі контейнери встановлюють не скрізь, а в Прилуках більшість громадян навіть не чули про таке.

Микола Кубрак, 62 роки:     (ФОТО)

– Я завжди підтримую прагнення молоді змінити наше місто. Не маю нічого проти того, аби прилучани роздільно викидали пластик, папір, скло. Але далеко не всі люди в нашому місті викидають своє сміття у звичайні сміттєві баки, а в такі, можливо, тим більше не будуть. І це велика проблема прилучан.

Олександр Гуржій, 18 років:     (ФОТО)

– Я вже давно підтримую цю ідею. Довго розмірковував про це, навіть писав на сайт мера нашого міста. Але відповіді так і не отримав. Прикро, що молодь хоче змінювати Прилуки на європейський лад, але підтримки влади в цьому не відчуває.

Галина Легка, 65 років:

– Не бачу в цій ідеї нічого поганого. Я думаю, що люди кидали б сміття в такі контейнери, якби вони були в нашому місті.

Надія Кебро, 43 роки:     (ФОТО)

– У такий спосіб буде легше викидати сміття. І довкілля стане чистішим, і сміттєві баки будуть привабливішими.

 

Думками прилучан цікавилася

Ганна Пальоха,

студентка ПГПК ім. І.Я. Франка

 

Фото зі статті

Понад 4 млн грн на допомогу сім’ям із дітьми Прилуцьке...
Завжди приємно дізнаватися, що твій товариш чи просто знайомий...
Щорічно 20 лютого в Україні відзначається День пам’яті Героїв...
На сьогодні активно обговорюється питання продажу землі...
Змінено суми організаційних внесків Про організаційний внесок...
У світі пробація існує вже понад 200 років, але для України тільки 5...
Днями ми відзначили одне з найромантичніших свят року – День...
12 лютого в читацькій залі Прилуцької міської центральної...
Шановні ветерани війни в Афганістані, члени сімей...
Уже зовсім скоро у Прилуках розпочнеться грандіозне будівництво...

Хто на сайті

Зараз 1957 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама