№ 47
20 листопада 2019 року

13.07.2016 09:07

Протягом тисячоліть люди прагнули знайти секрет довголіття, вважаючи, що для життя кожному з нас відведено дуже мало часу. Пройшло багато часу, та еліксир молодості так нікому й не вдалося відшукати. Зараз, у період бурхливого технологічного розвитку, жінки ризикують своїм життям, щоб виглядати молодшими та відповідати сучасним рамкам краси. Всі прагнуть до ідеалу, до чогось нереального, не замислюючись, що насправді все просто, а відповідь вічного питання лежить на поверхні.

Для того, щоб ваше життя було довшим і щасливішим, а ви виглядали на 10 років молодше, не потрібно лягати під ніж пластичного хірурга – варто лише жити активним життям. Прикладом у цьому випадку може слугувати звичайна родина Левковичів із Прилук. Їхніми секретами можна назвати кілька правил, які для цих людей є буденністю.

06.07.2016 07:36

8 липня в тісних сімейних колах українці відзначають День родини. Сім’я – це невичерпне джерело любові та поваги, розвитку особистості, це берегиня людських цінностей і культури, без якої не може існувати людина в суспільстві. До речі, це чудове свято співпадає з православним днем пам’яті святих Петра і Февронії, покровителів сім’ї та шлюбу. Саме 8 липня померла ця подружня пара, яка є зразком міцної християнської сім’ї.

Щорічно відзначає День родини й одна доволі велика, але, поза сумнівом, щаслива прилуцька сім’я Галутіних. Віра Андріївна та Сергій Гульбалович наразі виховують 11 дітей, із них 7 дівчаток та 4 хлопчики. Родина віруюча, тому одразу вирішили: скільки Бог дасть діточок, стільки й виховають. До того ж, обоє мріяли про багатодітну сім’ю. Вкотре переконуємося, що мрії збуваються!

06.07.2016 07:24

У розпалі найтепліша пора року. Саме влітку українці планують своє дозвілля, чекають відпусток та мріють отримати купу позитивних і незабутніх емоцій.

«Град» вирішив поцікавитись у пересічних прилучан, де вони збираються провести літній відпочинок, а також, попри матеріальне становище, де городяни хотіли б побувати.

 

Тетяна Пилипченко (студентка):    

– На жаль, зараз у мене немає можливості поїхати відпочити. Звичайно, всім хочеться незабутньо провести літо з масою вражень, тому я б обрала острів Бора-Бора. Море, пісок, пальми, легенький вітерець бешкетує з волоссям… Чого ж іще можна бажати в таку мить? Мабуть, тільки одного – аби вона не закінчувалася.

 

Ольга Шевченко (вчитель):

– Раніше я завжди відпочивала в Криму зі своєю сім’єю, але за браком коштів доводиться шукати нові місця, щоб проїзд коштував дешевше. Цього літа плануємо їхати до Одеси.

 

Олександр Самусько (інженер):    

– Цього року їду відпочивати до столиці Афганістану – Кабулу, адже мрію познайомити свою наречену з дідусем і бабусею. Звичайно, хотілося б відвідати Іспанію чи Португалію, відчути цей драйвовий колорит, зануритись у незабутні літні дні.

 

Олена Новак (домогосподарка):

– Як і минулого року, знову поїдемо до Скадовська. Для моїх діточок там надзвичайно комфортно – великий і чистий пляж, неглибоке й тепле море, м’який клімат. Раджу туди їздити всім, особливо з малечею.

 

Анастасія Скомська (менеджер з купівлі-продажу житлової площі):  

– Відпочиватиму в Черкасах у батьків. Планую відвідати музей Тараса Шевченка в Каневі, дендропарк «Софіївка» в Умані, Свято-Троїцький Мотронинський монастир у селі Мельники та Мисливський замок у місті Тальне. Наступного року хочу поїхати в Карпати. Покататися на лижах влітку – моя нова мета.

 

Ніна Осєчко (пенсіонерка):

– Раніше любила відпочивати і на Західній Україні, і на морському узбережжі. Але зараз, коли залишилася без чоловіка, маючи маленьку пенсію, доводиться проводити час на дачі.

 

Світлана Мащенко (приватний підприємець):  

– З дітьми відпочиватиму в Одесі. Хочу відкрити для них це чудове, привітне та незвичайне місто. Всі прагнуть поїхати на відпочинок за кордон, і я не виняток. Якби не оформлення низки документів, то замовила б тур Європою і відвідала Париж, Дрезден, Прагу, Будапешт і Відень.

 

Павло Отвіновський (суддя):

– Їдемо власним автомобілем із сім’єю відпочивати до села Затока. Хотілося б побувати за кордоном, але боїмося літати.

 

Андрій Шевченко (слюсар по обслуговуванню бурових робіт):    

– Планую цього літа поїхати в Дагестан, де народився, відвідати кладовище своїх пращурів та знову покупатись у Каспійському морі.

 

Валентина Семенець (пенсіонерка):

– Я вже відпочила, адже тільки вчора прилетіла з Туреччини, де гарно провела час із сином та його сім’єю. Привезла подарунки й отримала безліч чудових вражень і емоцій!

 

З опитування ми побачили, що більшість наших земляків буде відпочивати в Україні. Але всім хотілося б побувати за кордоном: побачити красу європейського життя, відвідати відомі пам’ятки, змінити набридлу атмосферу на нові емоції. Та де б ви не відпочили цього літа, ми бажаємо вам гарно провести час, насолодитися теплом, набратися нових сил і засмагнути!

Думками прилучан цікавилися Марина Шевченко і Тамара Бульба

30.06.2016 07:48

Більшість прилучан люблять своє  місто,бо вони тут народились і мають безліч приємних спогадів, пов’язаних саме з Прилуками. Тому кожен хоче, щоб його рідне містечко було розвиненим і красивим, щоб раділа душа, коли йдеш знайомими з дитинства вулицями.

Архітектура Прилук в останнє десятиліття завдяки меценатам, зокрема Юрія Коптєву, значно змінилася на краще. Та все одно з року в рік від жителів міста можна почути питання: «Коли ж нарешті наше місто зміниться?» Щоб дізнатися, яких же змін чекають жителі Прилук, «Град» вирішив поцікавитись у них особисто.

08.06.2016 08:31

7 червня 2016 року рідні, колеги, однокласники, друзі, сусіди провели в останню путь знану в місті людину, керівника ТОВ ВТФ «Керамік-Прилуки»  ПЕТРЕНКА Володимира Миколайовича.

Після тяжкої хвороби на 63 році життя перестало битися серце чоловіка, батька, друга, знайомого, керівника, просто корінного прилучанина, який мріяв ще багато чого здійснити. Його азарту можна було позаздрити – він умів запалити своїми ідеями багатьох. Любив сім’ю, дітей, а особливо внуків. Поряд із Володимиром Миколайовичем не було сумно, він завжди вмів знаходити позитив, підбадьорити, пожартувати.

29.07.2015 08:02

Проблема забруднення довкілля є однією з вічних. Тому не дивно, що люди намагаються придумати все більше шляхів її вирішення. Один із них – встановлення роздільних контейнерів для сміття. У Європі цю ідею підтримали та втілили в життя вже давно. Орієнтуючись на європейський досвід, у Києві, Львові, Донецьку, Черкасах теж були встановлені такі сміттєві баки.

Чи варто встановлювати роздільні контейнери для сміття в Прилуках? Відповіді на це запитання «Град» отримав від жителів міста.

 

Оксана Самосюк, 37 років:     (ФОТО)

– Звісно, я вважаю, що це чудова ідея. Наше місто поступово повинне перетворюватись на європейське, підтримуючи такі корисні ідеї.

Влад Каїка, 18 років:

– Я навчаюся в Києві й не раз бачив, як люди роздільно викидають сміття. На превеликий жаль, такі контейнери встановлюють не скрізь, а в Прилуках більшість громадян навіть не чули про таке.

Микола Кубрак, 62 роки:     (ФОТО)

– Я завжди підтримую прагнення молоді змінити наше місто. Не маю нічого проти того, аби прилучани роздільно викидали пластик, папір, скло. Але далеко не всі люди в нашому місті викидають своє сміття у звичайні сміттєві баки, а в такі, можливо, тим більше не будуть. І це велика проблема прилучан.

Олександр Гуржій, 18 років:     (ФОТО)

– Я вже давно підтримую цю ідею. Довго розмірковував про це, навіть писав на сайт мера нашого міста. Але відповіді так і не отримав. Прикро, що молодь хоче змінювати Прилуки на європейський лад, але підтримки влади в цьому не відчуває.

Галина Легка, 65 років:

– Не бачу в цій ідеї нічого поганого. Я думаю, що люди кидали б сміття в такі контейнери, якби вони були в нашому місті.

Надія Кебро, 43 роки:     (ФОТО)

– У такий спосіб буде легше викидати сміття. І довкілля стане чистішим, і сміттєві баки будуть привабливішими.

 

Думками прилучан цікавилася

Ганна Пальоха,

студентка ПГПК ім. І.Я. Франка

 

29.07.2015 07:59

У житті людини одного разу настає той переломний момент, коли все кардинально може змінитися. Для когось у кращий бік, а для когось і навпаки, адже ніхто не застрахований від того, що буде завтра. Так сталось і з нашою героїнею Женею Нагорною. Не кожна людина має таку силу волі й завзятість, як Євгенія.

Доля звичайної дівчинки, яка раділа своєму життю, круто звернула вбік. У віці 4 років Женя потерпіла від пожежі. На щастя, дівчинка вижила, але отримала 45 відсотків опіків тіла та залишилася без пальців рук. У такі моменти люди не знають, що робити далі, багато хто здається, але  наша дівчинка – сильна!

Женя пройшла тривалий реабілітаційний період – загалом 36 операцій, а у вересні цього року готується до наступної операції. Підтримують її батьки й брат, які завжди поряд. А ще – вірні друзі. Із найкращою подругою Оленою Женя познайомилась у Центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів і товаришує досі. До речі, в ЦСРДІ дівчина навчилася гарно вишивати бісером. Важко уявити, як непросто їй нанизувати маленькі намистинки на голку й вишивати, та який же гарний результат виходить із цих великих старань! Так само і в малюванні, яким Женя теж захоплюється.

15.07.2015 07:31

70-летию Победы и 100-летию Прилукского гуманитарно-педагогического колледжа посвящается

 

Буквально за несколько дней до 100-летнего юбилея Прилукского гуманитарно- педагогического колледжа я обнаружил в домашнем архиве папку ярко-красного цвета, выпущенную к 50- летнему юбилею Прилукского педтехникума. Папка принадлежала моему отцу, Владимиру Зиновьевичу Ленскому, выпускнику Прилукского педучилища, а затем Государственного Ленинградского педагогического института. Из папки вылетел маленький листочек с несколькими строчками, написанными от руки:

У меня два сына

Две надежды

Две юности

У меня две вечности

В запасе...

Чую, батьку, чую твоё обращение к нам, твоим сыновьям, через десятилетия. Два сына было у тебя, а у меня – старший брат Евгений, подполковник, испытатель ракет на Оренбургском полигоне, затем преподаватель Саратовского политехнического института.

Судьба оказалась жестокой. Женю увезли в больницу из-за сердечного приступа. Никого из иногородних родных он не известил. В палате, кроме Жени, с подобным диагнозом находился ещё один больной, тоже подполковник. И вот зимой в ночь с субботы на воскресенье Жене стало плохо. Кнопка – извещатель дежурной медсестры – не работала. Утром обнаружили бездыханное тело Жени и коллегу, потерявшего сознание на пороге палаты. Он ползком пытался достичь коридора, чтобы позвать кого-нибудь на помощь…

Фото зі статті

У будь-якому місті, Прилуки тут не виняток, знаходяться...
У рамках поглиблення роботи проєкту «Музей-школа» у Прилуцькому...
За результатами 9 місяців 2019 року до загального фонду бюджету...
Викликає неабияке занепокоєння ситуація в місті щодо безпеки...
Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Прийміть...
Сьогодні радіо виступає одним із невід’ємних аспектів засобів...
Як відомо, з 1 жовтня запроваджено новий механізм фінансування...
29 жовтня відбувся конкурс з визначення оператора уповноваженого...
Як приємно, коли комунальні служби оперативно реагують на твої...

Хто на сайті

Зараз 2032 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама