№ 46
13 листопада 2019 року

25.06.2015 06:26

Меморіальні дошки стали для городян маленькими зірочками, що розсіюють темряву пройдешнього, повертають із небуття образ людини, яка не просто гідно пройшла життєвий шлях, а й віддано працювала для благополуччя Прилук та жителів міста. Саме таким скоромним трудівником був статський радник, податковий інспектор Прилуцького та Пирятинського повітів Геннадій Іванович Карамзін, чиє ім’я неодноразово звучало під час урочистого відкриття меморіальної дошки на розі вулиць Земської та Костянтинівської. У його садибі минули дитинство та юність Маслових – Сергія, Ганни, Василя, Анастасії, Володимира, він став справжнім батьком нерідним дітям, виховав, вивчив, допоміг знайти свою стежину в житті та зробив усе, щоб майбутнє дітей стало щасливим.

До речі, дата відкриття дошки була обрана невипадково: 15 червня 1945 року перестало битися серце Геннадія Івановича, а через 70 років прилучани віддали шану його пам’яті, повернувши з небуття його ім’я. Тож настав час детальніше розповісти про життя та працю Г.І. Карамзіна, котрий вважав Прилуки рідним містом, дбав про його добробут, у пекельні 1917-1922 роки регулярно ходив на службу, щоб зберегти від руйнації фінансову систему повіту.

10.06.2015 07:31

6 червня поточного року на вісімдесят сьомому році зупинився годинник життя авторитетного прилучанина Серафима Михайловича Чалого

 

Ленінградець за походженням, він мав різноманітні інтереси. Юнаком закінчив балетну школу й успішно виступав на сцені Ленінградського театру опери та балету. У часи ж зрілої молодості (50-60-і роки минулого століття) кардинально змінив уподобання: закінчив Сіверодвинське льотне військове училище (Архангельська область). А значить, служив у різних регіонах колишнього СРСР, у тому числі й у доблесному Прилуцькому полку авіаційним техніком, швидко здобувши звання майора. У тому статусі й вийшов у відставку. Мав чудову родину: дружину Лідію Дем’янівну, судового патологоанатома, й сина Олександра, викладача англійської філології.

Жадібний до роботи, Серафим Михайлович не сидів без діла й будучи пенсіонером. Затятий член товариства книголюбів, він охоче переймався патріотичним вихованням молоді. Залюбки виступав на зустрічах із школярами, студентами, робітниками, освітянами та відвідувачами територіального центру, коли того вимагала серйозна дата. Любили пана Чалого не лише за цікаві бесіди, а й за делікатну манеру розповіді, за його повагу до думки опонента навіть тоді, коли вона геть не співпадала з його власною. Без перебільшення, то була особистість, взірець справжнього інтелігента, гідного наслідування.

06.05.2015 07:48

Життя не вічне – з кожним роком усе менше залишається поруч із нами свідків і творців Великої Перемоги. І саме зараз історія ставить перед нами надзвичайно важливе завдання: зберегти й передати наступним поколінням пам’ять про героїчних батьків, дідів і прадідів, які відвоювали мир на Землі. Виконати цю відповідальну місію під силу лише тим людям, які живуть за прикладом своїх відважних пращурів.

Знаний у Прилуках ветеран війни Борис Митрофанович Літовчак пішов у вічність уже майже 15 років тому – 22 вересня 2000 року перестало битися його серце. Він успадкував воїнську доблесть від батька, учасника Першої світової, та передав її своєму внуку. Капітан Збройних Сил України Мирослав Баженов нині несе службу на кордоні з Кримом, у боях за визволення якого прославився його дід і який торік відібрали в України. Пропонуємо вам, шановні читачі, розповідь українського солдата про людину, життєвий шлях якої став для нього зразком мужності й істинної любові до Батьківщини.

 

29.10.2014 07:39

На гостині у пані Алли Колісніченко

 

Красива у своїй духовній зрілості Алла Миколаївна Колісніченко добре містянам відома. Це колишня акушерка жіночої консультації Прилуцької міської лікарні, володарка медалі «Ветеран праці», численних грамот і подяк від керівництва лікарні. Але, як і годиться, для початку дослухаймося думок бодай кількох її колег.

20.08.2014 07:12

Бачити білозубі посмішки пацієнтів – неабиякий стимул у роботі лікаря-стоматолога Марка Миколайовича Харченка. Працює він у невеликій приватній стоматполіклініці Шкуренка, що створилася вісім років тому, – далекій від центру міста, але вже добре відомій прилучанам.

Наш герой – спеціаліст усього з чотирирічним стажем. Проте, спостерігаючи за його вправними рухами, делікатним ставленням до хворих, цього геть не помітиш. Певно, тим і викликає до себе інтерес.

12.02.2014 11:00

Ці слова стали лейтмотивом зустрічі випускників 50-70-х років середньої школи №1 (гімназії №1) міста Прилуки з педагогом російської словесності Марією Мойсеївною Кисіль, володаркою почесних грамот управління освіти Прилук, Чернігівської області, Міністерства освіти України та медалі ім. А.С. Макаренка, 1 лютого поточного року – в день її 90-річного ювілею. Попри двадцятиградусний мороз, сніг і ожеледицю, до її скромної оселі вже з десятої ранку пролягла добре втоптана стежка. Спершу – родичами й сусідами, пізніше – випускниками, що мешкають у Прилуках. Із бадьорим настроєм, квітами й дарунками на гостину завітали Тетяна Курмаз, Ірина Гмиря, Рита Костік, Раїса й Серафима Кішини, Світлана Максименко, Зінаїда Заєць і ваш покірний слуга.

Фото зі статті

Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Прийміть...
Сьогодні радіо виступає одним із невід’ємних аспектів засобів...
Як відомо, з 1 жовтня запроваджено новий механізм фінансування...
29 жовтня відбувся конкурс з визначення оператора уповноваженого...
Як приємно, коли комунальні служби оперативно реагують на твої...
Дуже часто ми стикаємося з тим, що до деяких водойм навіть не...
Як театр починається з вішака, так і місто розпочинається з...
З 31 жовтня на 1 листопада настає ніч, повна жаху та шалених...
Шановні працівники культури! Прийміть щирі вітання з нагоди...
Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку –...

Хто на сайті

Зараз 2477 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама