№ 48
4 грудня 2019 року

05.08.2015 09:43

На черговій сесії міської ради, що відбулася 30 липня, депутати намагалися вирішити цілу купу проблем. Частина нагальних питань навалилася на Прилуки останнім часом, а деякі тягнуться місяцями та роками, заплутуючись у важкодоступний клубок.

До непростих головоломок, безумовно, належить багатостраждальне затвердження Генерального плану міста. Гроші на розробку цього важливого документа виділялися ще за бутності міським головою Юрія Беркута, однак реальні кроки в напрямку створення власного Генплану місто почало робити лише зараз. Поки ж новий Генеральний план перебуває на стадії розробки, депутатам запропонували тимчасово впровадити в дію його прототип, датований далеким 1969 роком. Саме такий вихід знайшла влада, щоб прискорити процес виділення земельних ділянок, зокрема учасникам АТО, які звертаються з відповідними заявами для реалізації свого законного права.

Втім, і воїнам, і мирним жителям, які також хочуть отримати землю, доведеться почекати ще, адже проект рішення про Генплан із тріском провалився й був відправлений на доопрацювання. Жорстку критику депутатів спричинив той факт, що мікрорайонів, де планується виділяти ділянки під забудову, на схемі 45-річної давнини немає взагалі. Уже звично найбільше обурювався Олексій Гавриш, поставивши під сумнів фаховість розробників проекту: «Те, що ми бачимо, – це край непрофесіоналізму на межі з авантюризмом».

15.07.2015 07:54

Чергове засідання сесії міської ради, яке відбулося минулого четверга, не обійшлося без жертв на фронті запланованих до ухвалення рішень. Не досить хоробро (шкода, що не асфальтом) полягло питання про капітальний ремонт дороги однієї із найбільш розбитих вулиць – Костянтинівської. Сума 1 100 000 гривень, що мала б послужити місцевим водіям та їхнім автівкам добру службу, змусила прилуцьких парламентарів добряче подискутувати. Гроші є, але проблема доволі глибша, ніж ями Костянтинівської. Нинішнє підприємство-асфальтоукладач демонструє більш ніж незадовільну якість робіт, а найняти кращих виконавців рада не може через малий об’єм асфальтування.

А от сигнальному світлофору для малозрячих на головному перехресті міста бути. 16800 гривень депутати виділили на потреби особливої категорії населення.

20.05.2015 06:41

Декомунізація… Це необхідно було зробити відразу ж після розпаду радянської імперії, коли Україна, змучена століттями неволі, нарешті отримала незалежність. Але дух комунізму, безпосереднього рушія тоталітарного режиму, не поспішав вивітрюватись із суспільної свідомості. А вчорашні комуністи з показовою стабільністю ставали першими людьми країни. Секретар ЦК КПУ, член Політбюро ЦК КПУ, відомий комуністичний пропагандист Леонід Кравчук виграв президентські вибори, переконливо здолавши в першому турі свого головного опонента – політв’язня СРСР, ініціатора проголошення Декларації про державний суверенітет України й Акту проголошення Незалежності України В’ячеслава Чорновола.

Перший Президент, не зробивши якихось помітних кроків у напрямку декомунізації, «подарував» нам без’ядерний статус і сумнозвісні «кравчучки», передавши естафетну паличку своєму тезці Кучмі. Леонід Данилович, комуністичний діяч виробничих масштабів, із привидом тоталітаризму впродовж двох президентських термінів також не особливо боровся. Епоха Кучми поклала початок формуванню бізнес-структур вітчизняних олігархів, запам’яталася зникненням журналіста Георгія Гонгадзе та пов’язаним із цим «касетним скандалом» і відійшла в історію на Майдані Незалежності під прапорами кольору помаранчів.

15.04.2015 06:47

Річний оклад учителя в середньому становить 68 000 доларів і перевищує середню зарплату по країні, яка становить близько 50 000 доларів за рік. Та це щось із області фантастики чи просто якесь марення, скаже читач. Зовсім ні – мова йде про абсолютно реальну ситуацію, що спостерігається в державі під назвою Швейцарія. Наші ж учителі хіба що в солодких снах можуть отримати за місяць своєї праці грошову винагороду в еквіваленті більше п’яти з половиною тисяч світової валюти номер один. І взагалі, якщо порівняти рівень життя швейцарців (та й багатьох інших народів Європи, курс на яку тримає Україна) та українців, то здається, що ми з ними живемо в паралельних світах, які розділяє безмежна фінансово-соціальна прірва.

Та Бог із ними, тими заможними європейцями. Українські педагоги готові «сіяти розумне й вічне» відповідно до більш ніж скромних економічних можливостей своєї держави. Єдине їхнє бажання – щоб зароблене платили вчасно. Якщо ж цього не відбувається, бажання стає справедливою вимогою. Саме така трансформація довго визрівала в середовищі вчителів прилуцьких шкіл, аж доки не вилилась у відчайдушний візит десятків освітян на сесію міської ради минулого четверга.

15.04.2015 06:30

Кричущий випадок трапився на позачерговій сесії міської ради минулого четверга. Коли частину питань було розглянуто, міський голова оголосив перерву, після закінчення якої депутати не змогли продовжити свою роботу через відсутність кворуму.

На момент початку засідання в залі зареєструвалося 26 депутатів із 50 обраних – саме той мінімум, необхідний для проведення сесії. Після перерви деякий час обранці не могли зійтися всі разом, а коли ж нарешті кворум зібрався, один із депутатів несподівано й безповоротно залишив сесійну залу. Не розглянутими залишилися доповіді керівників правоохоронних органів міста про боротьбу зі злочинністю, а також кілька депутатських заяв і звернень із не менш важливих питань.

08.04.2015 06:27

Написати про враження від останньої сесії міської ради, яка відбулася 26 березня, мене спонукало відчуття тривоги й болю за долю міста.

На мою думку, депутати міської ради розділилися на три групи. Перша група – обранці, які постійно відвідують засідання ради, її постійних комісій. Я особливо висловлюю подяку Василю Бучинському, Олексію Гавришу, Надії Дановській, Олексію Дорошенку, Владиславу Кічі, Олександру Козику, Олександру Прозору, Світлані Яременко. До другої групи я б віднесла депутатів, які відвідують сесії, але в цьому скликанні жодного разу не виступили, не озвучили свою позицію з того чи іншого питання або ж пропозиції, прохання виборців. До третьої групи належать обранці, які не відвідують сесії. Декого з них я розумію, бо ходити на сесії, які часом не підготовлені, перетворюються на справжній базар, – значить даремно втрачати свій час. Але ж відвідувати сесії, засідання постійних комісій – обов’язок кожного депутата, й інакше бути не може.

01.04.2015 09:12

Говорити про це вже починає набридати, але й мовчати не можна. Такого безпорядку в сесійній залі міської ради не було навіть у перші дні після перемоги Майдану, коли одна влада змінювала іншу. Тоді на сесію також приходили люди (деякі навіть у масках), і критика міського керівництва лилася фонтаном. Але усвідомлення необхідності до самоорганізації для забезпечення суспільного спокою тримало під контролем найбурхливіші емоції громади й депутатів. Принишклі залишки регіоналів та інших прибічників «досі легітимного» похнюплено голосували за будь-яке рішення, спрямоване на стабілізацію обстановки. Сьогодні ж їхні голови попідіймалися, а язики зачесались у передчутті близького й неминучого реваншу. Ще рік тому до останнього відстоюючи політику Януковича, тепер вони стали рішучими захисниками інтересів народу.

25.03.2015 07:55

Коли Дмитра Барнаша обрали міським головою, то говорили, що це єдиний мер від «Свободи» на лівобережній Україні. Пройшов рік, і вже зараз констатуємо факт, що це не єдиний свободівець, який перестав бути патріотом і став керованою особою. Події на міській сесії 19 березня можна охарактеризувати як переворот свідомості та совісті – нас, прилучан, перевернули й кинули під ноги «п’ятої колони». Чому «п’ятої»? А тому, що існує східний фронт і фронт внутрішній. Хлопці воюють там, а нам доводиться воювати з тими, хто бажає знову сісти на грошові потоки, для кого інтереси держави й міста – дріб’язок, що поміститься в одній кишені.

Якщо сказати простіше, нашому голові депутати вирішили 26 березня висловити недовіру. Він заметався, що й було потрібно декому, і тоді йому дали вибір: або йдеш, або даєш згоду на Дмитра Іванова, який повинен стати заступником міського голови, щоб спрямувати грошові потоки інвестицій до Прилук, а з Прилук – по кишенях. Зліпили цього Дмитра Іванова «из того, что было», швидко й оперативно порушили закон, приправили словами «я його сам запросив, і він погодився», пролапшали по вухах супер-біографію «вже чоловіка», який «підставить плече Прилукам», бо виявилось, у Прилук немає ні плечей, ні розумних керівників, і саме на нього так довго чекало місто над Удаєм. Перед цією оборудкою до Прилук телефонував Костянтин Лубенцов – поки що заступник губернатора за квотою «Свободи» – і умовляв проголосувати за «професіонала Іванова».

Фото зі статті

Дорогі воїни! Шановні волонтери!Вітаю вас із Днем Збройних Сил...
У Прилуках працюють дві телерадіокомпанії. Одна з них – ТРК...
АКТУАЛЬНІ ВАКАНСІЇ СТАНОМ НА 2 ГРУДНЯ 2019 РОКУ ДП «ПЛАСТМАС» ТОВ...
Відновлено гаряче водопостачання У зв’язку з наявністю...
Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою...
Пам’ять – нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини,...
На засіданні постійної депутатської комісії з питань...
20 листопада в приміщенні Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І....
Під таким девізом проходять заняття у творчій майстерні...
У будь-якому місті, Прилуки тут не виняток, знаходяться...

Хто на сайті

Зараз 2997 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама