№ 20
17  травня  2017 року

Проба пера

Проба пера (5)

Середа, Вер. 28 2016

Ми часто їздимо в гості до моєї двоюрідної бабусі Галі в село Дівички, що на Київщині. Їй уже 81 рік, та, спостерігаючи за нею, і не скажеш: жвава, завжди усміхнена, працьовита. Ніколи не скаржиться на тяжку працю. З ранку до вечора на городі, порається по господарству чи клопочеться біля печі. Де тільки в неї беруться сили?
Переступаю через поріг хатини і перше, що бачу, – це щасливі бабусині очі, повні щедрості й теплоти. Бабуся з любов’ю запрошує нас присісти. Не встигаю озирнутися довкола, як вона вже починає наставляти на стіл, метушитись, дістаючи з печі чавуни та горщики, заклопотано бігати, згадуючи, де стоїть варена картопля чи млинці. По хаті розсіюється ніжний аромат домашніх страв. І тільки тоді, коли бабуся Галя побачить, що всі наїлися, їй стає спокійніше, і вона починає розповідати новини, які трапилися в селі, розпитувати, як у нас справи.
Якось ми зачепили тему дитинства баби Галі. Вона ледве його пам’ятала. Зате в її пам’яті чітко закарбувалися спогади про голодний 47-й рік. Навколо повисла повна тиша, і всі з цікавістю слухали її.
– Так. Було таке… Сухо було. Земля була, як камінь. Неврожай. Такий неврожай: отакісінька картопелька вродила, розміром із квасолинку. Чи шість, чи сім корзинок картоплі принесла я з городу. Не вродило… І люди ж помирали від голоду. Мені тоді було дванадцять років. Знаю, що мати, мабуть, разів чотири з’їздила в Западну. Там урожай був, можна було купити продукти або обміняти на одяг, на чоботи, на рушники, скатертини. Перший раз поїхав у Западну батько, а тоді заслаб – відкрилися фронтові рани, ледве назад довезли. На другий раз мати каже: «Ні, поїду я». І залишила мати нас самих – мене, Федю, Ваню і маленьку п’ятимісячну Парасочку. А дядько Павло віддав нам свою козу, і я годувала Парасочку козячим молоком. Мене залишили за старшу на хазяйстві. Так ото ми вчотирьох і самі себе годували, і господарювали, бо батько ж хворий…

Середа, Лип. 23 2014

Вірш молодої української поетеси, уродженки Ніжина Анастасії Дмитрук «Никогда мы не будем братьями…» був написаний у березні нинішнього року у зв’язку з російською анексією Криму.

Середа, Січ. 22 2014

Події, що хвилюють усю без перебільшення країну, по-різному відгукуються в наших серцях і свідомості. До редакційної пошти надійшов лист у вигляді ось такого вірша, який ми пропонуємо увазі читачів.

Середа, Січ. 22 2014

На фестивалі в Манжосівці гуляли з ранку й до ночі

Останній тиждень літа – саме час відкласти всі свої справи і як слід відзначити 90-річчя Прилуцького району. Тим більше, місце для святкового ювілею підібралося чи не найкраще – фестиваль «Спасівський серпанок», що вже традиційно у вересні відбувається в мальовничому урочищі Глинище біля Манжосівки.

Середа, Січ. 22 2014

Чому у Прилуках практично немає де відпочити молоді?

Неодноразово сьогодні можна почути від старшого покоління думку, що сучасна молодь не вміє відпочивати, що вона байдужа, ледача, і взагалі – «не така, якими були ми». Лише одиниці можуть похвалитися своїм хобі і вважають його повноцінним відпочинком. Дехто відвідує уроки малювання, хтось – співу, а інші – спортивні секції.

Фото зі статті

Із травня в Україні діє оновлена програма житлових субсидій,...
Віднедавна в Прилуцькій центральній міській лікарні з’явилася...
9 травня в Прилуках відбулися загальноміські заходи з нагоди Дня...
Рішенням міської ради №16 від 23 грудня 2016 року затверджена міська...
Наближається традиційний Миколин ярмарок, який цьогоріч...
29 та 30 квітня на Черкащині відбулися заходи по вшануванню героїв...
Дорогі ветерани Другої світової війни, герої фронту і тилу!Щиро...
22 квітня 2017 року в Прилуцькій дитячо-юнацькій спортивній школі...
Чекаємо подорожчання проїзду 18 квітня на засіданні громадської...
– Дякую Вам за все. На таких, як Ви, тримається світ, – із цими...

Хто на сайті

Зараз 1273 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама