№ 46
15  листопада  2017 року

Проба пера

Проба пера (11)

Середа, Вер. 28 2016

Ми часто їздимо в гості до моєї двоюрідної бабусі Галі в село Дівички, що на Київщині. Їй уже 81 рік, та, спостерігаючи за нею, і не скажеш: жвава, завжди усміхнена, працьовита. Ніколи не скаржиться на тяжку працю. З ранку до вечора на городі, порається по господарству чи клопочеться біля печі. Де тільки в неї беруться сили?
Переступаю через поріг хатини і перше, що бачу, – це щасливі бабусині очі, повні щедрості й теплоти. Бабуся з любов’ю запрошує нас присісти. Не встигаю озирнутися довкола, як вона вже починає наставляти на стіл, метушитись, дістаючи з печі чавуни та горщики, заклопотано бігати, згадуючи, де стоїть варена картопля чи млинці. По хаті розсіюється ніжний аромат домашніх страв. І тільки тоді, коли бабуся Галя побачить, що всі наїлися, їй стає спокійніше, і вона починає розповідати новини, які трапилися в селі, розпитувати, як у нас справи.
Якось ми зачепили тему дитинства баби Галі. Вона ледве його пам’ятала. Зате в її пам’яті чітко закарбувалися спогади про голодний 47-й рік. Навколо повисла повна тиша, і всі з цікавістю слухали її.
– Так. Було таке… Сухо було. Земля була, як камінь. Неврожай. Такий неврожай: отакісінька картопелька вродила, розміром із квасолинку. Чи шість, чи сім корзинок картоплі принесла я з городу. Не вродило… І люди ж помирали від голоду. Мені тоді було дванадцять років. Знаю, що мати, мабуть, разів чотири з’їздила в Западну. Там урожай був, можна було купити продукти або обміняти на одяг, на чоботи, на рушники, скатертини. Перший раз поїхав у Западну батько, а тоді заслаб – відкрилися фронтові рани, ледве назад довезли. На другий раз мати каже: «Ні, поїду я». І залишила мати нас самих – мене, Федю, Ваню і маленьку п’ятимісячну Парасочку. А дядько Павло віддав нам свою козу, і я годувала Парасочку козячим молоком. Мене залишили за старшу на хазяйстві. Так ото ми вчотирьох і самі себе годували, і господарювали, бо батько ж хворий…

Середа, Лип. 23 2014

Вірш молодої української поетеси, уродженки Ніжина Анастасії Дмитрук «Никогда мы не будем братьями…» був написаний у березні нинішнього року у зв’язку з російською анексією Криму.

Середа, Січ. 22 2014

Події, що хвилюють усю без перебільшення країну, по-різному відгукуються в наших серцях і свідомості. До редакційної пошти надійшов лист у вигляді ось такого вірша, який ми пропонуємо увазі читачів.

Середа, Січ. 22 2014

На фестивалі в Манжосівці гуляли з ранку й до ночі

Останній тиждень літа – саме час відкласти всі свої справи і як слід відзначити 90-річчя Прилуцького району. Тим більше, місце для святкового ювілею підібралося чи не найкраще – фестиваль «Спасівський серпанок», що вже традиційно у вересні відбувається в мальовничому урочищі Глинище біля Манжосівки.

Середа, Січ. 22 2014

Чому у Прилуках практично немає де відпочити молоді?

Неодноразово сьогодні можна почути від старшого покоління думку, що сучасна молодь не вміє відпочивати, що вона байдужа, ледача, і взагалі – «не така, якими були ми». Лише одиниці можуть похвалитися своїм хобі і вважають його повноцінним відпочинком. Дехто відвідує уроки малювання, хтось – співу, а інші – спортивні секції.

Фото зі статті

Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Щиро вітаю...
Оплачуване хобі – два слова, що сповна характеризують роботу у...
Шановні прилучани!Щиро вітаю вас із професійним святом –...
Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного...
У затишній залі Прилуцької центральної районної бібліотеки...
БЕРЕЖНА СВІТЛАНА – вантажник, 4000 грн, тел. (095)4137649.ВОРОБЙОВА...
Шановні працівники соціальної сфери!Прийміть найщиріші вітання...
Щорічно восени, в першу неділю місяця листопада, у всієї нашої...
Зараз кожен у Прилуках знає: хочеш придбати якісне й недороге –...
28 жовтня – День звільнення України від фашистських...

Хто на сайті

Зараз один гість и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама