№ 46
14  листопада  2018 року

Прилуки в часі

Прилуки в часі (25)

Середа, Вер. 26 2018

(1819-1889) громадський діяч, Почесний громадянин м. Прилуки
(До 130-річчя з дня смерті Григорія Ґалаґана)

Народився 15 липня 1819 року в селі Сокиринці у дворянській родині, правнук прилуцького полковника Гната Ґалаґана, коштом якого в Прилуках були збудовані Спасо-Преображенський собор, Миколаївська церква з дзвіницею та полкова скарбниця, які й до цього часу є величною окрасою нашого міста. Дитинство Григорія Павловича пройшло в родовому маєтку Сокиринцях. Після закінчення в 1840 році юридичного факультету Петербурзького університету, працював у Чернігівській палаті Державного майна.
Після реформ 1861 року займався покращенням життя й побуту селян, звільнення від кріпацтва, був призначений на посаду заступника голови тимчасової комісії по влаштуванню селян Південно-Західного краю (України), з 1863 року – віце-президент цієї комісії при Київському генерал-губернаторі.

Середа, Січ. 31 2018

3 лютого – 100 років від дня народження
Любові Василівни Забашти (1918-1990)

«Я дочка голубого Удаю», – так заявила про себе Любов Забашта в одній зі своїх поезій, присвячених рідним Прилукам, де пройшли її дитячі та започаткувались юні роки, і з якими вона не поривала зв’язків протягом усього життя:
Гей, Прилуки, мої Прилученьки,
Солов’їні сади з дібровами,
Білі вишні в цвіту весінньому
І кленовий отчий поріг,
Я вертаю до вас іздалеку
Знову з болями і тривогами
Із отих, останніх, можливо,
З лебединих моїх доріг.
Нарис «Дочка голубого Удаю» присвячується життю та творчості Любові Василівни Забашти, пов’язаних із рідним краєм.
Уся багатогранна творчість Любові Василівни пронизана палкою, дочірньою любов’ю до рідного краю, його природи та мешканців.

Середа, Січ. 24 2018

(До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту 27 січня)

Виноград – одна з найдавніших культур на Землі. Жодна ягода не заворожувала людське серце й розум так, як це вдається винограду вже протягом багатьох тисячоліть. Перші згадки про виноград було знайдено в найдавніших письмових джерелах людства, а зображення винограду можна зустріти на стінах древніх єгипетських пірамід. У Древній Персії виноград був символом могутності, а палац царя прикрашала велика виноградна лоза із золота, з гронами, посипаними дорогоцінним камінням. Особливе місце виноград займав у житті древніх греків: його вважали даром богів, а вино, безсумнівно, мало божественне походження. Також за часів Сародавньої Греції та Риму ці ягоди вже були відомі людям не лише за смаковими якостями, але й завдяки своїм цілющим властивостям. Багато про цю унікальну та дивовижну рослину згадується й у Бібліії. Після великого потопу ковчег Ноя пристав до гори Арарат, і першою рослиною, яку було висаджено після потопу, була саме виноградна лоза. Тому батьківщиною винограду вважають Передню Азію – від Кавказу до Близького Сходу. У Середньовіччі виноград поширився всією південною Європою, а виноробство стало одним із найважливіших елементів життя цілих регіонів.
Сьогодні виноград є однією з важливих сільськогосподарських культур, яка вирощується в багатьох країнах світу, а продукція, зроблена з цих ягід стала, символами деяких країн, де вона виробляється. Вирощування винограду дає не тільки матеріальні блага, а й приносить моральне задоволення.

Вівторок, Січ. 16 2018

Мова піде про одного з представників відомого роду Горленків, історія якого тісно пов’язана з нашим містом і краєм.
Так, зокрема, як відомо, в газеті «Старожитності» №№5-6 (41-42) за 1993 р. була опублікована стаття Івана Забіяки «Талант у затінку», а трохи раніше, в 1990 p., велику статтю присвятив йому Валерій Шевчук у своїй книзі «Дорога в тисячу років» під назвою «Доля й недоля Василя Горленка».
А ще коротенькі відомості знаходимо про нього в Шевченківському словнику як про українського журналіста, літературознавця, фольклориста й мистецтвознавця, який одним із перших подав інформацію в пресі про рукописи російських повістей Шевченка та є автором статей «Альбоми й малюнки Шевченка в зібранні В.В. Тарновського», «Ілюстрації Шевченка», «Шевченко – живописець і гравер».
А Валерій Шевчук у згадуваній вище книзі подає про В. Горленка висловлювання Євгенії Рудинської в передмові до видання його листування з Панасом Мирним (Київ, 1928), що «він український етнограф, письменник, критик, був близький приятель найвидатніших діячів 80-90-х років і працював разом із ними». І вже від себе доповнює: «В. Горленко був одним із ентузіастів видання «Киевской старины», людиною, яка мусила працювати в українській культурі в дуже важкий для неї час після ганебного указу 1876 року, коли рідне слово офіційно було заборонене, і для того, щоб не мовчати, треба було переходити на російську мову, принаймні в тих жанрах, у яких працював Василь Петрович. Словом, Василь Горленко був одним із тих сподвижників, які врятували нашу культуру від морочного застою».

Середа, Січ. 10 2018

– 90 років із дня народження заслуженого
вчителя України Титаренка Миколи Михайловича
(02.01.1928-2000 рр.). З 1959 року проживав у
м. Прилуки.
– 35 років із дня народження бронзової призерки
Всесвітньої Універсіади, майстра спорту з легкої
атлетики, уродженки м. Прилуки Завгородньої
Ольги Леонідівни (06.01.1983 р.н ).
– 45 років із дня народження майстра спорту
міжнародного класу з легкої атлетики (спринтер),
бронзової призерки чемпіонату Європи,
неодноразової чемпіонки СРСР, України,
учасниці Олімпійських ігор в Атланті (1996),
Сіднеї (2000), уродженки м. Прилуки Пухи Ірини
Вікторівни (10.01.1973 р.н.).

Середа, Груд. 27 2017

– 400 років із часу першої згадки про храм Різдва Пресвятої Богородиці (1618 р.);
– 365 років із часу першої згадки про Спасо-Преображенський храм (1653-1655 рр.);
– 305 років із часу першої згадки про церкву в ім’я Святителя та Чудотворця Миколая на Сорочинцях (1713 р.);
– 310 років із часу першої згадки про Іоанно-Дмитрівську церкву (1708-1709 рр.);
– 385 років із часу заснування в м. Прилуки цехових організацій: кравецького, шевського, пушкарського та ковальського цехів (1633 р.);
– 370 років із часу заснування Прилуцького козацького полку (1648 р.);
– 235 років із часу отримання м. Прилуки Магдебурзького права (1783 р.);
– 175 років із часу відкриття в місті першої приватної аптеки (1843 р.);
– 125 років із часу прокладання через місто залізничної колії (вузькоколійки), яка з’єднала населені пункти Пирятин, Крути та Чернігів. Створені залізничні майстерні, побудовано вокзал (дерев’яний) (1893 р.);

Фото зі статті

Шановні працівники радіо, телебачення та зв’язку! Прийміть...
Сьогодні кожен українець, який включив радіоприймач або...
Хтось запитає: «Чому так пізно?» Оптиміст запевнить: «Добре, що не...
Ми подорожуємо й часто бачимо десятки якихось місць –...
ІНФОРМАЦІЯпро намір здійснити зміну тарифів на виробництво,...
Шановні працівники культури! Прийміть щирі вітання з нагоди...
Усі ми так чи інакше користуємося комунальними послугами: маємо...
Що кажуть прилучани У ніч із 31 жовтня на 1 листопада в багатьох...
УКРАЇНСЬКЕ ОБ‘ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ «УКРОП» Звіт депутата...
Щорічно перша неділя листопада запрошує нас згадати про людей...

Хто на сайті

Зараз 1580 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама