№ 21
22 травня 2019 року

Прилуки в часі

Прилуки в часі (29)

Середа, Квт. 10 2019

Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня 1809 року в селі Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. Дитячі роки пройшли в родовому маєтку батьків у Василівці (Яновщині).
У пропонованій читачам статті мова піде про Миколу Гоголя й Тараса Шевченка – про дві безсмертні постаті, що найяскравіше презентують українську духовність і є, за висловом академіка М. Жулинського, «послами» нашої культури в усіх усюдах. М.Г. Жулинський стверджує, що вони «…не зустрілися, не погомоніли. Не пожартували та не заспівали українських пісень». Такої ж думки про те, що особисто Шевченко та Гоголь не були знайомі та так і не зустрілися, дотримуються майже всі дослідники життя та творчості Т. Шевченка.
Проте є один, хто з цим категорично не погоджується. Це – Мечислав Едмундович Гаско. Ще в 30-х роках минулого століття він, по закінченню інституту Червоної Професури Літератури й Мистецтва, взявся за вивчення життя та творчості Шевченка й Гоголя у світлі їхніх творчих зв’язків із літературно-мистецьким оточенням.
Протягом 40 років М. Гаско вивчав оточення двох митців, в якому могли пересікатися їхні долі. Завдяки його старанності в шевченкознавчий обіг введено факти, про які раніше ніхто навіть гадки не мав. Так, зокрема, з’явилися його праці «Про що розповідають малюнки Тараса Шевченка» (1970), «У колі Шевченкових і Гоголевих друзів» (1980) і «Пошуки та знахідки» (1990). В останній, до речі, подані наслідки його спроб прочитати невідомі сторінки життя та творчості Т. Шевченка і М. Гоголя у взаємозв’язках із сучасниками, більшість яких переконливого спростування не дістали.
Досліджуючи невідомі або маловідомі сторінки життя та творчості Т. Шевченка і М. Гоголя та широкого кола їхніх друзів, утверджуючи свій погляд на деякі факти, їхні біографії, М. Гаско висловлює думку про те, що саме Гоголь був першим ініціатором викупу Шевченка. Саме під його впливом було започатковано цю справу. «Адже відомо, – зазначає він, – який великий вплив мав Гоголь на Жуковського, Брюллова, Гребінку, Григоровича… незрівнянно більший, ніж скромний учень Академії мистецтв Сошенко».

Середа, Квт. 03 2019

20 березня – 380 років від дня народження І.С. Мазепи (1639-1709 рр.), українського військово-
політичного й державного діяча, гетьмана України, князя Священної Римської імперії

«…Треба частіше зазирати у власну історію
й більше дбати про добробут не власний, а своєї
Батьківщини. Як це робив гетьман Іван Мазепа»
«Українська культура», №8, 2003 р.

Цього року виповнюється 380 років від дня народження, а також минає 310 років від дня смерті Івана Степановича Мазепи, українського державного, політичного та військового діяча, гетьмана України.
Особа Івана Мазепи й роль, відведена йому в історії, вже три століття поспіль одержує полярні, взаємовиключні оцінки. 1860 р. корифей української історіографії М. Костомаров писав: «Образ Мазепи ще чекає на неупереджену історію, що змалювала б його не під впливом погляду, припустимого в першій половині XVIII ст. Затаврована свого часу прокляттям, ця трагічна історична постать вимагає до себе об’єктивного ставлення. Щодо України він чинив по-своєму щиро».
Як зазначають науковці, без всякого сумніву, історична доба, постать Івана Мазепи є складними й суперечливими й одним кольором змальовані бути не можуть. Узагальнення всіх джерел до нашої історії дають змогу майбутнім науковцям написати колись правдиву історію українського народу, без огляду на ідеологічні чи якісь інші інтереси. Історія України мусить бути позбавлена міфів, які, коли до них приглянутися ближче, виявилися насильницьки прищепленими стереотипами або незграбними підробками.
Офіційною датою народження майбутнього гетьмана вважається 20 березня 1639 р. Народився він у селі Мазепинці на Київщині. Освіту Іван одержав блискучу. Києво-Могилянська колегія, єзуїтська колегія у Варшаві, вивчення військової справи й дипломатії у ведучих навчальних закладах Італії, Франції та Голландії. З 1659 року молодий Мазепа поступив на службу при дворі польського короля Яна Казиміра. Придворна кар’єра, проте, видалася невдалою.

Середа, Січ. 23 2019

6 січня виповнилося 90 років із дня народження Заслуженого працівника сільського господарства України, уродженця с. Заїзд Бориса Миколайовича Панкевича (1929 р.н.).
7 січня виповнилося 75 років із дня народження Заслуженого художника України Володимира Федоровича Карася (1944 р.н.). З 1967 року проживає у м. Прилуки.
8 січня виповнилося 50 років із дня народження Заслуженого майстра спорту, бронзової призерки ХVІІ зимових Олімпійських ігор із біатлону, почесного громадянина м. Прилуки Валентини Адамівни Цербе-Несіної (1969 р.н.).
12 січня виповнилося 215 років із дня народження першого почесного громадянина м. Прилуки Івана Михайловича Скоропадського (1804-1887 рр.).
13 січня виповнилося 75 років із дня народження Заслуженого працівника промисловості України Василя Степановича Гаркота (1944р.н.). З 1979 року проживає у м. Прилуки.
7 лютого виповнюється 215 років із дня народження історика, письменника, етнографа, автора «Історії Малоросії» Миколи Андрійовича Маркевича (1804-1860 рр.). Життя та діяльність його пов’язані з Прилуками.
10 лютого виповнються 80 років із дня народження відомого на Прилуччині краєзнавця Георгія Федоровича Гайдая (1939-2005 рр.).

Середа, Груд. 19 2018

До 125-річчя від дня народження Григорія Федоровича Охріменка (1893-1915), воїна-авіатора, нашого земляка

«Все йде, все минає – і кращого немає». Цей вислів із Шевченківської поеми «Гайдамаки» нагадує нам про швидкоплинність нашого земного буття, про те, що вічною залишається лише людська пам’ять, яка передається від покоління до покоління у відомостях про події минулих часів.
Пам’ять про події, про які піде мова в цьому нарисі, стосується періоду Першої світової війни 1914-1918 рр., пов’язані з іменем нашого земляка, уродженця міста Прилуки, воїна-авіатора, який влітку 1915 року героїчно загинув у нерівному бою з ворожими літаками.
Наша газета трохи раніше вже повідомляла про період Першої світової війни, пов’язаний із долею сестри милосердя (як тоді називали медичних сестер) Івченко Катерини Миколаївни (1892-1983). У цьому ж номері розповідь піде про Григорія Федоровича Охріменка, уродженця нашого міста, який присвятив себе службі в авіації, яка в той далекий вже тепер час започаткувала новий рід військ та успішно допомагала наземним військам у війні з ворогом.
Як відомо, в розпалі літа 1914 року, мирне життя людей було порушене гарматними пострілами, які сколихнули весь світ. Спочатку воєнні дії тривали між Німеччиною та Росією. Згодом у це кровопролиття втягнулися й інші держави. Війна стала загальноєвропейською, а потім і світовою.

Середа, Вер. 26 2018

(1819-1889) громадський діяч, Почесний громадянин м. Прилуки
(До 130-річчя з дня смерті Григорія Ґалаґана)

Народився 15 липня 1819 року в селі Сокиринці у дворянській родині, правнук прилуцького полковника Гната Ґалаґана, коштом якого в Прилуках були збудовані Спасо-Преображенський собор, Миколаївська церква з дзвіницею та полкова скарбниця, які й до цього часу є величною окрасою нашого міста. Дитинство Григорія Павловича пройшло в родовому маєтку Сокиринцях. Після закінчення в 1840 році юридичного факультету Петербурзького університету, працював у Чернігівській палаті Державного майна.
Після реформ 1861 року займався покращенням життя й побуту селян, звільнення від кріпацтва, був призначений на посаду заступника голови тимчасової комісії по влаштуванню селян Південно-Західного краю (України), з 1863 року – віце-президент цієї комісії при Київському генерал-губернаторі.

Середа, Січ. 31 2018

3 лютого – 100 років від дня народження
Любові Василівни Забашти (1918-1990)

«Я дочка голубого Удаю», – так заявила про себе Любов Забашта в одній зі своїх поезій, присвячених рідним Прилукам, де пройшли її дитячі та започаткувались юні роки, і з якими вона не поривала зв’язків протягом усього життя:
Гей, Прилуки, мої Прилученьки,
Солов’їні сади з дібровами,
Білі вишні в цвіту весінньому
І кленовий отчий поріг,
Я вертаю до вас іздалеку
Знову з болями і тривогами
Із отих, останніх, можливо,
З лебединих моїх доріг.
Нарис «Дочка голубого Удаю» присвячується життю та творчості Любові Василівни Забашти, пов’язаних із рідним краєм.
Уся багатогранна творчість Любові Василівни пронизана палкою, дочірньою любов’ю до рідного краю, його природи та мешканців.

Фото зі статті

До уваги громадян! «28» травня 2019 року у приміщенні Прилуцької...
Розробка проектно-кошторисної документації на будівництво...
Дата святкування останнього дзвоника в українських школах вже...
14 травня 2019 року відбулося четверте засідання Громадської ради...
Уже більше десяти років ми відзначаємо Всесвітній день...
Починаючи з 2006 року кожного третього четверга травня...
До Дня вишиванки в міській центральній бібліотеці ім. Л. Забашти...
У травні кожного року відзначається День Європи. Для нас це...
На початку травня у Прилуках стартувало капітальне будівництво...
9 травня – це знаменне свято для кожного українця, яке символізує...

Хто на сайті

Зараз 2248 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама