№ 49
5  грудня  2018 року

Ягода сонця на Прилуччині

  • Середа, Січ. 24 2018
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

(До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту 27 січня)

Виноград – одна з найдавніших культур на Землі. Жодна ягода не заворожувала людське серце й розум так, як це вдається винограду вже протягом багатьох тисячоліть. Перші згадки про виноград було знайдено в найдавніших письмових джерелах людства, а зображення винограду можна зустріти на стінах древніх єгипетських пірамід. У Древній Персії виноград був символом могутності, а палац царя прикрашала велика виноградна лоза із золота, з гронами, посипаними дорогоцінним камінням. Особливе місце виноград займав у житті древніх греків: його вважали даром богів, а вино, безсумнівно, мало божественне походження. Також за часів Сародавньої Греції та Риму ці ягоди вже були відомі людям не лише за смаковими якостями, але й завдяки своїм цілющим властивостям. Багато про цю унікальну та дивовижну рослину згадується й у Бібліії. Після великого потопу ковчег Ноя пристав до гори Арарат, і першою рослиною, яку було висаджено після потопу, була саме виноградна лоза. Тому батьківщиною винограду вважають Передню Азію – від Кавказу до Близького Сходу. У Середньовіччі виноград поширився всією південною Європою, а виноробство стало одним із найважливіших елементів життя цілих регіонів.
Сьогодні виноград є однією з важливих сільськогосподарських культур, яка вирощується в багатьох країнах світу, а продукція, зроблена з цих ягід стала, символами деяких країн, де вона виробляється. Вирощування винограду дає не тільки матеріальні блага, а й приносить моральне задоволення.


Виноградна лоза та грона ввійшли в герби міст: Чугуєв, Ізюм, Аккерман, Ялта, Ташкент, Телаві та інших, також є зображення винограду на гербах Арменії, Грузії, Молдови, Туркменістану та на монетах древніх держав, населення яких займалось виноторгівлею.
На Україну виноград прийшов набагато пізніше – у другій половині ХVІІ ст., можливо саме через це українських міфів та легенд про нього немає, але в національних традиціях і обрядах він займає помітне та почесне місце. Виноградну лозу святили на Вербну неділю, плели з неї весільні вінки, прикрашали весільний хліб, наречену за традицією обсипали сушеним виноградом, горіхами, зерном, щоб у неї були дітки. На Івана Купала гадали по виноградній лозі, рушниками-божниками з мотивами винограду прикрашали ікони. Давня українська приказка говорить: «Ягода винна – іжа дивна», але виростити її зможе не кожен, вона потребує великої праці й терпіння.
У нас на Чернігівщині, в одній із найпівнічних областей України, яка ніколи не займалася вирощуванням винограду, піонером по вирощуванню цієї теплолюбивої культури став наш земляк, прилучанин Анцель Левятов.
АНЦЕЛЬ ЛЕВЯТОВ народився в 1897 році, у багатодітній єврейській родині. Батько хотів вивчити його на равіна, й декілька років, сидячи в маленькій кімнаті свого вчителя при тьмяному освітленні, він наполегливо вивчав Талмуд та інші релігійні книжки. Мабуть, саме через це в нього погіршився зір і все життя він вимушений був носити сильні окуляри. У той час це було незвично, над ним нерідко жартували однолітки, називаючи «очкариком». Таке ставлення дещо віддаляло його від друзів і він усе більше віддавався праці. Хлопець був дотепним, любив жарти, намагався про все дізнатися, докопатися до «коріння» істини. Разом зі своїм батьком він старанно працював у велосипедній майстерні, відчуваючи велику відповідальність за благополуччя родини.
Нестійке положення кустаря, який кидався на випадковий підробіток – вироблення чорнил, пацючої отрути, дрібна торгівля та інші «заробітки» не задовольняли юнака. Його тягло до землі, здавалося, що саме тут він отримає твердий ґрунт під ногами. У 1921 році стало відомо, що «Объединение землеустройства евреев-трудящихся» /ОЗЕТ/ дає позику євреям, бажаючим оселитися на півдні України й зайнятися сільським господарством, що на той час відповідало «лінії партії» за «єврейським питанням». Ліквідувавши господарство в Прилуках, уся родина переїхала в село Добре Херсонської області, але невдачі переслідували їх і там. У 1921 році сталася така засуха та неврожай, що не зібрали навіть того, що посіяли. Вирішили повернутися до родичів у Прилуки, щоб не померти з голоду. У 1925 році родина знову вирішила спробувати щастя в сільському господарстві. Поїхали до єврейської колонії Ново-Ковно, Дніпропетровської області. Усі навкруги захоплювалися справами родини Левятових, але швидкий ріст їхнього добробуту викликав заздрість у багатьох місцевих жителів. У 1929 році, коли розпочалася масова колективізація, знайшлися «діячі», які оголосили це господарство несправжнім, сфабрикували «справу» й назвали Анцеля куркулем, намагаючись позбавити виборчих прав.
У той час родичі з Прилук написали, що там створюється колгосп «Новий побут», якому потрібні ініціативні люди, й родина вже вкотре вирішила повернутися на батьківщину. Навчившись у єврейській колонії Ново-Ковно вирощувати виноград, який там ріс майже в кожному дворі, Анцель Левятов став його вирощувати вперше на Чернігівщині. 1934 року на районній сільськогосподарській виставці в Прилуках був представлений перший вирощений ним кущ із гронами винограду.
У 1936 році в колгоспі «Новий побут» уже почали видавати виноград на «трудодні», і він уперше з’явився на місцевому базарі. Плідні зусилля новатора привернули увагу Українського науково-дослідного інституту ім. Таїрова (Одеса). Його було зараховано в штат інституту й призначено завідуючим Чернігівським опорним пунктом виноградарства. Колгосп «Новий побут» став базою постачання саджанців винограду північним областям УРСР. За високі показники колгосп, а також завідуючий опорним пунктом А.М. Лев’ятов були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві 1939-1940 років. Анцель Мойсейович отримав Велику срібну медаль.
До цього часу на Чернігівському опорному пункті вже нараховувалося 52 види винограду. Дослідник був повен сил та бажання виводити та вирощувати нові сорти, та війна перекреслила всі плани. Спроба евакуюватися на схід провалилась, і він вимушений був повернутися до окупованих Прилук. Місто переживало страшні часи, мирних жителів розстрілювали та мордували, жорстоко вирішувалось єврейське питання. Анцеля Мойсейовича з родиною, його батьків та близьких було по звірячому закатовано.
Німці примусили переорати виноградники, але чудом уцілілі саджанці, привезені з Прилук, використовувалися в Українському науково-дослідному інституті виноградарства ім. Таїрова та в Київському виносовхозі. Одному з виведених прилучанином сортів було присвоєно назву «Морозостійкий Лев’ятова», а Прилуцьке відділення Товариства охорони природи посмертно прийняло його в члени Товариства та занесло до Книги Пошани.

Зав. філіалу Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І. Маслова Т.О. Іващенко

Прочитано 879 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Прилуки в часі
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Шановні прилучани!Щиро вітаю вас із Міжнародним днем ...
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ ВИТЯГ ІЗ НАКАЗУвійськового...
Із кожним роком в Україні все більш актуальною стає проблема...
Не так давно мені випала нагода побувати на презентації Рейтингу...
25 листопада Військово-Морські Сили ЗС України повідомили, що в...
З 10 листопада «Чернігівгаз Збут» почав розсилати населенню...
Члени Громадської ради у складі конкурсної комісії Відповідно...
Великий голод-вічний гріхЗ лихої прихоті й сваволі…Рік 33-й горем...
Так уже сталося, що оплата комунальних платежів займає левову...
Уже п’ятнадцять років поспіль народознавчий клуб «Оберіг»...

Хто на сайті

Зараз 1504 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама