№ 46
15  листопада  2017 року

Борець за українську державність

  • Середа, Груд. 14 2016
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

До 120-річчя від дня народження Степана Самійленка

Серед діячів національного руху та збройної боротьби за українську державність постає постать і нашого земляка – Степана Сергійовича Самійленка, уродженця села Валки Прилуцького повіту Полтавської губернії (за тодішнім територіально-адміністративним поділом, тепер Прилуцького району). 15 грудня цього року минає 120 років від дня його народження.

ІЗ ЦАРСЬКОЇ АРМІЇ – ДО УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

Після закінчення Прилуцької чоловічої гімназії, під час Першої світової війни, в 1915 році Степан був мобілізований до російської армії та перебував у складі 66 Бутирського полку 17 дивізії. Тут його застала перша – Лютнева – російська революція.
У результаті падіння царського режиму в березні 1917 року українці заснували власну державну організацію – Центральну Раду. А в листопаді того ж року було проголошено створення Української Народної Республіки, що існувала з листопада по 1920 рік. Це були роки активної участі Степана Самійленка в боротьбі українського народу за право жити в самостійній, ні від кого незалежній суверенній державі.
Прибувши у серпні 1917 року до Києва, Степан Самійленко отримав призначення на посаду заступника командира 1 автопанцерного дивізіону. Брав участь у боях із більшовиками в січні 1918 року. Під час штурму заводу «Арсенал» познайомився із Симоном Петлюрою.
Навесні 1918 року брав участь у боях із більшовиками в лавах 1 Запорозької дивізії, зокрема під Лубнами та за міста Полтаву й Харків. 12 березня призначений командиром кулеметної сотні 1 Запорозького полку.


Улітку 1918 року полк, у якому служив Самійленко, охороняв кордон від московських зайд, які здійснювали напади на територію Української Держави з метою її дестабілізації та грабунків населення.
Із книги Віктора Моренця «Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за українську державність», виданої 2012 року, дізнаємося також, що в 1919 році Степан Самійленко був командиром кулеметного куреня 4 Запорозького полку. Брав участь у боях із більшовиками та махновцями під Синельниковим, Катеринославом і Павлоградом. Під час відступу до Румунії захворів на черевний тиф. У своїх спогадах писав, що «мав шість тифів».
У липні 1919 року, напередодні наступу на Київ, Самійленко повернувся до свого полку. Брав участь у запеклих боях із більшовиками за міста Проскурів та Вінницю. До осені того року становище українських вояків надзвичайно загострилося. З одного боку їх атакували білогвардійці, з іншого насувалася загроза наступу більшовиків. До всього цього, лютувала епідемія тифу. Ці обставини змусили їх шукати собі притулок у Польщі. Проте історія поразок українців у боротьбі за незалежність цим не вичерпалась.

ПРИТУЛОК У ПОЛЬЩІ

21 квітня 1920 року Петлюра укладає з поляками пакт про спільний напад на Україну проти більшовиків. Участь поляків у цій угоді мотивувалася прагненням створити між собою та Росією східноукраїнську буферну державу. Вони сподівалися, що з появою в Україні відновленої армії Петлюри їхній наступ дістане підтримку настроєного проти більшовиків селянства країни.
Спочатку все йшло добре, і 6 травня 1920 року союзницькі сили оволоділи Києвом. Однак очікувана підтримка не надійшла. Очевидно, особистого авторитету Петлюри виявилося недостатньо, аби подолати серед багатьох селян традиційну неприязнь до його союзників – польських «панів».
У червні 1920 року більшовики вдалися до контрнаступу, який зрештою привів до польсько-радянських мирних переговорів і розриву поляків із Петлюрою, якому на чолі східноукраїнської армії довелося інтернуватися на території, зайняті поляками.
У числі інтернованих був і наш земляк Степан Самійленко, обраний членом полкового суду в таборі інтернованих. У цей час він перебував на роботах у польській армії, став членом Української студентської громади у Варшаві.
У 1923 році, не маючи засобів для прожиття, Самійленко виїхав на роботу на Люблінщину, через що довелося знехтувати навчанням у Варшавському університеті. 16 липня 1924 року подав документи до Української господарської академії в Подебрадах, став студентом кооперативного відділу економічного факультету.
24 квітня 1959 року урядом УНР в екзині Степан Самійленко підвищений до рангу полковника й нагороджений Хрестом Симона Петлюри, а 25 лютого 1964 року – Військовим хрестом.

ЗАОЧНЕ ЗНАЙОМСТВО

Із 1959 року Степан Сергійович мешкав у США. Саме на роки його проживання в Сполучених Штатах Америки припадає моє заочне знайомство та переписка з ним. На той час я працював учителем історії у Валківській школі. Дізнавшись, що в село Боршну йдуть від нього листи до земляків, я наважився звернутися до них із проханням покласти до їхнього листа Самійленку в американське місто Клівленд коротку записку з пропозицією започаткувати і мою переписку з ним. Він погодився, і я листувався з ним і після перебазування до Прилук, свого рідного міста.
Звісно, в той час іще не можна було відверто висловлюватись і писати про події, які зазначені вище. Ми обмінювалися лише відомостями, що стосувалися подій на культурному «фронті»: про колекціонування поштових марок, про те, як у США американці українського походження шанують творчість і бережуть пам’ять про Тараса Шевченка, про відкриття пам’ятника Великому Кобзареві у столиці США Вашингтоні в 1964 році.
У своїх листах Степан Самійленко згадував також роки свого навчання в Прилуках. Надіслав мені світлину з 1912 року, на якій він в українському національному одязі – учень Прилуцької чоловічої гімназії, а також фото, де він уже сидить на своїй новій «леваді» в Клівленді.
Згодом Степан Сергійович надіслав мені також світлину, виконану його онуком. На ній зображена могила трагічно загиблого президента США Джона Ф. Кеннеді.
Про життєвий і бойовий шлях інших старшин і козаків Української Народної Республіки, також вихідців із Прилуччини, читачі зможуть дізнатися з вищезгаданої книги Віктора Моренця.

Анатолій Риженко

Прочитано 280 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Украина - понад усе!
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Телефон редакції

(04637) 35299

Реклама